Митно-тарифне регулювання ЗЕД

 

          Другий висновок – протягом останніх років в Україні відбувалося стрімке зменшення як середньозваженої, так і середньоарифметичної ставки мита на імпорті товари, що прямували в Україну, тому єдиним правильним напрямом у таких умовах було розширення бази оподаткування. Якщо ж порівняти середньозважену ставку мита в Україні з іншими країнами і в середньому у світі, то очевидним є факт надто низького мита в нашій державі порівняно з іншим країнами. Значне зменшення ставок мита не могло не позначитись на доходах Державного бюджету України. Однак, як передбачалося, бюджетні втрати будуть не значними через зростання обсягів зовнішньоторговельних операцій. Проаналізуємо що ж реально відбулося в сфері міжнародної торгівлі України після вступу до СОТ, оцінивши динаміку та структуру вітчизняного експорту та імпорту (рис. 3.4). З рисунку видно, що до вступу в СОТ та ще протягом двох місяців після цього спостерігалося поступове зростання обсягів експорту та імпорту товарів через митний кордон України. Зокрема, експорт за січень–травень 2008 року зріс на 35,8% порівняно з відповідним періодом 2007 року, зростання обсягів імпорту за аналогічний період становило 52,3% порівняно з обсягами імпорту в січні–травні 2007 року. Однак, вже починаючи з серпня, ситуація в сфері міжнародної торгівлі кардинально змінюється – відбувається щомісячне скорочення експорту та імпорту в середньому на 10%. У загальному, експорт в грудні 2008 року порівняно з травнем цього ж року скоротився на 36%, а імпорт – на 39% . [16]

          Не викликає сумніву, що першочерговою причиною такого різкого скорочення обсягів експорту та імпорту стала світова фінансово–економічна криза, яка спричинила спад попиту на світових та внутрішньому ринках. Однак, щоб краще оцінити наслідки для зовнішньоторговельної сфери України після вступу до СОТ, проаналізуємо зміни в товарній структурі вітчизняного експорту та імпорту протягом останніх років.

 

Рис.3.4. Динаміка експорту та імпорту товарів в 2005–2008 роках

 

Ґрунтовний  та неупереджений аналіз офіційної  статистичної інформації [17], дозволяє зробити наступні висновки:

• по-перше, термін членства України в СОТ надто короткий, щоб можна було однозначно говорити про отримання вагомих економічних результатів, від такого кроку, для національної економіки в цілому, експортоорієнтованих галузей і внутрішніх споживачів зокрема;
• по-друге, час вступу України до Міжнародного торговельного клубу, який співпав з початком світової фінансово-економічної нестабільності привів до того, що від даного кроку економіка нашої держави не встигла отримати ні суттєвих виграшів, ні понести значних втрат;
• по-третє, беззаперечним є факт активізації міжнародної торгівлі після отримання Україною членства в СОТ.

       Однак, зростання імпорту відбувається  набагато швидшими темпами, ніж  зростання експорту продукції  вітчизняних галузей промисловості.  Зокрема, в 2009 році порівняно  з 2007 роком суттєво збільшилася  (в 3,6 рази) частка експорту лише  по товарній групі "продукція  рослинного походження». По інших  товарних групах спостерігалося  не значне зростання експорту, а по групах "енергетичні матеріали;  нафта та нафтопродукти", "продукти  хімічної та пов’язаної з нею галузей промисловості", "транспортні засоби та шляхове обладнання", зафіксований спад долі цих галузей у структурі експорту. Щодо динаміки структури імпорту, то тут спостерігалася зовсім протилежна ситуація. Суттєве збільшення питомої ваги зафіксоване по товарних групах: "живі тварини; продукція тваринного походження" – в 2,2 рази; "продукція рослинного походження" – в 2 рази; в товарних групах: "готові харчові продукти", "продукти хімічної та пов’язаної з нею галузей промисловості", "текстиль та вироби з нього" – в 1,3 рази. Значне скорочення долі імпорту відбулося в товарних групах: "транспортні засоби та шляхове забезпечення", "механічне обладнання; машини та механізми"; "недорогоцінні метали та вироби". [13]

       Узагальнюючи результати такого аналізу, можна стверджувати, що в результаті вступу України до СОТ, український ринок став більш доступним для іноземних товаровиробників, ніж ринки країн-членів СОТ для національних експортоорієнтованих галузей. Тому СОТ для уряду та національних товаровиробників, в першу чергу, повинен стати тим інструментом, за допомогою якого повинні завойовуватись нові товарні ринки. На думку багатьох економічних експертів [12], послаблення, в період світової фінансової кризи, позицій СОТ зіграє на користь економічних інтересів Російської Федерації. Для України така ситуація несе з собою теж певні можливості: на європейські ринки та ринки СНГ орієнтовані різні галузі національної економіки України, тому певний спад попиту на перших, повинен компенсовуватися зростанням обсягів продаж на російських ринках та, найголовніше, внутрішньому ринку України.

        Провівши ґрунтовний аналіз фіскального та регулюючого потенціалу вітчизняної митної системи можна зробити наступні висновки та наукові узагальнення:

1. Проаналізувавши основні показники формування дохідної частини Державного бюджету України, слід відмітити вагому роль вітчизняних митних органів та всієї митної системи України у забезпеченні доходів державної казни.

2. Впродовж останніх років найбільш фіскально ефективними серед митних платежів залишаються мито та акцизний збір. Фіскальна ефективність ПДВ, не дивлячись на значні розміри бюджетних надходжень від даного податку, викликає сумнів, через існування у вітчизняному законодавстві великої кількості пільг.

3. Основними резервами підвищення фіскального потенціалу митної системи України повинно стати: спрощення організаційно-правових процедур з митного оформлення та митного контролю товарів, предметів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; збільшення ставок податку на підакцизні товари; підвищення рівня збираності митних платежів, ліквідація економічно необґрунтованих пільг, боротьба з корупційними проявами на митному кордоні України.

4. Внаслідок вступу України до СОТ та лібералізації митної політики, український ринок став більш доступним для іноземних товаровиробників, ніж ринки країн–членів СОТ для національних експортоорієнтованих галузей. Тому СОТ для уряду та національних товаровиробників, в першу чергу, повинен стати тим інструментом, за допомогою якого повинні завойовуватись нові товарні ринки.

5. Оцінюючи ефективність роботи митних органів України, слід відмітити, що починаючи з 2006 року в даному питанні спостерігаються позитивні тенденції, однак, відносно великими ще залишаються витрати на адміністрування митних платежів.

           З метою підвищення ефективності функціонування митної системи України у частині реалізації її фіскального та регулюючого потенціалу необхідно:

1) здійснювати удосконалення та уніфікацію процедур справляння митних платежів до Державного бюджету України, насамперед, шляхом посилення митного контролю за правильністю декларування митної вартості товарів, визначення коду товарів та країн їх походження;

2) працювати над спрощенням та модернізацією митних процедур на кордонах і в середині країни, що дозволить більш повно використовувати транзитний потенціал нашої держави. Такі кроки повинні відбуватися одночасно з налагодженням і покращенням відповідної транспортної інфраструктури. Адже не секрет, що багато перевізників будують свої маршрути в обхід України через погане дорожнє покриття, відсутність належного придорожнього сервісу;

3) забезпечити комплексний контроль за додержанням митного законодавства суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та громадянами, що передбачає впровадження контролю на основі методів аудиту;

4) створити чітку систему моніторингу всіх видів розрахунків по митних платежах та руху цих коштів;

5) здійснювати постійний аналіз факторів, які впливають на стан надходження митних платежів до Державного бюджету України, у тому числі аналізувати вплив змін чинного законодавства на даний показник;                          6) проводити організаційну роботу з посилення контролю за податковими пільгами, вексельними формами розрахунку, правильністю визначення митного режиму, митним оформленням за нульовими ставками мита;

7) сприяти більш широкому застосуванню спільного контролю з митними органами сусідніх країн;

8) здійснювати удосконалення національної нормативної бази, що регламентує митну справу та діяльність Державної митної служби України, в частині зменшення кількості нормативно-правових актів. Нові законодавчі документи повинні розроблятися з врахуванням міжнародних стандартів.

Застосування  зазначених пропозицій у практичній діяльності сприятиме підвищенню ефективності функціонування митної системи України.

 

 

3.3. Митна вартість товарів та її вплив на обсяг надходжень до державного бюджету

 

Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться  на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного  кордону України. Оптимізація процесів митно-тарифного регулювання  перш за все пов’язані  з пошуком спрощеної системи діяльності митних органів. Визначаючи митну вартість, що являється базою оподаткування імпортних товарів, іноді виникають розбіжності митних органів та інтересів учасників зовнішньоекономічної діяльності.

Важливим питанням являється саме ефективний контроль митної вартості та інших складових системи митно-тарифного регулювання. Основним фактором пристосування національної митної системи до європейської являється налагодження системи митно-тарифного регулювання.

Митна вартість товарів є найважливішою категорією, яка використовується під час здійснення митного контролю та митного оформлення товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, з метою: [9]

• обкладення товарів і транспортних засобів ввізним або вивізним митом;
• обкладення товарів іншими податками та зборами (обов'язковими платежами);
• ведення митної статистики та статистики зовнішньої торгівлі;
• застосування заходів нетарифного регулювання.

     Визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною  договору щодо товарів, які  імпортуються (вартість операції);

2) за ціною  договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною  договору щодо подібних (аналогічних)  товарів;

4) на основі  віднімання вартості;

5) на основі  додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Проблема  визначення митної вартості на сьогодні стоїть дуже госто на сьогодні. Негативні наслідки заниження митної вартості розгортаються за принципом доміно: одне падіння породжує цілу серію структурних падінь. На основі митної вартості з цієї суми митники нараховують ПДВ, мито, акцизний збір та митні збори. Отже, як свідчить досвід, саме це негативне явище призводить до значних помилок та прорахунків і в інших сферах регулювання. Існують дві основні причини свідомого заниження митної вартості – підприємці-імпортери уникають оподаткування, іноземні компанії ввозять товари за демпінговими цінами з метою захоплення ринку.

Як відомо, одним із способів зменшення податкового  навантаження при імпорті товарів на територію України є подання митним органам документів із заниженою вартістю вантажу. Чинні на сьогодні законодавчі акти у сфері визначення митної вартості та митної оцінки формувалися в перші роки формування державності.

         Фіскальна – формує прибуткову частину бюджету. Застосування митного тарифу завжди виконує фіскальну функцію, оскільки митний тариф завжди є податком. Ефект фіску прямо залежить від митної ставки.Якщо вона незначна, то й ефект від даного податку невеликий, а якщо розмір ставки підвищується, то й посилюється податковий ефект.Моделі використання митного тарифу з метою виконання фіскальної функції можуть бути найрізноманітнішими. Одна з них базується на обов'язковому впровадженні мита відносно товарів широкого вжитку, при цьому ставки мита утримуються на низькому рівні з метою максимізації митних надходжень до Державного бюджету. Низькі ставки мита зменшують можливості пошуку контрабандних шляхів. У свою чергу, широке охоплення імпортним митом великої кількості товарних позицій дає можливість країні мати значні надходження до бюджету через великі обсяги товарів [5, с. 3] [9]

 

ВИСНОВКИ

 

Вивчивши  особливості митно-тарифного регулювання  ЗЕД можна зробити наступні висновки:

1. Зараз найменша ставка експортного мита становить 10% митної вартості, а найбільша - 30%.Від обкладання вивізним митом звільняються товари (роботи, послуги), які ввозяться (надаються) в межах отриманих суб'єктами підприємницької діяльності експортних квот, а також товари, що повністю вироблені з давальницької сировини, яка була попередньо імпортована.

2. Зовнішня торгівля – перша і традиційна форма міжнародного економічного співробітництва, яка у більшості країн за вартісним обсягом обороту займає провідне місце серед інших форм співробітництва.

3. Митно-тарифні норми виступають важливим елементом у системі правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Це пов'язано з функціями, які виконують митно-тарифні регулятори при обслуговуванні міжнародних економічних відносин.

         4.  Товари, за які не був сплачений ПДВ, митному оформленню не підлягають, крім випадків, коли вони підлягають звільненню від обкладення цим податком. Контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати ПДВ при митному оформленні товарів, що імпортуються в Україну, здійснюється митними органами

        5.  Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон.