Сутність та основні форми міжнародного руху капіталу. Місце України та напрямки активізації її дій на ринку капіталів

     Зміст

     ВСТУП................................................................................................................3

     РОЗДІЛ 1.  ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ОСОБЛИВОCТЕЙ МІЖНАРОДНОГО РУХУ КАПІТАЛУ...................................6

     1.1. Сутність, основні форми та причини міжнародного руху капіталу......6

     1.2. Іноземні інвестиції як фактор економічного розвитку держави..........12

     1.3. Масштаби руху процесів пов’язаних з міжнародною міграцією капіталу та їх тенденції в розрізі фінансової кризи в світовій економіці............18

     РОЗДІЛ  2. СТАН ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНІ.............27

       2.1. Роль зарубіжних інвестицій в економіці України та їх взаємодія з національним капіталом...........................................................................................27

     2.2. Проблеми та перспективи інтеграції національного ринку України до світового ринку капіталів.........................................................................................33

     ВИСНОВКИ.....................................................................................................45

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ ТА НОРМАТИВНИХ АКТІВ.........................................................................................49

ДОДАТКИ 
ВСТУП 

     Тісне переплетення окремих складових  світового господарства та його чітко  визначена однорідність приводять  до злиття національних економічних  систем і створення їх аналога  на міжнародному рівні. Отже, в межах  світової економічної системи, яку  формують взаємозв'язки між національними  ринками ресурсів і продуктів, сімейними  господарствами і фірмами, державними інституціями і фінансовими ринками, відбуваються різноманітні виробничі, торговельні, кредитні, валютні, науково-технічні, політичні, культурні та інші відносини. На їх ґрунті розвивається, зокрема, міжнародна інвестиційна діяльність, що пов'язана  з вивозом капіталу (однобічне  переміщення за кордон певної вартості в товарній чи грошовій формі з  метою отримання прибутку чи підприємницької  вигоди).

     Сучасний  етап розвитку України відбувається в умовах потужних процесів інтернаціоналізації. Минуле десятиріччя внесло істотні  корективи до міжнародних відносин, зокрема до темпів зростання обсягів  міжнародного  руху капіталу (далі МРК). Відсутність в історії аналогів цим явищам та зростаюча залежність успішного розвитку національних економічних систем від їх оптимальної участі в зазначених процесах обумовлює те, що ключовими імперативами та визначальними чинниками майбутнього України стають визначення економічних пріоритетів і життєво важливих національних інтересів, усвідомлення суспільством ролі та місця України в глобальному просторі. Одним з напрямів наукової думки у розв’язанні цих питань є пошук та аналіз можливостей загальнонаціональної та регіональної економічної інтеграції.

     Разом з тим розширення взаємодії між  національними економіками в  розподілі капіталу є об'єктивною основою їх загальноекономічної  інтеграції. Така взаємодія може стати  основою повномасштабної загальноекономічної  інтеграції. Через це всебічне вивчення економічно ефективної інтеграції національної економіки до процесів МРК, вектору  і мети розвитку держави, напряму загальноекономічної інтеграції, є найважливішою основою ефективного використання потенціалу України. Отже, дослідження питань інтеграції  національної  економіки до  процесів  МРК є дуже  актуальними для   сучасної  України.

     Метою  дослідження  є  аналіз  зародження,  розвитку  та  сучасного  стану  міжнародного  руху  капіталів  в  світі  та  перспектив  інтеграції  України  в  потоки  МРК  з  урахуванням  вже  здійснених  досліджень,  вимог  сучасних  глобалізаційних  процесів  та  реалій  України.

     Дослідження  поставленої  мети  вимагає   вирішення  наступних завдань  науково-теоретичного,  методичного та  практичного характеру:

• проаналізувати  сучасні  тенденції  та  динаміку  розвитку світового  ринку  капіталу  з  виокремленням  наявних  передумов  для залучення  України  до  нього;
• оцінити особливості сучасного стану розвитку ринку капіталу України з метою посилення інтеграційної взаємодії в умовах фінансової кризи;
• розкрити особливості стану відкритості національної економіки на  засадах  оцінки  впливу  фінансової кризи та глобалізаційних тенденцій на  розвиток  процесів  участі України в процесах  міжнародної міграції  капіталу;
• розробити механізм інтеграції України до світового ринку капіталу з урахуванням вимог до формування інституціональних важелів щодо  регулювання  цього  процесу;
• побудувати стратегію розвитку ринку капіталу України у відповідності  до  напрямів  формування  державної  макроекономічної політики  в  умовах  виходу з кризи світової економіки та її фінансової  глобалізації.

     Об'єктом  дослідження  обрано  міжнародний  рух  капіталів  як системну  категорію  світової  економіки.

     Предметом  дослідження  є  сучасні  тенденції  міжнародного  руху  капіталів  в  світі, економічні  та  організаційно-фінансові  засади  участі України   в  процесах  МРК.

     Методологічну основу роботи становить діалектичний метод наукового пізнання, загальнонаукові  методи пізнання (аналіз і синтез, порівняльний, економіко-математичний метод, метод  узагальнення даних, системний підхід). Дослідження побудоване на методологічних засадах економічної теорії,  теорії  світової  економіки  тощо.

     Курсова  робота  складається зі  вступу,  двох розділів,  висновків, списку  використаної  літератури  і  додатків.

     РОЗДІЛ 1.  ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ МІЖНАРОДНОГО РУХУ КАПІТАЛУ 

1.1. Сутність, основні форми та причини міжнародного руху капіталу

     В межах світової економічної системи  між національними ринками та їх суб’єктами складаються різноманітні виробничі, торговельні, кредитні, валютні, науково-технічні та інші відносини. Важливою складовою цих відносин виступає міжнародна інвестиційна діяльність, пов’язана з вивозом капіталу.

     Капітал є одним із факторів виробництва  – ресурсом, який необхідно затратити  для виготовлення будь-якої продукції. Капітал представляє собою нагромаджений  запас засобів в продуктивній, грошовій чи товарній формах, необхідний для створення матеріальних і  нематеріальних благ та послуг. 
Міжнародний рух факторів виробництва (капіталу, ресурсів, робочої сили) регулюється тими ж законами, що і міжнародна торгівля товарами: фактори переміщуються в ті країни, де за них більше платять (вище процентна ставка, заробітна плата, ліцензійні платежі тощо).

     Міжнародний рух капіталу – однобічне переміщення  за кордон певної вартості у товарній чи грошовій формі з метою отримання  прибутку чи  підприємницької  вигоди [15, c.31].

     Етапи виникнення і розвитку процесу міжнародного руху капіталу:

     I – етап  зародження  вивозу  капіталу (з кінця XVII – початку  XVIII ст.  до  кінця XIX ст.). Цей процес носив обмежений і випадковий характер, а також винятково однобічний (з метрополій у колонії).

     II – етап вивозу капіталу (з кінця  XIX – початку XX ст.  до середини XX ст.). В міру твердження у світовому господарстві капіталістичних виробничих відносин процес вивозу капіталу став здійснюватися як між промислово розвитими країнами, так і між промислово розвитими і країнами, що розвиваються. Цей процес став типовим, повторюваним і характерним явищем. 

     III – етап міжнародної міграції  капіталу ( із середини 50-60-х років  XXст. по дійсний час). Вивіз капіталу  здійснюють не тільки промислово  розвинені країни, але і багато  країн, що розвиваються  та  постсоціалістичні  країни. Країни  одночасно стають і експортерами  й імпортерами капіталу. Експорт  капіталів викликає значні по  обсягах зворотні рухи капіталів  у вигляді відсотків на кредити,  підприємницького прибутку, дивідендів  по акціях.

     Передумови,  що  обумовлюють міжнародний рух капіталу:

1. Інтернаціоналізація  господарського  життя.
2. Поява можливості більш вигідного оподаткування капіталу за кордоном.
3. Відносний надлишок капіталу на внутрішньому ринку і відсутність умов  його  ефективного  використання.
4. Прагнення власників капіталу застосувати його там, де існують низькі ціни на сировину; на матеріали; на енергію; на транспорт; на напівфабрикати  і  т.д.
5. Економія фінансових ресурсів від застосування більш низьких митних тарифів і пільгових тарифних мір у країнах, куди переміщається капітал.
6. Можливість стабільного постачання національних підприємств імпортною  сировиною.
7. Прагнення забезпечити схоронність і чистоту навколишнього середовища  в  країнах-експортерах  капіталу.
8. Існування різних шляхів і форм міжнародного руху капіталу  і його більш ефективного застосування  за  кордоном [16, c.58].

     Основною  причиною експорту (вивозу) капіталу за кордон є його відносний надлишок. Це знаходить прояв в насиченні  внутрішнього ринку такою кількістю  капіталу, коли його застосування на національному  поприщі не приносить прибутку, або  веде до його зменшення. Пошук сфер прибуткового вкладення капіталу штовхає  за межі національної економіки. В основі міжнародного руху капіталу лежать також  процеси інтернаціоналізації виробництва, розвиток і поглиблення міжнародних  економічних, політичних, культурних та інших відносин між країнами. Серед  інших причин вивезення капіталу: відмінності у витратах виробництва, бажання обійти тарифні і нетарифні  обмеження, захистити свій капітал  від інфляції, непередбачуваності економічної  і політичної ситуації в країні, прагнення на довгий період забезпечити  задоволення своїх економічних, політичних та інших інтересів на території тієї чи іншої країни тощо. 

     З іншого боку, завжди є країни, в яких відчувається дефіцит інвестиційних  ресурсів, капіталу в грошовій формі. Також країни можуть прагнути залучити іноземні технології в національне  виробництво, підвищити його науково-технічний  і технологічний рівень, здійснити  структурну перебудову в напрямі  експортоорієнтованих та високотехнологічних  галузей. Причиною ввезення капіталу може бути і намагання країн вирішити за допомогою іноземного капіталу проблеми зайнятості населення, особливо коли відчувається напруга на ринку праці.

     Особливо  гостру потребу в додаткових ресурсах капіталу відчувають країни, що розвиваються, країни з перехідною економікою, країни, в яких відбуваються структурні перетворення. Як правило, в таких країнах нагромадження  власного капіталу недостатні [15, c.42].

     Класифікація  форм  міжнародного  руху  капіталу  відбиває  різні сторони цього  процесу.  Капітал вивозиться,  ввозиться і функціонує за кордоном  у наступних формах:

     1) За джерелами походження капіталу на світовому ринку виділяють офіційний  та  приватний  капітал.

     Офіційний (державний) капітал – це кошти  з державного бюджету, що переміщуються  за кордон, або ті, що приймаються  в країну за рішенням уряду, чи міжурядових  організацій. До офіційного капіталу відносять  всі державні позики, гранти, міждержавна  допомога на основі міжурядових угод. До офіційного капіталу відноситься  і капітал міжнародних організацій: МВФ, СБ, ООН тощо. Джерелами офіційного капіталу є кошти державного бюджету.

     Приватний капітал – це кошти приватних  фірм, банків, недержавних організацій  та установ, що переміщуються за кордон, або приймаються з-за кордону  за рішенням керівних органів підприємств. До цієї категорії капіталу відносять: інвестиції за кордон приватними фірмами, надання торгових кредитів та міжбанківське  кредитування. Джерелом приватного капіталу є власні чи запозичені кошти приватних  фірм.

     2) За  характером  використання  капітал  поділяється  на  підприємницький, позичковий  капітал  та  міжнародну економічну  допомогу [24, c.180].

     Підприємницький  капітал – це кошти, що прямо чи опосередковано вкладаються у виробництво з метою отримання прибутку. До підприємницького  капіталу  найчастіше  можна  віднести  приватний капітал.