Ринок страхування автотранспортних засобів «авто-каско»

 

       Рисунок 1.1 – Класифікація страхових ризиків 

       До  страхових ризиків не відносять  й виплати страхового відшкодування  не провадять у разі:

• незаконного заволодіння транспортними засобами, крадіжки його окремих частин і деталей, а також у разі знищення чи пошкодження транспортного засобу унаслідок умисних дій страхувальника та інших осіб, які користуються транспортними засобами на законних підставах, або якщо шкода є наслідком дій визначеного вигодо набувача;
• природного зносу конструкцій і деталей;
• зміни конструкцій транспортного засобу  або установки невідповідних деталей (устаткування), на які немає допуску виробника або уповноважених органів;
• використання транспортних засобів у технічному стані, який не відповідає вимогам Правил дорожнього руху;
• гниття, корозії та інших природних хімічних процесів, що     відбувається з транспортним засобом через зберігання його у неналежних

умовах;

• обробки теплом, вогнем чи іншим  термічним впливом на транспортний засіб;
• грубого порушення страхувальником Правил дорожнього руху, а саме : перевищення встановлених обмежень швидкості ; проїзд на заборонений сигнал світлофора або жест регулювальника; недотримання вимог  дорожніх знаків, ліній розмітки, які забороняють або обмежують рух транспортного засобу;
• управління транспортного засобу особою, яка не має посвідчення водія відповідної категорії або перебуває в стані алкогольного сп’яніння, під впливом наркотичних чи токсичних речовин;
• непідкорення  працівникам  ДАІ або втеча з місця пригоди;
• перевезення транспортного засобу морським , залізничним  та іншими видами транспорту;
• участі транспортного засобу у спортивних змаганнях ( якщо це не обумовлено договором страхування);
• використання транспортного засобу  для навчальної їзди.

       До  страхових випадків більшість страховиків  не відносять також такі:

• захоплення транспортного засобу третіми особами, які добровільно допущені власником чи його довіреною особою в салон;
• збитки за пошкодження (знищення) автошин , крадіжку інструментів  і коліс , що входять  у комплектність транспортного засобу;
• втрата або пошкодження  багажу, що перевозяться застрахованим транспортним засобом;
• збитки , зумовлені  пожежею або вибухом з причин порушення правил техніки безпеки; пошкодження транспортного засобу  унаслідок перевезення, застосування вогнепальної зброї  або вибухових пристроїв;
• збиток, пов'язаний з втратою декоративних ковпаків коліс під час руху;
• вартість ремонту й технічного обслуговування транспортного

засобу, які не були зумовлені страховим  випадком;

• збитки, що зумовлені такими форс-мажорними обставинами, як: воєнні дії , терористичні акти, громадські заворушення , радіоактивне та хімічне забруднення, що зумовлює неможливість експлуатації транспортного засобу, або конфіскація чи арешт транспортного засобу [18, С.277-279].

       Методичні підходи щодо оцінювання рівня страхового ризику за автотранспортним страхуванням мають враховувати наступні особливості  страхової оцінки ризику:

       – виникнення збитків за автотранспортним страхуванням є випадковим процесом, у якому як кількість збитків, так і розмір кожного з них  є наперед невідомими.

         Незважаючина те, що у страхові  тарифи, як правило, закладається  ризикова надбавка, призначена забезпечити  стійкість фінансового результату  продукту страхування, завжди  залишається імовірність того, що  в даний проміжокчасу фінансовий  результат буде негативним унаслідок  випадкових відхилень;

       – застраховані автомобілі несуть у собі різний ризик,  який характеризується індивідуальною імовірністю виникнення і величиною збитку.

         Тому для автомобілів як об’єктів страхування,  які різні за вартістю,  роками випуску, технічним станом, призначено індивідуальні тарифи,  що відображають рівень ризику, який кожен з цих об’єктів у собі несе.

       З одного боку, це справедливо щодо страхувальників, з іншого боку, і для самої компанії диференціювання тарифу має низку  позитивних наслідків. Насамперед слід зазначити необхідність досягнення збалансованості портфеля, що робить стабільнішими фінансові результати страхової компанії.

       Важливість  організації страхового захисту  транспортних засобів обумовлена специфічною природою ризиків, які загрожують транспортному засобу (рисунок 1.2).

       

       Рисунок 1.2 - Структура ризиків автотранспортного страхування в Україні у 2010 році 

       На  рисунку проілюстровано питому вагу ризиків,  що зумовлюють пошкодження або знищення автотранспортного засобу.  Найнебезпечнішим ризиком для автомобіля є настання страхового випадку внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.  Такий показник зумовлений самою природою автомобіля та його призначенням.  Автотранспорт створений для пересування вантажів та пасажирів. Оскільки він є рухомим майном, ймовірність настання негативних випадків для нього значно більша, ніж для нерухомого майна.

       При спостереженні достатньо великої кількості об’єктів, яким загрожують однакові ризики впродовж певного проміжку часу,можна виявити закономірність їх настання та фактори, що впливають на них. В автотранспортному страхуванні фактори впливу на страхові ризики можуть застосовуватись у різних комбінаціях, залежно від конкретних умов, особливостей та окремих страхувальників.

       В автотранспортному страхуванні  на визначення ступеня ризику і розміру тарифної ставки впливають дві групи факторів:

       а) Внутрішні фактори ризику, які безпосередньо залежать від транспортного засобу:

       - вид  транспортного    засобу ( при    страхуванні    більшості    видів

транспортних засобів страховики застосовують рейтингові групи, у які об’єднують транспортні засоби,відповідно до ступеня ризику);

       - характер використання транспортного засобу (страховики беруть до уваги те,з якою метою буде використовуватися транспорт – для перевезення пасажирів чи власного використання);

       - місце переважного використання автотранспорту (місто, райони, далекі поїздки);

       - вид страхового захисту (страхове відшкодування може виплачуватися як за усіма можливими ризиками одночасно, так і за окремими);

       - термін використання і вартість транспортного засобу.

       Вітчизняні  страховики для визначення ступеня ризику, насамперед, враховують на практиці види ризиків, на випадок настання яких проводиться страхування, та вид транспортного засобу (йде поділ на більш і менш престижні автомобілі), згодом – термін використання і вартість автомобіля (чим більша вартість автотранспортного засобу, тим більшим буде розмір страхового тарифу).

       б) Зовнішні фактори, які не залежать від транспортного засобу, а в більшій мірі від водія (рисунок 1.2). 

       

       Рисунок 1. 2- Зовнішні фактори, що залежать від власника страхового поліса за автотранспортним страхуванням та особи водія

       При визначенні ризику в автотранспортному  страхуванні доцільно

враховувати такі його основні ознаки:

       – велика кількість страхових випадків,які  щоденно трапляються з автотранспортними  засобами;

       – випадковий характер настання страхової  події за часом та в просторі, що обумовлений самою природою автомобільного транспорту (його постійним переміщенням);

       – співвідношення випадковості прояву певного ризику із сукупністю автотранспортних засобів;

       – необхідність об’єктивного виміру й  оцінки шкідливих наслідків реалізації страхового ризику, яка потрібна для  забезпечення фінансової стабільності страховика в майбутньому.

       Вітчизняні  страховики використовують з вищевказаних факторів впливу на ступінь ризику фактично тільки другий пункт – фактор досвіду водіння (чим більший він у страхувальника, а отже більше часу проведено за кермом автомобіля, тим нижчий розмір страхового платежу.

       При автотранспортному страхуванні страховики застосовують систему пільг та знижок за безаварійність руху страхувальника. Забезпечуючи взаємозалежність між ставкою страхової премії та кількістю претензій, програма знижок змушує власника поліса до додаткового догляду за транспортним засобом, чи принаймні до відмови щодо претензій у випадку незначного пошкодження автотранспорту.

       У даному контексті страховикам необхідно   розробляти правила та умови страхування, які б більш чітко і повно  задовольняли потреби страхувальниківі  запропонувати нові підходи до розрахунку тарифів, які враховували б усі  вищевказані фактори ризику. 
 
 

       2  Аналіз стану добровільного страхування  автотранспортних засобів (авто-каско) 
 

       В автострахуванні до об'єктів страхування  відносять:

• страхування авто-каско,
• страхування цивільної відповідальності;
• страхування від всіх ризиків; страхування експортно-імпортних вантажів;
• страхування вантажів при перевезеннях в внутрішніх повідомленнях;
• страхування від нещасних випадків при ДТП.

       Страхування авто-каско - це страховий захист від будь-яких збитків, що можуть виникнути в результаті пошкодження, повної загибелі або втрати автотранспортного засобу або окремих його частин при настанні омовлених в страховому полісі випадків. Страхування авто-каско звичайно проводиться в добровільній формі і їм можуть бути охоплені всі види транспортних засобів, які знаходяться в експлуатації, а саме - вантажні і спеціальні автомобілі, тягачі і автобуси, легкові автомобілі і причепи до них, трактори, мотоцикли [12].

       В автострахуванні використовується декілька різновидів договорів страхування, що передбачаються різноманітні обсяги страхового покриття можливих ризиків, від повного до часткового страхування авто-каско. При повному страхуванні авто-каско володарю транспортного засобу надається страховий захист від збитків, що виникли в результаті пошкодження об'єкту, що застраховано внаслідок аварії, зіткнення з будь-яким іншим предметом, пожежі, самозаймання, вибуху, дії непереборної сили або стихійного лиха, крадіжки, інших протиправних дій третіх осіб і т.д., за винятком збитків, що мають експлуатаційний характер.

       При страхуванні автотранспортних засобів  на умовах часткового

Авто-каско страхове покриття надається звичайно в наступних випадках: пожежа, вибух двигуна, протиправне викрадення, пошкодження транспортного засобу при викраденні, бій скла, стихійне лихо і т.п.

       Договір на повне і часткове страхування авто-каско може заключатись на необмежений час, а страховий поліс бути дійсним до тих пір, доки одна з сторін не розірве договір або він не втратить своєї сили, наприклад, із-за несплати страхового внеску або в випадку, коли договір дійсний на території країни, а володар автомобіля від’їхав за її межі.

       При страхуванні авто-каско діє умова добровільної, а інколи і обов'язкової участі страховика в відшкодуванні збитків або так звана "франшиза". В цьому разі страхове відшкодування зменшується на величину власної участі страховика і припускає звільнення страховика від відшкодування збитків, не що перевищують певного розміру, наприклад, 5-10% страховий суми.

       Добровільне страхування поширюється на механічні  транспортні засоби(легкові,вантажні та спеціальні автомобілі,автобуси, трактори, мотоцикли, мопеди, моторолери, інші транспортні  засоби обладнані двигуном і причепи  до них), які зареєстровані в ДАІ . Перелічені транспортні засоби повинні  належати страхувальнику на законних підставах ( на правах власності, повного  господарського володіння, оперативного володіння, договору оренди, лізингу  або доручення) [18, С.272-275].

       Разом з транспортним засобом може бути застраховане додаткове обладнання . Це може бути обладнання не передбачене  заводською комплектацією та встановлене  на транспортному засобі стаціонарно: магнітола СD тощо. Переносні предмети (наприклад, малогабаритні телевізори, радіоприймачі , фотокамери) до додаткового обладнання не належать. Додаткове обладнання  страхують після його огляду. Окремо від транспортного засобу додаткове обладнання зазвичай не страхують.