Шпаргалка по предмету "Міжнародне економічне право"

Договаривающиеся Стороны настоящей Конвенции В ЦЕЛЯХ устранения расхождений в таможенных правилах и процедурах Договаривающихся Сторон, которые могут препятствовать развитию международной торговли и других видов международного обмена,

ЖЕЛАЯ внести действенный вклад в развитие таких торговли и обмена путем упрощения и гармонизации таможенных правил и процедур, а также стимулирования международного сотрудничества,

ОТМЕЧАЯ, что значительные преимущества, получаемые благодаря облегчению условий международной торговли, могут быть достигнуты без ущерба для соответствующих правил таможенного контроля,

ПРИЗНАВАЯ, что такие упрощение и гармонизация могут быть достигнуты, в том числе благодаря применению следующих принципов:

- осуществления программ, направленных на постоянное совершенствование и повышение эффективности таможенных правил и процедур;

- предсказуемость, последовательность и открытость при применении таможенных правил и процедур;

- предоставление заинтересованным сторонам всей необходимой информации, относительно законов, нормативных правовых и административных актов по таможенному делу, таможенных правил и процедур;

- применение современных методов работы, таких как контроль на основе управления рисками и методов аудита и максимальное практическое использование информационных технологий;

- сотрудничество с другими национальными органами власти, таможенными службами других государств и торговыми сообществами, во всех случаях, где это необходимо;

- внедрение соответствующих международных стандартов;

- обеспечение беспрепятственного доступа заинтересованных сторон к процедурам рассмотрения в административном и судебном порядке;

 

146.      Поняття валютних операцій.

валютні операції -

- операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

- операції пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

- операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей;

167. Значення іноземних інвестицій та їх правове регулювання відповідно до законодавства України.

Іноземні інвестиції — це всі види майнових, інтелектуальних та інших цінностей, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності згідно з чинним законодавством України.Важливе значення для здійснення іноземних інвестицій має і Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 р. В ньому визначені загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України, зокрема й іноземними інвесторами, а також дано перелік видів майнових та інтелектуальних цінностей, які можуть розглядатись як інвестиції. Це — кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме і нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого вищу виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності.Цей закон визначив також права і обов'язки суб'єктів інвестиційної діяльності, її державне регулювання, гарантії права суб'єктів такої діяльності і захист інвестицій. Детальніше особливості правового режиму іноземних інвестицій на території України визначені Законом України "Про іноземні інвестиції" від 13 березня 1992 р., а потім Декретом Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" від 20 травня 1993 р.,якийпосугі став новою редакцією вказаного Закону. У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України зазначеного Декрету зупинена дія Закону України "Про іноземні інвестиції".Відповідно до положень ст. 7, 14, 31 Декрету Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування", а також враховуючи ту роль, яка відводиться іноземним інвестиціям у розвитку економіки України, 17 грудня 1993 р. Верховна Рада України прийняла Закон "Про Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні". Правове регулювання інвестиційної діяльності не обмежується лише названими вище законами та Декретом. Воно здійснюється також і за допомогою інших нормативних актів підза-конного характеру. Прикладами таких нормативних актів є Тимчасовий порядок надання додаткових пільг іноземним інвесторам, затверджений 31 березня 1994 р. Агентством Міжнародного співробітництва та інвестицій, Порядок надання індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за межі України, затверджений 24 грудня 1993 р. Національним банком України, та ін.

165. Особливості  правового режиму іноземних інвестицій  на території України.

 Прийнятий 20 травня 1993 р. Декрет Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" вирішив ряд питань, пов'язаних із здійсненням інвестиційної діяльності іноземними суб'єктами. Декрет дав тлумачення найважливіших термінів, що вживаються у ньому. Зокрема зазначено, що іноземні інвестори — це перелічені нижче суб'єкти інвестиційної діяльності на території України: юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України; фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України. Здійснення іноземних інвестицій може бути у таких формах:1) часткової участі в підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки в діючих підприємствах;2) створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;3) придбання прямо не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у формі акцій, облігацій та інших цінних паперів;4) придбання самостійно або за участю українських юридичних чи фізичних осіб прав користування землею та концесій на використання природних ресурсів на території України;5) придбання інших майнових прав;6) в інших формах здійснення інвестицій, зокрема на основі угод з суб'єктами господарської діяльності України, які прямо та виключно не заборонені законами України. На території України щодо іноземних інвестицій та форм їх здійснення встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими цим Декретом, іншими законами і міжнародними договорами України. Для іноземних інвестицій у пріоритетних галузях економіки і соціальної сфери державними програмами заохочення іноземних інвестицій можуть встановлюватися додаткові пільги.Законами України можуть визначатися території, на яких діяльність іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями обмежується або забороняється, виходячи з вимог забезпечення національної безпеки.Декретом "Про режим іноземного інвестування" встановлені державні гарантії захисту іноземних інвестицій

 

 

 

 

154. Загальні положення з питань валютного регулювання Активізація участі України у зовнішньоекономічній діяльності обумовила розширення операцій з валютними цінностями, які вона здійснює як на своїй території, так і за її межами. Це, у свою чергу, вимагає відповідних кроків з боку нашої держави. Україна вступає до Міжнародного Валютного Фонду, формує свій Валютний фонд, приймає нормативні акти, що регулюють відносини в межах здійснення валютних операцій тощо. До таких актів передусім слід віднести декрети Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті", "Про тимчасовий порядок використання надходжень в іноземній валюті", які було прийнято 19 лютого 1993 р. Цими декретами був встановлений режим здійснення валютних операцій на території України, визначені загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів у даній сфері та вирішені інші питання. У Декреті "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" дається визначення термінів, що вживаються при здійсненні функцій валютного регулювання і валютного контролю. Так, відповідно до ст. 1 цього декрету під валютними цінностями розуміють такі цінності: валюту України — грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та в інших формах, які перебувають в обігу та є законними платіжними засобами на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обіїу; кошти на рахунках, у вкладах у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України; платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України; іноземну валюту — іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу; платіжні документи та інші цінні папери , виражені в іноземній валюті . Взагалі під терміном "валюта України" розуміють як власне валюту України, так і платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України, а під терміном "іноземна валюта" — як власне іноземну валюту, так і монетарні метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або в монетарних металах. У декреті роз'яснюється, що під валютними операціями слід розуміти операції, пов'язані: 1) з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; 2) з Використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; 3) із ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей. Так, резидентами вважаються фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі й ті, що тимчасово перебувають за кордоном; юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України; дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном. Щодо нерезидентів, то ними можуть бути фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України; юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України. Важливе значення має і тлумачення терміна "уповноважений банк", під яким слід розуміти будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів.

148. Правовий режим здійснення операцій з валютними цінностями.

Наявність валютних цінностей  у власності резидентів і нерезидентів є необхідною передумовою здійснення з ними відповідних операцій. З метою належного упорядкування цих операцій у Декреті Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" закріплено цілий розділ "Операції з валютними цінностями" (ст. 2 — 10), в якому і визначається в основному правовий режим операцій з валютними цінностями. Норми цього розділу регулюють питання, пов'язані з порядком використання надходжень в іноземній валюті, видачі ліцензій Національним банком України на здійснення валютних операцій, організації торгівлі іноземною валютою та ін.Порядок використання надходжень в іноземній валюті закріплено у ст. 4 зазначеного вище декрету і зводиться до наступного: усі надходження на користь резидентів в іноземній валюті підлягають обов'язковому продажу через уповноважені банки на міжбанківському валютному ринку України, за винятком випадків, передбачених у пункгі 2 цієї статті. У цьому пункті зазначено, що обов'язковому продажу не підлягають: кошти в конвертованій валюті, придбані на міжбанківському валютному ринку України через уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що мають ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій, протягом терміну, встановленого валютним законодавством для розрахунків з нерезидентами; кошти в іноземній валюті, одержані фізичними особами — резидентами, включаючи оплату праці, за винятком коштів, одержаних від підприємницької діяльності;кошти в іноземній валюті, що належать резидентам;кошти в іноземній валюті, що належать уповноваженим банкам та іншим кредитно-фінансовим установам, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій.

156.      Євро - єдина європейська валюта: умови використання в безготівковому  та готівковому

обігу.

На міжнародні валютні  відносини суттєво вплинув факт введення в Європі з 1 січня 1999 р. єдиної грошової одиниці - євро.

На той час відбулася фіксація евро у безготівкових розрахунках країн — учасниць нового валютного союзу. Для всіх суб'єктів господарського життя 12 країн — членів цього союзу (Австрії, Бельгії, Греції, Ірландії, Іспанії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Німеччини, Португалії, Фінляндії та Франції) були введені паралельні розрахунки у євро. Платежі в цій валюті здійснювалися для підприємств у формі безготівкових переказів, для приватних осіб — чеків. На початок 2002 р. на євро припадало 20 % світового валютного обороту, а сукупна частка резервів, номіно-ваних у євро, становила біля 13 %.

Слід зазначити, що названі  країни поставили до євро жорстко  фіксовані вимоги. Насамперед, дефіцит  бюджету цих країн не повинен  перевищувати 3 % внутрішнього валового продукту, а річна інфляція — середній рівень інфляції у трьох країнах Європейського Союзу із найнижчим рівнем інфляції (приблизно 3— 3,3 %) більш як на 1,5 %. Крім того, країни, що перейшли на нову європейську валюту, мали дотримуватися встановлених меж коливань валютних курсів у існуючому механізмі європейських валютних систем. Стабілізація державних фінансів та усунення взаємних обмежень на рух платежів і капіталів між країнами — членами Євросоюзу розглядались як головний критерій готовності переходу країн до єдиної валюти на першому етапі її введення.

Запровадження єдиної європейської валюти — серйозна протидія домінуванню у міжнародних валютних відносинах американського долара. Введення євро засвідчило, що в багатьох країнах, насамперед європейських, його курс був значно вищим у 2002—2003 pp., ніж курс долара США.

Готівкові розрахунки в  євро, передусім у країнах Євросоюзу, розпочалися вже в січні 2002 р. 300 млн громадян 12 країн — членів Європейського Союзу (Велика Британія, Данія, Швеція заявили, що будуть користуватися власною валютою) здійснюють нині всі розрахунки у єдиній європейській грошовій одиниці. Вилучені з обігу у відповідних країнах бельгійські, французькі та люксембурзькі франки, німецькі та фінські марки, іспанська песета, ірландський фунт, італійська ліра, голландський (нідерландський) гульден, португальське ескудо, австрійський шилінг та грецька драхма. Проте обмінюватимуть гроші на євро центральні банки цих країн ще протягом 10 років. А взагалі введення євро — надзвичайно велика робота, адже було надруковано 14,5 млрд банкнот вартістю 640 млрд євро та викарбувано 50 млрд монет. Так, підраховано, якщо, скласти всі паперові євро у довжину, то одержимо стрічку, яка 4 рази досягне Місяця і повернеться назад.

157. Роль державних органів у сфері валютного регулювання і валютного контролю.

До системи органів, покликаних забезпечити валютне  регулювання і валютний контроль, насамперед слід віднести Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, ряд міністерств та відомств (Міністерство зовнішніх економічних зв'язків, Міністерство фінансів, Державний митний комітет та ін.).Функції, повноваження та деякі інші елементи правового статусу цих органів у сфері валютного регулювання визначені в Декреті "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Аналіз норм цього декрету (ст. 11 — 13) дає можливість зробити висновок про те, що в ньому визначені здебільшого повноваження Кабінету Міністрів України і Національного банку України.Так, відповідно до п. 2 ст. 11 Декрету Кабінет Міністрів України у сфері валютного регулювання виконує такі функції:визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України; бере участь у складанні платіжного балансу України; забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей; забезпечує формування і виступає розпорядником Державного валютного фонду України; визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих іноземних валютах, які використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України. Щодо повноважень Національного банку України у сфері валютного регулювання, то вони зводяться до наступних. Він здійснює валютну політику, виходячи з принципів загальної економічної політики України; складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України; контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України; визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам. Крім того, Національний банк України є головним органом валютного контролю. Він контролює виконання правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів; забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з Декретом та іншими актами валютного законодавства України.Функції контролю у сфері валютного регулювання покладені й на інші органи, зокрема на уповноважені банки, Державну податкову інспекцію України, Міністерство зв'язку України,  

158.      Кабінет  Міністрів України як один  із органів регулювання валютних  відносин.

Кабінет Міністрів України у сфері валютного регулювання:

визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України;

бере участь у складанні платіжного балансу України;

забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей;

забезпечує формування і виступає розпорядником Державного валютного фонду України згідно із статтею 14 цього Декрету;

визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих іноземних валютах, які використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України.

159.      Національний банк України - як  головний орган валютного контролю.

Національний банк України є головним органом валютного контролю, що:

здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів;

забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Національний банк України у сфері валютного регулювання:

здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної економічної політики України;

складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;

контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;

видає у межах, передбачених цим Декретом, обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;

нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;

видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування; та ін..

168. Сутність  Державної програми заохочення  іноземних інвестицій в Україні.

Як зазначалося, Верховна Рада України 17 грудня 1993 р. прийняла Закон «Про Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні». Ця Програма складається із семи розділів.