Принципи міжнародного торгового права: поняття, види, нормативно-правове закріплення, співвідношення з принципами міжнародного права

11) міжнародні установи  і країни, що розвиваються, мають  забезпечити збільшення припливу  міжнародної фінансової, технічної  та економічної допомоги для  підтримки через поповнення експортної  виручки країн, що розвиваються, їхніх зусиль для прискорення свого економічного зростання;

12) значна частина коштів, які вивільнюються внаслідок  роззброєння, повинна спрямовуватися  на економічний розвиток країн,  що розвиваються;

13) державам, які не  мають виходу до моря, необхідно надати максимум можливостей, які б дали їм змогу подолати вплив внутрішньоконтинентального положення на їхню торгівлю;

14) повна деколонізація  відповідно до Декларації ООН  про надання незалежності колоніальним  країнам і народам є необхідною умовою економічного розвитку і здійснення суверенних прав країн на природні багатства [5].

Одним з перших документів, що регулюють міжнародну торгівлю була Генеральна угода з тарифів і  торгівлі, на основі якої були створені також і принципи МТП. Основним принципом міжнародного торговельного права слід вважати принцип, взятий із ГАТТ - принцип найбільшого сприяння в торгівлі, що, у свою чергу, передбачає принципи:

- неприпустимості дискримінації  в торгівлі;

- поступового і неухильного  зниження тарифів;

- лібералізації зовнішніх  торговельних відносин;

- поступового зняття  обмежень в імпорті товарів.

Поряд із цими, специфічними, принципами, і як основні у міжнародному торговельному праві, діють принципи, що випливають зі змісту основних принципів  сучасного міжнародного права:

- принцип рівності  і взаємної вигоди держав у  торговельних взаємовідносинах;

- принцип розвитку  співробітництва у сфері торгівлі;

- принцип установлення  національного режиму для іноземних  партнерів;

- принцип взаємності  і доброзичливості в торговельних відносинах [21].

Конференція з торгівлі і розвитку виробила і рекомендувала  ряд спеціальних принципів, які визначають міжнародні торговельні відносини і торговельну політику і сприяють розвиткові зовнішньої торгівлі. Переважно вони спрямовані на підтримку країн, що розвиваються. Деякі правові принципи міжнародної торгівлі були вироблені і другою сесією Конференції з торгівлі і розвитку (Делі, 1968 р.) [25].

За своєю природою торгове право  тісно переплітається з публічним  правом, тому і мають певні схожості в головних ідеях та засадах. Основні принципи міжнародного права закріплені в преамбулі, статтях 1 і 2 Статуту ООН:

• принцип суверенної рівності держав;
• принцип незастосування сили або загрози силою;
• принцип територіальної цілісності держав;
• принцип непорушності державних кордонів;
• принцип мирного вирішення міжнародних спорів;
• принцип невтручання у внутрішні справи;
• принцип загальної поваги прав людини;
• принцип самовизначення народів і націй;
• принцип співробітництва;
• принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань [27].

Звертає на себе увагу  тенденція зростання кількості  основних принципів сучасного міжнародного права. Якщо в Статуті ООН було спочатку закріплено сім принципів, що знайшли свою детальну регламентацію  в Декларації принципів міжнародного права 1970 року, то в Заключному акті НБСЄ 1975 року їх налічувалося вже десять (додані принципи непорушності кордонів, територіальної цілісності, поваги прав людини).[23] Проте і цей перелік не є вичерпуючим. Кожен з принципів безпосередньо впливає на міжнародну торгівлю, оскільки іноземна торгівля перш за все повинна дотримуватися правил, що склалися, та не порушувати миру між державами [38].

Однією із головних організацій, що регулює МТП є СОТ (http://www.wto.org/), тому її класифікація посідає одне з найважливіших місць в торгівлі. Регулювання міжнародної торгівлі в рамках СОТ здійснюється на базі основних правил і принципів, нижче приведена класифікація принципів міжнародної торгів за СОТ.

Одним з найважливіших є принцип недискримінації. Він означає, що всі контрактні сторони-члени СОТ зобов’язані надавати одна одній однаково сприятливі умови. Таким чином, жодна країна не повинна робити винятки для іншої або застосовувати щодо неї дискримінаційний підхід. Принцип недискримінації поділяється на субпринцип режиму найбільшого сприяння, який застосовується до зовнішніх ринків, та субпринцип національного режиму, який стосується внутрішнього ринку.

Принцип найбільшого  сприяння (принцип недискримінації) полягає в тому, що країна мусить надати своєму партнерові по СОТ такі ж самі привілеї, які вона надає будь-якій іншій державі.

Принцип національного  режиму базується на тому, що країни – учасниці для своїх партнерів по СОТ повинні встановлювати для товарів такий самий режим, як і для своїх товарів, на власному ринку.

Принцип захисту національної промисловості полягає в тому, що узгоджені в рамках СОТ тарифні рівні не можуть переглядатись окремою державою – членом в односторонньому порядку.

Принцип сприяння справедливій конкуренції має відношення до субсидій і демпінгу. Якщо країна ці заходи застосовує, то її торговельний партнер має право використати компенсаційні заходи, які нівелювали б ці дії. Ці заходи СОТ засуджує.

Принцип дій у надзвичайних ситуаціях має місце, якщо країна потерпає від непередбачуваного лиха (стихійного, соціальних заворушень), то з дозволу СОТ вона може тимчасово вийти за межі взятих на себе торговельних обов’язків (наприклад, може підвищити тариф або ввести квоти).

Принцип регіональних торговельних домовленостей означає, що для регіональних інтеграційних угрупувань може встановлюватись особливий режим, виняток з узгоджених правил. Наприклад, в ЄС країни – члени встановили між собою найсприятливіший торговельний режим без усяких обмежень. Такі надзвичайні пільги жодна країна ЄС не надає іншим партнерам по СОТ, що є порушенням принципу найбільшого сприяння. Вирішення цієї суперечливості вбачається у створенні міжрегіональних зон вільної торгівлі. Де всі торгівельні бар’єри будуть усунені. Наприклад, ЄС і ЄАВТ утворили в 1994 р. Європейський економічний простір ( по суті, зону вільної торгівлі).

Економіка кожного суб’єкта міжнародного та національного права  включає в себе торгівлю, яка сприяє певному розвитку суб’єкта. Так  за даними де яких вчених, МТП є частиною міжнародного економічного права (МЕП), тому принципи торгового права тісно пов’язане з принципами економічного права. У багатьох статтях розділу II "Економічні права та обов'язки держав" Хартії відбито не лише загальні, а й спеціальні принципи міжнародного економічного права. Зауважимо, що принципи існують для того, щоб ними керувалися. Вони відбиваються в нормах права (у розглядуваному випадку — у нормах міжнародного торгового права), які, зокрема, фіксуються в міжнародно-правових актах. Перевтілення принципів у письмово зафіксовані норми права є важливою запорукою дотримання відповідних норм. Такі принципи закріплені у наступних статтях [34].

Ст.П 4 Зазначимо, що принцип співробітництва держав передбачає таке: економічне співробітництво є вільним від дискримінації.

Принцип співробітництва держав вважається невід'ємною складовою значно ширшого принципу міжнародного економічного права — мирного співіснування.

Ст. 5П Принцип свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв'язків надав можливість вільного вибору бажаних форм співробітництва в зовнішньоекономічних відносинах. Цей принцип тісно пов'язаний з більш загальним принципом — свободою вибору соціально-економічної системи. Останній же, у свою чергу, випливає з таких основних принципів міжнародного права, як суверенна рівність держав, рівноправність і самовизначення народів, невтручання у внутрішні справи держав та ін.

Ст. 6П Принцип національного режиму передбачає, що на основі взаємності фізичні та юридичні особи іноземної держави повністю або частково прирівнюються у правах до фізичних та юридичних осіб певної держави. Національний режим з окремих видів прав може надаватися певною державою і в односторонньому порядку на основі її внутрішнього законодавства.

Ст. 9 Принцип взаємовигідного економічного співробітництва у сфері торгівлі, економіки, науки і техніки базується на основних принципах міжнародного публічного права — співробітництва і суверенної рівності. Обов'язок держав — членів ООН — зміцнювати економічне співробітництво зафіксований і у Статуті цієї організації.

Ст. 10 Принцип рівності та взаємної вигоди держав у міжнародних економічних відносинах безпосередньо випливає з принципу суверенної рівності держав. їх економічні відносини мають будуватися на основі взаємної і справедливої вигоди.

Ст. 12 Принцип добровільного виконання міжнародних зобов'язань виник у сфері міжнародно-правового звичаю і зафіксований у Статуті ООН як загальновизнана норма поведінки суб'єктів міжнародного права (pacta sunt servanda). Принцип застосовується до міжнародних угод, добровільно укладених на основі рівноправності їх сторін.

Ст. 21. Країни, що розвиваються, повинні намагатися сприяти розширенню торгівлі між ними і з цією метою можуть відповідно до процедур міжнародних угод, що вже існують і розроблюються, якщо можливо, надавати торговельні преференції іншим країнам, що розвиваються, не зобов'язуючись поширювати такі преференції на розвинені країни, якщо такі дії не створюють перепон для загальної лібералізації торгівлі та її розширення [28].

Принцип взаємності полягає в наданні іноземній державі, 17 юридичним і фізичним особам певних прав, привілеїв, пільг за умови, що держава, яка їх надає, а також її особи користуються аналогічними правами у відповідній іноземній державі. Принцип взаємності може встановлюватися в односторонньому порядку у внутрішньому законодавстві або на підставі міжнародного договору.

Велика кількість принципів  у міжнародному праві поєднується між собою у різних формах відносин, оскільки жодний вид відносин не можуть існувати самостійно, вони постійно переплітаються. Міжнародна торгівля включає в себе відносини з державою, продавцем , покупцем та виробником. Тому сфера торгівлі тісно переплітається з усіма іншими сферами.

Наведені вище види класифікацій не є вичерпаними. Кожна галузь права має свої принципи та дає свою класифікацію. У сучасному житті не можливе існування одного права без іншого, тому і принципи різних галузей права безпосередньо співпрацюють між собою в певних відносинах.

1.3. Особливості принципів Lex mercatoria та УНІДРУА

Одним із видів принципів  торгового права є Lex mercatoria та Принципи УНІДРУА, про які піде мова в даному підрозділі.

Нерідко, особливо у практиці міжнародних комерційних арбітражних  судів, вдаються до застосування норм так званих lex mercatoria – комплексу принципів, норм та звичаїв, які склалися в ході розвитку міжнародної торгівлі і набули характеру загальновизнаних правил.

Як свідчить арбітражна і судова практика, lex mercatoria — це нормативна реальність, а не міф, штучно сконструйований низкою західних юристів. При цьому той факт, що, з погляду такої теорії як юридичний позитивізм, lex mercatoria має сумнівне походження, аж ніяк не означає, що сучасна юриспруденція повинна обмежувати себе суто позитивістськими методами і уявленнями в спробі розкрити зміст концепції lex mercatoria. Необхідно підкреслити, що юридичний позитивізм, як і будь-яка інша теорія, являє собою, у кінцевому підсумку, всього лише абстрактну модель реальності, і якщо ця модель виявляється не в змозі адекватно віддзеркалити і пояснити які-небудь прояви реального світу, тоді необхідно звернутися до нових, більш адекватних теоретичних моделей і конструкцій, а не ігнорувати реальність [19].

Сам факт виникнення lex mercatoria є яскравим свідченням неефективності за допомогою одного лише колізійного методу МПрП досить ефективно здійснювати функції правового регулювання зовнішньоекономічних операцій. У цьому сенсі концепція lex mercatoria являє собою певний виклик і альтернативу колізійному методу міжнародного приватного права. У той самий час слід визнати, що lex mercatoria не може існувати без норм колізійного права, які його доповнюють, оскільки за допомогою колізійних норм здійснюється заповнення прогалин у рамках самого lex mercatoria. Lex mercatoria також називають транснаціональним торговим правом та принципом міжнародного торгового права.

Транснаціональне торгове  право (lex mercatoria) формується в рамках міжнародного права і є елементом, гілкою міжнародного права у широкому сенсі. Іншими словами, з огляду на той факт, що міжнародне право поступово втрачає свою суто публічну природу, транснаціональне торгове перетворюється в приватноправову підсистему міжнародного права.

Lex mercatoria є досить новим  явищем юридичного життя і  знаходиться в процесі формування. Звідси, до речі, його недосконалість і недостатня визначеність. Хоча, разом з тим, існує стійка тенденція підвищення визначеності норм lex mercatoria [39].

Матеріальним джерелом lex mercatoria є міжнародне комерційне (ділове) співтовариство (societas mercatorum), у рамках якого виникло lex mercatoria і відбувається його подальший розвиток. В цьому плані міжнародне комерційне співтовариство можна розглядати як сукупність соціально-психологічних інститутів і механізмів, які гарантують реалізацію норм lex mercatoria. Lex mercatoria, з погляду міжнародного ділового співтовариства, являє собою більш зручний і більш справедливий інструмент правового регулювання відносин між суб'єктами цього співтовариства, ніж національне цивільне і торгове законодавство. Привабливість lex mercatoria для міжнародних комерсантів пояснюється, насамперед, тим фактом, що його норми є відносно простими в порівнянні зі складністю національних правових систем. Крім того, lex mercatoria є більш справедливим, оскільки відносини, приміром, між двома комерсантами з різних країн регулюються не на основі національного права якогось одного з цих комерсантів за рахунок іншого, а на основі третього, автономного правопорядку, котрий рівною мірою відомий обом комерсантам. Перевагою lex mercatoria є також і те, що це право максимально наближене до конкретних потреб і практики міжнародного комерційного співтовариства [33].