Сільськогосподарське страхування

       Розділ 2. Сучасний стан сільськогосподарського страхування в  Україні

       2.1 Місце агрострахування  на страховому  ринку України на прикладі СГ «ТАС» 

       Страхова  Група «ТАС» увійшла до трійки лідерів ринку страхування ризиків  аграрного виробника за обсягом  виплачених страхових відшкодувань за підсумками перезимівлі 2009-2010 рр. Своїм  клієнтам СГ «ТАС» виплатила 2,23 млн. грн., при цьому в загальному обсязі виплат учасників ринку агрострахування доля компанії склала 8%. Дані опубліковані проектом Міжнародної фінансової корпорації (IFC) «Розвиток агрострахування в Україні» у ^{рамках дослідження ринку в першому півріччі 2010 року.}

       ^{За  інформацією IFC навесні 2010 року страховики отримали 219 повідомлень} про ушкодження і загибель застрахованих посівів, і страхові компанії виплатили відшкодування по 200 заявам.

       Страхова  Група «ТАС» зайняла друге  місце за кількістю укладених  договорів страхування озимих культур на період перезимівлі (15% від загальної кількості по ринку). Крім того, СГ «ТАС» стала однією з двох найбільш активних компаній в регіонах внаслідок того, що склала договори страхування основних сільськогосподарських культур (озимих пшениці, ячменю, жита і ріпаку) в 12 областях України.

       Згідно  з дослідженням, в сезоні 2009-2010 років  СГ «ТАС» увійшла до п'ятірки лідерів  ринку за показником зібраних премій по страхуванню озимих культур (8% від  загальної суми премій по ринку).  
Автори дослідження відзначають, що незважаючи на відсутність державної підтримки, ринок агрострахування продовжує працювати. Системно працюють 6 компаній, у тому числі СГ «ТАС», які займають приблизно 80% ринку аграрного страхування. Швидше за все, в майбутньому сезоні страхування озимих культур ці компанії продовжать лідирувати. Основними передумовами лідерства є наявність розвиненої мережі офісів в регіонах, впровадження оптимальних програм агрострахування і цілеспрямована робота з окремими категоріями виробників сільськогосподарської продукції. 
«В період перезимівлі 2009-2010 років великі площі посівів озимих культур в різних регіонах країни виявилися пошкоджені льодовою кіркою, що привело до виплати великих сум страхових відшкодувань. Зокрема, одному з клієнтів Страхова Група «ТАС» виплатила найбільшу суму за усі 10 років роботи компанії на ринку агрострахування – 960 тис. грн., – прокоментував результати дослідження начальник Управлення страхування сільськогосподарських ризиків СГ «ТАС» Юрій Золотар. – Якби ці посіви були не застраховані, усі збитки лягли б на плечі виробника».

        2.2 Механізм здійснення страхування в рослинництві 

       Тривалий час перелік страхових подій у сільському господарстві був надто великий. Страховикові важко було визначати справжні причини та розміри конкретних ризиків. До того ж існував порядок, згідно з яким платежі з добровільного страхування могли здійснюватися тільки за рахунок прибутку, що залишався в господарстві після оподаткування. Через це платити за страхові послуги для більшості господарств було непосильним. 
            Останнім часом застосовується значно коротший перелік страхових ризиків, а страхові платежі дозволено відносити на витрати виробництва.  
            Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень здійснюється на випадок їх пошкодження або загибелі з таких причин: вимерзання, град, злива, буря, ураган, повінь, пожежа. Крім того, до страхових подій належать вимокання, випрівання, спричинені стихійним лихом. На прохання страхувальника перелік страхових випадків можна доповнювати або скорочувати. 
           Уточнено склад страхових ризиків у разі вирощування врожаю в захищеному ґрунті. Тепер страхування врожаю може здійснюватися на випадок: граду, бурі, урагану, пожежі, а також пошкодження самої споруди. 
           Страхування багаторічних насаджень здійснюється на випадок повної загибелі внаслідок вимерзання, сильних снігопадів, повені, бурі, зливи, граду, землетрусу, пожежі. 
           Зауважимо, що й після уточнення наведений перелік страхових ризиків значно ширший, ніж застосовуваний у країнах із розвиненою ринковою економікою. Так, у Великій Британії, Нідерландах і багатьох інших країнах страхування врожаю сільськогосподарських культур обмежується такими ризиками: пожежа, повінь, град, обприскування хімічними речовинами (третьою стороною). 
            Поряд із наведеними умовами з лютого 1999 р. НАСК «Оранта» ввела в дію Правила добровільного страхування сільськогосподарських культур за іншим варіантом, де об'єктом страхування є майновий інтерес товаровиробника, пов'язаний з відшкодуванням фактичних затрат на посів та вирощування сільськогосподарських культур у результаті повної загибелі рослин на всій посівній площі або на її частині незалежно від фази розвитку.            

       Страховими подіями за цим видом страхування можуть бути: 
• вимерзання озимих культур і багаторічних сіяних трав посіву минулих років; 
• градобій, злива, буря, ураган або затоплення посівів (якщо воно є наслідком стихійного лиха); 
• вогонь на пні колосових та інших сіяних культур. 
           На страхування не приймаються культури, які висівають щоб отримати зелене добриво або пасовище, а також культури, посіви яких протягом останніх трьох років жодного разу не дали врожаю. 
           Отже, господарства мають змогу вибирати варіанти страхування сільськогосподарських культур. Це особливо важливо з огляду на те, що останніми роками (крім 2001р.) істотно зменшувалися показники врожайності сільськогосподарських культур. Відшкодування вартості втраченого врожаю, визначеної порівнянням урожаю з гектара в поточному році із середнім показником за останні 5 років, досить суб'єктивне. Адже показники врожайності можуть бути низькими не лише через стихійні події, а й унаслідок безгосподарності, нестачі потрібних сортів насіння, органічних та мінеральних добрив, пестицидів, машин і механізмів, а також пального для своєчасного й повного виконання агротехнічного комплексу робіт. Водночас за умов реструктуризації сільського господарства нині вже здебільшого неможливо дістати дані про врожайність окремих культур за попередні роки в межах нових господарських формувань.

       Страхова сума встановлюється за кожним окремим видом майна згідно із договірною сумою, яка не повинна перевищувати дійсної вартості майна з передбаченням франшизи. 
             Вартість урожаю сільськогосподарської продукції для цілей страхування можна визначити множенням планової площі посіву тієї чи іншої культури на середньорічну урожайність (у розрахунку на один гектар) за останні 5 років і на погоджену зі страховиком ціну за одиницю продукції. Страхова сума не повинна бути вищою за 70 % вартості врожаю (50 % — у разі обов'язкового страхування врожаю). 
             Страхувальники, здебільшого, не мають змоги створювати адекватні внутрішньогосподарські резерви. Отже, на випадок ризиків господарства захищені лише наполовину. Доцільно, щоб рівень франшизи визначався за домовленістю між учасниками страхового договору. Їм потрібно дати право диференціювати розмір франшизи залежно від виду сільськогосподарських культур. Страхові платежі визначаються в цілому за договором і за кожним видом майна, що передається на страхування.  
            Страхові платежі мають бути сплачені в повному обсязі або в розмірі не менш як 25 % річної суми зі страхування врожаю сільськогосподарських культур і не менш як 50% відповідної суми зі страхування тварин та іншого майна до вступу договору страхування в дію, але не пізніше ніж через 30 днів від дня його підписання. 
             Зі страхування тварин, багаторічних насаджень та іншого майна остаточні розрахунки за внесками мають бути закінчені протягом трьох місяців після сплати першого платежу. 
              Якщо страхування здійснюється на умовах відшкодування затрат на вирощування сільськогосподарських культур у разі їх загибелі або пошкодження (другий варіант страхування), страхова сума визначається в межах планових або фактичних затрат на посів (висаджування) та вирощування відповідної культури. Може застосовуватися безумовна франшиза. Вона залежить від зони та умов вирощування тієї чи іншої культури, але не повинна перевищувати 20 % загальної вартості витрат на її вирощування. Як видно з наведеної далі таблиці, тарифні ставки з добровільного страхування затрат на вирощування сільськогосподарських культур значно нижчі, ніж зі страхування врожаю сільськогосподарських культур. 
            Визначення збитку і страхового відшкодування. Розмір збитку в разі загибелі (пошкодження) сільськогосподарських культур визначається після збирання.врожаю згідно з вартістю втраченої внаслідок страхової події продукції за певною культурою або групою культур (залежно від того, як вони були прийняті на страхування) і розраховується множенням на всю площу посіву різниці між вартістю прийнятого на страхування врожаю з 1 га, прийнятого на страхування та вартістю фактично одержаної продукції в поточному році з 1 га. 
           Якщо на всій площі або її частині, де загинула (була пошкоджена) основна культура, або на частині такої площі здійснено пересів (підсів), збиток визначається з урахуванням вартості фактично одержаного валового врожаю цієї культури (за цінами, про які досягнуто домовленості під час укладання договору страхування), а також фактичної вартості врожаю на площі пересіву (підсіву) за цінами реалізації відповідної продукції. 
             Збиток у разі пошкодження (загибелі) кормів, насіння, готової продукції та інших товарно-матеріальних цінностей визначається на підставі облікових даних про рух цих цінностей. 
           Розглянуті щойно умови страхування сільськогосподарських підприємств переконливо показують: страховики відійшли від шаблонного, непосильного і неефективного застосування принципу «страхування від усіх бід». Набір страхових послуг поступово стає індивідуалізованим і дедалі повніше враховує інтереси страхувальника. Водночас механізм страхового захисту аграріїв потребує істотного вдосконалення. Насамперед він має значно більше сприяти залученню капіталу, який можна спрямовувати на розвиток усіх галузей виробництва та переробки сільськогосподарської продукції. Доцільно посилити взаємозв'язок між страхуванням і кредитуванням, між натуральними і грошовими резервами, передбачити страхування відповідальності за контрактами із сільськогосподарськими товаровиробниками, зменшити страхові тарифи, скоротивши витрати на ведення справи і звільнивши страховиків від оподаткування премій, отриманих за страхування сільськогосподарських ризиків. 
             У більшості країн Західної Європи застосовується виключно добровільна форма страхування ризиків у рослинництві й тваринництві. При цьому страхові поліси купують майже всі фермери. У Великій Британії, Нідерландах, Франції та багатьох інших країнах фермери створили товариства взаємного страхування (ТВС), котрі тісно взаємодіють із національними фермерськими спілками, банками та іншими суб'єктами бізнесу. Можна сподіватися, що в далекій перспективі в Україні страховий захист сільськогосподарських товаровиробників також здійснюватиметься виключно на добровільних засадах. З поліпшенням фінансового становища сільськогосподарських підприємств почнуть, напевно, створюватися й товариства взаємного страхування. Проте нині цілком обґрунтовано вирішується питання про відновлення обов'язкового страхування врожаю, зернових культур і цукрових буряків для всіх товаровиробників за відчутної фінансової підтримки їх з боку держави. Йдеться про те, що не менше як 50 % платежів за страхування таких культур здійснюватиметься за рахунок бюджету.

        2.3 Механізм здійснення страхування в тваринництві 

       Принциповою особливістю страхування сільськогосподарських тварин є відшкодування збитків лише у випадку загибелі тварини. Як відомо, при страхуванні іншого майна можливе відшкодування збитків, що настали внаслідок часткового пошкодження майна.

       Як  правило страхування проводиться  не у повній вартості тварин, що примушує власника бути більше зацікавленим у  збереженні поголів'я.

       Диференціацію ставок страхових платежів при страхуванні тварин слід пов'язувати не з територіальною належністю того чи іншого сільгоспвиробника (як при страхуванні посівів), а з рівнем його господарювання, зокрема з додержанням технологічних вимог утримання й відгодівлі тварин, з ефективністю проведення ветеринарно-профілактичних та інших заходів. Найпростішою формою такого обліку є зіставлення конкретної ставки страхового платежу з показниками фактичного падежу тварин за попередній період.

       На  основі різниці у величині страхової відповідальності всю сукупність застрахованих тварин поділяють на три групи:

• продуктивна худоба;
• молодняк;
• племінні і високоцінні тварини.

       Продуктивна худоба складає основну групу і вважається застрахованою на випадок загибелі внаслідок стихійного лиха, інфекційних хвороб, пожежі і дії електричного струму.

       Молодняк  тварин потребує особливого догляду і може бути застрахований лише від стихійних лих, пожеж та електричного струму.

       Для останньої групи тварин застосовують більш високий обсяг страхової  відповідальності, враховуючи падіж  тварин від інфекційних та загальних  захворювань, нещасних випадків.

       Страхування продуктивних сільськогосподарських  тварин, що є приватною власністю  громадян, проводиться як обов'язкове, так і добровільне.

       Тварини приймаються на страхування в  договірній сумі, але не вищій за балансову вартість. Страховими ризиками зі страхування тварин є інфекційні хвороби, пожежі, аварії, вибух, стихійне лихо, обвал, сель, нещасний випадок, ожеледиця, попадання під рухомий транспорт, під дію електричного струму та вимушений забій (знищення) за розпорядженням ветеринарної служби.

       Страхова  сума встановлюється за заявою страхувальника, але не більше ринкової вартості тварини на день укладання договору чи балансової вартості.

       Тварини страхуються за двома варіантами:

• страхування від хвороби, пожежі, урагану, електроструму, замерзання, укусу змій, отруйних комах, травм, викрадення;
• всі ризики, що є в першому варіанті, плюс напад диких звірів та вимушений забій.

       Страхувальнику  відшкодовується тільки прямий збиток (загибель, падіж або вимушений  забій), але не відшкодовується втрата продукції, яка є непрямим збитком. При загибелі тварин цей збиток рівний балансовій вартості тварин, що загинули. Якщо індивідуальний облік балансової вартості тварин не ведеться, то вона визначається як середня за всіма тваринами даного виду. При вимушеному забої великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней, коней, верблюдів, а також домашньої птиці, збиток визначається в розмірі різниці між їх балансовою вартістю і сумою, отриманою від реалізації придатного в їжу м'яса. Якщо м'ясо повністю непридатне для вживання, то збиток обчислюється як при падежу. При падежу або вимушеному забої пушних звірів збиток визначається з врахуванням зміни вартості шкірок у результаті інфекційної хвороби, стихійного лиха чи пожежі. Ціна реалізованої шкірки встановлюється на основі відповідних довідок заготівельної організації.

       За  договором можуть бути застраховані: свині, хутрові звірі і кролі - після досягнення ними чотиримісячного віку; домашня птиця яйценосних порід - п'ятимісячного; птиця в господарствах, що спеціалізуються на вирощуванні бройлерів, - одномісячного; ВРХ, вівці, кози шестимісячного віку; коні - після одного року.

       Договір вступає в силу після сплати страхувальником  страхової премії повністю або частково, не менше 50% відповідної суми, але  не пізніше 30 днів після його підписання.

       Договір набуває чинності:

• у разі внесення платежу готівкою - з наступного дня після його сплати;
• у разі безготівкового розрахунку - з дня надходження страхового платежу на рахунок страховика.

       Страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування  за застрахованих тварин:

• у разі викрадення, загибелі від стихійного лиха і нещасних випадків - з дня початку дії договору;
• у разі загибелі тварин від хвороби - після закінчення 10 днів від дня початку дії договору.

       В разі настання страхового випадку страхувальник  повинен у добовий термін заявити  про загибель тварин спеціалісту  ветеринарної служби, страховику, а при викраденні - в органи міліції.