Сутність та основні форми міжнародного руху капіталу. Місце України та напрямки активізації її дій на ринку капіталів

     Що  стосується секторальної приналежності  сотні найбільших корпорацій в 2007 році, то більшість з них як і раніше діють в галузях обробної промисловості. До числа найбільших виробників цих  галузей входили "Дженерал електрик", "Тойота Мотор Корпорейшн" і "Форд мотор компані". Разом з тим  неухильно збільшують свою частку в  сотні найбільших корпорацій ТНК  із сектору послуг. Якщо в 1993 році в  цьому списку налічувалося 14 таких  компаній, то в 2008 році вже 26, і найбільшими  з них були, зокрема, "Водафон  груп" і "Електрісіте де Франс"[ 28, c. 25].

     Географія операцій 50 найбільших фінансових ТНК  в 2008 році була як ніколи широкою; проте  не до кінця ясно, якими будуть остаточні  наслідки потрясінь кінця 2008 року - початку 2009 року. В результаті масового державного втручання в секторах банківських та фінансових послуг уряди  деяких розвинених країн стали найбільшими  або єдиними акціонерами ряду найбільших фінансових ТНК. Ця радикальна зміна поряд з крахом деяких провідних  фінансових ТНК серйозно вплине на ПІІ у фінансовій сфері в майбутні роки.

     Вплив кризи на політику, пов'язану з  ПІІ

     До  цих пір нинішня фінансово-економічна криза не надавала серйозного впливу на саму політику в галузі ПІІ, оскільки ПІІ не є причиною цієї кризи. Проте деякі заходи національної політики більш загального характеру (національні санаційні програми, пакети економічних стимулів), введені в дію у зв'язку з кризою, швидше за все нададуть на потоки ПІІ та діяльність ТНК непрямий вплив. Вони можуть позитивно вплинути на ввезення ПІІ, оскільки вони можуть сприяти стабілізації або навіть поліпшенню стану ключових економічних факторів, що визначають ПІІ. З іншого боку, висловлюються побоювання з приводу того, що приймаються країнами заходи політики можуть вилитися в інвестиційний протекціонізм, оскільки вони забезпечують більш сприятливі умови для вітчизняних інвесторів у порівнянні з іноземними інвесторами або зводять бар'єри на шляху вивозу інвестицій з метою збереження капіталу всередині країни [28, c.31].

     З'явилися  також ознаки того, що деякі країни почали здійснювати "приховану" дискримінацію іноземних міжнародних норм. Приклади "завуальованого" протекціонізму містять у собі перевагу, що віддається продукції з високою часткою "вітчизняного" компонента в державних закупівлях (особливо в рамках великомасштабних державних проектів розвитку інфраструктури), фактичне блокування банківського кредитування закордонних операцій, використання витрат з міркувань "національної безпеки" при розширеному тлумаченні цього поняття або переміщення протекціоністських бар'єрів на субнаціональний рівень, який виходить за рамки застосування міжнародних зобов'язань (наприклад, в питаннях закупівель) (додаток 3).

     Регіональні тенденції

     Приплив ПІІ до Африки в 2008 році збільшився до 88 млрд. дол, побив черговий рекорд, незважаючи на глобальну фінансово-економічну кризу. У результаті цього сумарний обсяг ПІІ в регіоні зріс до 511 млрд. доларів [27, c. 4].

     Ряд африканських країн прийняли заходи для створення ділового клімату в регіоні, більш сприятливого ПІІ, хоча загальна картина з інвестиційним кліматом в регіоні все ще неоднозначна. Наприклад, уряди деяких африканських країн створили вільні економічні зони, прийняли нові інвестиційні кодекси для залучення ПІІ та приватизували сферу комунальних послуг.

     У Південній, Східній і Південно-Східної  Азії в 2008 році приплив ПІІ продовжував  зростати високими темпами (17%) і досяг  нового рекордного показника 300 млрд. доларів. Але наявні дані за станом на початок 2009 року вказують на значне зниження цих  темпів і ставлять під сумнів перспективи  зростання ПІІ найближчим часом. Приплив ПІІ до Західної Азії в 2008 році збільшився шостий рік поспіль. Він виріс на 16% і досяг 90 млрд. дол, головним чином через значне зростання припливу інвестицій в Саудівську Аравію (на 57% до 38 млрд. дол), особливо в сектор нерухомості, нафтохімічну промисловість і нафтопереробку. Це зміцнило позиції даної країни в якості ведучого одержувача інвестицій в регіоні.

     У Латинській Америці і Карибському  басейні приплив ПІІ в 2008 році збільшився на 13% до 144 млрд. дол, незважаючи на глобальну фінансово-економічну кризу. Цей ріст був нерівномірним між субрегіонами.

     Приплив ПІІ в Південно-Східну Європу і  СНД збільшився восьмий рік поспіль  і досяг рекордного рівня 114 млрд. дол, незважаючи на фінансові потрясіння і на конфлікти в деяких частинах регіону. Приплив ПІІ зростав  швидкими темпами в обох субрегіонах, особливо в першому півріччі 2008 року. Якщо у Південно-Східній Європі головною рушійною силою припливу ПІІ все ще була приватизація залишившихся державних активів, то в СНД інвестиції ТНК мотивувалися бажанням отримати доступ до зростаючих місцевих ринків і скористатися діловими можливостями, що відкриваються завдяки лібералізації режимів в окремих галузях.

     У 2008 році країни Південно-Східної Європи та СНД продовжували здійснювати  лібералізацію своїх режимів  ПІІ в певних галузях, таких як електроенергетика, банківський сектор, роздрібна торгівля і телекомунікаційна  сфера. У той же час деякі країни, багаті природними ресурсами, внесли у  свою політику певні зміни, меншою мірою  сприятливі для іноземних інвесторів, зокрема в законодавчому порядку  посилили свій контроль над природними ресурсами.

     Оскільки  фінансово-економічна криза і поглиблення  економічного спаду серйозно зачепили всі основні економічні держави  світу, приплив ПІІ в розвинені  країни і відтік інвестицій з них, які досягли своїх історичних піків у 2007 році, в 2008 році різко скоротилися. Ввезення ПІІ скоротилось на 29% до 962 млрд. дол, і ці скорочення відбулися у всіх основних приймаючих країнах, за винятком Сполучених Штатів. Приплив ПІІ в країни ЄС-27 в 2008 році впав на 40% до 503 млрд. дол, оскільки фінансова криза та економічний спад призвели до зменшення ввезення ПІІ до більшості з них. У той же час приплив ПІІ в Сполучені Штати, головним чином з боку європейських інвесторів, збільшився на 17% і досяг історично рекордного рівня 316 млрд. доларів.

     Зменшення реінвестованих доходів через падіння прибутків і перенаправлення кредитів із закордонних філій до штаб-квартири ТНК привело в 2008 році до скорочення вивозу ПІІ з розвинутих країн на 17% до 1,5 трлн. доларів. Тим не менш, як і в минулому, розвинені країни як група зберегли свої позиції найбільших чистих зовнішніх інвесторів. З країн, які виступають найбільшими джерелами ПІІ, збільшення ПІІ в 2008 році було зареєстровано тільки в Японії, Швейцарії, Канаді та Данії (саме в цьому порядку), а Сполучені Штати утримали свої позиції найбільшого постачальника ПІІ [28, c. 39].

       Глобальні перспективи у сфері ПІІ в 2009 році, судячи з усього, залишаться несприятливими: їхній приплив, як очікується, впаде нижче 1,2 трлн. дол, проте в 2010 році прогнозується початок повільного пожвавлення цих потоків, розміри яких повинні досягти 1,4 трлн. дол, а в 2011 році їх зростання набере обертів і вони, згідно з оцінками, наблизяться до рівня 1,8 трлн. дол, тобто майже досягнуто обсягів 2008 року (додаток 4,5).  

     РОЗДІЛ  2. СТАН ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНІ 

     2.1. Роль зарубіжних інвестицій в економіці України та їх взаємодія з національним капіталом

     Економічний  розвиток  будь-якої  країни  значною  мірою  обумовлений  рівнем  інвестиційної  діяльності.  В  умовах  глобальної  світової  інтеграції  особливе  місце  займає  процес  прямого  іноземного  інвестування.  За  умов  ефективного  використання  прямих  іноземних  інвестицій  уряди  багатьох  країн  змогли  стабілізувати  свої  макроекономічні  та  мікроекономічні  показники,  забезпечити  вітчизняних  підприємців  новітніми  технологіями  та  сучасними  методами  управління,  підвищити  конкурентоспроможність  вітчизняних  товарів  на  внутрішньому  та  зовнішньому  ринках,  вирішити  соціально-політичні  питання.

     Економіка України, як і будь-якої країни, перебуває  під впливом зовнішнього середовища. Розвиток процесів міжнародної економічної  інтеграції, що  супроводжується  глобалізацією  економічних  зв’язків, вимагає прогресивних структурних  зрушень в економіці України, поліпшення якісних показників на мікро- та макрорівнях, одним з важливіших засобів забезпечення яких є інвестиції. Починаючи з 1998 р. інвестиції  в  основний  капітал  вітчизняних  суб’єктів  господарювання мають  стійку тенденцію до зростання. Проте  світовий досвід переконує у проблематичності  забезпечення  економічного  зростання  країн  з перехідною економікою без  залучення й ефективного використання іноземних  інвестицій [7, c.60].

     Аналіз  динаміки  іноземних  інвестицій  в  Україну  свідчить  про  те, що до 2003 р., порівняно з країнами Східної Європи, Україна залишалася менш  привабливою  для  іноземних  інвесторів. Так, чистий  приплив  іноземних  інвестицій  в  Україну  був  нижчим,  ніж  до  Польщі  у  7 разів, Чехії – у 6 разів, Угорщини – у 3 рази. Покращення  інвестиційного  клімату в  Україні, зокрема  активізації  процесів  приватизації  із  залученням іноземних інвесторів, забезпечило  значний приріст прямих іноземних  інвестицій  у 2003 – 2008 рр.

     На  сьогодні  Україна  стає  цікавішою  для  іноземних  інвесторів, оскільки віддача від інвестицій достатньо висока. В деяких галузях економіки  рівень  прибутку  від  інвестицій  значно  перевищує  рівень прибутку  у  відповідних  галузях  країн  Західної  Європи.

     Фахівці  британського  дослідного  і  видавничого  центру  Oxford Business  Group, який  спеціалізується  на  вивченні  ринків, що  розвиваються, назвали Україну однією з найпривабливіших країн для іноземних  інвестицій  у  Європі. У  своїй  доповіді  «Україна  у  стадії оновлення 2008» експерти OBG прогнозують подальше залучення ПІІ в країну.

     Україна увійшла до списку 20 країн світу, які в 2007-2009 роках повинні стати  найбільшими реципієнтами  прямих  іноземних  інвестицій. Про  це повідомляється  в  доповіді  Конференції  ООН  з  торгівлі  і  розвитку (UNCTAD). Україна  знаходиться  на  18-му  місці, проте  фахівці  відзначають  зростаючу  зацікавленість  інвесторів  до  країн  Східної  Європи  та  СНД [28, c.54].

     За  даними  Держкомстату  України  в 2008 році в економіку України іноземними інвесторами вкладено 10911,1 млн.дол. США прямих інвестицій, що на 25,3% більше надходжень у 2007 році. З країн ЄС надійшло 8766,4 млн.дол. (80,3% загального обсягу), з країн СНД – 932,9 млн.дол. (8,6%), з інших країн світу – 1211,8 млн.дол. (11,1%) (рис. 2.1).

     Слід  зазначити, що за 2008 рік нерезидентами вилучено капіталу на суму 847,8 млн. дол. У цілому приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці (мінус 3,9 млрд.дол.) за 2008 рік склав 6180,7 млн.дол., що становить 77,9% рівня попереднього року ( додаток 1).

     Загалом, інвестиції надійшли зі 124 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів припадає понад 81% загального обсягу прямих інвестицій, серед яких зросли обсяги капіталу з Кіпру – на 1736,5 млн.дол., Італії – на 763,9 млн.дол., Нідерландів – на 672,0 млн.дол., Німеччини – на 475,5 млн.дол., Російської Федерації – на 389,2 млн.дол. та Австрії – на 378,2 млн.дол. Починаючи з 2003 р. прямі іноземні інвестиції в Україну з країн ЄС зросли майже у 9,7 рази, а частка  

     Рис. 2.1 Динаміка  надходжень  прямих  іноземних інвестицій  в Україну та вивозу закордон в 2000-2009рр.(млн. доларів США) 

     інвесторів  США та Російської Федерації у  статутних фондах українських підприємств  скоротилися з 17,3 % та 7,0 % до 8% та 5% відповідно [17, c.8].

     Одночасно спостерігалося  значне  зростання  товарообороту  між  Україною та країнами-членами ЄС. Однак, в основному  це відбувалося за рахунок нарощування  імпорту з цих країн, що відбилося  на сальдо зовнішньоторговельних операцій. Так, якщо у 2002 р. сальдо зовнішньої торгівлі  з  країнами  ЄС  було  активним (1911 млн. дол. США), то у 2008 р. – пасивним (13,484 млн. дол. США). Основними торгівельними партнерами-споживачами української продукції є Італія, Польща, Німеччина та Угорщина, сумарний експорт становить 55,9 % від усіх поставок до країн ЄС та 15,8 % від загального експорту України. Процеси євроінтеграції, з одного боку, позитивно відбиваються на збільшенні обсягів інвестицій з країн-членів ЄС, з іншого – формують передумови зростання імпортної залежності країни, що  може  мати  негативні наслідки  для економіки України у довгостроковому періоді.

     Приріст іноземного капіталу в 2008 році спостерігався на підприємствах, що здійснюють фінансову діяльність, – на 2285,7 млн.дол., операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям – на 901,4 млн.дол., торгівлю, ремонт автомобілів, побутових виробів, предметів особистого вжитку – на 646,3 млн.дол., будівництво – на 421,1 млн.дол. тощо.

     Упродовж 2002-2004 рр. найбільш інвестиційно привабливими для нерезидентів були оптова торгівля та посередництво, пошта та зв'язок, харчова промисловість та перероблення сільськогосподарської продукції  й машинобудування, а починаючи  з 2005 р. – металургія, фінансовий сектор та український  ринок  нерухомості.