Правове регулювання заключення трудового договору

МВС УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Навчально-науковий інститут фінансово-економічної безпеки та права

Кафедра трудового, земельного та екологічного права

 

 

 

 

К У Р С О В А    Р О Б О Т А

на тему:

« Правове регулювання заключення трудового договору»

 

 

 

Виконала: студентка 5 групи 3 курсу денної форми навчання навчально-наукового інституту  фінансово-економічної безпеки та права ОДУВС Джигаєва  Катерина Олександрівна   Науковий  керівник: Професор  кафедри Маркіна Т.Г.

 

 

Одеса 2012

ПЛАН

ВСТУП..............................................................................................................

РОЗДІЛ 1.ЗАГАЛЬНИЙ ПОРЯДОК УКЛАДАННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ.........................................................................................................

1.1. Поняття і зміст трудового  договору................................................

1.2. Порядок прийняття на роботу........................................................

1.3. Сторони трудового договору...............................................................

РОЗДІЛ 2. ЮРИДИЧНІ ГАРАНТІЇ ПРИ УКЛАДЕННІ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ........................................................................................................

2.1. Поняття та сутність юридичних  гарантій...............................................

2.2. Особливості укладання трудового  договору з окремими категоріями  громадян.................................................................................................................

ВИСНОВКИ..................................................................................................

СПИСОК ВИКОРИСТАНІХ ДЖЕРЕЛ.......................................................

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність теми. Демократичні зміни в житті українського суспільства та держави, які ми спостерігаємо в останній час, та орієнтація зовнішньої політики нашої держави на європейські цінності свідчить про початок розбудови України як правової, соціальної демократичної держави. Це створює об’єктивні передумови для розширення трудових прав найманих працівників і подальшого вдосконалення юридичних гарантій їх захисту та охорони. У сучасний період право на працю є основним конституційним правом громадян України, а для реального здійснення громадянами цього права держава створює певні умови, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми створення робочих місць, професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки працівників відповідно до суспільних потреб. Трудовий договір впливає на динаміку трудових відносин, породжуючи їх, змінюючи чи припиняючи. Він визначає і обсяг кореспондуючих прав та обов'язків сторін (виконувати роботу, виплачувати заробітну плату), регулює поведінку сторін при здійсненні трудових відносин.

А тому трудовий договір виступає на як основний документ на основі якого виникають трудові відносини між працівником і роботодавцем.

Мета курсової роботи полягає у комплексному дослідженні стану правового регулювання укладання трудового договору.

Об`єктом дослідження є правила та порядок укладання трудового договору, оскільки від цього залежить правова захищеність сторін, які його уклали.

Предметом дослідження є нормативно-правові акти, які стосуються правового регулювання трудових правовідносин всіх громадян та окремих їх категорій, а також наукові джерела, які стосуються юридичних гарантій при укладанні трудового договору.

Методи дослідження. Під час написання роботи використовувалися як загальнонаукові, так й спеціальні юридичні методи дослідження. Системно-структурний метод зумовив структуру курсової роботи. Для проведення аналізу проблемних питань використовувались порівняльний, соціологічний та інші методи пізнання соціальних процесів та явищ, а також юридичні методи аналізу й тлумачення правових норм.

Структура курсової роботи має вид складного плану. У розділі І надається загальний порядок укладання трудового договору: визначаються його поняття, сторони, зміст та порядок прийняття на роботу. У розділі II розглядаються юридичні гарантії при укладенні трудового договору,а саме поняття, сутність юридичних гарантій та особливості укладання трудового договору з окремими категоріями громадян.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНИЙ ПОРЯДОК УКЛАДЕННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ

1.1. Поняття і зміст трудового договору

Трудовий договір — основний інститут трудового права. Він охоплює правові норми, які визначають поняття, сторони й зміст трудового договору, а також порядок його укладення, зміни та припинення. На підставі трудового договору виникають трудові правовідносини. Трудовий договір — це основний спосіб реалізації права громадянина на працю, а також права на вибір професії, заняття та місця роботи. Конституційне право громадян на працю здійснюється і через укладення трудового договору.

Як юридичний факт трудовий договір є підставою виникнення і формою існування трудових правовідносин у часі, а також передумовою виникнення й існування інших правовідносин, тісно пов’язаних з трудовими. Трудовий договір — це угода сторін, а трудові правовідносини — це правовий зв’язок працівника й роботодавця.

В остаточній редакції ст. 21 КЗпП України  дає легальне визначення поняття  трудового договору як угоди між  працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за яким працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором або угодою сторін.

Працівник має право реалізувати  свої здібності до продуктивної і  творчої праці шляхом укладення  трудового договору на одному або  одночасно на декількох підприємствах.

Трудовий договір впливає на динаміку трудових відносин, породжуючи їх, змінюючи чи припиняючи. Він визначає і обсяг кореспондуючих прав та обов’язків сторін (виконувати роботу, виплачувати заробітну плату), регулює поведінку сторін при здійсненні трудових відносин (дотримуватись правил внутрішнього розпорядку, забезпечувати належні умови праці). За допомогою погодженого з власником або уповноваженим ним органом волевиявлення і самозобов’язання працівника абстрактні права і обов’язки, що випливають з прав на працю, перетворюються у конкретні права і обов’язки з трудових відносин між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом чи фізичною особою.

Трудовий договір є також юридичним фактом реалізації працівником інших трудових прав та обов’язку працювати чесно й сумлінно в обраній сфері діяльності.

Як інститут трудового права  трудовий договір — це система правових норм щодо прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, зміни умов праці та звільнення з роботи. Інститут трудового договору є серцевиною системи трудового законодавства.

Трудовий договір є угодою між працівником і роботодавцем, визначає правове становище працівника. У ст. 21 КЗпП установлено зобов’язання сторін трудового договору.

Працівник зобов’язується виконувати зазначену в угоді роботу, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку. А насамперед, виконувати доручену йому роботу особисто, не передоручаючи її іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Роботодавець зобов'язується виплачувати  працівникові заробітну плату і  забезпечувати необхідні умови  праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором  та угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт; його зміст, хоча й визначається угодою сторін, має відповідати законам та іншим нормативно-правовим актам про працю. Умови контракту, що погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, вважаються недійсними.

З моменту укладення трудового договору між працівником та роботодавцем виникають трудові правовідносини. Працівник підпорядковується правилам внутрішнього розпорядку організації і набуває прав, установлених для працівників цієї організації.

У трудових правовідносинах роботодавець має дисциплінарну владу щодо працівника і за порушення трудової дисципліни може розірвати трудовий договір з працівником. Роботодавець має право притягти працівника до матеріальної відповідальності, якщо для цього є підстави та умови, у порядку, визначеному законодавством про працю. Роботодавець бере на себе й ризик втраченої чи зіпсованої продукції (без вини працівника).

Роботодавець регламентує процес праці працівника, який має виконати певний обсяг праці за певну частину  робочого часу. Оплата праці працівників  регулюється умовами трудового договору та законодавством про працю.

Законодавство про працю, хоча і  приписує укладати трудові договори, за загальним правилом, у письмовій  формі, все – таки не може бути визнане  занадто суворим щодо необхідності додержання письмової форми трудового договору порівняно, наприклад, з цивільним законодавством. Тому він може бути оформлений і документом під таким заголовком («трудовий договір»), і виданням власником або уповноваженим ним органом наказу про прийняття на роботу відповідно до заяви працівника. Трудовий договір вважається укладеним також і тоді, коли працівник був фактично допущений до роботи, хоча ніякі документи про прийняття на роботу не оформлялися.

Сукупність умов, які визначають взаємні права і обов’язки  сторін, становлять зміст трудового договору. Такі умови можуть визначатись законодавчими або іншими нормативними актами і встановлювати, наприклад, мінімальний розмір заробітної плати, мінімальну тривалість трудової відпустки, максимальну тривалість робочого часу тощо. Одночасно значна кількість умов трудового договору визначається сторонами трудового договору при його укладенні.

Умови трудового договору можуть бути обов’язковими, (їх ще називають необхідними) і факультативними (додатковими).

Обов’язковими (необхідними) умовами  вважаються такі, без яких трудовий договір не може бути визнано укладеним. До них слід віднести взаємне волевиявлення сторін про прийняття — влаштування працівника на роботу, визначення трудової функції працівника, встановлення моменту початку виконання роботи.

Громадяни добровільно обирають види діяльності, які не заборонені законодавством, у тому числі й не пов’язані з виконанням оплачуваної роботи, а також професію, місце роботи відповідно до своїх здібностей. Примушення до праці в будь-якій формі не допускається. Добровільна незайнятість громадян не є підставою для притягнення їх до адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Угода про прийняття — влаштування  на роботу є проявом вольового  характеру трудового договору. Без волевиявлення працівника, бажаючого влаштуватися на роботу, і роботодавця, якому необхідний працівник для виконання певної роботи, трудові правовідносини виникнути не можуть.

Робота, яку виконуватиме працівник, коло його трудових повноважень і  обов’язків, прийнято називати трудовою функцією, її встановлення є виключною компетенцію сторін. При укладенні трудового договору вони визначають професію, спеціальність, кваліфікацію або посаду.

Професія є широкою сферою трудової діяльності, що відображає галузевий  або родовий поділ праці, в якій працівник може застосовувати свої трудові здібності відповідно до наявних у нього знань, навичок та вміння. Виконання роботи певної професії вимагає спеціалізації професійних навичок або знань за якимось визначеним профілем. Тому виконувана робота однієї професії може мати різні спеціальності.

Спеціальність є частиною трудової діяльності в межах певної професії, що найбільш глибоко та всебічно опанована працівником. Спеціальність є основною ознакою, що характеризує трудову функцію працівника, оскільки вона містить у собі спеціалізацію працюючих за професіями із специфікою роботи в умовах певного виду діяльності. Однак сама по собі спеціальність працівника не завжди визначає ту конкретну роботу, для виконання якої він був найнятий. Необхідно враховувати також кваліфікацію працівника.

Кваліфікація — це рівень теоретичних за практичних знань за відповідною професією та спеціальністю, який відповідає тарифному розряду, класу, категорії, вченому ступеню тощо. Кваліфікаційний розряд дозволяє власнику або уповноваженому ним органу доручати працівнику роботу відповідної складності.

У той же час присвоєний працівникові розряд, клас або категорія визначає обсяг деяких істотних правомочностей працівника — таких, як розмір тарифної ставки. Коло трудових обов’язків працівника та їх кваліфікаційні характеристики містяться в тарифно-кваліфікаційних довідниках та в деяких нормативних актах.

Конкретний зміст, обсяг та порядок виконання роботи на конкретному робочому місці встановлюються на підприємстві технологічними картками, робочими інструкціями та іншими нормативними актами, в тому числі локальними.

Трудова функція службовців визначається найменуванням посад, які передбачені  структурою і штатним розписом державного органу чи підприємства, установи, організації.

Посада характеризується певним колом  службових обов’язків, повноважень  і відповідальністю, що настає в  разі невиконання обов’язків. У  найменуванні посади знаходить свій вираз поділ праці, що склався у певній галузі, на підприємстві чи в установі.

Трудові обов’язки службовців конкретизуються  в посадових інструкціях, що розробляються  та затверджуються на підприємствах за погодженням з профспілковим органом на основі галузевих посадових інструкцій і положень про відділи та служби підприємства, галузевих кваліфікаційних характеристиках, положеннях про окремі категорії працівників.

Місце роботи, як правило, визначається місцем знаходження підприємства як сторони трудового договору. Залежно від структурної організації підприємства працівник може бути використаний на роботі в будь-якому структурному підрозділі. Але коли структурні підрозділи знаходяться поза межами повної адміністративно-територіальної одиниці, де укладався трудовий договір, то місце роботи обов’язково повинно бути конкретизованим.