Ринок страхування автотранспортних засобів «авто-каско»

засобу  на інший.

         У разі настання страхового випадку страхувальник (або вигодо-набувач, інша зацікавлена особа) зобов'язаний сповістити про це страховику. Останній має вжити заходів до термінового оформлення страхового випадку й виплати компенсації збитків. Якщо, наприклад, страховим випадком є ДТП, то страхувальник має повідомити:

• час, місце й причину ДТП;
• де знаходиться застрахований транспортний засіб;
• дані про водія або іншу особу, яка керувала автомобілем;
• дані про третіх осіб, які потрапили в ДТП;
• мета використання автомобіля; номер, дату й місце придбання страхового поліса.

       Для отримання страхового відшкодування  страхувальник (правонаступник) подає страховику не пізніше 90 днів з часу страхового випадку заяву на виплату відшкодування й документи, що підтверджують характер та обставини страхового випадку. Заява має бути зареєстрована в журналі страхових випадків.

       Документами, що розглядаються під час складання  страхового акта та вирішенні питання  про виплати, здебільшого є:

• паспорт або інший документ, що засвідчує особу страхувальника, його правонаступника чи інших осіб, визначених умовами страхування;
• довідка Державтоінспекції (ДАІ) про ДТП з доданням схеми пригоди;
• довідка медичного закладу про відсутність у водія алкогольного чи наркотичного сп'яніння (якщо страховим випадком є ДТП);
• акт огляду та фотографії пошкодженого транспортного засобук;
• довідка СТО щодо технічного стану транспортного засобу, окремих його вузлів та агрегатів;
• калькуляція вартості відновлювальних робіт і деталей або інші

документи, що підтверджують витрати, необхідні  для компенсації збитків;

• довідки від пожежної служби, медичних установ, гідрометеослужби, слідчих та інших органів, які мають інформацію про ДТП та інші страхові випадки, які зазначені у заяві на відшкодування;
• постанова суду про притягнення винних до адміністративної відповідальності;
• постанова про порушення кримінальної справи;
• постанова про припинення провадження кримінальної справи;
• реєстраційне свідоцтво[7].

       У разі угону транспортного засобу страхувальник передає страховику також комплект ключів.

       Від характеру страхового випадку залежить і технологія його розслідування. Одна справа, коли у страховому випадку  є винні особи, яким потрібно пред'явити  доказові претензії. Це вимагає складного  документування такої події. Значно легше вирішуються питання, коли пошкодження транспортного засобу незначні, сталися внаслідок стихійного лиха чи іншої причини, що не зумовлює необхідності оформлення регресного позову до винної особи.

       Розмір  завданих збитків визначається страховиком  за участю страхувальника на підставі перелічених вище документів. Відшкодуванню підлягають тільки прямі збитки, за винятком упущеної користі, витрат на оренду чи наймання іншого транспортного засобу, моральних збитків тощо.

       Страховик відшкодовує в межах страхової  суми збиток, який виник унаслідок  страхового| випадку, а саме витрати:

• пов’язані з необхідними й доречними діями з урятування застрахованого транспортного засобу й запобігання чи зменшення розміру збитку;
• на оплату вартості експертного оцінювання пошкоджень застрахованого транспортного засобу та оформлення відповідного документа. Якщо страхувальник не погодиться з висновками експерта, він має право звернутися до іншого експерта з оплатою його послуг за власний кошт. У разі, якщо повторною експертизою будуть доведені помилки в розрахунках пошкоджень першої експертизи, то витрати на таку експертизу також мають відноситися за рахунок страховика;
• за транспортування пошкодженого транспортного засобу до найближчого місця ремонту (у разі неможливості його пересування своїм ходом);
• на придбання й доставку запчастин і матеріалів, необхідних для виконання ремонту;
• на відновний ремонт, який став необхідним унаслідок страхового випадку, зокрема й вартість запасних частин, матеріалів і роботи;
• фактичний збиток, завданий унаслідок страхового випадку, за вирахуванням амортизаційного зношення вартості запасних частин, що підлягають заміні;
• пов'язані з усуненням прихованих пошкоджень і дефектів, виявлених у процесі ремонту, що сталися внаслідок страхового випадку;
• пов'язані з отриманням документів, які підтверджують факт настання страхового випадку й визначають розмір збитку[7].

       Відшкодування не можуть виходити за межі страхової  суми, що обумовлена договором страхування, й перевищувати прямі збитки.

       Якщо  під час укладення договору страхова сума свідомо була завищена, то страховик  провадитиме відшкодування з  розрахунку дійсної вартості транспортного засобу за цінами й тарифами, що діяли на мить укладення договору.

       Страхові  компанії виплачують страхове відшкодування  здебільшого впродовж 15 днів після складання страхового акта. В окремих випадках, коли надані документи суперечать один одному або не дають можливості однозначно з'ясувати обставини, характер, розмір збитку, особу, винну в настанні страхового випадку, строк прийняття рішення може бути подовжений. В інтересах страховика скоротити цей термін до мінімально можливого, оскільки оперативність задоволення претензій суттєво впливає на імідж компанії [18,C.276-277].

       Страховик не відшкодовує вартість:

• ремонту й технічного обслуговування транспортного засобу, що не зумовлені настанням страхового випадку;
• робіт, що пов'язані з переобладнанням транспортного засобу,

       ремонтом    або   заміною    його    окремих    частин,    деталей   і   приладів

       унаслідок їх зношення, технічного браку, поломки;

• заміни вузлів та агрегатів у зборі через відсутність у ремонтних підприємствах запасних частин для ремонту цих вузлів та агрегатів;
• відновлення втрачених експлуатаційних якостей;
• перевищення ціни на частини, деталі та прилади, що потребують заміни, над погодженими зі страховиком.

       Відшкодування збитків провадиться за вирахуванням амортизаційного зношення запасних частин, що підлягають заміні, деталей і приладів, якщо інше не було обумовлено під час укладення договору страхування.

       Збитки  визначаються розміром:

• страхової суми в разі знищення чи незаконного заволодіння транспортним засобом;
• необхідних відновлюваних робіт унаслідок страхового випадку в разі пошкодження транспортного засобу;
• витрат на рятування транспортного засобу і приведення його у належний стан[7].

       Виплата відшкодування може здійснюватися  шляхом сплати вартості замінюваних  частин, деталей і приладів на аналогічні пошкодженим та вартості відновлюваного ремонту застрахованого транспортного засобу постачальнику запчастин, ремонтному підприємству або сплати названих витрат безпосередньо страхувальнику.

       Пошкоджені  частини,  деталі та прилади до транспортного засобу,

заміна  яких має бути сплачена під час  відшкодування збитків, повинні  бути передані страховику.

       У разі незаконного заволодіння застрахованим  транспортним засобом, за порушення  кримінальної справи виплата відкладається  або здійснюється частково (наприклад, у розмірі 30 % страхового відшкодування), а решта — по закінченні терміну попереднього розслідування справи. Страхувальнику, у разі його невинуватості, повністю виплачуються страхове відшкодування, за винятком франшизи.

       Якщо  страхові випадки виникали неодноразово, то наступні виплати страхового відшкодування  провадитимуться з розрахунку зменшеної страхової суми на розмір сум, виплачених раніше.

       У разі отримання страхового відшкодування  страхувальник має здійснити  документальну передачу права власності  на транспортного засобу страховику. Останній може пред'явити позов до особи, яка винна у завданні збитків.                                                                                                                                                                                                                                                      

       Страхувальник, який втримав від особи, винної в  настанні страхового випадку, повне  відшкодування збитків, утрачає  право на одержання страхового, відшкодування. Якщо збитки винною особою відшкодовано частково, страховик виплачує лише різницю між належним за умовами договору страховим відшкодуванням за певним випадком і сумою збитку, відшкодованого страхувальнику безпосередньо ванною особою.

       У разі, якщо страхувальнику було передано знайдений транспортний засіб, яким незаконно заволоділи треті особи, він зобов'язаний повернути страховику отримане страхове відшкодування за вирахуванням витрат на ремонт та приведення транспортного засобу у належний стан після страхового випадку.

       За  страхування транспортного засобу на повну вартість у разі його знищення (коли вартість відновлювального ремонту перевищує 75 % страхової суми), страховик виплачує всю страхову суму, за вирахуванням безумовної франшизи, а пошкоджений транспортний засіб після зняття його з обліку в органах ДАІ передається страховику. У разі відмови передати транспортний засіб страховику останнім виплачується страхувальникові різниця між страховою сумою та залишковою вартістю транспортного засобу.

       Якщо  договором передбачена сплата страхової  премії на виплат, то у разі настання страхового випадку страховик може ви платити відшкодування з утриманням заборгованості зі сплати платежів за весь термін дії договору або здійснити страхове відшкодування пропорційно сплаченій премії [18,C278-280]. 
 

       3 Проблеми ринку автострахування в Україні та шляхи їх вирішення  
 

       В умовах економічної і фінансової кризи знижується активність на страховому ринку. Для її активізації необхідною умовою є стабільність гривні, завершення процесів приватизації в основних галузях  народного господарства. В принципі захистити можна тільки власника і в умовах нормального функціонування фінансової системи. В умовах стабілізації економіки, зміни форм власності  та механізму управління в державному секторі економіки потреба суб'єктів  господарської діяльності у захисті  своїх майнових інтересів та інтересів  працівників від різноманітних  ризиків зростає. Держава також  зацікавлена страховому захисті  державного майна та підвищенні соціально-економічної  захищеності громадян України.

       Страхування - одна з галузей економіки, в якій за останні роки спостерігається  зростання основних показників.

       Існуюча структура страхового ринку України  не сприяє зміцненню соціального  захисту громадян та забезпеченню внутрішніх інвестицій. Українські страховики передають  іноземним страховикам (перестраховикам) до 90 відсотків страхової премії під час страхування авіаційних і морських ризиків, ризиків здоров'я людей, які від'їжджають за кордон, до 60 відсотків - за авто-каско, до 50 відсотків – під  час  страхування   великих   майнових

 ризиків.

       Страхова  галузь забезпечує перерозподіл лише 0,9 відсотка валового внутрішнього продукту (цей показник у розвинутих країнах  становить 8 - 12 відсотків), що свідчить про потенційні можливості її подальшого розвитку та про те, що страховий  ринок не акумулює значного обсягу інвестиційних ресурсів та не справляє відчутного впливу на процес перерозподілу  валового внутрішнього продукту.