Митно-тарифне регулювання ЗЕД

За характером походження митні податки можуть бути автономними або конвенційними. Автономне мито встановлюється постановою державної влади даної країни незалежно від будь-яких угод з  іншими країнами. Конвенційне мито виробляється в процесі укладання  угоди чи договору з іншою країною, фіксується в ньому і не може бути змінено протягом терміну дії  договору. Конвенційне мито вилучається з митного тарифу, коли угоди, за якими воно було представлено, призупиняють свою дію.

Структура митних тарифів включає прості (одноколонні) та складні (багатоколонні) тарифи.

Прості  митні тарифи встановлюють одну ставку мита для кожного товару, незалежно  від походження цього товару.

Складний  митний тариф передбачає по кожному  товару дві чи більшу кількість ставок мита. Найбільш висока ставка складного  тарифу називається максимальною, або  генеральною. Вона застосовується до товарів  тих країн, з якими немає торговельних угод. Більш низька, або мінімальна ставка встановлюється для товарів  тих країн, з якими підписані  торговельні угоди і яким надано режим найбільшого сприяння.

З метою  уніфікації митних тарифів в основу класифікації товарів пізніше було покладено угоду 13 країн (квітень 1951 p., Брюссель) про введення єдиної класифікаційної  системи для митних тарифів, так  званої Брюссельської митної номенклатури (БМН). Перший варіант Брюссельської митної номенклатури був розроблений в 1951 р. Радою митного співробітництва відповідно до Конвенції про класифікацію митних тарифів 1950 р. Цей документ набрав чинності в 1955 p., доповнення та зміни до якого вносилися в 1959, 1965 та 1972 pp.

За своєю  структурою митні тарифи більшості  країн, що розвиваються, є простими, тобто одноколонними, але окремі країни застосовують і багатоколонні  тарифи. [1]

        Митний тариф — важливий економічний засіб регулювання імпорту.

За часів  домонополістичного капіталізму, коли на світовому ринку оборот відносно простої і стабільної номенклатури товарів здійснювався в процесі  купівлі—продажу в умовах вільної конкуренції, головним торговельно-політичним засобом був митний тариф. Введення митних податків чи підвищення їх ставок значно зменшувало конкурентоспроможність імпортного товару.

Для сучасного періоду характерна монополізація товарних ринків. У сфері ринкової системи господарювання широко застосовуються різні протекціоністські заходи (тобто підвищення ставок мита на імпортний товар).

Проект  нового Митного тарифу принципово відрізняється  від чинного перш за все обсягом, який перевищує 600 сторінок, а також  тим, що він створюється на сучасній Гармонізованій системі опису і  кодування товарів у версії 1996 p., яка покладена в основу Української  класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності. Це дозволяє встановити ставки ввізного мита по 9- або 10-значних товарних позиціях.

У проекті  Митного тарифу пропонуються 3 види тарифних ставок — преференційні, пільгові та повні. Важливою особливістю проекту  Митного тарифу є те, що він не вносить «революційних» змін до діючої системи ставок, а об'єднує всі  ті зміни, що були вже напрацьовані і внесені до діючого Митного  тарифу за останні 5 років.Якщо Верховна Рада схвалить запропонований проект Закону про Митний тариф, підприємці не повинні будуть терміново переукладати договори і змінювати тактику й стратегію своєї діяльності.

Так, наприклад, середньоарифметична ставка тарифу становить 12%, у т. ч. на машини й устаткування, недорогоцінні метали, папір, пластмаси, хімічну продукцію та мінеральні продукти — 4—6%, перли, вироби з каменю, транспортні засоби — 9— 11%, шкіряна  сировина, текстильні вироби, тваринні жири — 14—19%, інша сільгосппродукція, тютюнові вироби та алкогольні напої  — 20—33%.

Усього в проекті Митного тарифу нараховується більше 10 тис. тарифних ставок, у т. ч. 78% адвалерних, 18% специфічних та 4% комбінованих. Комбіновані та специфічні ставки ввізного мита пропонується запровадити в першу чергу на товари агропромислового комплексу, легкої промисловості, легкові автомобілі, відеотехніку та інші високоліквідні товари, під час імпорту яких найчастіше спостерігається навмисне заниження митної вартості товару з метою уникнення від повної сплати податків.[8]

    

3.2. Аналіз стану надходжень митних платежів до Державного бюджету України

 

Митна система держави – це складна система організаційно-правових та фінансових взаємовідносин, які виникають між державами, митними органами та суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності при ввезенні на її митну територію та вивезенні за межі цієї території товарів, транспортних засобів та інших предметів, на які поширюються митні процедури;

Розпочнемо  аналіз фіскального та регулюючого  потенціалу вітчизняної митної системи  з оцінки саме її фіскальної ролі, оскільки на сьогоднішній день забезпечення фіскальної функції залишається основним і  найважливішим завданням, що стоїть перед митними органами України. Зрозуміло, що виконання митною службою  бюджетних завдань залежить не лише від ефективної роботи митних органів  чи розміру бюджетних видатків, що спрямовуються на їх утримання, але, в першу чергу, від державної  митної політики, її законодавчого  забезпечення, загальноекономічної  ситуації в державі. Іншими словами, результативність виконання митними  органами бюджетних завдань залежить від ефективності побудови всієї  митної системи, її збалансованості  та адаптивності до циклічних коливань в економіці країни. На рис. 3.1 показано динаміку надходження митних платежів до Державного бюджету України протягом останніх років. [11]

   

Рис.3.1.  Надходження митних платежів до Державного бюджету України

в 2005–2009 роках, млн. грн.

Як засвідчують  дані рисунку, завдяки постійному вжиттю Держмитслужбою України організаційних заходів та старанням кожного  працівника митниці, вдалося забезпечити  постійно зростаючу тенденцію надходження  митних платежів до бюджету. Зокрема, за порівняно короткий період часу – 4 роки, надходження митних платежів до державної скарбниці зросло в 5,3 рази: з 18093,1 млн. грн. в 2004 році до 96047,2 млн. грн. в 2008 році. Причому, якщо надходження  митних платежів в 2005 році порівняно  з 2004 роком зросло на 71 %, в 2006 році порівняно  з 2005 роком – на 32,8 %, в 2007 році порівняно  з 2006 роком – на 31,4 %, то в 2008 році порівняно з 2007 роком – аж на 77,5 %. Однак, в 2009 році, загально складна  економічна ситуація в державі, різкий спад зовнішньоторговельних операцій спричинили скорочення надходження  митних платежів до держбюджету. Зокрема, упродовж 2009 року митними органами перераховано до державного бюджету 83 116,0 млн. грн., що на 12 931,2 млн. грн. (13,5%) менше ніж в 2008 році. Показник розпису доходів бюджету, встановлений для митних органів на 2009 рік у сумі 98 983,4 млн. грн., не виконано. Виконання становило 84,0%. Не забезпечено надходження до державного бюджету 15 867,4 млн. грн. митних платежів [15].

На рис. 3.2. показано відношення між розмірами митних платежів, що мобілізовані вітчизняними митними органами та ВВП, а також доходами Державного бюджету України.

Рис.3.2. Відношення розміру митних платежів до ВВП та доходів Державного бюджету України, %

Перше, що привертає увагу при аналізі  даного рисунку, – це висока питома вага митних платежів в структурі  доходної частини державного бюджету. Як показали результати аналізу, в період 2004–2009 років доля митних платежів у  доходах бюджету становила від 40% до 57%. Це ще раз засвідчує важливу  фіскальну роль митної системи у  формуванні фінансових ресурсів держави.     Адже, в світі склалася тенденція, коли одну третю податкових доходів бюджету дає митниця, а решта дві третіх – податкова служба. В Україні, для прикладу, в 2008 році митні органи перерахували до бюджету більше половини всіх коштів.

Окремої уваги та аналізу заслуговують суми фінансових ресурсів, що не надходять  в бюджет на підставі рішень судів (рис. 3.3).

 

 

 

Рис. 3.3. Суми митних платежів, які нараховані по ВМД митними органами, але не сплачені суб’єктами ЗЕД на підставі судових рішень

 

Як засвідчують  дані рисунку, якщо не брати до уваги 2004 рік, коли суми несплачених, за рішенням судів, митних платежів були надзвичайно  великими – 4206,5 млн. грн., що становило 23,25% від обсягів перерахованих  митних податків та зборів до бюджету, а також 2008 рік, в якому значення цих показників сягнуло мінімального рівня, то в аналізованому періоді резерви зростання бюджетних надходжень від митних платежів в середньому становили 4%. Основними напрямками роботи по ліквідації даного резерву повинні стати виважені та професійні дії працівників митних органів при нарахуванні митних податків та зборів, а також ефективна робота юридичних служб митних органів.

Митна система  країни, за умови добре збалансовасованого власного механізму, вирішує завдання не тільки щодо формування фінансових ресурсів держави, але і націлена на захист цілого переліку національних економічних інтересів в сфері зовнішньоекономічної діяльності та переміщення чинників виробництва. Оцінку наслідків послаблення митного захисту України розпочнемо з аналізу динаміки митного тарифу України та його впливу на зовнішню торгівлю України після вступу до СОТ.

Найпоширенішим способом співставлення і порівняння митних тарифів різних країн є розрахунок середньоарифметичної та середньозваженої ставки мита. Показники середньоарифметичної та середньозваженої ставки є взаємодоповнюючими і разом дають ширше уявлення про характер митної політики. Тому, при проведенні оцінки тарифного режиму країни доцільно розраховувати обидва показники. Їх порівняння може бути корисним при визначенні загальних характеристик обкладання ввізним митом у країні, зокрема це може бути зроблено на основі наступного алгоритму [9]:

1. У випадку, коли показник середньоарифметичної ставки значно перевищує показник середньозваженої ставки, можна зробити висновок, що по певних товарних позиціях, ввезення яких з-за кордону регулюється за допомогою мита, обсяги імпорту значно скоротилися, що в свою чергу дозволяє робити такі припущення:

• ставки мита по товарних позиціях, частка у загальному внутрішньому спо-живанні яких і у кількісному, і у вартісному вимірі є значною, мали заборонний характер, що призвело до значного скорочення імпорту завдяки пере¬розподілу ресурсів у бік галузей, що виробляють імпортозамінники, або було викликано переходом легального імпорту "в тінь", тобто через здійснення контрабандного ввезення, яке не відбивається в офіційній статистиці;

• товарні позиції, ввезення яких з-за кордону регулюється за допомогою мита, мають достатньо високий коефіцієнт еластичності заміщення, таким чином реакція попиту на збільшення цін на імпортну продукцію спричинила переключення на споживання товарів, вироблених на внутрішньому ринку;
• основні потоки товарного імпорту країни здійснюються в рамках преференційних торговельних угод.

2. У випадку,  коли показник середньозваженої  ставки навпаки перевищує показник  середньоарифметичної ставки, можна  припускати таке:

• по товарних позиціях, частка яких у загальному внутрішньому споживанні і у кількісному, і у вартісному вимірі значні, ставки мита є досить високими, але при цьому чинники внутрішнього економічного розвитку не дозволяють розвиватися імпортозамінюючому виробництву. Наприклад, в Україні відповідно до тверджень теореми Самуельсона–Джонса, яка пояснює розподіл доходів у результаті торгівлі, шляхом збільшення доходів власників чинника, специфічного для галузей, що конкурують з імпортом, відбулася концентрація ресурсів у кількох експортоорієнтованих галуззях, і навпаки, їх відтягнення від галузей, що виробляють імпортозамінники. У результаті цього, задоволення внутрішнього споживчого попиту на товари довготривалого користування, не могло відбутися за рахунок національного імпортозамінюючого виробництва через відсутність відповідної виробничої бази разом зі слабкою інвестиційною активністю в даному напряму;
• товарні позиції, ввезення яких з-за кордону регулюється за допомогою мита, мають коефіцієнт еластичності заміщення в інтервалі (0, 1), зокрема критичний імпорт. Таким чином, незважаючи на збільшення цін на імпортну продукцію, попит на неї не скорочується, або скорочується не пропорційно[9].

Як показують  дані табл. 1.1, протягом останніх років відбувалося стрімке зменшення як середньозваженої, так і середньоарифметичної ставки мита на імпорті товари, що прямували в Україну.

          Перший висновок, який можна зробити, аналізуючи дані таблиці, – це те, що митний тариф в Україні більше зорієнтований на виконання протекціоністської функції та швидше за все спрямований на реалізацію імпортозаміщуючої моделі економічного зростання. Однак, більш ймовірним видається припущення про існування значних обсягів тіньових оборотів через контрабандне ввезення товарів, що не відображається в офіційній статистиці.

Правильність  даного висновку підтверджує той  факт, що єдиним контраргументом, що може спотворювати таку тенденцію, є ревальвація  гривні по відношенню до основних валют  імпорту. Як відомо, незначна ревальвація  гривні по відношенню до основних валют  імпорту – долара та євро, спостерігалася лише на весні 2005 та 2008 років, протягом всіх інших періодів національна  грошова одиниця стабільно девальвує. [14]

 

Таблиця 1.1.

Зміна ставок ввізного мита, %

 

Країни	Роки
	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Україна:
Середньозважені ставки	_	_	7,6	7,0	6,9	6,9	4,8	3,9
Середньоарифметичні ставки	10,2	10,6	10,7	10,5	10,9	10,9	5,4	4,7
Росія	11,1	10.7	10,3	10,3	10,2	10,1	9,2	8,3
Польща	5,2	4,3	6,7	4,3	3,0	1,7	1,7	1,6
Латвія	1,2	1,1	3,2	2,5	2,1	1,7	1,7	1,6
Нові члени ЄС	6,4	5,9	5,2	4,5	4.5	3,7	2,0	2,1
Середня по країнах СНД	8,5	6,7	7,9	7,4	7,4	7,4	6,7	5,9
Середня у світі	12,9	11,9	11,6	10,5	9,6	9,3	8,7	8,8