Шпаргалка по предмету "Міжнародне економічне право"

1. Поняття міжнародного  економічного права. Існує декілька концепцій міжнародного економічного права, серед яких особливо чітко виділяють дві. Перша концепція (Шварценбергер): МЕП — галузь міжнародного публічного права. Воно включає в себе такі компоненти: 1) володіння природними ресурсами та їх експлуатація; 2) виробництво та розподіл товарів; 3) невидимі міжнародні угоди господарського або фінансового характеру; 4) кредити та фінанси; 5) відповідні послуги; 6) статус і організація суб'єктів, які здійснюють таку діяльність. Отже, основний висновок першої концепції полягає в тому, що норми МЕП – це частина м/публічного права. Вони створюються суб’єктами МП і використовуються для врегулювання відносин, що виникають між ними. Також існує друга концепція, відповідно до якої в систему МЕП включаються не лише норми м/публічного, а й м/приватного права, національні норми, які регулюють МЕВ. . 3) існувала свого часу і вітчизняна концепція. Вперше вона була розроблена і обґрунтована наприкінці 20-х років українським академіком Корецьким, який розглядав Мгосподарське(Е)П як комплексну міжгалузеву дисципліну, яка регулювала м/публічно-правові та цивільно-правові відносини. Він наголошував, що систему норм, якими регулюються світові господарські відносини, має дати  м/господарське право.

Отже, МЕП – це система  норм і принципів, які регулюють  відносини між державами і  м/організаціями, між м/організаціями  в процесі м/економічного співробітництва, що є самостійною галуззю м/публічного права.

2. Міжнародне  економічне право як галузь міжнародного права.

Розглядаючи співвідношення МЕП з МП, слід зазначити, що перше  базується на нормах і принципах  останнього. Саме МП є основою МЕП. Тому необхідно звернути увагу на те, що суб’єктами міжнародного публічного права є держави, їх угрупування і м/організації, які виступають одночасно і відповідними суб’єктами МЕВ. Система м/норм і принципів, які регулюють відносини між державами і м/організаціями, процес організації і здійснення м/економічного співробітництва, становить самостійну галузь м/публічного права – МЕП.

Як складова МП МЕП  може і повинно розглядатись як самостійна правова система, галузь права. Водночас слід мати на увазі і те, що МЕП  не є та і не може бути абсолютно  відособленою галуззю МП. Воно перебуває  у функціонально-структурних і взаємно обумовлених зв’язках з ін. галузями МП – правом зовнішніх зносин, правом м/договорів, правом м/організацій, м/повітряним, морським, екологічним, авторським, космічним правом та ін.

3. Міжнародне  економічне право в системі  міжнародного права.

Розглядаючи співвідношення МЕП з МП, слід зазначити, що перше  базується на нормах і принципах  останнього. Саме МП є основою МЕП. Тому необхідно звернути увагу на те, що суб’єктами міжнародного публічного права є держави, їх угрупування  і м/організації, які виступають одночасно і відповідними суб’єктами МЕВ. Система м/норм і принципів, які регулюють відносини між державами і м/організаціями, процес організації і здійснення м/економічного співробітництва, становить самостійну галузь м/публічного права – МЕП.

Як складова МП МЕП  може і повинно розглядатись як самостійна правова система, галузь права. Водночас слід мати на увазі і те, що МЕП  не є та і не може бути абсолютно  відособленою галуззю МП. Воно перебуває  у функціонально-структурних і  взаємно обумовлених зв’язках з ін. галузями МП – правом зовнішніх зносин, правом м/договорів, правом м/організацій, м/повітряним, морським, екологічним, авторським, космічним правом та ін

4. Характеристика концепцій міжнародного економічного права.

Концепція це – спосіб розуміння, трактування яких-небудь явищ, основна точка зору.

Існує декілька концепцій  міжнародного економічного права, серед яких особливо чітко виділяють дві. Перша концепція (Шварценбергер): МЕП — галузь міжнародного публічного права. Воно включає в себе такі компоненти: 1) володіння природними ресурсами та їх експлуатація; 2) виробництво та розподіл товарів; 3) невидимі міжнародні угоди господарського або фінансового характеру; 4) кредити та фінанси; 5) відповідні послуги; 6) статус і організація суб'єктів, які здійснюють таку діяльність. Отже, основний висновок першої концепції полягає в тому, що норми МЕП – це частина м/публічного права. Вони створюються суб’єктами МП і використовуються для врегулювання відносин, що виникають між ними. Також існує друга концепція, відповідно до якої в систему МЕП включаються не лише норми м/публічного, а й м/приватного права, національні норми, які регулюють МЕВ. . 3) існувала свого часу і вітчизняна концепція. Вперше вона була розроблена і обґрунтована наприкінці 20-х років українським академіком Корецьким, який розглядав Мгосподарське(Е)П як комплексну міжгалузеву дисципліну, яка регулювала м/публічно-правові та цивільно-правові відносини. Він наголошував, що систему норм, якими регулюються світові господарські відносини, має дати  м/господарське право.

5.Система МЕП.Системний підхід до будь-яких явищ, понять, наук тощо має велике значення. Саме він дає змогу всебічно і глибоко їх вивчити і зрозуміти. Систему курсу міжнародного економічного права можна розділити на Загальну й Особливу частини. У Загальній частині об'єднані норми, які визначають сам предмет правового регулювання міжнародного економічного права, його джерела і принципи, дають уявлення про суб'єкти міжнародно-економічних відносин і, зокрема, про державу як основний суб'єкт міжнародного права У Загальній частині також розглядаються правовий статус міжнародних економічних організацій; питання правового регулювання діяльності транснаціональних корпорацій (ТНК), міжнародних економічних договорів та забезпечення їх виконання. Особлива частина міжнародного економічного права, зводиться до характеристики правових норм і особливостей правового регулювання міжнародної торгівлі, міжнародних валютних відносин, міжнародних перевезень та інших напрямів міжнародного співробітництва. Виходячи з цього, в межах Особливої частини має вивчатися міжнародне торгове право, міжнародне валютне право, міжнародне транспортне право, питання міжнародно-правового регулювання промислового, сільськогосподарського і науково-технічного співробітництва.

8. Причини,  що обумовлюють необхідність  м/економічного співробітництва. В умовах зростання розвитку світового господарства економіка окремої країни багато в чому залежить від рівня розвитку економіки ін. держав. Будучи складовою світової економіки, вона не може успішно розвиватись у відриві від неї, тому виникає потреба в узгодженні зовнішньоекономічної політики різних країн і стратегії щодо її реалізації. Розвиток м/економічного співробітництва сприяє не лише функціонуванню національного господарського механізму. Таке співробітництво, а це підтверджує і практика м/життя, дає змогу підтримувати і зміцнювати мир на Землі, створювати систему м\економічної безпеки, уникати певною мірою військових конфліктів під час розв’язання спірних питань. М/економічне співробітництво є реальною матеріальною основою зміцнення миру. Отже, можна зробити висновок, що нині важливою передумовою реалізації економічного потенціалу будь-якої держави, а також найголовнішою гарантією забезпечення її національної безпеки стає активна участь цієї держави у м/економічному співробітництві на основі належного дотримання принципів і норм м/права, всебічного розвитку передусім міждержавних торговельних зв’язків та взаємопроникнення економік. Цілком зрозуміло, що м/економічне співробітництво з країнами світу, м/організаціями є вагомою умовою успішного розв’язання багатьох проблем не лише зовнішньополітичного, зовнішньоекономічного характеру, а й внутрішнього.

6. СутністьМЕВ. МЕВ є складовою системи існуючих м/відносин. Поняття м/в досить широке. Включає в себе міждержавні відносини, в яких суб’єктами виступають держави та їх об’єднання як носії публічної влади. Суб’єктами цих відносин можуть бути також і м/організації, зокрема економічні та ін. М/відносини є відносинами надбудовного характеру. Під М(міждержавними)ЕВ слід розуміти відносини, які виходять за межі держав і виникають між ними. Ці відносини регламентуються нормами МП. Міждержавні економічні відносини виникають і встановлюються між державами як політичними формами організації суспільства, що виражають обумовлену економічним ладом певну політичну владу економічно пануючого класу або всього народу. Вони можуть виникати також між державами та м/організаціями, між м/організаціями. Отже, МЕВ – особлива форма суспільно-виробничих зв’язків між окремим державами, між державами та м/організаціями, між м/організаціями. За своїм змістом МЕВ є складними. Це обумовлено значною к-стю країн, їх угрупувань і м/організацій, які є суб’єктами МЕВ. На складність і х-р цих відносин істотно впливає і суспільно-політичний устрій країн або їх угрупувань. Певні особливості в економічних відносинах існували і існують між країнами з різним соціально-економічним устроєм. Незважаючи на рівень розвитку держав, кожна з них, вирішуючи свої внутрішні, а тим більше зовнішні проблеми, вступає в економічні відносини з іншими державами та м/економічними організаціями. Це зумовлюється значною к-стю чинників, серед яких, окрім рівня розвитку економіки, можна виділити м/поділ праці, природна та кліматичні умови, географічне положення, доступ до морських шляхів, наявність трудових ресурсів тощо.

9. Співвідношення  МЕП і МП.

Розглядаючи співвідношення міжнародного економічного права з міжнародним правом, слід зазначити, що воно базується на нормах і принципах останнього Саме міжнародне право є основою міжнародного економічного права Водночас міжнародне економічне право перебуває V функціонально-структурних і взаємно обумовлених зв'язках з іншими галузями міжнародного права — міжнародним морським правом, міжнародним авторським правом, міжнародним космічним правом таін Як складова частина міжнародного права міжнародне економічне право може і повинно розглядатися як самостійна правова система, галузь права Воно має свої складові елементи — підсистеми, які слід у даному випадку називати гидгалузями та правовими інститутами Незважаючи на те, що міжнародне економічне право ще перебуває на етапі свого становлення і розвитку, сьогодні вже можна вести мову про його окремі підгалузі Залежно від змісту відносин, які регулюються, у системі міжнародного економічного права виділяють міжнародне торгове право, міжнародне валютне право, міжнародне транспортне право, а також комплекси норм, які покликані регламентувати міжнародно-правові відносини промислового і сільськогосподарського співробітництва, співробітництва в галузі науково-технічного прогресу та ін

14.  Гармонізація законодавства  України з правом Європейського  Союзу.

Вирішення питання  щодо вступу України до Європейського Союзу об'єктивно вимагає від нашої держави енергійних кроків на шляху зближення, гармонізації національного законодавства із законодавством даного міжнародного об'єднання. При цьому варто зауважити, що одна з найголовніших особливостей правової природи згаданого інтеграційного об'єднання полягає в тому, що його правова система, яка сформувалася на базі національного та міжнародного права і в умовах їх взаємодії, має ознаки як міжнаціонального, так і наднаціонального характеру. Дослідження цього правового феномену викликає значний теоретичний інтерес як юристів, наукових працівників, студентів, так і всіх, хто цікавиться проблемами міжнародного права. Навіть сам процес розроблення правової системи Європейського Союзу, який відбувається з використанням найкращих досягнень міжнародно-правової науки, досвіду в галузі розвитку національних правових систем окремих країн, може слугувати зразком розумного підходу до організації законотворчої діяльності.

Вивчення права Європейського  Союзу є значущим для нашої  держави і з практичного погляду. Адже Україна традиційно підтримує та розвиває економічні, торговельні, культурні та інші зв'язки з країнами, що входять до складу цього інтеграційного об'єднання, вживає заходів щодо активізації відносин у рамках зазначеної Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-члена-ми. Безумовно, досконале знання права Європейського Союзу, яке є важливим інструментом здійснення інтеграційних процесів, особливо в галузях, що регулюють економічні відносини, стає вагомою передумовою успішного розвитку міжнародних відносин нашої держави у цій сфері.

Розглядаючи систему права  Європейського Союзу, слід зазна 
чити, що однією з обов'язкових умов успішного функціонування 
міжнародних (міждержавних, міжурядових) організацій є необ 
хідність належного правового регулювання їхньої діяльності. 
Близько 500 міжнародних організацій нараховує система цих 
суб'єктів міжнародного права. Незважаючи на їх чисельність, 
розмаїття цілей і функцій, розгалужену організаційну структуру, 
систему повноважень тощо, всі вони потребують не лише відпо 
відного правового врегулювання своєї спільної діяльності, а й чіт 
кого визначення правового статусу держав-членів, що входять 
до складу конкретної організації. Вже те, що дані організації 
створюються на основі міжнародного договору, який є, як відо 
мо, одним із найпоширеніших джерел міжнародного права, свід 
чить, що їх формування має підґрунтям міжнародно-правову до 
говірну базу: саме установчі договори міжнародних організаційне 
є прававим фундаментом їх діяльності. У міжнародному праві псрвинним правом. Ці норми інколи порівнюють з національними конституційно-правовими нормами.

Система права міжнародних  організацій включає не лише первининне право, а й систему міжнародно-правових норм і принципів, закріплених в установчих договорах відповідних міжнародних організацій, а також так зване вторинне право, систему якого становлять ті міжнародно-правові норми, які віддзеркалюють зміст правових актів, що приймаються міжнародними організаціями та їх структурами в межах компетенції, закріпленої в установчих договорах. Саме в цих міжнародно-правових актах і знаходять юридичне вираження міжнародно-правові норми як юридично обов'язкові приписи, що діють у межах конкретної міжнародної організації. Іншими словами, це вторинне право є «внутрішнім» правом, адже воно здебільшого спрямоване на регулювання відносин внутрішньо організаційного характеру, що виникають у процесі діяльності певної міжнародної організації.

19. Міжнародно-правові  звичаї, судові прецеденти, як джерела міжнародного економічного права.

Міжнародний звичай – це правило поведінки, що склалося в результаті постійної реалізації міжнародної практики, визнане суб”єктами міжнародного права в якості міжнародно – правової норми. Саме в ньому можуть бути закріплені неписані, як самі собою зрозумілі правила організації і здійснення міжнародних економічних відносин. Вони використовуються з мовчазної згоди сторін і, як правило, не мають свого формального закріплення в жодному договорі або угоді. Тривале використання правил, закладених у міжнародних звичаях, веде до переростання їх у міжнародно-правові норми. Історично звичай як джерело відігравав важливу роль як взагалі в міжнародному праві, так і в МЭП. З іншого боку, не можна не погодитися з точкою зору про обмежену роль звичаю в області регулювання міжнародних економічних відносин, тому що підтримка стандартів, яких держави дотримують у своїх взаєминах, - це не та проблема, до якої можна підійти через звичайне право. Показово, що навіть такі, здавалися б, давно укорінені основні принципи міжнародного права, як повага державного суверенітету, рівноправність держав, обов'язкове дотримання міжнародних договорів і ін. , держави дотепер знову і знову прагнуть закріпити у своїх як двосторонніх, так і багатобічних документах.