Основні проблеми на біржовому ринку та шляхи їх вирішення

В 1976 році в місті Кінгстон (Ямайка) нова валютна система була створена офіційно і вільне коливання курсів валют було узаконено. У квітні 1978 року набув чинності новий статут МВФ, у якому було прописано, що країни-учасниці фонду можуть використовувати плаваючі валютні курси. Ті країни, які все-таки залишили прив'язку національних валют до долара, тепер встановлювали коридор коливань в 4,5% і в будь-який момент могли перейти до режиму змінного валютного курсу.

В основу нової системи була закладена, насамперед, відмова від золотого стандарту, жодна валюта не стала мати золотого змісту. Сам ринок золота перейшов з розряду грошових у розряд товарних. Був уведений новий вид міжнародного платіжного документа — СДР (special drawing rights — спеціальні права запозичення) — розрахункова одиниця Міжнародного валютного фонду. Кожна країна одержала свою частку СДР згідно зі своєю часткою у МВФ.

Однак низка країн продовжили традицію прив'язки національних валют до інших  валют (деякі прив'язали свої курси  до «кошиків валют», 16 країн прив'язали  свою валюту до СДР, 38 — до долара, 13 країн до французького франка й ще 5 країн до інших валют) [7, с.190].

В 1978 році, дев'ятьома учасниками Європейського співтовариства була створена окрема європейська валютна система, основою якої була «сітка крос-курсів» із граничними значеннями. Система нагадувала Бреттон-Вудську, за винятком того, що в ній не було золота, а замість резервної валюти — долара, використовувалася німецька марка. Усередині європейської валютної системи (ЄВС) була введена нова розрахункова одиниця — ЕКЮ, заснована на кошику валют країн-учасниць угоди. Границі коливань для всіх валют крім італійської ліри були встановлено на рівні 2,25%. Згодом ЕКЮ з розрахункового інструмента поступово стали фізичними (з'являються дорожні чеки та депозити в банках).

В 1990 році до механізму обмінних курсів приєдналася Великобританія, а в 1992 після значного падіння фунтів стерлінгів, викликаного спекулятивними продажами та нездатністю Банку Англії утримати курс ні інтервенціями, ні дисконтною ставкою, фунт був виведений з європейської валютної системи. Після виходу з угоди фунта стерлінга в 1993 році, у зв'язку з сильною девальвацією інших європейських валют межа коливань була збільшена до 15%.

В 1999 році був уведений євро (замість ЕКЮ). В угоді брали участь 11 держав, що відповідали певним параметрам по інфляціїта дефіциту державного бюджету.

1 січня 2002 р. євро був уведений у наявний оборот, що також значно відбилося на валютному ринку.

Становлення системи плаваючих  курсів привело до трьох істотних підсумків:

1. Імпортери, експортери і обслуговуючі їх банківські структури були вимушені стати регулярними учасниками валютного ринку, оскільки зміни курсів валют можуть позначитися на фінансових результатах їх роботи як з позитивного, так і з негативного боку.
2. Центральні банки отримали можливість впливати на курси національних валют ринковими методами, а не лише адміністративними.
3. Курси найбільш ліквідних національних валют формуються на основі пошуку ринком точки рівноваги між поточнимпопитом і наявною пропозицією, а зміна попиту і пропозиції на ринку викликає зміну валютного курсу у той або інший бік.

Валюта (Currency) — це грошова одиниця певної країни.

Залежно від емітента розрізняють три  види валют:

• національна;
• іноземна;
• колективна — спеціальні міжнародні грошові одиниці, які емітують декілька країн або міжнародні установ, наприклад СДР,євро.

На  Форексі виділяють три групи  валют:

1. Основні (major currencies) — це валюти, що обертаються без обмежень на всіх сегментах ринку, вони мають повну конвертованість практично в будь-яких обсягах по самих різних варіантах поточних і термінових угод. Серед таких валют виділяють так звану «велику п'ятірку» (five major), а саме: USD, EUR, GBP, CHF, JPY;
2. Другорядні (minor currencies) — це валюти, які обертаються вільно, але час від часу по них можливі додаткові ризики, наприклад, недостатня ліквідність (по лотах більш 50 млн) та ін.;
3. Екзотичні (exotic currencies) — котирування є, але можливі обмеження по обсягах операцій, законодавчі ліміти та інше.

Валютний  курс — вартість грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни. На Форексі валютний курс визначається у процесі попиту і пропозиції. Взагалі у різних країнах зустрічаються три основні види валютних курсів:

• Вільний (ринковий) — це суто ринковий обмінний курс. Він гнучкий, постійно змінюється під впливом попиту і пропозиції грошей (наприклад, курс євро до долара США на Форексі).
• Керовано-плаваючий вводиться з метою валютного регулювання паритету, утримання від значних стрибків курсу національної валюти. Це гнучкий курс. Він змінюється залежно від валютного попиту і пропозиції. Утворюється так званийвалютний коридор, коли держава цілеспрямовано регулює курс своєї внутрішньої валюти відносно валют іноземних країн (наприклад, курс гривні до долара США).
• Фіксований (адміністративний) — валютний курс, за яким держава жорстко встановлює обмін своєї валюти на валюти інших країн і постійно підтримує їх відповідність певними заходами, (наприклад, курс рубля до долара США в СРСР).

Також валюта може бути:

1. неконвертована — використовується у межах однієї країни;
2. конвертована — яку можна вільно обмінювати на будь-яку іноземну.

Валютний  курс залежить від:

• стабільності економіки;
• інфляційних тенденцій;
• попиту і пропозиції на валютних ринках;
• співвідношення купівельної спроможності валют;
• політичної нестабільності.

Валютне котирування — зареєстрований у чисельних величинах валютний курс. На Форексі валютне котирування буває трьох видів:

Пряме котирування — котирування, що показує, яка кількість національної валюти міститься в одному доларі США. Наприклад, якщо американський долар коштує 8 гривень 12 копійок, то це буде записуватися в такий спосіб: 

• USD/UAH = 8.1200. А якщо є запис USD/CHF = 1.2500, то це означає, що за 1 американський долар в цей час на ринку дають 1,25 швейцарського франка. Та валюта, яка вказується в чисельнику дроба, називається базовою. У прямих котируваннях базова валюта — американський долар. Базова валюта є товаром, а парна їй валюта — грішми, за які цей товар купується.
• Зворотне (зрідка — непряме) котирування — котирування, що показує, яка кількість доларів США міститься в одиниці національної. Наприклад, GBP/USD = 1.9700. Це означає, що за 1 британський фунт можна одержати 1,97 доларів США.

Розташування  валют у котирувальних парах  фіксоване, обумовлене традицією. Більшість  валютних пар записують у вигляді  прямого котирування до доллара. Тільки британський фунт, євро, австралійський і новозеландський долари котирують у зворотному котируванні.

У фінансовому середовищі, у літературі, аналітичних звітах основні валютні  пари прийнято називати не як пари, а  як окремі валюти. Якщо згадку про долар  США не вимовляють, говорячи просто: євро, франк, фунт або йена, то мається  на увазі відповідна пара до долара і що всі знають, яка валюта має  пряме, а яка зворотне котирування.

• Крос-курс — це співвідношення між двома валютами без участі долара США. Зазвичай цей курс є похідним від курсів відповідних валют до долара США.

Валютна пара — текстовий запис котирування валюти. Найбільш активно на ринку торгуються такі валютні пари:

• EUR/USD — євро до долара США;
• USD/JPY — долар США до японської йени;
• GBP/USD — фунт стерлінгів до долара США (інша назва - "cable", походить від Трансатлантичного кабеля);
• USD/CHF — долар США до швейцарського франка;
• GBP/JPY — фунт стерлінгів до японської йени;
• GBP/CHF — фунт стерлінгів до швейцарського франка;
• EUR/GBP — євро до фунта стерлінгів;
• EUR/JPY — євро до японської йени;
• EUR/CHF — євро до швейцарського франка;
• AUD/USD — австралійський долар до американського долара;
• USD/CAD — долар США до канадського долара.

Пунктом на FOREX називається мінімальна зміна ціни, яка різна для різних пар. Зазвичай один пункт дорівнює одній десятитисячній (0,0001). Для валютних пар, де валютою котирування є JPY, один пункт дорівнює одній сотій(0,01).

Наприклад, зміна ціни євро з 1,2345 на 1,2346 є зміна  на 1 пункт. Також зміною на 1 пункт  для йени буде зміна ціни 109,77 на 109,76.

«Велика фігура» (частіше називають просто «фігура») — зміна ціни на 100 пунктів. Наприклад, зміна ціни EUR/JPY з 132,07 до 133,07 — це ріст на фігуру.

Купівля і продаж валюти у валютній парі відбуваються по різних котируваннях. Учасники валютного ринку (банки, інвестиційні компанії, трейдери та ін.) завжди купують  по Ask (іноді називають Offer — надалі опису буде використовуватися Ask), а продають по Bid. Причому Ask завжди більше Bid. Різниця між Ask та Bid називається спредом (Spread), тобто Ask—Bid=Spread.

Котирування звичайно являє собою  подвійне котирування — або одночасне котирування цін на куплю і продаж (Bid і Ask). Наприклад, котирування по GBP/USD може бути наступного виду 1.7735 / 1.7739. Це означає, що в теперішній момент учасник ринку можете продати фунт за долар по 1,7735 (Bid), а купити по 1,7739 (Ask або Offer).Таким чином, по Ask дається котирування на купівлю учасником ринку базової валюти, по Bid дається котирування на продаж учасником ринку базової валюти [32, с.77].

Так як ціни валют досить рідко змінюються за хвилину на 100 пунктів, то пропонуються скорочені варіанти котирування. Виходячи із цін попереднього прикладу, можуть запропонувати 1,7735/39 або просто 35/39, тому що передбачається, що якщо трейдер котирує (тобто запитуєте котирування в дилера), він збирається здійснити операцію і знає, де перебуває ринок у межах 100 пунктів.

 

3. Forex в Україні

В Україні ринок Форекс з'явився в  кінці 90-х років ХХ століття з  початком розвитку вільних ринкових відносин. Спершу це була технологія, що діяла винятково всередині деяких банків. Але національне валютне  законодавство не дозволяло вільно укладати валютні контракти, та ще й  спекулятивного спрямування. Тому така технологія була можлива винятково  у тих банках, які мали змогу  оперувати достатньо великими валютними  коштами за межами валютного догляду  Національного банку.

Тому  громадянам України довелось знайомитись  з Форексом винятково через представництва іноземних дилінгових центрів.

На початку вересня 2012 року Національний банк України постановою № 327 заборонив компаніям і фізичним особам - підприємцям, що грають на ринку Forex, проводити безготівкові операції купівлі-продажу іноземної валюти з метою заробити на курсовій різниці, встановивши, що такі послуги можуть надавати тільки уповноважені банки [23, с.245].

4. Учасники ринку Forex

Учасниками  ринку FOREX є:

• Центральні та комерційні банки;
• Компанії, що здійснюють зовнішньоторговельні операції;
• Інвестиційні фонди та організації;
• Валютні биржі;
• Брокерські компанії;
• Дилингові центри;
• Приватні особи.

Основні цілі учасників валютного ринку:

• Комерційні банки

В основну групу учасників міжнародного валютного ринку FOREX входять комерційні банки. Саме банки здійснюють основний обсяг валютних операцій. Або за свій рахунок, або з доручення своїх клієнтів. Інші учасники валютного ринку — це особи, які тримають свої рахунки в комерційних банках і направляють у банки заявки на покупку або продаж однієї валюти за іншу виходячи з особистих інтересів і необхідності, що називається конверсійними операціями, і так само які кредитуються або навпаки тримають свої депозити в цих банках, що називається депозитно-кредитними операціями. Будучи спеціалізованими організаціями, через операції із клієнтами банки акумулюють потреби ринку, які виражаються як попит та пропозиція. У випадку нездатності того або іншого банку задовольнити ці потреби власними силами, це робиться через інші банки. От чому FOREX по суті не є біржею як такий, а в принципі це ринок міжбанківських угод, які для стислості називається просто міжбанком. Слід помітити, що комерційні банки так само проводять спекулятивні операції за рахунок своїх власних засобів.

• Компанії, що здійснюють зовнішньоторговельні операції

З однієї сторони компанії, що займаються імпортом, створюють попит на іноземну валюту, необхідну для покупки  товару й відповідну їй пропозицію національної валюти. З іншої сторони  організації, що займаються експортом  товарів за кордон створюють пропозицію іноземної валюти, яку вони виручили від продажу своєї продукції  і попит на національну валюту, яка потрібна для оплати праці, поставок сировини, податків тощо Крім того і  ті і інші розміщують вільні залишки  валюти або в депозитах, або в  цінних паперах, або залучають кредити  в різних валютах, що залежить від  процентних ставок по них і від  очікувань самих цих компаній. Як правило, подібні операції здійснюються через комерційні банки.

• Інвестиційні фонди та організації

Існує безліч міжнародних інвестиційних  фондів, компаній і великих комерційних  корпорацій, які здійснюють свій бізнес за кордоном, управляють своїм власним  портфелем із цінних паперів, таких  як державні облігації, облігації приватних  компаній, номінованих у різних валютах, або тримають великі депозити в комерційних  банках з метою одержання прибутку завдяки подібним інвестиціям.