Шпаргалка по "Правознавству"

Юридичні дії поділяються  на правомірні та неправомірні. Правомірні відповідають правовим приписам. До них належать індивідуальні правові акти, юридичні дії, з якими норми права пов’язують юридичні наслідки в силу самого факту такої дії, а також результативні дії, тобто такі, що породжують юридичні наслідки в силу досягнення певного практичного результату. Неправомірні дії порушують правила правових норм, встановлений законом правопорядок. За ступенем суспільної небезпеки неправомірні дії поділяються на злочини та проступки. Неправомірні дії тягнуть за собою виникнення необхідності застосування юридичної відповідальності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

12.Підстави  виникнення, зміни та припинення  правовідносин

Підставою виникнення, зміни і припинення цивільних правовідносин є юридичні факти, тобто конкретні життєві обставини, з якими норми цивільного законодавства пов'язують настання правових наслідків. Тому юридичні факти виступають як проміжна ланка між правовою нормою і цивільними правовідносинами. Юридичними фактами можуть бути різні життєві обставини, що належать як до сфери природи, так і до соціальної сфери життя. Без юридичних фактів не встановлюються, не змінюються і не припиняються жодні цивільні правовідносини. Значення юридичних фактів у цивільному праві не вичерпується тим, що вони є підставою виникнення, зміни і припинення правовідносин. Такі юридичні факти, як народження, досягнення повноліття, визнання громадянина недієздатним тягне за собою виникнення або припинення правоздатності і дієздатності.

Однак не кожна життєва  обставина є юридичним фактом, а лише така, з якою норми цивільного законодавства пов'язують настання правових наслідків. Так, наприклад, досягнення 18-річного віку само по собі не викликає будь-яких правових наслідків. Але законодавство, пов'язуючи з досягненням цього віку виникнення цивільної дієздатності, робить його юридичним фактом. Таким чином, юридичний факт характеризується двома чинниками: наявністю явищ зовнішнього світу і визнання їх державою юридичними фактами. Одні й ті самі факти можуть бути або не бути юридичними залежно від того, як до них ставиться держава в даний період.

ЦК України передбачає приблизний перелік юридичних фактів, які породжують цивільні правовідносини: угоди, передбачені законом, а також угоди, хоч й не передбачені законом, але такі, що йому не суперечать; адміністративні акти; відкриття, винаходи, раціоналізаторські пропозиції, створення творів науки, літератури, мистецтва; заподіяння шкоди іншій особі, а також набуття або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав; події, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.

Таким чином, під юридичними фактами в цивільному праві слід розуміти конкретні життєві обставини, з якими норми цивільного законодавства пов'язують настання правових наслідків і перш за все виникнення, зміни і припинення цивільних правовідносин. Основні ознаки юридичних фактів полягають у тому, що юридичні факти: а) являють собою різні життєві обставини, умови і факти; б) визначаються у нормах права, точніше у їх гіпотезах; в) слугують неодмінною умовою виникнення, зміни чи припинення правовідносин; г) тягнуть за собою суб'єктивні права і юридичні обов'язки учасників правовідносин; д) забезпечуються державним примусом.

Підставою цивільних правовідносин може бути одиничний юридичний факт. Так, для встановлення зобов'язання підряду достатньо укласти договір між підрядником і замовником. Такі обставини називаються простими юридичними фактами. Однак виникнення деяких цивільних правовідносин може бути зумовлено сукупністю юридичних фактів, що називається складним юридичним фактом, або юридичним cклaдoм. Кожний з юридичних фактів, що входить до юридичного складу, може мати самостійне значення. Але даний правовий наслідок може викликати тільки юридичний склад у цілому, увесь комплекс фактів.

Юридичні склади поділяються  на прості і складні. Прості юридичні склади являють собою сукупність фактів, які можуть накопичуватись у довільній послідовності, важливо  лише, щоб у якийсь певний момент вони були в наявності.

Особливий різновид юридичних  складів у механізмі цивільно-правового  регулювання являють собою ті склади, обов'язковими елементом яких є такий юридичний факт, як державна реєстрація дії або події. Особлива роль таких юридичних складів полягає в тому, що вже саме існування юридичного факту у формі дії або події за відсутності факту їх державної реєстрації не спричинює цивільно-правових наслідків. Так, угоди з нерухомим майном породжують права на таке майно лише за умови їх державної реєстрації, для виникнення права на винахід необхідне подання заявки і визнання пропозиції винаходом (видача патенту) в Державному комітеті з питань науки і інтелектуальної власності. Існування таких юридичних складів об'єктивно необхідне, бо державна реєстрація прав, дій, подій є засобом публічного контролю за цивільним оборотом з метою забезпечення найповнішої охорони важливих майнових і особистих благ та свобод суб'єктів.

13.Поняття та  види правопорушень.

Правопорушення — це така дія, яка може виражатися як у конкретній дії, так і в бездіяльності, і яка порушує вимогу правової норми і тим самим спричиняє шкоду суспільним відносинам. Ці дії є суспільно небезпечними, оскільки правопорушник посягає на встановлений у державі правопорядок і передбачені Законом охоронювані правовими нормами суспільні відносини.

Як уже зазначалося, правопорушення поділяються на проступки та злочини. Проступки (дисциплінарні, адміністративні, цивільно-правові правопорушення) характеризуються меншим рівнем суспільної (соціальної) небезпеки, ніж злочини, за які кримінальним законом передбачені суворіші репресивні покарання. Якщо, наприклад, за дисциплінарні проступки (запізнення на роботу, прогул і т. д.) може бути оголошена догана, за адміністративні правопорушення (порушення правил вуличного руху, протипожежних та інших правил) застосовується попередження, штраф та інші адміністративні стягнення, то за скоєння злочину законодавством передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі, штрафу тощо.

За скоєння правопорушення настає юридична відповідальність таких видів: дисциплінарна, матеріальна, адміністративна, цивільно-правова (майнова) та кримінальна. Для того, щоб розібратися в тому, який захід необхідно застосовувати за скоєння правопорушення, слід з’ясувати його окремі ознаки та сутність в цілому.

Правопорушення характеризується такими ознаками, як суб’єкт та об’єкт правопорушення, об’єктивна та суб’єктивна  сторони правопорушення. Суб’єктом  правопорушення може бути фізична особа (група осіб), а також юридична особа (підприємство, об’єднання, організація та ін.). Як об’єкт правопорушення виступають суспільні відносини, які регулюються правовими нормами. Об’єктивну сторону правопорушення складають протиправна дія (бездіяльність), її суспільно шкідливі наслідки та причинний зв’язок між ними. Суб’єктивна сторона правопорушення включає такі елементи, як вина, мотив і мета. Вина є обов’язковим і вирішальним елементом суб’єктивної сторони правопорушення і являє собою психічне ставлення особи до своєї протиправної поведінки та її наслідків. Вина може бути двох видів: умисна або через необережність. Проте в будь-якому випадку вона є необхідною умовою настання юридичної відповідальності. Відсутність вини виключає відповідальність.

Юридична відповідальність — це вид соціальної відповідальності, який полягає в застосуванні до винних у скоєнні правопорушення осіб заходів державного примусу, що виражені в санкціях правових норм.

Мета застосування юридичної  відповідальності полягає не тільки в покаранні винної особи, але  й в профілактиці правопорушень. Як відповідь держави на правопорушення юридична відповідальність є заходом, спрямованим на забезпечення чіткого та неухильного додержання норм права, охорону встановленого в державі правопорядку. Застосування юридичної відповідальності базується на принципах його законності, невідворотності, справедливості та доцільності.

 

14.Склад правопорушення  та його ознаки.

Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які визначають його як правопорушення і є підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності.

Структура складу правопорушення:  

Об'єкт правопорушення;  

Об'єктивна сторона  правопорушення; 

Суб'єкт правопорушення;  

Суб'єктивна сторона  правопорушення.

Об'єкт правопорушення - це суспільні відносини, охоронювані нормами права, яким при здійсненні правопорушення заподіюється певна шкода або створюється погроза заподіяння відповідної шкоди. 

Структура суспільних відносин : а) суб'єкти відносини; б) об'єкт (предмет) відносини; в) соціальний зв'язок між суб'єктами відносини із приводу об'єкта відносини.

Об'єктивна  сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення.

Обов'язкові ознаки об'єктивної сторони так званих матеріальних складів правопорушень: наявність  діяння, причинний зв'язок, наслідки  діяння.

Обов'язкова ознака об'єктивної сторони, так званих формальних складів правопорушень: наявність діяння.

Факультативні ознаки об'єктивної сторони правопорушень: місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя здійснення діяння.

Суб'єкт правопорушення - це деліктоздтна особа, що зробила правопорушення. Деліктоздатність - це передбачена нормами права здатність особи нести юридичну відповідальність за зроблене правопорушення. Деліктоздатність фізичної особи зв'язується з поняттями: «вік», «осудність». У карному праві суб'єкт злочину й суб'єкт відповідальності збігаються.

Суб'єктивна сторона правопорушення - це внутрішня сторона правопорушення, що характеризує психічну діяльність особи в момент здійснення правопорушення. У структурі втримування даної психічної діяльності розрізняють: провину, мотив, мета, емоційний стан.

Обов'язкова ознака суб'єктивної сторони: провина, тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам

Провина юридичної  особи - це винне здійснення протиправних дій їхніми працівниками, що виконують покладені на них за законом або договором обов'язку .

Факультативні ознаки суб'єктивної сторони, тобто ознаки властивим  не всім складам правопорушень: мотив, мета, емоційний стан.

Форми провини: намір, необережність.

Види наміру: прямій, непрямий.

При прямому намірі особа: 

Усвідомить суспільно  небезпечний або шкідливий характер свого діяння; 

Передбачає настання суспільно небезпечних або шкідливих  наслідків свого діяння; 

Бажає настання суспільно  небезпечних або шкідливих наслідків  свого діяння.

При непрямому намірі особа: 

Усвідомить суспільно  небезпечний або шкідливий характер свого діяння; 

Передбачає настання суспільно небезпечних або шкідливих  наслідків свого діяння; 

Свідомо допускає настання суспільно небезпечних або шкідливих  наслідків свого діяння.

Види необережності: самовпевненість, недбалість.

15.Поняття та  підстави юридичної відповідальності.

Юридична відповідальність — це різновид соціальної відповідальності. 
В юридичній науці існує двохаспектне розуміння юридичної відповідальності: 
Негативний аспект — передбачає покарання за правопор-ня; 
Позитивний аспект —передбачає заохочення 
за виконання корисних для суспільства та держави варіантів поведінки на рівні, що перевищує загальні вимоги  
Юридична відповідальність — це передбачені законом вид і міра державно-владного зазнання особою втрат благ особистого, організаційного і майнового характеру за вчинене правопорушення. 
Ознаки:1. Спирається на державний примус у формі каральних і компенсаційних способів.2. Виражається в обов'язку особи зазнавати певних втрат — позбавлення конкретних благ особистого, організаційного і майнового характеру  за свою вину.3. Настає лише за вчинені або вчинювані правопорушення у разі встановлення складу правопорушення. Не є правопорушеннями необхідна оборона, крайня необхідність, професійний ризик.4. Здійснюється компетентним органом у суворій відповідності з законом, а саме — з санкціями норм права, якими встановлюються вид і міра втрат. 5. Здійснюється в ході правозастосовної діяльності за дотримання певного процедурно-процесуального порядку і форм, встановлених законом.

Підстави юридичної  відповідальності — це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність можливою тa повинною. Відсутність сукупності таких обставин виключає її. Слід розрізняти підстави притягнення до юридичної відповідальності і підстави настання юридичної відповідальності. Підстави притягнення до юридичної відповідальності — це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність можливою. Підстави настання юридичної відповідальності — це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність повинною. 
Підставами настання є такі обставини: 1) факт здійснення правопорушення — фактична підстава; 2) наявність норми права, яка забороняє таку поведінку і встановлює відповідні санкції  — нормативна підстава.  
3) відсутність підстав для звільнення від відповідальності. 4) наявність правозастосовного акта — рішення компетентного органу, яким покладається юридична відповідальність, визначаються її вид і засіб —процесуальна підстава. 
Як юридичні факти можуть виступати правові презумпції: презумпції неспростовні — припущення, що не підлягають 'і сумніву і доведенню  про наявність або відсутності певних фактів. Настання юридичної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення, відбувається в результаті її  покладення уповноваженими на те посадовими особами державних органів. регламентація її здійснення встановлюється нормами процесуального права.  
Стадії юридичної відповідальності охоронного характеру: 1 Стадія загального стану  — виникнення підстав для притягнення до відповідальності настає з моменту правопорушення, тобто юридичного факту, що спричинив конкретні правовідносини; 2 Стадія притягнення до відповідальності  — встановлення компетентними органами суб'єкта правопорушення  і дослідження обставин справи про правопорушення; 3 Стадія встановлення юридичної відповідальності  — ухвалення рішення про застосування або незастосування санкції, вибір у її межах виду та заходу відповідальності; 4 Стадія настання юридичної відповідальності — реалізація конкретних заходів юридичної відповідальності — на підставі певних норм правозастосовного акта: виконання стягнення  або покарання.