Принципи міжнародного торгового права: поняття, види, нормативно-правове закріплення, співвідношення з принципами міжнародного права

зміст

“принципи міжнародного торгового  права: поняття, види, нормативно-правове  закріплення, співвідношення з принципами міжнародного права та принципами міжнародного економічного права”

Вступ	3
Розділ 1. Теоретичні характеристики принципів міжнародного торгового права.
1.1.  Поняття принципів МТП та їх значення	5
1.2. Види та класифікація принципів МТП	8
1.3.  Особливості принципів Lex mercatoria та УНІДРУА	13
Розділ 2. Нормативно-правове регулювання і закріплення принципів МТП
2.1. Регулювання принципів у міжнародних договорах	19
2.2. Нормативне регулювання міжнародної торгівлі в Статуті ООН та органах ООН з міжнародної торгівлі	24
2.3. Хартія Економічних прав та обов’язків держав 1974 р. та Заключний акт конференції з розвитку торгівлі ЮНКТАД 1964 р.	29
Розділ 3. Співвідношення принципів МТП з принципами міжнародного права та міжнародного економічного права
3.1. Співвідношення  принципів міжнародного торгового  права з принципами міжнародного  права	34
3.2. Співвідношення  принципів міжнародного торгового права з принципами міжнародного економічного права	38
Висновки	40
Список використаних джерел	42

 

ВСТУП

 

Актуальність  теми. В сучасному світі міжнародна торгівля посідає головну роль серед міжнародних відносин. ЇЇ правове регулювання постійно потребує відповідних змін, які зумовлені розвитком країн. Принципи міжнародного права є основоположниками тих ідей та засад, що створювалися на протязі довгого часу. Виходячи з існуючих принципів, ми можемо створювати нові більш досконалі міжнародні договори, за допомогою яких будемо регулювати міжнародну торгівлю на світовій арені.

Досить часто під час реалізації або застосування норм права, особливо під час розгляду спорів у судах, постає питання необхідності застосування того чи іншого принципу права. У більшості випадків вирішення цього питання не має принципового значення. Однак у тому разі, якщо реалізація або застосування тієї чи іншої норми права є вирішальним для результату спору та залежить від застосування чи незастосування певного принципу права, розгляд питання необхідності застосування останнього має принципове значення.

Метою дослідження є обґрунтування і визначення нормативно-правового закріплення принципів міжнародного торгового права та співвідношення його принципів з принципами інших галузей міжнародного права.

Виходячи з поставленої мети, в дослідженні визначено наступні завдання:

1. розглянути поняття принципи міжнародного торгового права;
2. дати загальну характеристику принципам МТП;
3. вивчити та визначити значення принципів УНІДРУА та Lex mercatoria щодо міжнародної торгівлі;
4. розглянути основні нормативно-правові документи в яких закріплюються головні принципи торгівлі;
5. спів ставити принципи міжнародного торгового права з принципами міжнародного права та його галузями.

Об’єктом дослідження є нормативно-правове регулювання принципів МТП в міжнародному праві.

Предметом дослідження є система засад та ідей, що створювали на протязі певного часу принципи міжнародної торгівлі, які набули міжнародного характеру та закріплюються в міжнародно нормативно-правових актах.

Ступінь дослідженості  теми. Вивчення принципів міжнародного права, які відіграють основну роль у створенні нормативно-правового регулювання міжнародної торгівлі, займалися такі українські та зарубіжні науковці: М.М. Богуславський, І.В. Бураковський, В.Є. Новицький, П.В. Пашко, Г.М. Вельямінов, Ю.М. Колосов, В.І. Кузнєцов, П.Н. Бірюков, Е. С. Кривчикова та ін.

Відповідно до поставленої  мети та завдань дослідження має  наступну структуру: вступ, 3 розділи, 7 підрозділів, висновки, список використаних джерел.

 

РОЗДІЛ 1.

Теоретичні характеристики принципів міжнародного торгового  права

 

1. Поняття принципів МТП та їх значення

 

Міжнародна торгівля віддавна сприяла розвитку відносин, особливо економічних, між народами і державами. Протягом тривалого часу в її розвитку основну роль відігравали приватні особи, фірми, компанії, потім держави і їхні організації. В основі правового регулювання міжнародної торгівлі лежало звичаєве право. Так. наприклад, в однім із джерел звичаєвого права "Consolato del mare" (збірник добрих звичаїв моря XIII-XV століть) регулювалося правове становище купців, їхніх товарів і суден при перебуванні в іноземних портах.

У міру подальшого розвитку міжнародних економічних зв'язків  зростало і значення правового регулювання  міжнародної торгівлі. Найважливішу роль у цьому плані стали відігравати міжнародні торговельні договори, що укладалися на двосторонній та багатосторонній основах, вже існуючих принципах міжнародного права [16].П П

Принципи права —  основні, вихідні, керівні ідеї, що покладені в основу цивільного й торгового права, які відображаються на рівні правосвідомості, правових норм і правовідносин. Вони визнаються джерелами цивільного права лише в тих країнах, де правова доктрина виходить із дуалізму позитивного та над- чи до позитивного права (мусульманська правова сім’я), або правові системи яких відповідають природно-правовій доктрині. У континентальній правовій системі юридична сила принципів дорівнює юридичній силі конституційних норм або може її перевищувати. Такими принципами можуть бути справедливість, невідчужуваність прав людини як найвища цінність та ін. Роль принципів як джерел цивільного й торгового права очевидна при застосуванні аналогії права. Приблизний перелік загальних принципів права закріплений у Німецькому цивільному кодексі і Французькому цивільному кодексі. Ці принципи є аналогічними до справедливості в англо-американському загальному праві [8].

У науковій і навчальній літературі принципи характеризують як загальні вимоги до суспільних відносин і їх учасників, а також як вихідні керівні засади, відправні установлення, що виражають сутність права і випливають з ідей справедливості й свободи, а також визначають загальну спрямованість і найістотніші риси діючої правової системи.

Поняття «принцип» у  перекладі з латинської мови означає  «початок», «першооснова», «первинність». З давніх-давен принцип вважався підвалиною, фундаментом будь-якої соціальної системи (в тому числі  правової), вимоги якого поширювалися на всі явища, що належали до цієї системи. Принципи не формулюють конкретних прав і обов'язків і не завжди забезпечені конкретними законодавчими санкціями, однак від того, на яких принципах заснований правовий порядок, можна значною мірою судити про характер самої держави (демократична, тоталітарна тощо). Іншими словами, це є своєрідна система координат, у рамках якої розвивається право, і одночасно вектор, який визначає напрямок його розвитку [11].

Значення принципів  у праві обумовлюється тим, що вони:

• мають властивість вищої імперативності, універсальності, загальнозначущі, їм притаманні стійкість і стабільність протягом невизначено тривалого часу;
• спрямовують розвиток і функціонування всієї правової системи;
• зумовлюють напрями правотворчої, правозастосовчої та іншої юридичної діяльності;
• координують функціонування механізму правового регулювання
• виступають найважливішим критерієм законності дій громадян, посадових осіб та інших суб'єктів права;
• сприяють подоланню прогалин у праві;
• впливають на рівень правосвідомості і правової культури в суспільстві [7].

Принципи права є втіленням  результату раціонального наукового  осмислення закономірностей розвитку права. Форми існування правових принципів різноманітні; вони можуть існувати у вигляді вихідних положень правових теорій та концепцій, правових орієнтацій суб'єктів права, змісту правових норм, правових цінностей тощо.

Система принципів базується  на їх стійкому зв'язку між особами. Реалізуючи ту чи іншу правову норму, необхідно враховувати принципи всієї правової системи, які надають їй єдиної спрямованості.

Принципи права можна  класифікувати за такими підставами:

а) за формою нормативного вираження (тобто за характером нормативного джерела, в якому вони закріплені);

б) за сферою дії (в одній чи в кількох галузях, праві в цілому);

в) за змістом.

За формою нормативного вираження принципи можна розподілити на такі, що закріплені в міжнародних та внутрішньодержавних деклараціях, конституціях і в поточному законодавстві. За сферою дії вирізняють загально правові, міжгалузеві, галузеві та принципи правових інститутів. За змістом бувають загально-соціальні (економічні, політичні та ін.) і спеціально-юридичні принципи. Можлива й інша класифікація, пов'язана з дослідженням специфічних принципів, властивих певним структурним спільностям, наприклад загальнолюдські (цивілізаційні), типологічні, історичні та ін.

Істотний вплив на створення і функціонування права  справляють принципи, що сформувалися внаслідок тривалого впливу теорії природного права. У Франції «загальні  принципи права» склалися як джерело адміністративного права. Оскільки ця галузь права залишилася не кодифікованого, на її не поширювалася концепція без прогаленності права. Не будучи законодавчо закріпленими, принципи права вироблялися адміністративними судами в процесі розгляду справ.

У ФРН аналогічний  підхід до тлумачення принципів права  розроблявся на іншому історичному  тлі. Природно, нацистське законодавство  після Другої світової війни було заборонено. Закон став оцінюватися  з позиції верховенства права. Конституція ФРН закріпила положення, відповідно до якого судді пов'язані «законом і правом».

У деяких країнах, що належать до романо-германського типу правової системи, загальні принципи права прямо  закріплені в законі як джерело права  у разі наявності прогалин, наприклад, у цивільних кодексах (Австрія, Греція, Іспанія, Італія). Принципи права країн романо-германського типу — традиційні правові цінності, що формувалися століттями. Починаючи з 50-х років XX ст. вони розвиваються під впливом інтеграційних процесів, що відбуваються в рамках Європейського співтовариства. У практиці Європейського суду сформувалося поняття «загальні принципи, характерні для права держав-членів». Воно було сформульовано ще в період існування Європейського об'єднання вугілля і сталі, а згодом знайшло закріплення в Договорі про створення ЄЕС. «Загальні принципи, характерні для права держав-членів» розглядаються як складова частина права Європейського співтовариства. їх порушення вважається підставою для скасування в судовому порядку актів співтовариства. На думку Європейського суду (http://www.eurocourt.org.ua/), відображеній в деяких рішеннях, джерелом формування цих принципів є конституційні традиції держав-членів, Європейська конвенція прав людини та інші міжнародні-правові акти [3].

Таким чином, принци займають першу, основну, роль у формуванні будь-якого  права. Принципи міжнародного торгового  права були першими у світі, так, як торгівля була єдиним видом діяльності у стародавньому світі.

 

2. Види та класифікація принципів МТП

 

Кожна галузь права має  свої вихідні положення на яких вона базується. Міжнародне торгове право  не виключення і має декілька класифікацій, що пов’язують його з іншими галузями. Нижче наведені деякі з них.

Міжнародна торгівля здійснюється на основі принципів, які дістали своє закріплення у багатьох міжнародно-правових документах, і насамперед у документах ООН.

Так відповідно до положень «Заключного акту Конференції ООН  з торгівлі і розвитку» від 1964 р. система загальних основних принципів міжнародної торгівлі включає 14 таких принципів [22]:

1) торговельні відносини будуються на основі поваги до принципу суверенної рівності, самовизначення народів і невтручання у внутрішні справи інших держав;

2) недопущення дискримінації,  яка може бути пов’язана з належністю держав до різних соціально-економічних систем;

3) кожна країна має  суверенне право на вільну  торгівлю з іншими країнами;

4) економічний розвиток  і соціальний прогрес мають  стати загальною справою усього  міжнародного співробітництва, сприяти зміцненню мирних відносин між країнами;

5) національна і міжнародна  економічна політика має бути  спрямована на досягнення міжнародного  поділу праці відповідно до  потреб та інтересів країн,  що розвиваються, і світу в  цілому;

6) міжнародна торгівля має регулюватися правилами, які сприяють економічному і соціальному прогресу;

7) розширення і всебічний  розвиток міжнародної торгівлі  залежить від можливості доступу  на ринки і вигідності цін  на сировинні товари, що експортуються;

8) міжнародна торгівля має бути взаємовигідною і вестися в режимі найбільшого сприяння, в її межах не мають застосовуватися дії, які завдають шкоди торговельним інтересам інших країн;

9) розвинуті країни, які  беруть участь у регіональних  економічних угрупованнях, повинні робити все від них залежне, щоб не завдавати шкоди і негативно не впливати на розширення їх імпорту з третіх країн, особливо країн, що розвиваються;

10) міжнародна торгівля  має сприяти розвитку регіональних  економічних угруповань, інтеграції  та інших форм економічного співробітництва між країнами, що розвиваються;