Митно-тарифне регулювання ЗЕД

• спеціальне мито;
• антидемпінгове мито;
• компенсаційне мито.

        Спеціальне мито застосовується:

1) як  засіб захисту українських виробників;

2) як  засіб захисту національного  товаровиробника у разі коли  товари ввозяться на митну  територію України у обсягах та за таких умов, що заподіюють значну шкоду або створюють загрозу заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику; [4]

3) як  запобіжний засіб щодо учасників  зовнішньоекономічної діяльності, які порушують національні інтереси  у сфері зовнішньоекономічної  діяльності;

4) як  заходи у відповідь на дискримінаційні та недружні дії інших держав, митних союзів та економічних угруповань, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.        

Антидемпінгове  мито застосовується:

1)відповідно  до Закону України "Про захист  національного товаровиробника  від демпінгового імпорту"  у разі ввезення на митну  територію України товарів, які  є об'єктом демпінгу, яку заподіює  шкоду національному товаровиробнику;

2)у разі  вивезення за межі митної території  України товарів за ціною, істотно  нижчою за ціни інших експортерів  подібних або безпосередньо конкуруючих  товарів на момент цього вивезення,  якщо таке вивезення заподіює  шкоду.

Компенсаційне мито застосовується: [4]

1)відповідно  до Закону України "Про захист  національного товаровиробника  від субсидованого імпорту"  у разі ввезення на митну  територію України товарів, які  є об'єктом субсидованого імпорту,  яке заподіює шкоду національному  товаровиробнику; 2)у разі вивезення  за межі митної території України  товарів, для виробництва, переробки,  продажу, транспортування, експорту  або споживання яких безпосередньо  або опосередковано надавалася  субсидія, якщо таке вивезення  заподіює шкоду.

Особливі  види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних  заходів, прийнятих відповідно до законів  України "Про захист національного  товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного  товаровиробника від субсидованого  імпорту", "Про застосування спеціальних  заходів щодо імпорту в Україну".У разі, якщо імпорт товару є об'єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, преференції не встановлюються або зупиняються чи припиняються органом, який їх установив.Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. Мито сплачується митним органам України, а стосовно товарів та інших предметів, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях - підприємствамзв'язку. Порядок надання відстрочки та розстрочки оплати мита встановлюється Державною митною службою України. [4]

 

 

2.3.Функції  тарифного регулювання зовнішньоекономічних  операцій

 

Митні тарифи виконують ряд функцій, які суттєво  впливають на економіку держави  та забезпечує ряд функцій:

• фіскальну — забезпечує необхідне поповнення дохідної частини бюджету;
• захисну — забезпечує охорону вітчизняного товаровиробника від недобросовісної конкуренції, та захищає окремі галузі національної економіки від іноземної конкуренції;
• балансуючу – формує оптимальну структуру імпорту шляхом диференціації ставок на ввезення різноманітних товарів, оптимізує співвідношення експорту та імпорту в державі, валютних витрат і надходжень, досягненню сприятливого торгівельного балансу;
• регулюючу — впливає на формування структури виробництва, на механізм ціноутворення, стимулює розвиток одних галузей і стримує розвиток інших;
• торгово-політичну (як елемент регулюючої функції) — інструмент опосередкованого впливу на економічну політику інших держав, відіграє певну роль у досягненні балансу економічних інтересів між державами. [7]

 Багатоплановість  і специфіка впливу митного  тарифу на розвиток зовнішньоторговельних  відносин та економіки держави  у цілому потребує більш чіткого  підходу у визначенні рівня  ставок мита, тому що треба  враховувати всю сукупність можливих економічних, а також соціальних наслідків.

 З  метою координації регулювання  митно-тарифної політики при КМ  України створено Митно-тарифну  раду України, на яку покладено: 

1) розробка  пропозицій щодо основних напрямів  митно-тарифної політики України,  включаючи пропозиції щодо встановлення, скасування або зміну ставок  мита, надання тарифних пільг  і преференцій, а також щодо  внесення змін до номенклатури  Єдиного Митного тарифу України; 

2) підготовка  та розгляд проектів законодавчих  актів України і міжнародних  договорів України з питань  митно-тарифного регулювання; 

3) розробка  комплексу заходів тарифного  регулювання, спрямованих на захист  українського ринку та вітчизняного  товаровиробника під час здійснення  зовнішньо-торговельних операцій.

 Функції  робочого апарату Митно-тарифної  ради України здійснює спеціально  уповноважений центральний орган  виконавчої влади у галузі  митної справи. Тобто таким є  ДМСУ, де створено відповідний  відділ.

 Під  час переміщення через митний  кордон України товарів і транспортних  засобів, а також в інших  випадках та відповідно до  діючих законів України справляються  такі податки: 

1) податок  на додану вартість під час  здійснення експортно-імпортних  операцій;

2) акцизний  збір з товарів, що ввозяться  на митну територію України; 

3) мито;

4) єдиний  збір, що справляється у пунктах  пропуску через державний кордон  України; 

5) плата  за митне оформлення товарів  і транспортних засобів поза  місцем розташування митних органів  або поза робочим часом. [7]

 

 

 

РОЗДІЛ 3.  ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ МИТНО-ТАРИФНОГО  РЕГУЛЮВАННЯ

 

3.1.Єдиний митний тариф  України та його правове регулювання

 

Митно-тарифне  регулювання належить до економічно-фінансового  блоку митної справи. Правові основи регулювання визначено Законом  України «Про Єдиний митний тариф», прийнятим Верховною Радою України 5 лютого 1992 р., та підзаконними актами, що розробив Кабінет Міністрів України  і які в цілому складають механізм застосування Закону — Наказ Держмиткому України від 31 травня 1993 р. № 132, яким затверджено Інструкцію про застосування декретів Кабміну «Про Єдиний митний тариф» та «Про порядок обкладення митом предметів, які ввозяться (пересилаються) громадянами в Україну».

Перш  ніж розглянути Закон України  «Про Єдиний митний тариф», доцільно зупинитися на визначенні термінів та понять.

Тариф —  слово арабського походження, означає  «перелік», або «реєстр». Митно-тарифна  система як частина державного механізму  регулювання відповідних відносин об'єднує багато елементів. Кожний окремо можна розглядати як адміністративний захід регулювання зовнішньоекономічної діяльності і віднести до загальної  групи так званих нетарифных заходів. Наприклад: порядок визначення митної вартості конкретного товару; правила, що визначають країну походження конкретного товару, і т. д.З часом ряд таких заходів, що діють деякий час без суттєвих змін, об'єднують у митно-тарифні заходи. [8]

       Митно-тарифні заходи — сукупність організаційних, економічних, правових заходів, які здійснюються у визначеному законодавством порядку державними органами і націлені на регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Якщо митні заходи більше відносяться до адміністративних, то відповідно до Закону України «Про Єдиний митний тариф» основним інструментарієм з формування і реалізації торгової політики та державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є тарифні заходи.

         Створюючи ціновий бар'єр на шляху руху товарів до користувачів шляхом застосування до товарів при їх переміщенні через митний кордон встановлених ставок митних платежів та податків, митно-тарифні заходи тим самим піднімають рівень цін, впливають на конкурентоспроможність товару, що, в свою чергу, позначається і на рівні нагромадження капіталу, темпах розвитку, нормах прибутку в окремих галузях виробництва. Таким чином, прямий зв'язок між митно-тарифними заходами, які застосовуються до товарів, що ввозяться (вивозяться), та процесом ціноутворення надає митно-тарифним заходам економічного змісту.

У процесі  застосування митно-тарифних заходів  та дії митно-тарифного механізму  в цілому вирішуються такі завдання:

• регулятивні;
• торгово-політичні;
• фіскальні.

        Правове регулювання митно-тарифного механізму забезпечує Закон України «Про Єдиний митний тариф» та визначає:

• цілі та сферу застосування митно-тарифних заходів;
• основні поняття, що застосовуються в правовому механізмі як тарифного, так і нетарифного регулювання торговельно-економічних відносин    України;
• загальні принципи і правила застосування митно-тарифних заходів;
• порядок формування Єдиного митного тарифу;
• права й обов'язки Митно-тарифної ради;
• перелік і механізм нарахування мита (до кожного товару, що переміщується через митний кордон України) та процедуру застосування особливих видів мита. [8]

Тарифи  є важливим інструментом зовнішньоекономічних зв'язків. Мотиви, якими керується  держава при застосуванні тарифів, можна умовно розділити на три основні групи.До першої групи належать міркування економічного характеру. Класичним прикладом таких міркувань є аргументація на користь захисту молодих, недостатньо розвинутих галузей чи видів виробництва. Вона ґрунтується на тезі про те, що становлення того чи іншого виду виробництва в країні з недостатнім порівняно з іншими рівнем економічного розвитку може гальмуватися внаслідок конкуренції з боку економічно сильніших зарубіжних виробників.

Другу групу  мотивів складають міркування неекономічного характеру, до яких належать аргументи  на користь активного втручання  держави в економіку взагалі. Саме такі мотиви лежать в основі тарифного  захисту галузей економіки, які  мають стратегічний характер (виробництво  озброєння та деякою мірою сільське господарство).

Окремі  дослідники, крім зазначених двох груп, виділяють третю групу мотивів, які можна умовно назвати економічно не-вмотивованими. Це — аргументи, які базуються на помилкових уявленнях та вихідних принципах. Наприклад, застосування митних тарифів з метою захисту національної економіки від дешевої робочої сили з-за кордону.        

Головна мета митних тарифів — захист національного  ринку, їх використання має сім основних економічних наслідків, або ефектів, які потрібно враховувати при  виробленні та реалізації зовнішньоекономічної політики. [8]

Виробничий  ефект. Очевидно, що за інших рівних умов виробництво товару, який знаходиться  під захистом митних тарифів, зростає, оскільки аналогічні імпортні товари дорожчі і не можуть задовольнити існуючий попит.

Споживчий ефект. За інших рівних умов споживання товару, який обкладається митом, знижується. У реальному житті важко назвати  раціональні міркування, які змусили  б державу знижувати споживання того чи іншого товару за допомогою  митних тарифів, хоча інколи дії окремих  країн начебто і переслідують таку мету. Наприклад, у країнах —  виробниках вин податок на міцні алкогольні напої може бути більшим, ніж на вина. Однак у цьому випадку швидше йдеться про стимулювання виробництва вина.

Бюджетний ефект. Митні тарифи є джерелом бюджетних  надходжень, значення яких надзвичайно  велике, особливо для країн, що розвиваються. У промислово розвинутих країнах  бюджетні міркування не відіграють значної  ролі при встановленні імпортних  податків. Треба також зазначити, що можливості використання митних тарифів  з метою поновлення бюджету мають  певні обмеження: чим вищий тариф, тим менший обсяг імпорту і  відповідно бюджетні надходження.

Ефект перерозподілу  прибутків. Він полягає у тому, що національні виробники в умовах відсутності або обмеженого характеру  конкуренції з боку іноземних  фірм можуть підвищувати ціни на свій товар і отримувати вищі прибутки у формі ренти.

Конкурентний  ефект. Цей наслідок застосування тарифів  має надзвичайно велике значення для невеликих країн, внутрішній ринок яких може забезпечити ефективну  діяльність лише обмеженої кількості  національних виробництв. Разом з  тим вилучення з економічного обороту іноземних фірм може призвести  до втрати національними виробниками  стимулів до підвищення ефективності виробництва та зниження цін.

Мито  в тарифі встановлюється двома методами. Один із них — це визначення розміру (ставки) мита у вигляді відсотка до ціни товару. Мито, виражене таким  чином, називається митом з ціни, або адвалерне. Другий метод —  це визначення розміру мита безпосередньо  в грошовому вираженні у вигляді  певної суми, яка нараховується з  ваги, об'єму та штуки товару. Мито, встановлене таким методом, називається  специфічним митом. [1]