Порядок вирішення індивідуальних трудових спорів

Сторони спору мають  право заявити відвід будь-якому членові комісії. Сама комісія вирішує питання про задоволення або незадоволення заявленого відводу більшістю голосів членів комісії, які присутні на засіданні. Законодавство не регулює підстав та порядку заявлення відводу всьому складу комісії. Очевидно, що у цьому випадку такий спір повинен надалі розглядатися судом. [22, c.32]

Засідання оформляється протоколом, який підписується головою (його заступником) і секретарем комісії.

КТС приймає рішення  більшістю голосів членів, які  присутні на засіданні. Рішення комісії має бути чітким, обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству і колективному договору.

У рішенні вказується:повне  найменування підприємства, установи, організації; прізвище, ім’я, по батькові працівника, який звернувся до комісії, а також його представника; дата звернення до комісії; дата розгляду справи; суть спору; прізвища членів, присутніх на засіданні; прізвище роботодавця або його представника; результати голосування; мотивоване рішення.

Рішення не повинне містити будь-яких прохань до роботодавця, воно має формулюватися у категоричній формі. У рішенні комісії з грошових вимог має бути вказана точна сума, яка належить до виплати працівникові.

Рішення не може бути переглянуте  самою комісією. Копія рішення  у триденний термін після його прийняття вручається працівникові і роботодавцеві. Пропуск указаного терміну відповідно відсуває початок перебігу терміну на оскарження працівником рішення, а також його виконання.

Рішення комісії по трудових спорах має обов"язкову силу і не потребує будь-якого затвердження.

Разом з тим воно може бути оскаржене сторонами до місцевого суду протягом 10 днів після вручення їм копії рішення. Якщо вказаний термін пропущено, суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви. Якщо ж термін оскарження пропущено без поважних причин, заява залишається без розгляду.

Роботодавець зобов"язаний виконати рішення КТС у триденний термін після 10 днів, передбачених на його оскарження. Оскаржене до суду рішення не підлягає виконанню.

У разі невиконання роботодавцем рішення за трудовим спором КТС видає працівникові посвідчення, яке має силу виконавчого листа. Працівник має право пред"явити посвідчення до державної виконавчої служби протягом трьох місяців від дня його отримання. На підставі посвідчення державний виконавець виконує рішення КТС у примусовому порядку. [21, c.54]

2.2. Розгляд  індивідуальних трудових спорів  у місцевих судах

 

У місцевих судах розглядаються  будь-які трудові спори, у тому числі за заявами працівника або  роботодавця, якщо вони не згодні з рішенням комісії по трудових спорах, за заявою прокурора у випадках, передбачених законом.

Безпосередньо у судовому порядку розглядаються спори  про відмову у прийнятті на роботу працівників, запрошених на роботу у порядку переведення з іншого підприємства; молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і у встановленому порядку направлені на роботу; вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, одиноких матерів — за наявності дитини віком до 14 років; виборних працівників після закінчення строку їх повноважень; працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу; іншим особам, з якими роботодавець відповідно до чинного законодавства зобов"язаний укласти трудовий договір.

Заява про вирішення трудового спору подається до місцевого суду у тримісячний термін з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх трудових прав. Із вказаного правила законодавство про працю встановлює ряд винятків. Перший стосується терміну оскарження сторонами рішення КТС до суду. Другий встановлений для справ про поновлення на роботі. За цією категорією справ законодавство встановлює місячний термін звернення до суду. Початок перебігу терміну обчислюється від дня вручення працівникові копії наказу про звільнення або від дня видачі трудової книжки. [2, ст. 233]

Скорочений термін позовної давності звернення до суду не поширюється  на спори про зміну дати і формулювання причин звільнення, а також про  оплату часу вимушеного прогулу.

Третій виняток встановлено  для спорів про стягнення з  працівника матеріальної шкоди, заподіяної роботодавцю. Він може звернутися до суду з позовом про стягнення вказаної шкоди протягом одного року від дня виявлення шкоди, заподіяної працівником.

Четвертий — у справах про стягнення заробітної плати — термін звернення до суду не обмежений.

Вказані терміни позовної давності поширюються і на звернення прокурора до суду у випадках, передбачених Цивільно-процесуальним кодексом. Особливістю перебігу термінів позовної давності у випадку звернень прокурора є те, що вони починають обчислюватись з моменту, коли прокурор дізнався, що права працівника порушені.

Сторони індивідуального  трудового спору звертаються  до суду із позовною заявою. Це правило  поширюється і на випадки оскарження працівником рішення КТС. Прокурор звертається до суду із заявою. Роботодавець у випадках оскарження рішення КТС звертається до суду із заявою, яка не є позовною, крім випадків, передбачених законодавством.

При зверненні до суду за вирішенням індивідуального трудового спору працівника, він звільняється від сплати судових витрат. Цивільно-процесуальним кодексом України встановлена альтернативна підсудність при вирішенні трудових спорів. Працівники мають право звертатися до суду із позовною заявою як за місцем знаходження відповідача, так і за місцем свого проживання. Альтернативна підсудність зберігається і у випадках звернення прокурора.

Порядок розгляду індивідуальних трудових спорів у суді вже визначається як Цивільно-процесуальним кодексом, так і Кодексом законів про працю. Важливі роз"яснення з питань розгляду індивідуальних трудових спорів подаються у Постановах Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 р. та "Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" від 28 грудня 1992 р.

Позовна заява працівника повинна відповідати вимогам, встановленим ЦПК України. До позовної заяви додаються необхідні для обґрунтування позовних вимог документи.

За загальним правилом, до суду може звернутися лише дієздатна у повному обсязі особа. Однак зміст трудової дієздатності не зовсім збігається з цивільною. Так, відповідно до КЗпП, суб’єтактами ктами трудових правовідносин можуть бути особи з 15 років, а отже, можуть звернутися до суду за захистом своїх трудових прав. Щоправда процесуальні права вони можуть реалізовувати лише через своїх законних представників (а не самостійно).

Рішення місцевого суду щодо кожного трудового спору має бути законним і мотивованим.

Суд не зв"язаний рішенням КТС, хоч обов"язково аналізує його на рівні з іншими доказами. У  справах про стягнення грошових сум у рішенні має бути вказана  конкретна сума або частка від  заробітної плати, яка стягується із працівника.

У випадку відмови  у задоволенні позову суд обґрунтовує  відмову з посиланням на законодавство, колективний і трудовий договір та на інші локально-правові акти.

У трудових спорах суд  має право вийти за межі позовних вимог, якщо таке передбачено законодавством. Зокрема при винесенні рішення про поновлення незаконно звільненого або переведеного працівника на роботі суд одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи незалежно від наявності чи відсутності таких вимог.

У випадку визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, суд зобов"язаний змінити його і в рішенні вказати причини звільнення згідно з чинним законодавством з посиланням на відповідну статтю чи пункт закону. В тих випадках, коли неправильне формулювання причин звільнення перешкоджає працівникові укласти новий трудовий договір, суд одночасно приймає рішення про виплату середнього заробітку за вимушений прогул.

Суд виносить рішення  про виплату середнього заробітку  за весь час вимушеного прогулу, але  не більш ніж за один рік. Якщо заява  про поновлення на роботі або про  зміну формулювання причин звільнення розглядалася більше одного року не з вини працівника, суд виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Працівникові також виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, зумовленого затримкою видачі трудової книжки з вини роботодавця.

При неможливості поновлення на попередній роботі внаслідок ліквідації підприємства, з яким працівник перебував у трудових відносинах, суд визнає звільнення незаконним і зобов"язує ліквідаційну комісію або власника чи орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, виплатити йому середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Одночасно суд визнає працівника звільненим за ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв"язку з ліквідацією підприємства. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені КЗпП України і Законом України "Про зайнятість населення".

При затримці роботодавцем виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника суд виносить ухвалу про виплату такому працівникові середнього заробітку або різниці в заробітку за весь час затримки.

За цією категорією справ  третьою особою на стороні відповідача визнається посадова особа, яка винна у незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу. На таку особу суд покладає Обов’язок  відшкодувати заподіяну підприємству шкоду. [19, c.758]

Незаконними звільненнями є звільнення без дотримання умов припинення трудового договору:

1) звільнення з підстав,  не передбачених законом.

2) звільнення без дотримання  встановленого законом порядку, а саме: звільнення неповнолітніх без згоди органів у справах неповнолітніх; звільнення працівника у період перебування його у відпустці або у період тимчасової непрацездатності, у випадках, коли це законом заборонено; звільнення вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких жінок, які мають дитину до 14 років або дитину-інваліда.

3) звільнення окремих  категорій працівників без дотримання особливих гарантій, передбачених законом: депутата без згоди відповідної Ради; члена ради трудового колективу без згоди ради трудового колективу; працівника, обраного до складу профспілкових органів і не звільненого від роботи без згоди органу, членом якого він є; голів профспілкових органів підприємств без згоди об"єднання профспілок; профорганізаторів і профгрупоргів без згоди профспілкового об"єднання; членів правління, які обрані від трудового колективу, без згоди загальних зборів (конференції) трудового колективу.

4) звільнення без дотримання  встановленого законом порядку для даної підстави.

При розгляді даної категорії  справ суд також перевіряє: 1) за чиєю ініціативою припинено трудовий договір; 2) чи відповідають підстава і формулювання причин звільнення, вказані у наказі, закону і дійсним причинам звільнення; 3) яка сума може бути стягнена при оплаті вимушеного прогулу у випадку поновлення працівника на роботі.

Суд, визнавши таку відмову  незаконною, виносить рішення, яким зобов’язує роботодавця укласти з позивачем трудовий договір (контракт).

Вирішуючи справу про  поворотне прийняття на роботу, суд перевіряє: чи дійсно особа належить до числа тих, кому надано таке право; чи не пройшов річний термін з моменту звільнення працівника.

При розгляді трудових спорів працівникові може відшкодовуватись як матеріальна, так і моральна шкода [2, ст. 2371]. Моральна шкода стягується у разі, якщо порушення трудових прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Рішення судів по індивідуальних трудових спорах підлягають обов"язковому виконанню після вступу їх у законну силу. Крім того, законодавство передбачає випадки негайного виконання такого рішення. Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 р. негайному виконанню підлягають два види рішень по трудових спорах: 1) рішення про поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно звільненого або переведеного працівника; 2) про стягнення заробітної плати. Законом встановлено, що негайному виконанню підлягає рішення про стягнення заробітної плати за один місяць. Разом з тим суд вправі передбачити у рішенні негайне стягнення всієї заробітної плати або її частини. Виконавчі документи мають бути пред"явлені до виконання з наступного дня після постановлення рішення.

При затримці роботодавцем виконання рішення суду про поновлення на роботі суд виносить ухвалу про виплату працівникові середнього заробітку або різниці в заробітку за весь час затримки його виконання. Примусове виконання рішення органів, які вирішують трудові спори, здійснює державний виконавець

 

2.3. Особливий  характер розгляду індивідуальних  трудових спорів окремих категорій  працівник

Для окремих категорій  працівників законодавством передбачено особливий порядок розгляду індивідуальних трудових спорів. Він стосується:

- обмеженого кола осіб, яке не підлягає розширеному  тлумаченню;

- тільки точно перерахованих  питань, які також не підлягають розширенню.

Особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих  працівників, а також працівників навчальних закладів та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюються законодавством. [2, ст.222]

Особливий порядок стосується лише тих спорів, які виникають у зв"язку з накладенням дисциплінарних стягнень, або у інших випадках, передбачених законом. Усі інші спори розглядаються в загальному порядку.

Такий порядок розгляду спорів також встановлений і для  державних службовців, але він  стосується лише процесу розгляду справи. Зокрема, Закон України "Про державну службу" передбачає можливість проведення службового розслідування, в тому числі і при оскарженні державним службовцем накладення дисциплінарного стягнення вищестоящому органу. Порядок службового розслідування регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р.