Сутність та основні форми міжнародного руху капіталу. Місце України та напрямки активізації її дій на ринку капіталів

     Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну, на 1 січня 2009 р. склав 35723,4 млн.дол., що на 20,9% більше обсягів інвестицій на початок 2008 року. В розрахунку на одну особу обсяг прямих іноземних інвестицій становить 775,3 дол. та є найбільшим за роки спостереження річним показником.

     На  підприємствах промисловості зосереджено 8056,5 млн.дол. (22,6% загального обсягу прямих інвестицій в Україну), у т.ч. переробної – 6928,0 млн.дол. та добувної – 1001,8 млн.дол. Серед галузей переробної промисловості  у виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів внесено 1655,5 млн.дол. прямих інвестицій, у металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів – 1353,7 млн.дол., машинобудування – 1090,4 млн.дол., хімічну та нафтохімічну промисловість – 952,8 млн.дол., виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції – 713,2 млн.дол.

     У фінансових установах акумульовано 7154,8 млн.дол. (20,0%) прямих інвестицій, на підприємствах торгівлі, ремонту  автомобілів, побутових виробів  і предметів особистого вжитку – 3718,4 млн.дол. (10,4%), в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим  майном, оренду, інжиніринг та надання  послуг підприємцям, – 3570,7 млн.дол. (10,0%) [22, c.12].

     Про наявність прямих іноземних інвестицій звітувало 17,9 тис. підприємств України.

     Сума  кредитів та позик, отриманих підприємствами України від прямих інвесторів, на 1 січня 2009р. становила 5234,0 млн.дол. Найбільше їх надійшло з Кіпру – 1643,4 млн.дол., Нідерландів – 669,7 млн.дол., Франції – 522,5 млн.дол., Німеччини – 387,3 млн.дол., Російської Федерації – 255,8 млн.дол., Сполученого Королівства – 232,6 млн.дол., Польщі – 206,6 млн.дол., Австрії – 166,4 млн.дол., Швеції – 133,0 млн.дол. та Сполучених Штатів Америки – 116,1 млн.дол.

     У 2008 році з України в економіку  інших країн світу спрямовано 85,5 млн.дол. прямих інвестицій. Інвестування здійснювалось переважно у вигляді  грошових внесків, частка яких у загальному обсязі складає 97,9%.

     Обсяг прямих інвестицій з України в  економіку країн світу з урахуванням  його переоцінки, утрат (55,6 млн.дол.), курсової різниці (мінус 28,7 млн.дол.) на 1 січня 2009р. склав 6198,6 млн.дол., у т.ч. у країни ЄС – 5949,0 млн.дол. (96,0% загального обсягу), у країни СНД – 195,7 млн.дол. (3,1%), в інші країни світу – 53,9 млн.дол. (0,9%).

     Прямі інвестиції з України здійснено  до 51 країни світу, переважна їхня частка спрямована до Кіпру.

     Сума  кредитів та позик, наданих українськими резидентами підприємствам прямого  інвестування, на 1 січня 2009р. становила 123,3 млн.дол. Загальний обсяг прямих інвестицій в економіку інших країн світу, враховуючи позичковий капітал, становив 6321,9 млн.дол. США [17, c.15].

     Ще  одним позитивним моментом на шляху до привабливого інвестиційного клімату є той факт, що український фондовий ринок протягом останніх 5 років має рекордні темпи росту. Українська економіка виходить з тіні через публічність прибутків підприємств, і це стало основним фактором зростання фондового ринку. За 2008 рік фондовий ринок продемонстрував вражаючі  темпи – він збільшився  у 2,3 рази у порівнянні з 2006 роком.

     Залученню інвестицій покликана також сприяти концепція державної цільової програми, що стосується модернізації ринків капіталу в Україні. Програма розрахована на 2008-2011 роки. Згідно з прогнозами Міністерства економіки,  притік  ПІІ  в  Україну  в  2008 році  становитиме  $5,5 млрд.

     Іноземні  інвестиції  здійснюють  значний  вплив  на  розвиток  економіки.  При  досягненні  макроекономічної  стабільності,  активізації  міжнародного  економічного  співробітництва  можливо  очікувати  підвищення  припливу  іноземних  інвестицій  в  розвиток  економіки.

     Розглянуті  основні  тенденції  у  сфері  іноземного  інвестування свідчать про те, що Україна протягом останніх п’яти років є досить привабливою  країною  для  інвесторів. Зростання  обсягів  інвестицій, що  надходять  в  країну, сприяє  активізації  зовнішньої  торгівлі,  забезпечує структурні  зрушення  в  економіці  України  та  поліпшення  якісних  показників на мікро- та макрорівнях, що підвищує здатність економіки країни чинити опір руйнівному впливу зовнішнього  середовища у вигляді глобальної фінансово-економічної кризи та зумовлює підйом ефективності  функціонування.

     Стримуючим  чинником  є  інвестиційний  клімат,  який  продовжує  залишатися  несприятливим  через  політичну  та  економічну  нестабільність,  високий  рівень  криміногенності  в  підприємницькій  діяльності,  що  змушує  іноземних  інвесторів  здійснювати  обережну  політику  у  сфері  інвестиційного  співробітництва  з  Україною.

     Іноземний  капітал  сьогодні  особливо  необхідний  у  тих  сферах  економіки,  активізація  яких  допоможе  вивести  її  з  кризового  стану,  зняти  наростаюче  соціальне  напруження  в  суспільстві.  У  реконструкції  та  модернізації  за  участю  іноземного  капіталу  має  потребу  практично  все  агропромислове  господарство  України.  Великомасштабного  іноземного  інвестування  вимагає  паливно-енергетична  галузь.

     Отже,  необхідні  додаткові  заходи  щодо  зниження  впливу  негативних  чинників  на  інвестиційний  клімат  в  Україні,  серед  яких  досягнення  національної  згоди  між  різними  соціальними  групами,  політичними  партіями  з  приводу  вирішення  загальнонаціональної  проблеми  виходу  України  з  економічної  кризи;  вирівнювання  економічних  показників  та  боротьба  з  інфляцією;  розробка  правової  бази  інвестування;  радикалізація  боротьби  зі  злочинністю;  створення  конкретного  механізму  надання  податкових  пільг  банкам,  іноземним  інвесторам  на  довгострокові  інвестиції  з  метою  компенсації  втрат  з  уповільнення  обороту  капіталу [23, c.402].

     Внутрішні  і  зовнішні  інвестиції – це  складний  механізм,  здатний  значною  мірою  збільшити  економічний  потенціал  країни,  тому  активізація  діяльності  у  цій  сфері  сприятиме  реалізації  реформування  економіки  в  цілому.

     Україна разом з Польщею є приймаючими  сторонами Чемпіонату Європи  з  футболу  УЄФА Євро – 2012. Отже,  найближчими  роками  в Україні  очікується  інвестиційний  бум  у  розвиток  інфраструктури  та  будівництво.

     Таким  чином,  залучення  іноземних  інвестицій  є  необхідною  умовою  прискорення  темпів  економічного  розвитку  України,  стимулює  промислове  виробництво,  забезпечує  умови  стійкого  й  швидкого  економічного  росту  й  збільшення  рівня  суспільного  добробуту  в  країні. 

     2.2. Проблеми та перспективи інтеграції національного ринку України до світового ринку капіталів

     Реалії  сучасного світу вимагають найскорішої  інтеграції вітчизняної економічної  системи, в тому числі її фінансової складової, до міжнародної економіки. Без цього не є можливими ані  повноцінний розвиток національного  виробництва, ані задоволення потреб вітчизняних споживачів на належному  рівні.

     На  жаль, внаслідок повільного економічного реформування Україна перебуває  на узбіччі світових фінансових потоків. Тому, враховуючи специфічність впливу фінансової глобалізації та світових кризових процесів на розвиток української економіки, можна визначити напрями, в яких такий вплив є найбільш вагомим: а) інтеграція України до міжнародних торгівельних відносин; б) взаємини з міжнародними фінансово-кредитними установами; в) інтеграція до світового фінансового ринку, залучення в Україну іноземних інвестицій та співпраця з іноземними партнерами. Відповідно серед основних критеріїв успішної інтеграції України до світової економіки можна відзначити:

• Зростання міжнародного товарообігу із випереджаючим зростанням обсягів експорту;
• Зростання обсягів іноземних інвестицій в Україну;
• Зростання обсягів операцій із гривнею на світовому валютному ринку;
• Мінімізація рівня кореляції між негативними тенденціями розвитку світової економіки та економіки національної [14, c.166].

     Щодо  кількісних показників зазначених критеріїв, то їх аналіз дозволяє зробити висновок про досить високий рівень торгівельної відкритості України, але в той  же час надзвичайно низькі темпи  інтеграції до світового фінансового  ринку.

     Так, зовнішньоторговельний оборот України  лише на протязі 2004-2005 рр. збільшився  з  32672,23 млн. дол. США  до  34287,26 млн. дол. США, в  2007р. становив  123785,5 млн. дол. США, а в 2008 – уже 170877,9 млн. дол. США. При цьому,  хоча  в 2005-2008рр. Україна мала негативне сальдо торгівельного балансу, а також незважаючи  на  значну  частку  сировини  в  структурі  експорту,  ці  дані свідчать  про  в  цілому  позитивні  наслідки  відкритості  національної економіки  для  розвитку  зовнішньої  торгівлі  держави.

     Тим не менше, є всі підстави говорити про неповне використання переваг  від такої відкритості, про що свідчить і динаміка інтеграції України  до світового фінансового ринку, одним із критеріїв якої є обсяг  іноземних інвестицій - на 1.01.2009 року в Україну надійшло 35723,4 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій.[17, c.10] Незважаючи на зростання обсягів іноземного інвестування в Україну, абсолютний розмір цього показника свідчить, по-перше, про відсутність інтересу до вітчизняного фондового ринку з боку іноземних інвесторів і, по-друге, про неможливість використання переваг іноземного інвестування вітчизняними підприємствами. Щодо портфельних іноземних інвестицій,  то  їх  обсяг в Україні на  1.01.2009 р. становив  лише 3,2 млрд. дол. США[17, c.15].  Наведений обсяг іноземного  інвестування  є досить низьким у порівнянні із обсягами операцій на міжнародному фінансовому ринку, що свідчить про практичну відсутність інтеграції вітчизняного  та  світового фінансового просторів.

     Низький рівень інтеграції до світового фінансового  ринку підтверджується і загальним  аналізом платіжного балансу України  та міжнародної інвестиційної позиції  України. Так, із загального обсягу довгострокових кредитів, залучених до України  2006 р., 78 % є такими, що надані міжнародними фінансовими організаціями або  під гарантії Уряду. Із загального обсягу портфельних інвестицій 76% є інвестиціями в державні боргові цінні папери. Це свідчить про те, що недержавні суб'єкти фінансового ринку практично  не беруть участі у міжнародній фінансовій діяльності, не мають доступу до міжнародного фінансового ринку  та не використовують тих переваг  і можливостей, що є наслідком  світової фінансової глобалізації.

     Все це однозначно свідчить про повільний, але невідворотний процес інтеграції вітчизняної економіки до світової економічної системи. Позитивні  наслідки такої інтеграції очевидні вже сьогодні, в першу чергу  у сфері міжнародної торгівлі. В той же час можна відзначити відставання інтеграції до світової економіки у фінансовому секторі, що потребує негайної корекції економічної  політики держави з метою збільшення обсягів іноземного інвестування  та  кредитування.

     При цьому першочерговим завданням  будь-якої держави на шляху міжнародної  економічної інтеграції має бути ґрунтовний аналіз ризиків цього  процесу. Відповідно задача інтеграції до глобалізованого світового фінансового  простору, що стоїть перед Україною, вимагає врахування особливостей сучасної структури світової економіки, ретельного вибору та використання інструментів, які здатні забезпечити максимальну  швидкість та ефективність такої  інтеграції і одночасно мінімізувати можливі втрати від цього процесу.

     Подібне завдання є тим більше актуальним, що, незважаючи на значну глибину світової економічної глобалізації, механізми  регулювання фінансового ринку  зосереджені більшою мірою в  розпорядженні національних структур, адже ефективних та повноважних наднаціональних  регуляторних органів до цього часу не створено. Саме тому слід розглядати глобалізацію не тільки в контексті  нових інвестиційних можливостей, але і нових ризиків для  України. І, на мою думку, при розробці макроекономічної стратегії України  в умовах глобалізації першочергова увага має бути приділена саме тим ризикам, які супроводжують  процес інтеграції національної  економіки  до  глобалізованого  фінансового  простору.

     До  ризиків, притаманних процесу глобалізації в економічній площині та актуальних для України, можна віднести неконтрольований відтік науковців та кваліфікованої робочої сили у більш розвинені  країни, зміну структури та обсягів  національного виробництва внаслідок  значних обсягів імпорту більш  конкурентоспроможної продукції, втрату контролю держави та національних корпорацій над стратегічно важливими для  економіки підприємствами, тощо.

     У фінансовому секторі варто відокремити  небезпеку глобальних фінансових криз та небезпеку підриву суверенітету країн з невисоким рівнем розвитку через боргову та іншу фінансову  залежність. При цьому рівень цієї небезпеки є тим більшим, чим  нижчим є економічний розвиток країни у порівнянні із розвитком провідних  держав світу [25, c.16].