Поняття та предмет міжнародного економічного права

Відповідно до Договору про заснування цього співтовариства воно наділяється повноваженнями, які  добровільно передають йому держави, що є його членами. Водночас, як зазначається в ст. 1 Договору, країни залишаються суверенними і рівноправними суб’єктами міжнародного права.

ЄврАзЕс створено для  підвищення ефективності процесу формування Митного союзу і Єдиного економічного простору, а також для реалізації інших цілей і завдань, визначених в Угоді про Митний союз, Договорі про поглиблення інтеграції в економічній і гуманітарній галузях, Договорі про Митний союз і Єдиний економічний простір.

Органами управління ЄврАзЕс є Міждержавна рада (Міжрада), Інтеграційний комітет, Міжпарламентська асамблея (МПА) і Суд співтовариства. Рішення про припинення діяльності цих органів правління приймається Міждержавною радою.

Міждержавна рада є вищим  органом ЄврАзЕс, до складу якого входять глави держав і глави урядів держав-учасниць. Цей орган розглядає принципові питання діяльності Співтовариства, пов’язані з загальними інтересами держав-учасниць, визначає стратегію, напрями і перспективи розвитку інтеграції і приймає рішення, спрямовані на реалізацію цілей і завдань ЄврАзЕс. Міжпарламентська рада дає доручення Інтеграційному комітету, звертається із запитами і рекомендаціями до Міжпарламентської Асамблеї, із запитами до Суду співтовариства. Крім того, Міжрада може створювати додаткові органи Співтовариства.

Договір про заснування Співтовариства визначає періодичність проведення засідань Міжради. Так, вона збирається на рівні глав держав не рідше одного разу на рік і на рівні глав урядів не рідше двох разів на рік. Засідання проводяться під керівництвом представника країни, яка головує у Міжраді. У свою чергу, головування в Міжраді та Інтеграційному комітеті здійснюється почергово в порядку російського алфавіту кожною державою Співтовариства протягом одного року.

Функції і порядок  роботи Міжради визначаються Положенням, яке затверджується нею на рівні глав держав — учасниць ЄврАзЕс.

Інтеграційний Комітет  є постійно діючим органом ЄврАзЕс. До його основних завдань належать забезпечення взаємодії органів Співтовариства, підготовка пропозицій щодо порядку денного засідань Міжради і рівня їх проведення, а також проектів рішень і документів. Крім того, Інтеграційний комітет покликаний здійснювати підготовку пропозицій щодо формування бюджету ЄврАзЕс і контроль за його виконанням, а також контроль за реалізацією рішень, прийнятих Міжрадою.

З метою здійснення зазначених завдань Інтеграційний комітет  приймає рішення в межах наданих  йому повноважень, щороку подає Міжраді  доповідь про стан справ у Співтоваристві і про хід реалізації його цілей і завдань, звіт про свою діяльність, а також виконання бюджету ЄврАзЕс. Він розглядає заходи, спрямовані на досягнення цілей Співтовариства, в тому числі укладення відповідних договорів і проведення державами-учасницями єдиної політики з конкретних питань, і готує відповідні пропозиції. У разі необхідності Інтеграційний комітет має право звертатися з рекомендаціями до Міжради, з рекомендаціями і запитами до Міжпарламентської асамблеї й урядів держав-учасниць, із запитами до Суду співтовариства.

Функції та порядок роботи Інтеграційного комітету визначаються Положенням, яке затверджується Міждержавною радою.

До складу Інтеграційного комітету входять заступники глав урядів держав-учасниць, а його голова бере участь у засіданні Міжради. Засідання цього органу проводяться не рідше одного разу в три місяці. У період між засіданнями Інтеграційного комітету поточну роботу забезпечує Комісія постійних представників держав-учасниць при ЄврАзЕс, що призначається главами держав.

Організація роботи інформаційно-технічного забезпечення як Міждержавної ради, так і Інтеграційного комітету покладається на Секретаріат Інтеграційного комітету, який очолюється Генеральним секретарем, що призначається Міждержавною радою за поданням Інтеграційного комітету строком на 3 роки. Генеральний секретар є вищою адміністративно-посадовою особою Співтовариства. Він бере участь у засіданнях Міждержавної ради та Інтеграційного комітету.

Міжпарламентська асамблея є органом парламентського Співробітництва в рамках ЄврАзЕс, основним завданням якого є розгляд питань гармонізації (зближення, уніфікації) національного законодавства держав-учасниць, приведення його у відповідність з договорами, укладеними в рамках Співтовариства з метою реалізації його завдань. Вона формується із парламентаріїв, що делегуються парламентами держав-учасниць.

Міжпарламентська асамблея в межах своїх повноважень  розробляє Основи законодавства в базових сферах правовідносин, які підлягають розгляду Міжрадою; приймає типові проекти, на основі яких розробляються акти національного законодавства. Вона може звертатися за рекомендаціями до Міжради, із запитами та рекомендаціями до Інтеграційного комітету і парламентів держав-учасниць, із запитами до Суду співтовариства.

У складі Міжпарламентської  асамблеї створені Постійні комісії з правових питань, з економіки і фінансів, з питань формування правових баз Митного союзу, з зовнішніх зв’язків, безпеки і регіональної взаємодії, а також Постійна комісія з соціальних і гуманітарних питань.

Положення про Міжпарламентську асамблею затверджується Міждержавною радою.

Суд співтовариства покликаний забезпечити однакове застосування державами—учасницями Договору про ЄврАзЕс та інших договорів і рішень, що приймаються органами Співтовариства. Крім того, Суд співтовариства розглядає спори економічного характеру, що виникають між державами — учасницями договору з питань реалізації рішень органів Співтовариства і положень договорів, що діють у його межах, дає роз’яснення і висновки щодо них.

Суд співтовариства формується із представників держав-учасниць у кількості не більше двох від кожної з них. Судді призначаються Міжпарламентською асамблеєю за поданням Міждержавної ради строком на шість років.

Організація і порядок  діяльності Суду визначаються його статутом, який затверджується Міжрадою.

У договорі про заснування ЄврАзЕс зазначено, що прийняття  його членів відкрите для всіх держав, які беруть на себе зобов’язання, що випливають із вказаного договору та інших чинних у рамках цього Співтовариства договорів. Крім того, кожна держава повинна належним чином виконувати свої зобов’язання. Членство будь-якої держави в Співтоваристві може бути припинене у зв’язку з невиконанням своїх зобов’язань, а якщо це відбуватиметься систематично, то така держава підлягає виключенню із Співтовариства. Подібні заходи передбачені й у разі невиконання зобов’язань щодо фінансування бюджету Співтовариства. Взагалі принцип фінансування є основою принципу голосування. Так, за Росією закріплено 40 % голосів, за Білорусією та Казахстаном — по 20 %, за Киргизстаном та Таджикистаном — по 10 %.

Будь-яка держава-учасниця може вийти зі складу ЄврАзЕс, попередньо урегулювавши свої зобов’язання перед  співтовариством та його членами і подавши до Інтеграційного Комітету офіційне повідомлення, щодо свого виходу не пізніше, ніж за 20 місяців до дати виходу. Припинення членства настає в поточному бюджетному році, якщо повідомлення було направлено до прийняття бюджету Співтовариства на наступний бюджетний рік. Якщо повідомлення направлене після прийняття бюджету на наступний рік, то припинення членства відбувається в наступному бюджетному році.

ЄврАзЕс наділена правоздатністю, яка необхідна для реалізації його цілей і завдань. Вона може установлювати відносини з державами та міжнародними організаціями, укладати з ними відповідні договори. Крім того, вона користується й іншими правами юридичної особи, зокрема має право придбавати майно і розпоряджатися ним, виступати в суді, відкривати рахунки і здійснювати операції з грошовими коштами.

Зміст діяльності ЄврАзЕс також віддзеркалюється і в Заяві глав держав Республіки Білорусь, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Російської Федерації і Республіки Таджикистан про заснування Євразійського економічного співтовариства, зроблені 10 жовтня 2000 р. в Астоні. Зокрема, як було зазначено в цій Заяві, діяльність Співтовариства буде спрямована на вирішення таких завдань:

а) в галузі зовнішньоторговельної і митної політики:

• завершення оформлення в повному обсязі режиму вільної торгівлі, формування єдиного митного тарифу і єдиної системи заходів нетарифного регулювання;
• введення погодженої системи преференцій;
• установлення загальних правил торгівлі товарів і послуг і їх доступу на внутрішні ринки;
• вироблення погодженої позиції держав-членів щодо взаємовідносин із СОТ та іншими міжнародними економічними організаціями;
• введення уніфікованого контролю валютного регулювання і валютного контролю;
• створення механізму ефективного функціонування платіжно-розрахункових відносин;
• створення загальної уніфікованої системи митного регулювання, в рамках якої діють уніфіковані правила митного оформлення і митного контролю, застосовуються єдині митні режими;
• забезпечення економічної безпеки на зовнішніх кордонах Співтовариства, боротьби з контрабандою та іншими видами митних правопорушень;
• зміцнення облаштування зовнішніх кордонів Співтовариства;

б) в галузі економічної політики:

• проведення узгодженої структурної перебудови економіки;
• розроблення та реалізація спільних програм соціально-економічного розвитку;
• створення загальної платіжної системи;
• забезпечення взаємодії валютно-фінансових систем;
• створення рівних умов для виробничої та підприємницької діяльності;
• формування спільного ринку транспортних послуг і єдиної транспортної системи;
• формування загального енергетичного ринку;
• проведення спільних досліджень і розробок з пріоритетних напрямів науки і технології;
• створення рівних умов для доступу на ринку іноземних інвестицій;
• створення уніфікованої системи правового регулювання формування і діяльності фінансово-промислових груп на багатосторонній основі;

в) в соціально-гуманітарній галузі:

• гармонізація національних систем освіти, розвиток науки і культури;
• гармонізація національних систем забезпечення мінімальних соціальних стандартів;
• надання громадянам держав—членів Співтовариства рівних прав в отриманні освіти і медичної допомоги на всій його території;

г) у правовій сфері:

• зближення, гармонізація національного законодавства;
• створення механізму погодження і прийняття національних законодавчих та інших нормативних правових актів державами-членами з питань, що стосуються їх зобов’язань у рамках ЄврАзЕс;
• синхронізація строків виконання внутрішньодержавних процедур за договорами, укладеними в рамках ЄврАзЕс;
• забезпечення взаємодії правових систем держав-учасниць з метою створення загального правового простору у рамках Співтовариства.

31 травня 2001 р.  у Мінську було проведено перше  засідання Міждержавної ради держав — членів ЄврАзЕс, на якому главами держав був підписаний пакет із 18 основних документів, що регламентують діяльність Співтовариства, як нової міжнародної організації.

Регіональне об’єднання за участі Грузії, України, Республіки Узбекистан, Азербайджанської Республіки та Республіки Молдова (ГУУАМ) було створено 1 червня 2001 р. відповідно до Ялтинської Хартії. Створенню цього об’єднання передувала відповідна робота керівників цих країн. Ще 10 жовтня 1997 р. у Страсбурзі під час саміту Ради Європи було прийняте Спільне комюніке, було прийнято Глав держав України, Грузії, Азербайджанської Республіки і Республіки Молдова. У цьому документі наголошувалося на необхідному розвитку чотирьохстороннього співробітництва для зміцнення стабільності і безпеки в Європі, на основі принципів поваги суверенітету, територіальної цілісності, непорушності кордонів держав, демократії, верховенства законів і поваги прав людини. А 24 квітня 1999 р. у Вашингтоні в рамках зустрічі на вищому рівні Ради Євроатлантичного партнерства відбулася зустріч Президентів держав — учасниць ГУАМ і Узбекистану. За підсумками зустрічі була прийнята Вашингтонська заява, внаслідок якої до зазначеної структури увійшов і Узбеки- 
стан. Отже, ГУАМ було трансформовано в ГУУАМ.

6 листопада 2002 р. у  Нью-Йорку під час 55-ї сесії  Генеральної Асамблеї ООН відбулася зустріч Президентів держав — учасниць ГУУАМ, на якій був прийнятий Меморандум, що передбачав активізацію співробітництва в рамках цього регіонального об’єднання. Було прийнято рішення про проведення регулярних самітів глав держав і зустрічі міністрів закордонних справ держав — учасниць ГУУАМ, а також був створений координуючий орган — Комітет національних координаторів. Як було визначено, головним завданням співробітництва є створення умов для міжгалузевих контактів і прямих зв’язків між відповідними державними органами та відомствами країн ГУУАМ. Ефективне функціонування транспортного коридору Європа—Кавказ—Азія і розвиток його інфраструктури було визнано безумовним пріоритетом у співробітництві. І вже 7 червня 2001 р. в Ялті відбувся перший саміт президентів ГУУАМ, під час якого і була підписана Ялтинська Хартія цього об’єднання.

Як зазначалось, у Ялтинській хартії метою співробітництва ГУУАМ  є:

• сприяння соціально-економічному розвитку;
• зміцнення і розширення торговельно-економічних зв’язків;
• розвиток і ефективне використання в інтересах країн ГУУАМ транспортно-комунікаційних магістралей і відповідної інфраструктури, розташованої на їх території;
• зміцнення регіональної безпеки в усіх сферах діяльності;
• розвиток відносин у галузях науки, культури і в гуманітарній сфері;
• взаємодія в рамках міжнародних організацій;
• боротьба з міжнародним тероризмом, організованою злочинністю та наркобізнесом.

Як зазначено у Ялтинській хартії, співробітництво в рамках ГУУАМ здійснюється на загальновизнаних нормах і принципах міжнародного права, зокрема поваги суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і невтручання у внутрішні справи держав-учасниць.

Було визначено, що основним напрямом співробітництва ГУУАМ є: економіка, наука, технології та навколишнє середовище; інфраструктура транспорту, енергетики, телекомунікації; спільні інвестиційні і фінансові проекти; гуманітарна сфера, культура, освіта, засоби масової інформації, обмін молоді, інші напрями, які становлять взаємний інтерес. Важливо зазначити, що держави-учасниці можуть вносити пропозиції щодо розширення сфер співробітництва.

Ялтинська хартія наголошує, що ГУУАМ відкрите для  нових учасників, які повною мірою  підтверджують свою відданість цілям  і принципам ГУУАМ, закріпленим  у його основних документах.