Інноваційні проекти

     Загальне  правило при ухваленні рішення  щодо інноваційного проекту: інновації  необхідно здійснювати, якщо очікуваний рівень доходу на капітал не нижче (або  дорівнює) ринкової ставки відсотка за позиками. Порівняння рівня доходу на капітал із процентною ставкою – один із способів обґрунтування ефективності інновацій.

     Крім  чистого приведеного доходу для  відбору інноваційних проектів використовують і інші показники: термін окупності; період окупності; внутрішню норму прибутковості; рентабельність.

     Термін  окупності показує, за який час можуть окупитися інвестиції в інноваційний проект з урахуванням первинних  капітальних вкладень.

     Період  окупності – це відрізок часу, протягом якого сума чистих доходів, дисконтованих на момент завершення інвестицій, буде рівна сумі інвестицій. Показник застосовується у міжнародній практиці замість терміну окупності.

     Внутрішня норма прибутковості – це розрахункова ставка процентів, при якій капіталізація регулярно отримуваного доходу дає суму, рівну інвестиціям, тобто коли інвестиції окупаються. Рекомендується відбирати проекти, внутрішня норма прибутковості яких не нижче 15-20%.

     Рентабельність  визначається як співвідношення ефекту від реалізації результатів проекту  та витрат на нього.

     У західній практиці оцінки інноваційних проектів розраховують відношення приведених доходів до інвестиційних витрат, і цей показник називають індексом прибутковості.

     Для відбору ефективного варіанту інноваційних заходів використовують показники порівняльної економічної ефективності, які враховують лише змінюються по порівнюємо варіантами вартісні частини: наведені витрат; термін окупності додаткових інвестицій в інновації; коефіцієнт ефективності додаткових інвестицій в інновації.

     У практиці управління інноваційними проектами застосовуються наступні способи зниження ризику:

     - розподіл ризику між учасниками проекту (передача частини ризику співвиконавцями);

     - страхування ризику;

     - резервування коштів на покриття непередбачених витрат. Розподіл ризику здійснюється при розробці фінансового плану проекту та контрактних документів. При цьому учасники проекту приймають рішення щодо збільшення або зменшення кількості потенційних інвесторів. Тут повинна виявлятися певна гнучкість учасників переговорів.

     Страхування ризику означає передачу певних ризиків  страховим компаніям. Це робиться тоді, коли великий проект може мати затримки в реалізації, що призводить до збільшення вартості робіт, що перевищує початкову  вартість проекту.

     Резервування  коштів на покриття непередбачених витрат передбачає встановлення співвідношення між потенційними ризиками, які впливають на вартість проекту, та витратами, необхідними для подолання збоїв у виконанні проекту. При цьому необхідно враховувати точність первісної вартості проекту і його елементів. Оцінка непередбачених витрат дозволяє звести до мінімуму перевитрата коштів. Структура резерву на покриття непередбачених витрат визначається двома методами:

     • резерв поділяється на загальний  і спеціальний;

     • непередбачені витрати розподіляються за видами витрат.

     Загальний резерв покриває зміни в кошторисі  та інші витрати. Спеціальний резерв включає в себе надбавки на покриття підвищення цін, збільшення витрат по позиціях, оплату позовів по контрактах. Цей метод особливо важливий в умовах інфляції.

     Диференціація резерву за видами витрат дозволяє визначити ступінь ризику, пов'язаного  з кожним видом витрат, і в подальшому врахувати ризик на окремих етапах проекту. Детальне поділ робіт сприяє набуттю досвіду і створює  базу даних для коректування непередбачених витрат.

     План  фінансування проекту повинен враховувати: ризик нежиттєздатність проекту; податковий ризик; ризик незавершення проекту. [8, с. 106-118]

      Висновки 

     Інноваційний  проект – це система взаємопов'язаних цілей і програм їхнього досягнення, що являють собою комплекс науково-дослідних, дослідно-конструкторських, виробничих, організаційних, фінансових, комерційних й інших заходів, відповідним чином організованих, оформлених комплектом проектної документації і забезпечуючих ефективне вирішення конкретного науково-технічного завдання, вираженого в кількісних показниках і приводить до інновації. До основних елементів інноваційного проекту відносяться:

     Різноманіття  можливих цілей і завдань науково-технічного розвитку визначає і розмаїтість видів інноваційних проектів. Загальноприйнятої класифікації їх не існує. Доцільно класифікувати інноваційні проекти за такими ознаками, як період реалізації проекту, характер цілей проекту, вид потреби, що задовольняється, тип інновацій і рівень прийнятих рішень.

     Для того щоб реалізувати будь-який інноваційний проект, необхідно скласти  
бізнес-план. У ньому обґрунтовуються все, майбутні аспекти діяльності, аналізуються можливі проблеми, які можуть виникнути. Актуальність бізнес-плану залежить від особливостей інноваційних проектів.

     Успіх інноваційного проекту залежить від ефективної взаємодії менеджерів та спеціалістів проекту.

     Управління  інноваційним проектом не відбувається поза зв'язком зі стратегією фірми. Воно має бути саме вбудовано в  стратегію фірми. Однак при цьому можуть виникати проблеми різного роду.

     При виборі структури управління проектом необхідно забезпечити оперативність  у прийнятті рішень і на цій  основі домогтися ефективності інновацій, повинна бути забезпечена раціоналізація структури управління, ефективне використання фахівців в рамках обраної структури проекту.

     Одним із найважливіших аспектів розробки інноваційного проекту є визначення обсягу коштів для його реалізації і оптимізація джерел і термінів їх надходження, від чого значною мірою залежить швидкість виведення нового товару на ринок, а отже — його комерційний успіх.

     План  фінансування проекту повинен враховувати: ризик нежиттєздатність проекту; податковий ризик; ризик незавершення проекту.

     Інвестори завжди повинні бути впевнені, що можливі доходи від проекту будуть достатні для покриття витрат, виплати заборгованості, забезпечення окупності капіталовкладень.

     На  мікрорівні інноваційному менеджеру  основну увагу слід приділити  комерційної ефективності проекту, яка визначається як відношення фінансових витрат та результатів 

Список  використаної літератури 

1. Інноваційний  менеджмент / За. ред. С.Д. Ильенковой. –  М.: ЮНИТИ, 2004р.
2. Гриньов В.Ф. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник. – К.: МАУП, 2001р.
3. Фатхутдінов Р.А. Інноваційний менеджмент: Підручник. – М.: ЗАТ «Бізнес-школа», 2006р.
4. Василенко В.О. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник. – К.:ЦУЛ, 2003р.
5. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації: Антонюк Л.Л., Савчук В.С. – КНЕУ, 2003р.
6. Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник. – КНЕУ, 2003р.
7. Федоренко В.Г. Інвестування. – К.: Науковий світ, 2002р.
8. Федоренко В.Г. Інноваційний менеджмент. – К.МАУП, 1999р.
9. Данілов О.Д., Івашина Г.М. Інвестування: Навчальний посібник. – Ірпінь, 2001р.
10. Стадник В.В., Йохна М.А. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник. – «Альма-матер», 2006р.
11. Кириченко О. Фінансовий менеджмент на підприємствах України: принципи забезпечення позитивної динаміки. / О.Кириченко//Банківська справа. – 2007. - № 5. – с.3-17
12. Череп А.В. Фінансовий менеджмент як необхідна передумова ефективності управління підприємством // Економіка, фінанси, право. – 2005. - № 3. – с. 13-16