Інноваційні проекти

     Перераховані  підстави можна використовувати  при побудові як суцільної, наскрізної, так і блочної класифікації внутрішніх економічних ризиків підприємства. При оцінці ризику інноваційних проектів мається на увазі: ступінь відповідності проекту ринкової та інноваційної стратегії підприємства; рівень науково-дослідних робіт, їх рівень виробництва; інноваційний маркетинг. [8, с. 76-79]

     Для управління інноваційними ризиками доцільно їх систематизувати.

     У інноваційних проектах важливо враховувати ризик незатребуваності нової продукції, нового проектного рішення і т.д.

     Ризик незатребуваності продукції – це ймовірність втрат для підприємства-виробника внаслідок можливої відмови споживача від його продукції. Він характеризується величиною можливої економічної та моральної шкоди, завданої фірм з даної причини внаслідок падіння попиту на її продукцію.

     Ризик незатребуваності продукції належить до категорії змішаного і пов'язаний як з невизначеністю зовнішніх обставин, так і з діяльністю самого підприємства, що виробляє і реалізовує продукцію.

     Найкраще, якщо виробник виявить ризик в  періоді попереднього виробництва, коли підприємство ще не зазнало виробничих витрат.

     Економічний ризик – це можливість (імовірність) втрат, що виникають при прийнятті та реалізації економічних рішень. Економічні ризики пов'язані перш за все з фінансуванням і калькуляцією проекту. Вони можуть виникнути внаслідок помилкового планування, калькуляції і оцінок. Головним наслідком таких ризиків є зміна загальнопроектних витрат. Причини виникнення бувають різними, наприклад зовнішні впливи (політичні потрясіння, місцеве законодавство і т.д., а також внутрішні фактори; помилки менеджменту).

     Подальше  розмежування ризиків інноваційних проектів здійснюється за такими принципами:

     - ризик оригінальності, зумовлений тим, що оригінальні технології можуть бути незатребувані виробництвом та ринком;

     - ризик технологічної "неадекватності (нова продукція стає інвестиційно-привабливою, якщо може технологічно застосовуватися у виробництві);

     - ризик фінансової неадекватності (невідповідність значення інноваційному проекту та послуги, що фінансових коштів на його реалізацію);

     - ризик некерованості проектом (успішна реалізація проекту передбачає поєднання оригінальності і опрацьованості проекту і згуртованості й професіоналізму управлінської команди);

     - технічні ризики можливі в ході виготовлення і пізніше під час монтажу та комерційної експлуатації придбаного обладнання. Внаслідок їх появи знижується якість роботи обладнання та виробленої на ньому продукції. Причиною виникнення технічних ризиків є складність обладнання, а також недосвідченість персоналу в застосуванні нових систем та технологій;

     - ризики термінів виникають, якщо неправильно враховано час на виконання певних робіт, а також на проведення різного роду допоміжних заходів (збір інформації, складання документації, ділові поїздки і т.д.)

     - соціокультурні ризики, пов'язані з соціальними, політичними чинниками, культурними нормами, цінностями та іншими відносинами в суспільстві;

     - політичні ризики виникають в результаті особливостей і відмінностей в політичних і економічних системах окремих держав, наприклад, податкове законодавство, експортно-імпортні обмеження, небезпеки військових дій і політичних переворотів. Політичні ризики мають високу питому вагу в країнах третього світу і в державах з нестабільною політичною та економічною ситуацією;

     - юридичні ризики включають в себе всі можливі ризики, що виникають внаслідок законів, нормативних актів, контрактів і договорів.

     Наведений перелік охоплює не всі види проектних ризиків, а лише найбільш характерні для будь-якого проекту. [10, с. 401-406]

     Ризики  навколишнього середовища проекту  є основною причиною виникнення інших  ризиків і безпосередньо впливають  на успіх реалізації проекту, тому вони стоять на чолі причинно-наслідкового схеми учасників проекту. Внутрішні ризики, з одного боку, виникають з ризиків навколишнього середовища (зовнішніх), а з іншого – самі можуть бути причиною виникнення проблем. Ці дві групи відносяться до первинних проектних ризиків. Всі інші ризики є наслідком первинних ризиків (ризики якості, потужностей, виконання термінів, витрат і т.д.).

     Ця  група ризиків міжнародних інноваційних проектів обумовлена загальним положенням країни, в якій реалізується проект, тому їх часто називають ризиками замовника. Ретельний аналіз таких ризиків дозволить уникнути нових проблем, у зв'язку з чим аналіз зовнішніх умов проекту є основоположним для всього процесу ідентифікації потенційних ризиків.

     Учасники  реалізації інноваційного проекту стикаються з проблемами прийняття підприємницького рішення в умовах ризикової ситуації.

     Управління  ризиками інноваційних проектів припускає  рішення наступних завдань: виявлення ризиків; оцінку ризиків (частоту виникнення, масштаби і наслідки ризиків); вплив на потенційні ризики; контроль ризиків (збір та аналіз інформації про що виникають у процесі реалізації проекту ризики, дії та ін.)

     Варіанти прийняття рішень в умовах ризикової ситуації:

     - ухилення від ризику - суб'єкт, який приймає рішення, прагне максимально уникнути можливих ризиків, тому він готовий нести великі витрати на різні заходи з контролю і страховки ризиків;

     - переваги ризику – суб'єкт охоче йде назустріч ризику, він приймає лише мінімальні заходи по його страхуванню і готовий сам нести відповідальність за його наслідки. Ця стратегія характерна для тих індивідуумів, які очікують у результаті спекулятивних ризиків вигідні доходи;

     - байдужість до ризику – суб'єкт, який приймає рішення, прагне до оптимізації витрат на ризик і намагається зважено застосовувати різні інструменти і методи страхування та ліквідації ризику.

     Розподіл  ризиків між учасниками проектів, як правило, закріплюється в проектному контракті.

     Важливо мати на увазі, що поведінка в ризикової  ситуації залежить в основному від  рівня інформованості того чи іншого учасника проекту щодо різних сторін і аспектів реалізації проектів. [1, с. 54-61]

     Для того щоб управляти ризиками, необхідно  їх оцінювати.

     У разі виявлення ризику перш за все  слід визначити існування зон  ризику для роботи, що проводиться, а при їх наявності хоча б якісно оцінити важливість цих ризиків.

     Алгоритм  методу експертної оцінки економічних  ризиків включає в себе:

     - розробку переліку можливих ризиків по всіх етапах і ключовим подіям реалізованого рішення;

     - визначення небезпеки кожного ризику для можливості реалізації прийнятого управлінського рішення і досягнення поставленої мети;

     - знаходження ймовірності ризику.

     Небезпеку ризику доцільніше визначати у відсотках або частках одиниці таким чином, щоб сума показників по етапам і подіям реалізованого проекту чи іншого рішення становила 100% або одиницю. Це дозволить провести попередній аналіз структури можливих небезпек ризику, виділивши найбільш важливі з даної точки зору етапи для подальшого контролю за їхнім походженням. Небезпека можна також трактувати як суттєвість наслідків настання ризику на якомусь етапі, пов'язану з можливістю виправлення помилки.

     Допустима і бальна оцінка небезпеки ризиків. Проте її застосування не дозволяє провести структурний аналіз.

     Попередній  аналіз є найбільш відповідальним. Виявлені і виправлені на даному етапі помилки не завдадуть істотної шкоди підприємству, так як фінансовий збиток буде обмежений сумою коштів, витрачених, наприклад, на розробку вироби, технології, дослідження ринку збуту.

     Поточний  аналіз здійснюється вже в процесі  виготовлення нової продукції. До цього  етапу підприємство витрачає на новий  проект значно більше коштів, ніж до його запуску у виробництво. Вони включають в себе крім перерахованих  витрати на оснащення, закупівлю  необхідних основних фондів (обладнання, інвентарю, інструментів і т.д.), матеріальних ресурсів (основних і допоміжних матеріалів, комплектуючих виробів тощо), витрати на оплату праці (заробітна плата з нарахуваннями) та ін..

     Якщо  вироблений інноваційний продукт не відповідає вимогам, що пред'являються до його якості, то виникають такі ситуації:

     1) товар залишився у виробника,  але є можливість його реалізації  іншому покупцеві: за тією ж ціною; за зниженою ціною; по заплановій чи заниженою ціною, але з додатковими витратами на виправлення шлюбу або доведення вироби до проектного рівня якості. Розмір прибутку знаходиться в залежності від величини додаткових витрат;

     2) товар у виробника, але внаслідок  його низької якості можливість  реалізації відсутній. У цьому  випадку є два виходи: продаж за ціною можливого використання; реалізація утилізованих матеріалів.

     Звідси  очевидно велике значення безперервного  поточного аналізу та контролю нової  продукції та її реалізації на споживчому ринку.

     Останній  етап аналізу пов'язаний з виявленням причин та факторів, як негативних (низької якості), так і позитивних (відповідність стандартам, ТУ, світовому рівню), оцінкою їх впливу на якість продукції та витрати.

     Виявлена  на даному етапі неякісна продукція  виробникові завдає найбільшої шкоди. Він складається з величини виробничої собівартості, комерційних витрат, витрат на гарантійний ремонт або заміну неякісної продукції, оплату штрафів і 'неустойок (якщо вони передбачені договором поставки). Реальний збиток більше матеріального внаслідок дії морального чинника, що завдає великої шкоди виробнику. У перспективі ж тривалий виробництво низькоякісного вироби призведе до падіння попиту на продукцію фірми.

     Комплексний підсумковий проектний аналіз необхідно  розділити на етапи – контрольні точки. Це дозволить своєчасно виявити негативні ситуації і тенденції і уникнути підвищення витрат фірми і ризику банкрутства. [10, с. 407-410]

     З точки зору об'єкта аналіз може характеризувати  різні його сторони. Тоді склад аналізу  буде, наприклад, таким: комерційний; технічний; організаційний; соціальний; екологічний; економічний.

     Ці  види мають обов'язково бути присутнім  при аналізі нової продукції. Вони дозволяють побачити її з різних сторін і позицій:

     - з боку можливості збуту і потреби в ній ринку;

     - з позиції її технічних переваг або технічної новизни і вигоди в порівнянні з аналогами;

     - з точки зору можливості організаційного здійснення виробництва;

     - з позиції соціальної значимості для даного підприємства, споживача, регіону, галузі та держави в цілому;

     - з боку екологічних наслідків здійснення даного проекту для регіону, в якому розташоване підприємство-виробник, або споживачів нової продукції;

     - з точки зору економічної вигоди для виробника і споживача.

     Подібний  аналіз проводиться за допомогою  кількісних і якісних, формальних і неформальних методів і прийомів, властивих кожному конкретному його виду.

     В організаційному, соціальному і  екологічному напрямах широко використовуються якісний підхід і неформальні  методи. Це не виключає застосування розрахункових прийомів для обчислення необхідних показників і графічного методу.

     Комерційний і технічний види аналізу базуються  на поєднанні якісного і кількісного  підходів із застосуванням неформальних і формальних методів, а також  графічного.

     В економічному аналізі, що ґрунтується переважно на методах кількісного аналізу, широко використовується якісний підхід, тобто в ньому поєднуються як формальні, так і неформальні методи з перевагою першого. Для ілюстрації результатів і як засіб порівняльного аналізу широко застосовується графічний метод.

     Наявність і поєднання підходів та методів  залежать від ряду причин. Основними  з них є: цілі і завдання аналізу; наявність і особливості інформаційної бази аналізу.