Поняття та предмет міжнародного економічного права

Одночасно варто зауважити, що, здійснюючи ідею входження до європейського економічного простору, наша країна стала повноправним членом і Організації Чорноморського економічного співробітництва, Центрально-Європейської ініціативи (1996 р.), у рамках яких намагається підвищити свою економічну та торговельну активність, реалізує намір стосовно приєднання до Центрально-Європейської угоди про вільну торгівлю. Поглиблюється транскордонне співробітництво України в рамках міжнародної асоціації «Карпатський Єврорегіон», до складу якої входять відповідні регіони Польщі, Угорщини, Румунії та Словаччини (асоційований член). Поступово активізується робота, спрямована на розвиток інших субрегіональних та міжрегіональних напрямків економічного співробітництва в Європі, а саме середземноморського, балтійського та північноєвропейського.

Важливим для нашої країни є  розвиток відносин зі Світовою організацією торгівлі (далі — СОТ), яка є спадкоємицею чинної з 1947 р. Генеральної угоди з тарифів та торгівлі. Повноправними учасниками СОТ є 142 держави, 40 країн у ній мають статус спостерігачів, з яких понад 20, у тому числі Росія, перебувають на різних стадіях приєднання до цієї міжнародної організації (Україна розпочала цей процес у 1992 р.). Це досить впливова міжнародна економічна організація, на яку припадає понад 90 % світової торгівлі. Членство в СОТ дасть змогу Україні реально інтегруватись у міжнародне економічне співтовариство, а також створити надійні механізми регулювання її торговельно-економічних відносин з державами — учасницями даної міжнародної організації. Крім того, це економічно вигідно. Зменшення тарифних обмежень практично на всіх найважливіших товарних ринках розвинутих країн світу, на думку експертів Міністерства економіки України, збільшить надходження від експорту продукції до бюджету нашої держави майже на 200 млн дол. США на рік.

Ці та інші питання були обговорені на засіданні робочої  групи з питань вступу України до СОТ, під час 8-го раунду переговорів, що проходили 13—14 червня 2001 р. у Женеві. Вони розглядались і на конференції «Вступ України у СОТ — перспективи, наслідки та пов’язані з цим завдання», організованій Українсько-Європейським консультативним центром та Верховною Радою України. За найоптимістичнішими прогнозами, Україна може вступити до СОТ не раніше ніж через два роки. Але для цього треба зробити надзвичайно багато, насамперед щодо розвитку економіки нашої держави, зближення її законодавства з міжнародно-правовими актами, які є правовою основою функціонування СОТ. Тут вагоме значення має організуюча і кодифікуюча діяльність Міжвідомчої комісії з питань вступу України до СОТ, у якій задіяні урядовці та представники 16 міністерств та відомств.

Заслуговує на увагу перспектива  входження України до Організації економічного співробітництва та розвитку (далі — ОЕСР), що об’єднує нині 29 найрозвинутіших держав світу, частка яких становить 2/3 світового виробництва товарів та послуг. У рамках ОЕСР обговорюються і визначаються напрямки політичного, економічного та соціального розвитку, вирішуються проблеми узгодження політики різних країн, координується внутрішня політика, яка в сучасних умовах є базою існування розвинутих держав. Головною умовою членства в цій організації є дотримання принципів ринкової економіки та демократії в суспільстві. Навіть отримання Україною статусу спостерігача в ОЕСР матиме для неї великий зовнішньополітичний резонанс. З’являться умови для розширення сфери двостороннього співробітництва України та країн — членів ОЕСР, отримання міжнародної допомоги в рамках програм співпраці цієї міжнародної організації з державами, що мають перехідну економіку, а також одержання концесійних кредитів на пільгових умовах (2—3 % річних).

До важливих завдань реалізації «західного» вектора зовнішньоекономічної стратегії України належить розв’язання проблеми залучення до співробітництва великих фінансових та транснаціональних корпорацій. За їх допомогою наша країна має намір сформувати валютно-фінансовий потенціал, необхідний для масштабних зрушень в економіці. Як свідчить набутий досвід, така співпраця можлива лише за умови створення для згаданих корпорацій перспектив отримання реальних прибутків. А це залежить насамперед від стабільності та ступеня відповідності українського законодавства загальноприйнятим нормам і принципам міжнародного права, зокрема економічного.

Чимале значення для України має організація співробітництва з міжнародними фінансово-кредитними установами. Серед міжнародних фінансових організацій у нашій державі значну роль відіграє Світовий банк, членом якого Україна стала в 1992 р. Він розробив та реалізує в нашій країні низку інвестиційних програм, що передбачають перебудову ряду галузей економіки, в першу чергу енергетичної та сільськогосподарської. Здійснюється також фінансування заходів, спрямованих на проведення інших структурних реформ.

Неабияке значення має співробітництво України з Міжнародним валютним фондом (МВФ), діяльність якого відбувається на умовах проведення Урядом України узгодженої політики в галузях, що кредитуються цією фінансовою структурою. Зокрема, в 1998 р. розпочалася реалізація трирічної програми (2,5 млрд дол. США)  
розширеного фінансування, спрямованого на захист економіки України у зв’язку зі світовою фінансовою кризою. Проте внаслідок невиконання українською стороною деяких умов МВФ кредитних надходжень в Україну протягом 2000 р. не було. Але вже з початку 2001 р. співробітництво України з МВФ у рамках вищезгаданої програми поновлено.

Розширюється співробітництво  нашої країни з Європейським банком реконструкції та розвитку. До основних цілей зазначеного банку в Україні належать фінансування малого та середнього бізнесу, сільськогосподарського та енергетичного секторів економіки, зокрема стосовно енергозбереження, модернізації телефонних мереж тощо. Нещодавно підписана Угода про надання нашій державі кредиту на реконструкцію автостради Чоп — Київ. До складу вказаної магістралі входять два міжнародні транспортні коридори, а саме Київ — Львів — Краковець — Берлін та Львів — Чоп — Трієст. Як вважається, надання вищезгаданого кредиту є однією з форм сприяння міжрегіональному торговельному співробітництву, спрямованому на розвиток торговельних зв’язків України з Польщею, Угорщиною та Словаччиною. Продовжується співробітництво з ЄБРР і в таких важливих для нашої держави напрямках, як фінансування енергетики та розвитку  
телекомунікації.

Одночасно з вирішенням проблем європейської інтеграції Україна вживає заходів щодо відновлення і зміцнення багатосторонніх відносин з країнами СНД. Очевидно, головні напрямки такого співробітництва мають сприяти збереженню та розширенню традиційного для нашої держави ринку збуту товарів вітчизняного виробництва, відновленню промислової кооперації, що відповідає національним інтересам, вирішенню питань надійного забезпечення української економіки паливно-енергетичними та сировинними ресурсами. З урахуванням цього, діяльність України в рамках СНД спрямовується на розвиток і поглиблення взаємодії країн, що входять до складу цієї організації, створення умов і механізмів їх взаємовигідного торговельно-економічного співробітництва. Зокрема, за ініціативою нашої держави здійснено комплекс заходів щодо прийняття Єдиного митного тарифу для країн Співдружності, який відповідає міжнародним стандартам. Україна також послідовно відстоює ідею створення на території пострадянських республік зони вільної торгівлі. У рамках Міждержавного форуму країн СНД вона очолила робочу групу з підготовки концептуальних основ формування такої зони. Як вважається, введення в дію Угоди про створення зони вільної торгівлі 1994 р. та Протоколу змін і доповнень до неї 1999 р., а також формування необхідної договірної бази зовнішньоекономічних відносин створять умови для підвищення експортного потенціалу всіх країн СНД, а також сприятимуть закріпленню українських підприємств на їх ринках.

Водночас створення в Україні  ряду вільних економічних зон (нині їх 19) допоможе суб’єктам підприємницької та інвестиційної діяльності держав СНД, адже в цих зонах для них формуються пільгові умови.

За оцінками деяких експертів, помітну  роль в активізації міждержавних виробничо-торговельних зв’язків можуть відіграти створені в рамках Співдружності фінансово-промислові групи та транснаціональні корпорації, що діятимуть у галузях, котрі мають інтерес як для України, так і для більшості держав СНД (літако-, ракето- та кораблебудування, сільськогосподарське машинобудування, нафто- та газовидобування, переробний комплекс, транспорт, засоби комунікацій тощо). Процес створення згаданих структур доцільно спростити, як і вдосконалити правові засади щодо їх діяльності.

Заслуговує на увагу діяльність України в рамках неформального об’єднання ГУУАМ (Грузія, Україна, Узбекистан, Азербайджан, Молдова), покликаного вирішити передусім проблему енергозабезпечення Європи та України.

Значні перспективи має розширення участі нашої держави в організації  Балто-Чорноморського співробітництва.

Ураховуючи, що розвиток відносин між Україною та окремими міжнародними економічними організаціями з ряду об’єктивних причин певною мірою гальмується, на даному етапі ефективним для нашої країни виявилося налагодження довгострокових науково-технічних та торговельно-економічних зв’язків з різними державами на основі двосторонніх угод. З метою підвищення ефективності такої співпраці передбачаються конкретні нормативні економічні механізми, розроблені у нещодавно прийнятій нашою державою програмі «Україна-2010».

Особлива увага приділяється розвитку та поглибленню відносин України з Росією, яка традиційно була і залишається нашим найбільшим торговельно-економічним партнером. Нині між нашими державами діє близько 100 міждержавних, міжурядових та міжвідомчих угод економічного характеру. В рамках спільної російсько-української Програми довгострокового економічного співробітництва до 2007 р. (підписана у 1998 р.) розпочалася реалізація проектів промислової та науково-технічної кооперації стосовно вирішення проблем, що становлять взаємний інтерес. У них значне місце відводиться і питанню активізації торговельно-економічних відносин України та Росії.

Так, у рамках двостороннього співробітництва  передбачаються створення та розширення перспективних виробництв, випуск конкурентоспроможної авіаційної й сільськогосподарської техніки, високотехнологічного обладнання тощо. Зокрема, в Україні організовано складання автомобілів марок ВАЗ і ГАЗ, виробниками яких є російські заводи. Розпочало діяльність спільне підприємство «Газтранзит», метою якого є розвиток нових газотранспортних магістралей, продовжується робота з модернізації міжконтинентальної балістичної ракети СС-18, створення військово-транспортного літака Ан-70, поглиблюється співпраця в рамках таких значних міжнародних проектів, як «Sea Launch», створення міжнародної космічної станції, організація пусків ракет з модернізованого ракетоносія «Циклон-4» тощо.

До перспективних напрямків  двосторонніх відносин з Росією належить також розвиток міжрегіонального співробітництва. Досить нагадати, що вже підписано понад 250 угод про співробітництво на рівні регіонів, створена та функціонує Рада прикордонних регіонів, що координує співпрацю такого роду.

Разом із тим слід констатувати, що, незважаючи на певний прогрес, російсько-українське співробітництво у сфері економіки вкрай нестабільне. Упродовж останніх років товарообіг між нашими країнами постійно зменшувався. Зокрема, у 1999 р. частка Росії у товарообігу України становила 37,1 %, у тому числі в експорті — 29,1, в імпорті — 47,3. Порівняно з 1998 р. двосторонній товарообіг фактично зменшився на 17 %. У цілому ж порівняно з 1992 р. загальний товарообіг між обома країнами скоротився майже вдвічі. І тільки з 2000 р. є певний прогрес у цій галузі.

Важливе значення в Україні надається розвитку двосторонніх відносин з країнами «Великої вісімки», насамперед США та Німеччиною. Зокрема, у 1996 р. на основі угоди між Україною та США була створена Українсько-Американська спільна комісія сприяння розвитку торгівлі та інвестиціям. Одним із головних завдань згаданої структури стало вирішення питань економічного співробітництва між двома державами. З метою формування сприятливих умов для активізації двосторонніх відносин у торговельно-економічній галузі була проведена значна робота щодо створення необхідної для цього нормативно-правової бази. Так, були підписані Угода про торговельні відносини між Україною і Сполученими Штатами Америки (1992 р.), Хартія українсько-американського партнерства, дружби і співробітництва (1994 р.), Угода між Урядом України й Урядом США про сприяння капіталовкладенням (1994 р.), Договір між Україною та Сполученими Штатами Америки про заохочення та взаємний захист інвестицій (1994 р.), Угода між Україною та Сполученими Штатами Америки про співробітництво в дослідженні і використанні космічного простору в мирних цілях (1996 р.), Угода про співробітництво між Україною та Сполученими Штатами Америки стосовно мирного використання ядерної енергії (1999 р.). У червні 2000 р. наші держави прийняли спільну заяву, згідно з якою взяли на себе зобов’язання поглиблювати стратегічне партнерство.

У рамках угод про надання Україні  консультативної та технічної допомоги США приділяють велику увагу питанням реформування української економіки, створення умов для діяльності на українській території іноземних, насамперед американських, інвесторів. Водночас, як вважається, головними завданнями України повинні стати відновлення втрачених позицій на ринках США та пошук нових каналів збуту продукції вітчизняних виробників.

Слід зауважити, що предметом постійної уваги з боку керівництва нашої країни є розвиток торговельно-економічних відносин не тільки з країнами так званої Великої вісімки, а й із сусідніми державами. Вже підписано ряд домовленостей про розвиток економічного співробітництва з Білоруссю, Молдовою та Гру- 
зією. Залишається пріоритетним поглиблення економічних відносин з Польщею, яка певною мірою може бути зразком для України в питаннях перебудови економіки з планової на ринкову та успішної інтеграції до ЄС.

Важливим для нашої  держави є посилення торговельно-економічного співробітництва з державами Закавказзя та Центральної Азії, насамперед Узбекистаном, Казахстаном, Азербайджаном та Туреччиною. З урахуванням національних інтересів відносини з цими країнами доцільно спрямовувати на розвиток співробітництва в галузі транспорту, стосовно поставок нафти, газу, бавовни тощо. Україна повинна також брати активну участь у будівництві транскавказького транспортного коридору. Нині вже розроблені основні напрямки двостороннього співробітництва нашої держави з Узбекистаном, Казахстаном, Туркменістаном та Азербайджаном.