Сільськогосподарське страхування

       МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

       ЖИТОМИРСЬКИЙ  ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

       Кафедра фінансів

 
 
 
 
 
 
 

       КУРСОВА РОБОТА 

       з предмету «Страхові послуги» на тему:

       «Сільськогосподарське страхування» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 
 
 
 
 
 
 
 

       Житомир 2010 р. 
Зміст 

       Вступ……………………………………………………………………… 

       Розділ 1. Теоретичні основи сільськогосподарського страхування:…..

1. Поняття сільськогосподарського страхування та його види………..
2. Правове регулювання в сільськогосподарському страхуванні……..
3. Виникнення та розвиток сільськогосподарського страхування…….

 

       Розділ 2. Сучасний стан сільськогосподарського страхування  в Україні:…………………………………………………………………………….

1. Місце агрострахування на страховому ринку України……………..
2. Механізм здійснення страхування в рослинництві…………………
3. Механізм здійснення страхування в тваринництві…………………

 

       Розділ 3. Напрямки розвитку сільськогосподарського страхування:…

1. Учасники страхового ринку в системі агрострахування ……………
2. Закордонний досвід сільськогосподарського страхування………….
3. Проблеми та перспективи агрострахування в Україні……………….

 

       Висновки ………………………………………………………………….. 

       Список  використаної літератури………………………………………….

                                            

 

       

       Вступ 

       В умовах ринкової економіки, коли підприємства здійснюють підприємницьку діяльність на власний ризик, кожне підприємство відповідає за усі свої дії.

       Сільськогосподарське  виробництво є одним із найбільш ризикованих видів підприємницької  діяльності. Ризиковість аграрного бізнесу визначає ряд факторів, таких як сезонність виробництва, залежність від погодних та кліматичних умов, тривалий період обороту капіталу, велика складність зміни асортименту продукції та технології, ряд інших причин. Дане твердження справедливе для сільського господарства всіх країн, але особливо великим ризикам підлягає сільськогосподарське виробництво країн, економіки яких розвиваються або перебувають в процесі трансформації. Аграрні реформи та становлення ринкових взаємовідносин, зміна форм власності та форм господарювання значно збільшують ступінь невизначеності соціально-економічних процесів в сільському господарстві і, відповідно, підсилюють вплив ризиків на аграрний бізнес. Зростає вплив макроекономічних рішень на діяльність кожного сільськогосподарського виробника. Можна стверджувати, що сама аграрна реформа є фактором ризику.

       В Україні процеси реформування аграрного  сектору проходять непросто. На сьогодні їх результатом є складний фінансовий стан сільськогосподарських підприємств, значне зменшення поголів’я сільськогосподарських тварин, збитковість тваринницької галузі, а також зниження рівня життя в сільській місцевості. Однією з причин такого стану є те, що на початку реформ в аграрно виробництві не були враховані можливі ризики реформування та їх вплив на результати діяльності сільгосппідприємств, а також не були напрацьовані адекватні інструменти та механізми їх мінімізації.

       Стає  зрозумілим, що система страхування  як система мінімізації агро ризиків, як комплекс ефективних механізмів та інструментів держави та приватного сектору є необхідною складовою частиною ринкової інфраструктури та одним з базових елементів сталого розвитку галузі.

       Дана  робота присвячена вивченню явища агрострахування. Це питання є дуже актуальним на сьогоднішній день, зважаючи на швидкі темпи інтеграції України в світове економічне середовище, та враховуючи потенціал нашої держави. Більш того, ця проблема є для України більш актуальною, ніж для багатьох інших країн тому, що лише порівняно недавно українські підприємства отримали змогу самостійно, без обмежень виходити на зовнішні ринки. Складна економічна ситуація в 90-х роках минулого століття та постійне підвищення конкуренції змусили українські підприємства виходити на зовнішні ринки, де вони зіткнулися з новими ризиками, з якими не всі підприємства могли успішно справитися.

       Мета  даної роботи полягає в вивченні теоретичних аспектів страхування  ризиками, які виникають при здійсненні підприємницької діяльності в сільському господарстві, обґрунтування шляхів покращення законодавчого та фінансового впливу держави в цьому процесі. Метою допомоги держави є розвиток страхової інфраструктури, стандартизація умов страхування, зниження вартості страхових продуктів для сільськогосподарських користувачів та підвищення якості страхових продуктів. Враховуючи те, що в агробізнесі підприємства стикаються з багатьма різними ризиками, то для окремих видів ризику потрібно розробляти окремі методи їх страхування.

       Завданням даної роботи є дослідити і  проаналізувати сільськогосподарське агрострахування, які характерні для агробізнесу, вивчити механізми їх страхування, дослідження законодавчої бази сфери страхування в АПК та сфери страхування вцілому, виявлення особливостей системи страхування для аграрного комплексу в зарубіжних країнах.

       Предмет дослідження - теоретико-методичні  засади формування системи страхування  аграрних ризиків та організація  механізму страхового захисту урожаю сільськогосподарських культур  і майна сільгоспвиробників внаслідок  природно-кліматичних ризиків.

       Галузь  страхування в агробізнесі описується з точки зору її позитивних та негативних рис, перспектив розвитку. Обґрунтовано викладаються шляхи подолання недоліків, що існують на сучасному етапі, пропозиції щодо заходів для урядових та неурядових організацій, які прискорять розвиток, зростання, підвищення глобальної та регіональної захищеності сільгоспвиробників від агроризиків, що неодмінно позитивно вплине на ефективність їх функціонування як на вітчизняному так і на зарубіжних ринках.

       В роботі використовувалися такі методи дослідження як: історичний , логічний методи, метод спостереження, загальнонаукові методи, а також економічні методи дослідження.

       Правильне управління сільськогосподарськими ризиками здатне підвищити стабільність доходів  від агробізнесу, підвищити конкурентоспроможність вітчизняних сільгоспвиробників на зовнішньому ринку, сприятиме більш інтенсивному залученню іноземних інвестицій в агропромислових комплекс, а також підвищити прибутковість окремих операцій завдяки зменшенню втрат від настання неочікуваних або не застрахованих подій. Дана робота присвячена шляхам досягнення такого результату  
 
 

 

        Розділ 1. Теоретичні основи сільськогосподарського стархування

       1.1 Поняття сільськогосподарського страхування та його види 

       Сільське  господарство - найдавніша і традиційно одна з найважливіших і водночас найбільш ризикованих галузей економіки, яка постійно перебуває під впливом стихійних сил природи. Одним із важливих елементів гарантування економічної безпеки й стабілізації фінансового стану сільськогосподарських товаровиробників повинно стати страхування.

       У перспективі АПК має стати  осередком підвищеної економічної  активності, від якої залежатиме зростання  добробуту громадян. Ці процеси потребують ефективного завершення економічної  реформи на селі, в тому числі і створення ринку землі. Реформа повинна усунути деформації структури виробництва (нині понад дві третини продукції виробляється в дрібних господарствах, де неможливо застосувати передові технології виробництва та організації ведення агробізнесу), вимагає вирішення проблема ліквідації невиправданих диспропорцій у співвідношеннях між цінами на сільськогосподарську продукцію та цінами на матеріально-технічні ресурси, які використовуються в аграрному секторі. Украй критичним (понад 70 %) залишається рівень зношення основних виробничих фондів. До цього варто додати, що за останні десять років кількість працівників, зайнятих у сільському господарстві, зменшилася майже втричі.

       Отже, забезпечення стабільного економічного зростання має здійснюватися шляхом створення умов для розвитку ефективного підприємництва в аграрному секторі, підвищення конкурентоспроможності продукції, створення цивілізованих засад для проживання й відтворення людського капіталу. Усе це вимагає серйозного фінансового оздоровлення господарств, належних механізмів розширеного відтворення факторів виробництва за рахунок збільшення власних коштів і притоку банківських і бюджетних інвестицій в цю галузь.

       Залучення як власних, так і зовнішніх інвестицій у розвиток сільськогосподарського виробництва безпосередньо залежить і від того, як вирішується проблема зменшення ризику та розподілу втрати авансованих коштів унаслідок як природних катаклізмів, так і багатьох інших непередбачуваних і незалежних від господарств обставин.

       Економічний механізм страхування сільськогосподарського виробництва полягає у створенні і використанні страхового фонду з метою відшкодування непередбачених збитків, заподіяних сільськогосподарським підприємствам стихійними лихами, іншими несприятливими подіями, що порушують нормальний процес відтворення.

       Страхування сільськогосподарських підприємств  характеризується комплексністю. Об'єкти страхування майна сільськогосподарських  підприємств поділяють на такі основні  групи:

• урожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень плодоносного віку, крім урожаю природних сінокосів та пасовищ, культур, посіяних на зелене добриво, культур, які господарство висівало протягом 3-5 років, але жодного разу не отримувало врожаю;
• дерева і плодово-ягідні кущі, що зростають у садах, та виноградники. Не приймаються на страхування багаторічні насадження, знос або зрідження яких становить понад 70%, а також ті, що підлягають списанню з балансу;
• сільськогосподарські тварини, птиця, кролі, хутрові звірі, бджолосім'ї, крім господарств, де щодо тварин установлено карантин або інші обмеження у зв'язку з інфекційними захворюваннями;
• будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об'єкти незавершеного будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, сировина, матеріали, продукція. Риболовецькі господарства можуть страхувати також судна та засоби лову[4,с.162].

       Страхування сільськогосподарських підприємств  можуть здійснювати лише ті страховики, які мають достатні страхові резерви, розгалужену мережу філій та представництв, фахівців у даній галузі.

       Світовий  досвід доводить, що значні і постійно зростаючі інвестиції в агропромисловий  комплекс, а також дедалі складніші  сучасні технології сільськогосподарського виробництва ставлять країни світу  перед необхідністю створення національних систем страхування врожаю сільськогосподарських культур. Правильно організована система страхування врожаю створює потенціал для розвитку сільськогосподарського виробництва, а також державних і приватних страхових компаній у будь-якій країні світу. Тому з метою створення сприятливих умов для розвитку аграрного сектора економіки, формування прозорого фінансового ринку, захисту економічних інтересів сільськогосподарських виробників, гарантування економічної і продовольчої безпеки держави видано Указ Президента України «Про основні засади державної політики фінансово-кредитного забезпечення сільського господарства» від 24 квітня 2001 року №16 (517).

       Законом України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 роки» від 18.01.2001 р. № 2238-111 запроваджено обов'язкове страхування майна державних (у тому числі сільськогосподарських підприємств). Відповідно до Закону України «Про страхування» в обов'язковій формі здійснюється страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності. Кабінет Міністрів України у вересні 2002 р. затвердив порядок і правила проведення обов'язкового страхування врожаю.