Принципи міжнародного торгового права: поняття, види, нормативно-правове закріплення, співвідношення з принципами міжнародного права

В 1992 році держави –  члени ЮНКТАД ухвалили рішення щодо нового партнерства з метою розвитку – Картахенська угода (ЮНКТАД - Ш). У цій угоді сформульовані політика й визначені міри у взаємозалежних областях фінансів, торгівлі, сировинних товарів, технології й послуг, утримуються рекомендації з рішення як застарілих, так і нових проблем торгівлі й розвитку. Аналітична частина діяльності містить у собі систематичне вивчення впливу національної й міжнародної політики на розвиток, при цьому основна увага приділяється проблемам керування, ролі ринку, важливому значенню для розвитку існування демократичних систем і дотримання прав людини.

На VIII сесії ЮНКТАД була визнана необхідність інституціональних  коректувань для того, щоб скористатися новими можливостями в області міжнародного співробітництва з метою розвитку, включаючи розробку керівних принципів по розширенню роботи в рамках ЮНКТАД в області стійкого розвитку (взаємовплив питань торгівлі й екологічної політики, раціональне керування природними ресурсами, екологічно надійні технології, вплив практики виробництва й споживання на стійкий розвиток).

IX сесія ЮНКТАД, напередодні  якої відбулася зустріч «Групи 77» на рівні міністрів, який, у свою чергу, передували зустріч міністрів трьох регіональних груп, обговорювали питання стимулювання росту й розвитку в умовах лібералізації й глобалізації світової економіки. Крім того, внаслідок перенесення Програми ООН для транснаціональних корпорацій у Женеву, ЮНКТАД одержала нові повноваження в області досліджень і технічної допомоги, особливо в питаннях бухгалтерського обліку у зв'язку із прямими іноземними інвестиціями й торгівлею [12].

Функції ЮНКТАД:

- сприяння розвитку міжнародної торгівлі, забезпечення співробітництва між країнами;

- вироблення принципів політики в міжнародній торгівлі, механізмів її функціонування;

- розробка заходів з реалізації принципів міжнародної торгівлі;

- створення юридичної бази міжнародної торгівлі, прийняття міжнародних правових актів у галузі торгівлі;

- координація діяльності у сфері міжнародної торгівлі;

- проблема діяльності ТНК, регулювання заборгованості країн, що розвиваються тощо.

Принципи та правила  стосовно державної політики в торгівлі містять наступні основні рекомендації:

· приймати, удосконалювати та ефективно впроваджувати відповідні законодавчі акти;

· базувати своє законодавство, в першу чергу, на принципі усунення або ефективного регулювання  тих дій підприємств, що стримують  конкуренцію;

· забезпечувати справедливий та уніфікований підхід до всіх підприємств у процесі здійснення контролю.

Участь представника України у роботі органів ЮНКТАД має важливе значення для посилення  суспільної ролі конкурентної політики, як засобу регулювання економічних  відносин не тільки всередині нашої держави, а й на міждержавному рівні.

На теперішньому етапі  ЮНКТАД відіграє провідну роль у процесі  формування так званої “культури  конкуренції”, що означає усвідомлення на всіх рівнях позитивної ролі конкуренції, як одного з найвагоміших чинників сучасного демократичного суспільства та соціально-орієнтованої економіки. Значення ЮНКТАД обумовлюються значною мірою її масштабною аналітичною діяльністю, що відображається у численних дослідженнях її секретаріату, присвячених різним аспектам конкурентної політики. ЮНКТАД постійно працює над оновленням так званого Типового закону про конкуренцію, складеного на базі типових статей національних конкурентних законів. Цей документ є по суті своєрідним кодексом законів про конкуренцію, сприяючи, таким чином, гармонізації національних регулюючих актів у цій сфері.

Діяльність ЮНКТАД у  галузі захисту конкуренції, перш за все, спрямована на вирішення специфічних  проблем країн, що розвиваються, країн  із перехідною економікою та країн  найнижчого рівня розвитку. Комплекс принципів та правил ООН з питань конкуренції прямо зазначає цей пріоритет, а також вказує на особливу загрозу, яку становлять для міжнародної торгівлі анти конкурентні дії транснаціональних корпорацій. Передбачений Комплексом механізм припинення дій, які негативно впливають на конкуренцію більше ніж в одній державі, рекомендує відповідним країнам створювати та зміцнювати конкурентну політику і право, а також співпрацювати між собою шляхом взаємних консультацій, обміну інформацією тощо [30].

Незважаючи на послідовну діяльність ЮНКТАД, спрямовану на припинення ОДП у міжнародному масштабі, на сьогодні ця проблема не знайшла радикального вирішення. Значною мірою це обумовлюється тим, що відповідно до положень Комплексу “при виконанні своїх функцій ні Міжурядова група, ні її допоміжний орган, не виступають у якості трибуна та не виносять будь-яких суджень про діяльність або поведінку окремих урядів чи окремих підприємств у зв’язку з будь-якою конкретною операцією”, тобто їх діяльність і рішення носять виключно консультативний характер.

Виходячи з цього, уже  на початку розвитку багатостороннього  співробітництва виникла принципова дискусія щодо правового характеру  Комплексу принципів і правил. З одного боку, низка країн, що розвиваються, наполягала на закріпленні за Комплексом імперативного для всіх учасників характеру. З іншого боку, розвинені країни виступали за рекомендаційний характер Комплексу, і ця точка зору стала остаточним рішенням у зазначеній дискусії.

Дотримання Комплексу, таким чином, є лише проявом доброї волі держав, оскільки він не має обов’язкової юридичної сили. Разом з тим, Комплекс залишається єдиним міжнародним документом світового значення, який визначає засади міжнародного співробітництва держав з метою усунення або ефективного регулювання обмежувальної ділової практики, яка справляє несприятливий вплив на міжнародну торгівлю, зокрема торгівлю країн, що розвиваються, а також на економічний розвиток цих країн [18].

Нормативно-правове закріплення  принципів посідає важливе місце  серед способів регулювання міжнародної торгівлі, адже на основі створених на протязі століть принципів, відбуваються торгівля. Закріплення певних міжнародних положень дає змогу зменшити випадки протиправних дій однієї із сторін даних міжнародних відносин.

 

Розділ 3

Співвідношення принципів МТП з принципами міжнародного права та міжнародного економічного права

 

3.1. Співвідношення  принципів міжнародного торгового  права з принципами міжнародного  права та принципами публічного  права

 

Міжнародне торговельне  право є системою принципів і норм, що регулюють відносини у сфері міжнародної торгівлі. У деяких підручниках з міжнародного торговельного права це поняття вживається в набагато ширшому значенні, принципи і норми міжнародного публічного права злиті з принципами і нормами міжнародного приватного права. Інакше кажучи, міжнародне торговельне право розглядається або як дисципліна, що створена двома зазначеними гілками права, або як така, що стоїть на межі між ними. У пропонованому курсі лекцій поняття "міжнародне торговельне право" розумітимемо класично, тобто без урахування сфери міжнародного приватного права.

У системі міжнародного права центральне місце посідають  імперативні норми (jus cogens), втілені  в основних принципах міжнародного права.

Основні принципи міжнародного права мають такі особливості, що дозволяють їм посісти особливе місце в системі норм міжнародного права: 
— вони є універсальними нормами міжнародного права, їх відрізняє незаперечність і загальна обов'язковість;

— вони мають обов'язковий характер для всіх без винятку держав, незалежно від того, чи є вони членами ООН, та інших суб'єктів міжнародного права; 
— вони мають першість стосовно всіх інших норм системи міжнародного права; 
— вони, як виняток із загальних правил дії міжнародно-правових норм, мають зворотну силу, що дозволяє їм поширювати свою дію на будь-яку норму, що виникла раніше самого принципу, аж до її скасування і невизнання пов'язаних із нею наслідків;

— тільки діяння, що порушують принципи міжнародного права, розглядаються в якості міжнародних злочинів;

— ці принципи можуть виступати правовою основою для регулювання міждержавних відносин при від сутності прямого  регулювання.

Основні принципи міжнародного права - це керівні правила поведінки  суб'єктів міжнародного права, що виникають  як результат суспільної практики, юридично закріплені початку міжнародного права. Вони володіють такими особливостями, які дозволяють їм зайняти особливе місце в системі норм міжнародного права:

• це найбільш важливі, основоположні  норми міжнародного права, що є нормативною основою всієї міжнародно-правової системи;

• вони є загальновизнаними  нормами, обов'язковими для всіх суб'єктів  міжнародного права. Виходячи з цієї особливості положення Статуту  ООН (п. 6 ст. 2) дають право органам  ООН забезпечувати, щоб усі держави  незалежно від їх членства в ООН діяли у відповідності до вимог принципів;

• це імперативні норми jus cogens, що мають вищу юридичну силу по відношенню до всіх інших норм системи  міжнародного права. Стаття 103 Статуту  ООН, стаття 53 Віденської конвенції  про право міжнародних договорів 1969 року і Віденської конвенції про право міжнародних договорів між державами та міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями 1986 роз'яснюють, що відхилення від норми, яка містить принцип міжнародного права, є неприпустимим і що вона може бути скасована тільки наступною нормою загального міжнародного права, що носить такий же характер. Наслідком зазначених положень є визнання норм, які не відповідають принципам, недійсними, що не тягнуть правових наслідків і не користуються захистом міжнародного права;

• як виняток із загальних  правил дії міжнародно-правових норм у часі вони мають зворотну силу, що дозволяє їм впливати на будь-яку  норму, яка виникла раніше самого принципу, аж до її скасування і невизнання пов'язаних з нею наслідків.

• тільки діяння, що порушують  принципи міжнародного права, розглядаються  як міжнародні злочини. При цьому  до порушників можливе застосування таких заходів впливу від імені  спільноти держав, які перераховані в статтях 5, 6, 40-47 Статуту ООН і включають розрив економічних, дипломатичних та інших відносин, аж до застосування збройної сили.

• вони можуть бути правовою основою для регулювання міжнародних  відносин при відсутності прямого  регулювання [1].

Основні принципи міжнародного права можуть бути класифіковані по різних підставах, причому така класифікація має швидше доктринальний, ніж прикладний характер.

Більшість принципів  у міжнародному праві переплітаються. Наприклад, принцип недискримінації  полягає в тому щоб жоден суб’єкт  міжнародного права не зазнав дискримінації, в тому числі і суб’єкти міжнародного торгового права. Взагалі, якщо розглядати це питання зі сторони самого співвідношення різних галузей міжнародного права, то вони пов’язані між собою в першу чергу тим, що вони регулюють міжнародно-правові відносини учасників. Саме тому вони мають схожі принципи та цілі, різниця тільки в тому, що вони регулюють дещо відмінні міжнародні відносили, які також є взаємопов’язаними.

За своєю природою торгове право пісно переплітається з публічним правом, тому і мають певні схожості в головних ідеях та засадах. Основні принципи міжнародного публічного права — це керівні правила поведінки його суб'єктів, що виникають як результат суспільної практики; юридично закріплені початки міжнародного публічного права. Вони являють собою найбільше загальне вираження і практику поведінки, яка встановилася, і взаємодії суб'єктів міжнародного права на міжнародній арені в рамках міжнародних відносин.

Принципи міжнародного публічного права виконують одночасно  дві функції: 
— сприяють стабілізації всього комплексу міжнародних відносин, обмежуючи їх певними нормативними рамками;

— закріплюють усе  нове, що з'являється в практиці суб'єктів  міжнародного права в рамках міжнародних  відносин, і в такий спосіб сприяють їхньому розвиткові.

Міжнародне публічне право охоплює низьку правовідносин, що виникають публічних суб’єктів, в свою чергу МТП регулює правовідносини не тільки публічні, але й приватні. Саме в даному випадку торгове  право переплітається з міжнародним  приватним правом.  

Предмет приватного права розширюється за рахунок включення значного обсягу товарно-грошових відносин, пов’язаних з придбанням та відчуженням товарі та послуг, деяких відносин землекористування.

Приватне право регулює  відносини між приватними особами, що є юридично рівними суб'єктами права. Серцевину приватного права становить цивільне та торгове право. До приватного належать також певні норми транспортного, трудового та аграрного права, що відмежувалися від торгового та цивільного.

Концепцію приватного права було детально розроблено в період становлення і розвитку капіталізму (ХІХ ст.). Вона визначила такі принципи цивільного і торгового права, як формальна рівність сторін перед законом, свобода і недоторканність приватної власності, свобода договору, відповідальність за вину [29].