Поняття та предмет міжнародного економічного права

Це лише деякі  приклади розбіжностей щодо проекту  Кодексу поведінки ТНК. Цей проект має шість частин (І — преамбула і цілі; II — визначення і сфера застосування; III — діяльність ТНК; А — загальні і політичні положення, Б — економічні, фінансові і соціальні положення, В — надання гласності інформації; IV — режим ТНК; V — міжурядове співробітництво; VI — здійснення кодексу поведінки).

У проекті  Кодексу сформульовані принципи діяльності ТНК, які мають прогресивний характер. До них, зокрема, належать такі:

• повага суверенітету країн, в яких вони здійснюють свою діяльність;
• підпорядкування законам цих країн;
• урахування економічних цілей і завдань політики, що проводиться в цих країнах;
• повага до соціально-культурних цілей, цінностей і традицій країн, в яких вони здійснюють свою діяльність;
• невтручання у внутрішні справи;
• відмова вести діяльність політичного характеру;
• утримання від практики корупції;
• дотримання законів і постанов, що стосуються обмеженої ділової практики, утримання від її застосування;
• дотримання положень, що стосуються передання технологій та охорони навколишнього середовища.

Деякі принципи, що мають  важливе значення в регулюванні діяльності ТНК, були предметом спеціального обговорення в ООН. Так, на 30-й її сесії була прийнята резолюція «Заходи проти корупції, що практикуються ТНК та іншими корпораціями, їх посередниками й іншими причетними до справи сторонами», в якій Генеральна Асамблея ООН суворо засудила злочини, пов’язані з протиправною практикою підкупу державних службовців країн місцеперебування ТНК з метою досягнення вигідних для неї рішень, всупереч економічним і національним інтересам цих країн.

За дотриманням норм Кодексу повинна здійснювати  нагляд спеціальна комісія ООН, а  також Центр ООН з ТНК.

Розділ 8

Міжнародні економічні договори

1. Поняття  та значення 
міжнародних економічних договорів

оговір — це категорія, яка широко використовується як у національному, так і в міжнародному праві. У  найбільш поширеному розумінні договір — це угода двох або кількох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх прав і обов’язків. Юридична наука і практика свідчать про розмаїття договорів: трудових, цивільно-правових і міжнародних. Якщо вести мову про цивільно-правові та міжнародні договори, то слід зазначити, що вони є різновидом угод. Угоди — поняття ширше, ніж договори, оскільки останні укладаються від імені однієї особи і виражають лише її волю (наприклад, видача доручення, векселя, чека або заповіт).

Під міжнародним  договором, як правило, розуміють добровільну угоду між двома або кількома рівноправними державами чи міжнародними організаціями щодо їхніх взаємних прав і обов’язків у політичних, економічних, культурних та інших відносинах. Міжнародний економічний договір — це, насамперед, різновид міжнародних договорів.

Слід зазначити, що, широко використовуючи міжнародні економічні договори як форму міжнародного економічного співробітництва, законодавство колишнього СРСР не закріпило їх визначення. Нині у законодавстві суверенних незалежних держав — колишніх союзних республік — робляться спроби законодавчо закріпити визначення міжнародних (зовнішньоекономічних) договорів. Так, у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність», прийнятому 16 квітня 1991 р., зовнішньоекономічний договір (контракт) розглядається як матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності (ст. 1). Слово «контрагент» латинського походження і в буквальному перекладі означає «той, хто домовляється». У даному разі під контрагентом слід розуміти будь-яку сторону міжнародного економічного договору, яка бере на себе певні зобов’язання.

Міжнародні  економічні договори мають надзвичайно  важливе значення як для економіки країн, що беруть у них участь, так і для світового господарства в цілому. В умовах зростаючої взаємозалежності різних країн, цілих регіонів виникає гостра потреба економічного співробітництва. У свою чергу, економічне співробітництво позитивно сприяє вирішенню питання про сумісність національних економік різних країн. Адже саме тут виникають проблеми, пов’язані, приміром, із стандартизацією та уніфікацією в промисловості, сільському господарстві, на- 
уці і техніці.

Немає необхідності доводити, що відокремлення економіки будь-якої країни від світового господарства не сприяє її соціально-економічному розвитку, зростанню добробуту людей. Укладення міжнародних економічних договорів, з одного боку, впливає на ефективність економічного розвитку, задоволення суспільних потреб народного господарства і населення відповідної країни, з іншого боку, економічне співробітництво між країнами розширює можливості на мирній основі вирішувати всі назрілі проблеми. Розвиток міжнародних економічних відносин через укладення відповідних договорів між країнами стабілізує їхні економічні зв’язки на взаємовигідній основі.

Міжнародний економічний  договір слід розглядати не лише як правову форму відповідних економічних зв’язків між різними країнами, джерело міжнародного економічного права, а й як основне джерело зобов’язань. Юридичне їх закріплення дає можливість у разі необхідності захистити у відповідний спосіб ті чи інші права й інтереси, якщо вони порушуються у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань, що випливають з міжнародних економічних договорів.

Міжнародний економічний  договір слід також розглядати і  як інструмент виявлення волі сторін, відповідно до чого встановлюються, змінюються або припиняються відносини, пов’язані із зобов’язаннями.

Отже, міжнародний економічний договір — це добровільна угода між двома або кількома державами, міжнародними організаціями, відповідно до якої встановлюються, змінюються або припиняються їхні взаємні права та обов’язки. Для більш повного з’ясування суті міжнародного економічного договору (угоди) нижче наводиться (як приклад) текст угоди між Урядами Угорської Республіки та України про торговельно-економічні зв’язки і науково-технічне співробітництво.

 

Угода

між Урядом Угорської республіки і Урядом України

про торговельно-економічні зв’язки 
і науково-технічне співробітництво

Уряд Угорської  Республіки і Уряд України, які надалі іменуються Договірними Сторонами, усвідомлюючи важливе значення традиційних  торговельно-економічних зв’язків та науково-технічного співробітництва, з метою подальшого розвитку та поліпшення економічного співробітництва між Угорською Республікою і Україною, що відповідає вимогам та практиці міжнародного ринку, намагаючись поступово інтегрувати економіки України та УР у світові господарські зв’язки, і насамперед у європейські структури, намагаючись поглибити добросусідські відносини, враховуючи глибокі зміни, що відбуваються в економічному житті обох республік, а також керуючись принципами рівноправності, взаємної вигоди і міжнародного права, домовилися про нижченаведене:

Стаття 1

Взаємні поставки товарів і надання послуг здійснюватимуться  на основі контрактів, що укладаються  між угорськими та українськими учасниками зовнішньоекономічних зв’язків, які мають право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності згідно з законодавством кожної із Договірних Сторін.

Угорські та українські учасники зовнішньоекономічних зв’язків з 1991 р. здійснюватимуть розрахунки у вільно конвертованій валюті за поточними світовими цінами і на принципах, що застосовуються у світовій торгівлі щодо усього комплексу торговельно-економічних та на- 
уково-технічних зв’язків між Угорською Республікою і Україною.

Розрахунки  згідно з цією Угодою можуть здійснюватися  в будь-якій передбаченій міжнародною банківською практикою формі.

Стаття 2

Договірні Сторони  згідно з чинним на їх територіях законодавством будуть сприяти розширенню торговельних відносин на основі принципів рівності, взаємної вигоди і забезпечуватимуть сприятливі економічні та юридичні умови для господарської, включаючи підприємницьку, діяльності і не застосовуватимуть у взаємних економічних зв’язках дискримінаційних стосовно другої Сторони заходів.

З урахуванням  цього ліцензування взаємних поставок товарів і надання послуг у випадках, коли це необхідно, здійснюватиметься уповноваженими державними органами Договірних Сторін в дусі цієї Угоди, у межах їх компетенції, згідно з правовими нормами і правилами, чинними на території кожної зі Сторін.

Стаття 3

З метою збереження установлених і необхідних для обох Договірних Сторін торговельно-економічних зв’язків, як один з перехідних додаткових заходів, можуть складатися індикативні списки, що включають обсяги та номенклатуру товарів і послуг першочергового значення. Згадані індикативні списки на 1991 рік будуть погоджені компетентними органами Сторін до кінця червня 1991 року та оформлені окремими документами.

Закупівля товарів  та послуг за узгодженими списками здійснюватиметься кожною Стороною з покриттям їх вартості за рахунок експорту товарів та надання послуг іншій Стороні.

Зазначений  принцип регулювання взаємних поставок і надання послуг може застосовуватися за погодженням Договірних Сторін і в майбутньому.

Стаття 4

Угорський національний банк та Зовнішекономбанк України, уповноважені Договірними Сторонами, не пізніше двох місяців від дня підписання цієї угоди укладуть Міжбанківську угоду про порядок здійснення вказаних розрахунків за платежами, що випливають з цієї Угоди.

Стаття 5

Договірні Сторони  сприятимуть поглибленню економічного і науково-технічного співробітництва, розширенню кооперування виробництва, створенню спільних підприємств, міжнародних об’єднань та організацій, а також розвитку і впровадженню інших прогресивних форм співробітництва, прийнятих у світовій економіці.

Стаття 6

Договірні Сторони створять сприятливі умови  для встановлення безпосередніх контактів між регіонами та підприємствами УР та України.

Учасники зовнішньоекономічних зв’язків Договірних Сторін на основі взаємної заінтересованості можуть укладати довгострокові контракти, особливо на поставки товарів з тривалим циклом виготовлення.

Стаття 7

Для розгляду ходу виконання цієї Угоди уповноважені представники Договірних Сторін зустрічатимуться по черзі в Будапешті та Києві і, у разі необхідності, розроблятимуть рекомендації та вживатимуть відповідні заходи.

Стаття 8

Ця Угода  набирає чинності з дати її підписання і діятиме доти, доки одна з Договірних Сторін не повідомить у письмовій  формі, не пізніше ніж за шість  місяців, про свій намір припинити  її дію.

Після припинення чинності цієї Угоди її положення  застосовуватимуться до всіх контрактів, зобов’язання з якими виникли в період її чинності і не виконані до моменту припинення строку дії Угоди.

Складено в  Будапешті 31.05.1991 р. у двох дійсних  примірниках, кожний угорською і українською мовами, причому обидва тексти мають однакову силу.

За уповноваженням   Уряду Угорської Республіки	За уповноваженням   Уряду України
(підпис)	(підпис)

2. Правове регулювання відносин  у межах 
міжнародних економічних договорів

Специфіка суб’єктів (контрагентів), між якими виникають міжнародні економічні відносини, різноманітність предметів, які лежать в основі цих відносин, та інші чинники зумовлюють певну складність правового регулювання у цій сфері. Тим більше, що в основі міжнародних економічних угод лежать різні договори в галузі торгівлі, фінансів, транспорту, промислового й сільськогосподарського співробітництва, науково-технічного прогресу та ін. Навіть у межах одного різновиду договору, як правило, спостерігається значне розмаїття предметів договору, вартості, строків, економічного становища контрагентів тощо.

Отже, складність міжнародних  економічних відносин обумовлює складність їх правового регулювання. Крім цього, слід мати на увазі й те, що національні правові системи, інститути та норми, які використовуються в окремих випадках для регулювання міжнародних економічних відносин, мають ще суттєві розбіжності. І, звичайно, у даному випадку ще не уніфіковано національне законодавство, краще було б, щоб ці відносини регулювалися на рівні норм міжнародних договорів та інших міжнародних актів. Але оскільки таких актів ще недостатньо, остільки більш широко використовуються норми національного права та звичаї.

Важливе значення у справі регулювання укладання міжнародних економічних договорів має Закон України від 22 грудня 1993 р. «Про міжнародні договори».

Одним із найважливіших  нормативних актів у нашій  державі, який регулює зовнішньоекономічну  діяльність, є Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність», прийнятий Верховною Радою України 16 квітня 1991 р. У цьому законі закріплені загальні положення, які розкривають значення термінів, що використовуються в ньому (аудит, валютні кошти, демпінг, експорт, імпорт, квота, представництво тощо), систему принципів і види зовнішньоекономічної діяльності, основи її регулювання, захист прав і законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, питання відповідальності та ін.

Важливі норми, що використовуються або використовувались у сфері  регулювання міжнародних економічних  відносин, містяться і в інших законах України, зокрема «Про іноземні інвестиції» (від 13 березня 1992 р.), в Декреті Кабінету Міністрів України «Про режим іноземного інвестування» (від 20 травня 1993 р.), у «Митному кодексі України» (від 12 грудня 1991 р.), у законах «Про інвестиційну діяльність» (від 18 вересня 1991 р.), «Про Єдиний митний тариф» (від 5 лютого 1992 р.) та ін.