Порядок вирішення індивідуальних трудових спорів

Новомосковський кооперативний коледж економіки та права  ім. С. В. Литвиненка

 

Дніпропетровської облспоживспілки 

 

циклова комісія юридичних  дисциплін 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни    «Трудове право»

 

 

на тему: «Порядок вирішення індивідуальних трудових спорів»

 

 

 

 

 

                          Студента  ІІІ курсу групи Ю-32

                                 напряму підготовки 5.030401 Право

                                               спеціальності: 5.03040101 «Правознавство»

                                                               Топурії Олександра Руслановича

                                                               Керівник: викладач Занісілова Марина Михайлівна

                                                                Оцінка____________________________________

 

 

 

  Члени комісії            _________________                __________________________

                                                  (підпис)                                (прізвище та ініціали)

                                      _________________                   ________________________

                                                   (підпис)                               (прізвище та ініціали)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Новомосковськ 2013 р.

Зміст

 

Вступ…...……………………………………………………………………..……3

Розділ І Поняття індивідуальних трудових спорів…………………….……4

          Розділ ІІ Правова характеристика органів в яких розглядаються індивідуальні     трудові спори

        2.1. Розгляд індивідуальних трудових спорів у КТС…………………....6

       2.2. Розгляд індивідуальних трудових спорів у місцевих судах………9

        2.3. Особливий характер розгляду індивідуальних трудових спорів    окремих категорій працівників………………………………………………...…….15

Розділ ІІІ  Особливості судового розгляду окремих категорій справ

     3.1. Справи про поновлення на роботі……………………………….…… 20

     3.2. Спори про оплату праці……………………………….…………...……29

     3.3. Спори про матеріальну відповідальність…………………...….…….36

          Висновок……………………………………………………………………..……40

Список використаної літератури………………………………………………42

Додаток 1…………………………………………………………………………..44

Додаток 2…………………………………………………………………………..45

Додаток 3…………………………………………………………………………..46

Додаток 4…………………………………………………………………………..47

Додаток 5…………………………………………………………………………..48

 

 

Вступ

 

Тема моєї курсової роботи «Порядок вирішення індивідуальних трудових спорів».

Актуальність обраної мною теми становить те, що у процесі здійснення трудової діяльності між суб’єтактами трудових відносин (працівником та роботодавцем) можуть виникати розбіжності, щодо реалізації прав і обов’язків сторін трудових відносин, які можуть перерости у спори. Під трудовими спорами потрібно розуміти не врегульовані у результаті взаємних переговорів розбіжності між суб’єтактами ктами трудових правовідносин, які виникають з приводу застосування трудового законодавства або встановлення чи зміни умов праці, і передані на розгляд відповідних компетентних органів.

За суб’єктами трудові спори  класифікуються на колективні та індивідуальні. Індивідуальні трудові спори  – це розбіжності, неврегульовані шляхом безпосередніх або за участю профспілкового органу переговорів, між роботодавцем і окремим працівником з питань застосування законодавства про працю, колективного договору (угод) чи трудового договору.

Об’єкт дослідження в моїй курсовій роботі – це причини виникнення індивідуальних трудових спорів та порядок і шляхи їх вирішення.

Предметом дослідження є відносини, що безпосередньо витікають з  трудових – трудові спори.

Мета, що закладена в моїй курсовій роботі полягає в тому, щоб дослідити підстави виникнення індивідуальних трудових спорів та проаналізувати порядок їх вирішення, тобто порядок за яким будуть захищенні права та інтереси працівника.

Структура курсової роботи: у І розділі визначено поняття  індивідуальних трудових спорів; у ІІ – охарактеризовані органи в яких розглядаються індивідуальні трудові спори: КТС, місцеві суди та розгляд індивідуальних трудових спорів окремих категорій працівників; у ІІІ – розкрито особливості судового розгляду окремих категорій справ.

 

Розділ І Поняття індивідуальних трудових спорів

 

У процесі трудової діяльності між суб’єтактами трудових відносин виникають розбіжності, які можуть перерости у спори. Вони можуть виникати як між працівником та роботодавцем, так і між колективом найманих працівників та роботодавцем чи роботодавцями.

У галузевій літературі трудові спори розглядаються  як розбіжності між працівниками та роботодавцем. Таке визначення видається небезспірним. Адже наявність розбіжностей між суб’єтактами трудових правовідносин не завжди має наслідком виникнення трудового спору. Вони можуть бути між указаними суб’єтактами і не спричиняти виникнення трудового спору.

На мою думку, трудовий спір є однією з форм існування  розбіжностей між суб’єтактами трудових правовідносин.

Розбіжності переростають у трудовий спір, якщо не врегульований механізм їхнього вирішення, якщо сторони не можуть самостійно домовитись про їх вирішення, вважаючи, що їхні права порушені.

Під трудовими спорами  потрібно розуміти не врегульовані у результаті взаємних переговорів розбіжності між суб’єтактами трудових правовідносин, які виникають з приводу застосування трудового законодавства або встановлення чи зміни умов праці, і передані на розгляд відповідних компетентних органів.

Індивідуальні трудові  спори - найбільш поширений вид трудових спорів.

Індивідуальні трудові  спори - це неврегульовані шляхом безпосередніх  або за участю профспілкового органу переговорів розбіжності між  роботодавцем і окремим працівником  з питань застосування законодавства про працю, колективного договору (угод) чи трудового договору. [6, c.551]

Сторонами індивідуального  трудового спору є з одного боку найманий працівник, тобто особа, яка працює на умовах трудового договору, а з другої - роботодавець, з яким найманий працівник перебуває у трудових правовідносинах. Роботодавцем може бути власник або уповноважений ним орган чи фізична особа, які укладали з працівником трудовий договір. Працівник є стороною трудового спору, незалежно від його правового становища та виду трудового договору. Стороною індивідуального трудового спору може бути і особа, яка вже не є працівником, тобто трудовий договір з якою припинено, однак спір виник з раніше існуючих трудових відносин (у межах встановлених процесуальних термінів).

Стороною індивідуального трудового спору може бути також особа, яка ще не є працівником, з огляду на те, що їй відмовлено в укладенні трудового договору (випадки необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу), оскільки спір виник з приводу виникнення трудових відносин.

Предметом індивідуального трудового спору є трудові права та законні інтереси працівника, які, на його думку, порушені роботодавцем при застосуванні законодавства про працю чи колективного і трудових договорів. Позовна заява до суду про розгляд індивідуального трудового спору подається працівником самостійно або в його інтересах і від його імені профспілковим органом.

Предметом індивідуального  трудового спору може бути також Обов’язок  з відшкодування матеріальної шкоди роботодавцю, заподіяної неправомірними діями працівника. У цих випадках заява або позов подається роботодавцем у відповідний юрисдикційний орган.

Предметом індивідуального  трудового спору є також встановлення індивідуальних умов праці при укладенні чи зміні трудового договору.

Органами, які розглядають індивідуальні трудові спори є:

1) комісія по трудових  спорах (КТС);

2) місцеві суди;

3) спеціальні органи, передбачені законодавством для  розгляду спорів окремих категорій  працівників. [20, c.106]

 

Розділ ІІ Правова характеристика органів в яких розглядаються індивідуальні трудові спори

 

2.1. Розгляд  індивідуальних трудових спорів  у КТС

 

Розгляд індивідуального трудового  спору в КТС є самостійним  видом розгляду індивідуальних трудових спорів.

Комісія по трудових спорах обирається загальними зборами або конференцією трудового колективу підприємства, де працює не менше 15 працівників. Якщо на підприємстві працює менше 15 чоловік, КТС не обирається. До кількості працюючих 15 чоловік, які мають право обирати КТС, включаються всі працівники, які працюють на підприємстві на умовах трудового договору.

КЗпП України передбачає можливість обрання КТС на двох рівнях. Трудовий колектив підприємства має право прийняти рішення про утворення КТС підприємства і КТС структурних підрозділів. Тоді КТС структурного підрозділу утворюється трудовим колективом відповідного підрозділу. [2, ч. 4 ст. 223]

Одночасно при прийнятті рішення  про утворення КТС на двох рівнях трудовий колектив повинен розмежувати  їхню компетенцію. За загальним правилом КТС структурного підрозділу мають право розглядати трудові спори в межах компетенції цих підрозділів. У той же час КТС підприємства розглядатимуть усі трудові спори, які їм підвідомчі та не віднесені до компетенції КТС структурних підрозділів. Трудовий колектив може прийняти рішення про те, що рішення КТС структурних підрозділів можна оскаржувати до КТС підприємства.

Трудовий колектив самостійно визначає термін діяльності КТС, її кількісний та персональний склад.

Законодавство не встановлює обмежень щодо кількісного складу комісії. Це компетенція трудового колективу. Водночас видається доцільним обирати КТС з непарною кількістю членів.

Збори трудового колективу для  утворення КТС вважаються правомочними, якщо на них присутні більше половини членів трудового колективу, а конференція - за умови присутності не менше двох третин делегатів, обраних на цю конференцію.

Відповідно до ч. 2 ст. 223 КЗпП України  не менше половини складу КТС повинні бути робітники. Вказане правило не стосується КТС установ і організацій. Таке положення законодавства видається необґрунтованим: адже співвідношення робітників та інженерно-технічного персоналу на різних підприємствах є різним, а тому не всі підприємства можуть дотримуватися вказаної норми.

Рішення про утворення КТС і  обрання її членів приймається більшістю голосів присутніх членів трудового колективу або делегатів конференції.

Зі свого складу комісія обирає голову, його заступника і секретаря.

На них покладаються обов"язки з підготовки і проведення чергових засідань, прийняття, реєстрація і ознайомлення із заявами, які надходять до КТС, виклик осіб, які беруть участь у розгляді спору.

Законодавством закріплено порядок  звернення до КТС. Працівник має право звернутися із заявою про розгляд спору у тримісячний термін з моменту, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Якщо комісія дійде висновку, що строк пропущено з поважних причин, то вона має право його відновити і вирішити спір. У випадку визнання причин пропуску терміну неповажними заява працівника залишиться без розгляду. У справах про стягнення заробітної плати термін звернення до КТС не обмежений.

КЗпП України передбачає Обов’язок  комісії реєструвати заяви, які надходять до неї. Дата реєстрації і є початком перебігу терміну, протягом якого КТС ов»я розглянути індивідуальний трудовий спір.

Комісія по трудових спорах ов»я розглянути трудовий спір у десятиденний термін від дня звернення працівника. Якщо протягом цього строку спір розглянутий не був, то зацікавлений працівник вправі звернутися до суду для розгляду спору.

Засідання комісії мають відбуватися  у присутності працівника, який подавав заяву. Якщо ж працівник не з"явився на засідання (крім випадків, коли працівник подав заяву про згоду розглядати справу за його відсутності), комісія має право відкласти розгляд заяви і призначити нове засідання. У випадку повторного нез"явлення без поважних причин КТС може зняти заяву з розгляду. Прийняття рішення про зняття заяви з розгляду не позбавляє працівника права знову звернутися до КТС із заявою про розгляд спору в межах терміну, встановленого законодавством для звернення до КТС.

При розгляді трудового  спору інтереси працівника за його вибором може представляти будь-хто  з членів профспілкового комітету або  будь-яка інша особа, у тому числі  адвокат.

Законодавство про працю  докладно не регламентує процедуру розгляду індивідуального трудового спору в КТС. Встановлено лише загальне правило, що засідання комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин обраних до її складу членів. Вона має право викликати на засідання свідків, вимагати від роботодавця документи, необхідні для розгляду цього спору, доручати спеціалістам проведення перевірок, якщо такі необхідні для розгляду спору.

Обов’язок  роботодавця щодо пред’явлення документів, необхідних для вирішення спору, є декларативною нормою, оскільки законом не врегульовані правові важелі впливу на роботодавця в цьому випадку, зокрема не встановлена його відповідальність за неподання таких документів.