Шпаргалка по "Правознавству"

Кабінет Міністрів України: забезпечує державний суверенітет  і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України; забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону; розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю; організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;  утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади; призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем'єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України;  здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.

Кабінет Міністрів України  в межах своєї компетенції  видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України  підписує Прем'єр-міністр України.

Кабінет Міністрів України:

у сфері економіки  та фінансів: забезпечує проведення державної  економічної політики, здійснює прогнозування  та державне регулювання національної економіки; забезпечує розроблення  і виконання загальнодержавних  програм економічного та соціального  розвитку; сприяє розвитку підприємництва на засадах рівності перед законом усіх форм власності та соціальній спрямованості національної економіки, здійснює заходи щодо демонополізації та антимонопольного регулювання економіки, розвитку конкуренції та ринкової інфраструктури; забезпечує захист та підтримку національного товаровиробника; забезпечує захист прав споживачів та підвищення якості їх життя; визначає обсяги продукції для державних потреб, забезпечує проведення державної аграрної політики та продовольчу безпеку держави; забезпечує проведення державної фінансової та податкової політики, сприяє стабільності грошової одиниці України; розробляє проекти законів про Державний бюджет України та про внесення змін до Державного бюджету України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; обслуговує державний борг України; організовує державне страхування; забезпечує проведення державної політики цін; забезпечує проведення зовнішньоекономічної політики України; бере участь у складанні платіжного балансу та організовує роботу із складання зовнішньоторговельного балансу України, забезпечує раціональне використання державних валютних коштів;у сферах соціальної політики, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій: забезпечує проведення державної політики зайнятості населення; забезпечує проведення державної політики у сферах охорони здоров'я, санітарно-епідемічного благополуччя, охорони материнства та дитинства, освіти, фізичної культури і доступність для громадян послуг медичних, освітніх та фізкультурно-оздоровчих закладів; забезпечує проведення державної політики у сферах культури, етнонаціонального розвитку України і міжнаціональних відносин; проводить державну політику у сфері інформатизації; координує діяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, пов'язану з охороною навколишнього природного середовища, забезпечує здійснення заходів, передбачених державними програмами ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

Кабінет Міністрів України  здійснює також інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.

Кабінет Міністрів України  складає повноваження перед новообраною  Верховною Радою України. Заява  про складення повноважень Кабінету Міністрів України подається  Прем'єр-міністром України чи особою, яка виконує його повноваження, та оголошується на першому пленарному засіданні новообраної Верховної Ради України.

Кабінет Міністрів України  у випадках, передбачених законами України, може передавати для тимчасового  виконання окремі власні повноваження, окремі повноваження центральних органів  виконавчої влади іншим органам виконавчої влади з одночасною передачею їм фінансових і матеріальних ресурсів, необхідних для належного виконання таких повноважень. У разі неналежного виконання повноваження, переданого іншому органу виконавчої влади, Кабінет Міністрів України може скасувати рішення про передачу цього повноваження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

33.Система органів  місцевого самоврядування в Україні.

Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами  сіл, селищ, міст як безпосередньо, так  і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також  через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; поєднання місцевих і державних  інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності  в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

Система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

До складу сільської, селищної, міської, районної, обласної ради входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста, району, області  на основі загального, рівного, прямого  виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років. 

Територіальні громади  на основі загального, рівного, прямого  виборчого права шляхом таємного голосування обирають строком на чотири роки відповідно сільського, селищного  та міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності  територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Територіальні громади  сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної  власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.

Держава бере участь у  формуванні доходів бюджетів місцевого  самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

Територіальні громади  села, селища, міста безпосередньо  або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; тощо.

Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних  областей і районів та контролюють  їх виконання; затверджують районні  і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень  органів виконавчої влади підконтрольні  відповідним органам виконавчої влади.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які  є обов'язковими до виконання на відповідній території і не суперечать Конституції України.

Рішення органів місцевого  самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

34. Судова система  України.

Судова система  України – це сукупність усіх судів, що діють на території, мають загальні завдання, організовані і функціонують на єдиних демократичних принципах, пов’язаних між собою відносинами із здійснення правосуддя.

Юрисдикція судів поширюється  на всі правовідносини, які виникли  у державі. Судочинство в Україні  здійснюється Конституційним Судом  і судами загальної юрисдикції.

Система судів загальної  юрисдикції будується за принципами територіальності і спеціалізації, її складають:

1) Верховний Суд України,  який здійснює нагляд за судовою  діяльністю судів республіки;

2) Верховний Суд АРК;

3) обласні, Київський і Севастопольський міські суди, міжобласний районний (міський), міжрайонний (окружний) суд та військові суди регіонів, Військово-морських сил і гарнізонів, а також  господарські суди (Вищий господарський суд України, Господарський суд АРК, обласні, Київський і Севастопольський міські господарські суди).

Закони: „Про судоустрій”, „Про господарські суди”, „Про статус судів”.... Конституції України.

Принципи здійснення правосуддя:

- законність;

- рівність усіх учасників  перед законом і судом;

- правова допомога при вирішенні справ у суді;

- гласність судового  процесу;

- колегіальний та одноособовий  розгляд справ;

- державна мова судочинства;

- забезпечення доведеності  вини;

- свобода в наданні  суду доказів;

- підтримання державного  обвинувачення прокурором;

- право на оскарження  судового рішення;

- обов’язковість судових рішень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

35. Правовий  статус Конституційного Суду  України.

КСУ є особливим судовим  органом конституційного контролю.

Конституційний Суд  України вирішує питання про  відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Конституційний Суд  України складається з вісімнадцяти суддів Конституційного Суду України.

Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України.

Суддею Конституційного  Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг  сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою.

Суддя Конституційного  Суду України призначається на дев'ять  років без права бути призначеним  на повторний строк.

Голова Конституційного  Суду України обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України зі складу суддів Конституційного Суду України шляхом таємного голосування лише на один трирічний строк.

На суддів Конституційного  Суду України поширюються гарантії незалежності та недоторканності, підстави щодо звільнення з посади, передбачені статтею 126 цієї Конституції, та вимоги щодо несумісності, визначені в частині другій статті 127 цієї Конституції.

До повноважень Конституційного Суду України належить:

1) вирішення питань  про відповідність Конституції  України: 

законів та інших правових актів Верховної Ради України;

актів Президента України;

актів Кабінету Міністрів  України;

правових актів Верховної Ради Автономної Респ. Крим.

Ці питання розглядаються за зверненнями: Президента України; не менш як сорока п'яти народних депутатів України; Верховного Суду України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) офіційне тлумачення  Конституції України та законів України.

З питань, передбачених статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Конституційний Суд  України за зверненням Президента України  або Кабінету Міністрів України дає висновки про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість.

За зверненням Верховної  Ради України Конституційний Суд України дає висновок щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.