Сільськогосподарське страхування

       Після одержання заяви страховик на підставі висновків спеціаліста  та двох свідків у триденний термін складає акт за ф. № 26-ТВ, який є  основою для виплати відшкодування.

       Договір такого страхування укладається на один рік. Страхову вартість визначають на підставі балансової вартості тварин, але не вище ринкової. Максимальний страховий тариф сягає нині 5 %.

       Розмір  збитків та одночасно розмір страхового відшкодування визначається як різниця  між страховою сумою кожної тварини та вартістю придатних (у разі її загибелі) для використання м'яса, шкіри тощо. Якщо ветеринарний працівник визнає м'ясо та шкіру вимушено забитої тварини непридатною для використання, страхове відшкодування виплачується в розмірі страхової суми.

       Існує низка винятків із страхових випадків. До них, зокрема, віднесено події, зумовлені  навмисними діями або грубою необережністю  страхувальника та третіх осіб, терористичні акти, військові дії, акти громадянської  непокори, конфіскація тварин, арешт страхувальника; використання ним тварин не за призначенням; неякісного та несвоєчасного проведення профілактичних ін'єкцій і щеплень; планового забою тварин, визнаних непридатними для подальшого господарського використання, або в результаті проведеної селекції чи забою з господарських міркувань; недбалості під час годівлі через відсутність корму, годівлі невідповідним або неякісним кормом, невиконання зооветеринарних правил утримання тварин; порушення умов використання технологічного та інженерного обладнання, недотримання техніки безпеки тощо.

       Страхова  сума визначається за домовленістю між  сторонами страхового договору в  межах дійсної вартості застрахованих  тварин на мить укладення договору чи внесення змін до нього.

       У разі, коли страхова сума виявиться  більшою за дійсну вартість тварин, договір діє лише в тій частині страхової суми, яка не перевищує дійсну вартість застрахованих тварин.

       Якщо  впродовж дії договору страхування  вартість тварин, прийнятих на страхування, збільшилася, то страховик несе зобов'язання пропорційно відношенню страхової суми, встановленої для таких тварин в договорі страхування, до нової вартості тварин, або Договір страхування підлягає переукладенню чи внесенню в нього змін.

       Франшиза. Сторони страхового договору можуть передбачити умовну або безумовну франшизу.

       Страховий тариф і страхова премія. Базові страхові тарифи встановлюються залежно від вікової групи тварин, їх господарського призначення, умов утримання, характеру страхового ризику, форми власності страхувальника. Так, у НАСК «Оранта» визначені такі базові тарифи для страхування: ВРХ — 2 %, овець і кіз — З, свиней і бджіл — 4, птиці та хутрових звірів — 5 % їхньої дійсної вартості.

       Страхова  премія розраховується за кожним страховим  ризиком або групою ризиків, виходячи з величини страхової суми, базового тарифу та поправочних (підвищувальних і знижувальних) коефіцієнтів. Вони залежать від наявності факторів, що впливають на ступінь надійності страхувальника (Кі), строку сплати страхових платежів (К₂), обсягу власного покриття страхувальником (франшизи) (К₃), строку дії договору страхування (К₄). За багаторазового страхування та за умови відсутності виплат страхового відшкодування впродовж одного, двох, трьох і більше років можливе застосування знижувального коефіцієнту К₅.

       У разі внесення у договір страхування додаткових умов, що мають істотне значення для оцінювання ризику або інших нестандартних умов, попередньо розрахований страховий платіж корегується шляхом множення на підвищувальний (від 1,1 до 5,0) або знижувальний (від 0,99 до 0,7) коефіцієнт, узгоджений сторонами.

       Господарства, що впродовж двох і більше років  безперервно страхували тварини  й не отримали страхового відшкодування, мають право на знижку суми обчислених страхових платежів. Страхувальнику також надається місячний пільговий термін для укладення нового договору, незалежно від того, отримав він страхове відшкодування чи ні.

       Страхова  премія сплачується безготівковим  перерахуванням на поточний рахунок  страховика чи готівкою в сумі та терміни, передбачені договором страхування.

       У разі розстрочки страхового платежу  страховик несе зобов'язання за укладеним  договором страхування в межах  періоду страхування, за який сплачено страхову премію.

       За  несплати чергової частки страхової  премії дія договору страхування  припиняється з наступного дня після закінчення періоду страхування, за який сплачено страхову премію.

       За  часткової сплати чергової частки страхової  премії страховик несе зобов'язання пропорційно відношенню сплаченої  страхової премії до загальної суми цієї чергової частки страхової премії.

       Коли  страховий випадок стався до сплати чергової частини премії, страховик  у разі визначення розміру відшкодування  вираховує суму несплаченої страхової  премії.

       Розглянуті  щойно умови страхування сільськогосподарських  підприємств переконливо свідчать, що страховики відійшли від шаблонного, непосильного та неефективного застосування принципу «страхування від усіх бід». Набір страхових послуг поступово стає індивідуалізованим і дедалі повніше враховує інтереси страхувальника. Водночас механізм страхового захисту аграріїв потребує значного вдосконалення. Насамперед він має значно більше сприяти залученню капіталу, який можна спрямовувати на розвиток усіх галузей виробництва та переробки сільськогосподарської продукції. Доцільно посилити взаємозв'язок між страхуванням і кредитуванням, натуральними та грошовими резервами, передбачити страхування відповідальності за контрактами із сільськогосподарськими товаровиробниками та їхніми партнерами, зменшити страхові тарифи, скоротивши витрати на ведення справи та звільнивши страховиків від оподаткування премій, отриманих за страхування сільськогосподарських ризиків.

       У більшості країн Західної Європи застосовується лише добровільна форма  страхування ризиків у рослинництві й тваринництві. При цьому страхові поліси купують майже всі фермери. У Великій Британії, Нідерландах, Франції та багатьох інших країнах фермери створили товариства взаємного страхування (ТВС), які тісно взаємодіють з національними фермерськими спілками, банками та іншими суб'єктами бізнесу. Можна сподіватися, що в перспективі й в Україні захист сільськогосподарських товаровиробників також здійснюватиметься на засадах, притаманних для країн з розвинутою системою страхування.

 

        Розділ 3. Напрямки розвитку сільськогосподарського страхування

       3.1 Учасники страхового ринку в системі агрострахування 

       За  даними Міністерства аграрної політики по програмі субсидованого страхування  в 2007 році працювали 66 компаній. Експерти відзначають значну частку формального  страхування, коли договори страхування укладають для одержання субсидії, а потім субсидія ділиться між виробником і страховиком. Найбільш активними компаніями по реальному субсидованому страхуванню є Оранта, ТАС, Провідна, АСКА, Спектр, Галактика, Кредо-Класик, Еталон, Вексель і ще близько 10 компаній. Ці компанії укладають більш як по 50 договорів на рік (не враховуючи несубсидованого добровільного страхування культур і тварин).  
          Сільгоспвиробників нашої області називають серед тих, хто найбільш активно страхує посіви. Окрім донеччан, досить активними у цьому плані вважаються виробники Дніпропетровської, Запорізької, Одеської, Кіровоградської, Сумської і Херсонської областей.

       Основні принципи агрострахування в різних країнах не дуже відрізняються один від одного. Найчастіше експерти посилаються на досвід у цій справі США, Іспанії та Канади. Уряди цих країн виділяють значні кошти на підтримку страхування сільгоспвиробників, головним завданням якого є стабілізація доходів фермерів. Скажімо, Канада була першою країною, яка запровадила страхування сільськогосподарських культур за індексами врожайності та погоди. Слід зауважити, що деякі країни світу вже експериментували з обов'язковим страхуванням, але практично повсюди держава та страхові компанії при цьому зіштовхнулися з серйозними проблемами, а тому вимушені були перейти на добровільну систему аграрного страхування. В Україні теж була спроба запровадити обов'язкове страхування культур та тварин (постанова № 1000, 2002 p.), але через неготовність страхового-сектора, відсутність державних коштів для цього, та низку інших причин, вимоги обов'язкового сільськогосподарського страхування залишилися лише на папері. Тепер в Україні страхування проводиться на добровільній основі.

       Проект розвитку агрострахування в Україні, який здійснюється Міжнародною фінансовою корпорацією (IFC) за фінансової підтримки Канадського агентства міжнародного розвитку (CIDA), саме й покликаний сприяти розвитку сектора страхування у сільському господарстві України. Працюючи у тісному співробітництві з ключовими міністерствами, відомствами та приватними структурами, проект буде сприяти удосконаленню нормативної бази, яка регулює агрострахування, та посиленню здатності страхових компаній надавати якісний страховий захист сільськогосподарським товаровиробникам. Проект пропонує товаровиробникам, які зацікавлені в тому, аби їхній голос був почутий, при розробці стратегії розвитку агрострахування, об'єднати зусилля у розв'язанні цих важливих завдань, щоб страхування стало надійним інструментом управління ризиками у сільському господарстві й допомогло стабілізувати доходи аграріїв. 

       3.2 Закордонний досвід  сільськогосподарського  страхування 

       Аграрний  комплекс має велике значення для  економіки практично будь-якої країни. У багатьох випадках держава надає  допомогу як безпосередньо виробникам сільськогосподарської продукції, так і страховим компаніям. Метою такої допомоги є розвиток страхової інфраструктури, підвищення якості страхових послуг та зниження вартості страхових програм для користувачів.

       Міжнародна  практика пропонує різні варіанти розвитку системи страхування для аграрного комплексу:

       -   надання страхових послуг приватними страховими компаніями без допомоги держави (Швеція);

       -   участь держави в пулах перестрахування (Іспанія);

       -   субсидування страхових премій за деякими страховими продуктами, наприклад град(Франція, Австрія);

       -   надання фінансової допомоги для покриття катастрофічних збитків (Німеччина, Італія, США, Канада);

       -   субсидіювання програм страхування від багатьох ризиків (мультиризики) (Канада, Росія, США);

       -   створення спеціальної державної установи для реалізації політики в сфері аграрного страхування (Іспанія, Канада, США, Росія);

       -   надання фінансової допомоги для створення страхової інфраструктури.

       Варто зазначити, що системи страхування  не є статичними. Існуюча практика та помилки аналізуються, і держава спільно із страховими компаніями намагається знайти оптимальні рішення для функціонування системи сільськогосподарського страхування. Так, сьогодні, такі зміни відбуваються в Греції, Іспанії, Італії, Канаді і деяких інших країнах.

       Розглянемо  приклади країн, де за підтримки держави  створені системи аграрного страхування, які надають виробникам ефективні  та фінансово доступні інструменти  з управління ризиками. 

       Іспанія

       Комплексна  система сільськогосподарського страхування була започаткована в Іспанії в 1978 році з прийняттям Закону “ Про комбіноване аграрне страхування”. Система, впроваджена цим Законом, розповсюджується на рослинництво, тваринництво та лісове господарство.

       В результаті розвитку та вдосконалення законодавчої бази сьогодні аграрне страхування в Іспанії регулює близько 15 правовими актами – Законами та Королівськими Декретами.

       Базовими  принципами іспанського сільськогосподарського страхування є:  

       -  добровільність страхування для сільгоспвиробників,  

       -  страхування врожаїв приватними страховими компаніями,   

       -  договори страхування можуть бути як індивідуальними , так і колективними,  

       -  значна державна підтримка.

       При цьому держава:

       -   сприяє розвитку страхування шляхом надання субсидій як фермерам, так і страховим компаніям;

       -   ставить своїм пріоритетом заснування сільськогосподарських товариств взаємодопомоги, сприяє проведенню збору даних та надає технічну допомогу страховим компаніям;

       -   держава сприяє участі в системі агрострахування якомога більшого числа виробників;

       -   всі види страхування виконуються на базі планів, які  завчасно готуються  уповноваженими урядом установами.

       З боку держави координацію та управління  страхуванням виконує Державна агенція з сільськогосподарського страхування (ENESA), що входить в систему Міністерства сільського господарства Іспанії. Ця установа розробляє та надає уряду для затвердження річний план страхування, в якому встановлюються мінімальні вимоги до технологічного процесу, ризики, які можуть бути застраховані, тарифи та розміри субсидій.

       Страхові  компанії, які виявили бажання  працювати в аграрному страхуванні, об єдналися в АGROSEGURO – групу сільськогосподарських страховиків. На початку 2004 року група складалася з 37 компаній.