Інформаційне забезпечення управління загальноосвітнім навчальним закладом

 Необхідно  зазначити, що зміст поняття  „інформаційна культура” найточніше  відбиває взаємодію окремої особистості  з навколишнім інформаційним  середовищем й інформаційним простором. Найбільш повне визначення поняття „інформаційна культура”, об’єднавши всі підходи, і до якого ми приєднуємося повністю, дав український учений В.С. Цимбалюк: „Інформаційна культура – це якісна оцінка за певними критеріями (умовами) рівня функціонування структурних одиниць суспільства (окремих індивідів, підрозділів і конкретної соціальної системи в цілому, як сфери суспільних відносин) щодо скеровування технологічного забезпечення отримання, передачі, зберігання і використання інформації щодо досягнення узгоджених і визначених нормативно у суспільстві цілей, завдань, інтересів, потреб” (Додаток А).

Це поняття  включає в себе не лише вміння правильно  працювати на комп’ютерах, в Інтернеті, в корпоративних мережах, але  й всі інші сторони багатогранного поняття „культура”, адаптованого до інформаційного суспільства, тобто знаннями і вміннями у сфері інформаційних технологій, а також бути знайомим з юридичними і етичними нормами у цій сфері.

Найважливішою складовою частиною інформаційної  культури сучасної людини є комунікативна культура з використанням сучасних інформаційних технологій. Розвиток мережевих інформаційних технологій зробив інформаційні ресурси глобальної мережі Інтернет потенційно доступними для більшості людства. Вміння отримувати необхідну інформацію з мережі стає невід’ємною частиною інформаційної культури людини. Робота в комп’ютерних мережах вимагає знань і дотримання правил поведінки. Існують певні правила роботи з електронною поштою та участі у телеконференціях.

Таким чином, людина володіє інформаційною культурою, якщо:

– має уявлення про інформацію та інформаційні процеси, будову комп’ютера та його програмне  забезпечення;

– уміє з достатньою швидкістю вводити інформацію з  клавіатури та працювати з графічним  інтерфейсом програм за допомогою мишки;

– уміє використовувати  інформаційне моделювання у процесі  розв’язання завдань за допомогою  комп’ютера;

– уміє створювати та редагувати документи, в тому числі  мультимедійні презентації,

– уміє обробляти  числову інформацію за допомогою  електронних таблиць;

– уміє використовувати  бази даних для зберігання та пошуку інформації;

– уміє використовувати  інформаційні ресурси комп’ютерної мережі;

• знає і не порушує закони про авторські права на комп’ютерні програми;
• дотримується етичних норм при публікації інформації в мережі Інтернет і в процесі спілкування за допомогою мережі Інтернет.

Основна перешкода, що стоїть на шляху масового впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в управлінську діяльність, – це нестача кадрів (особливо в регіонах), що добре орієнтуються на українському та міжнародному ринках, володіють технологіями і методикою інформаційно-аналітичної роботи, а також здатних генерувати і надалі розвивати методологію роботи.

Виходячи із ситуації, що склалася і повинна  формуватися, нова стратегія підготовки фахівців управління: по-перше, необхідно організувати мережу курсів перепідготовки і підвищення кваліфікації фахівців; по-друге, доцільно почати планомірну і фундаментальну підготовку висококваліфікованих молодих фахівців; по-третє, розгорнути дослідницьку роботу і аспірантську підготовку в даному напрямі на базі академічних інститутів і вузів. Необхідно зазначити, що далі всіх у підготовці кадрового потенціалу майбутнього пішла Росія, де в шкільну програму введено вивчення курсу “Інформаційна культура”. В Україні було прийнято Указ Президента, який передбачає введення у вищих навчальних закладах спецкурсу „Інформаційна культура” [8]. Але здебільшого цей Указ залишився декларативним, оскільки через відсутність спеціалістів та необхідної матеріальної бази не виконується на місцях.

Таким чином, інформація в управлінській діяльності в  інформаційному суспільстві переходить на зовсім новий рівень свого розвитку і, щоб оволодіти навичками роботи в такому суспільстві, необхідно  розпочинати раніше готувати спеціалістів. Без свідомої, постійної уваги до запровадження на всіх рівнях інформаційної культури з боку всіх гілок державної влади неможливе розв’язання завдань розвитку України на шляху переходу до правової демократичної держави.

 

Сучасна освіта з кожним днем вимагає все більш активного використання інформаційних і комунікаційних технологій в управлінській, навчально-виховній, фінансовій діяльності школи. Основним критерієм ефективності використання нових інформаційних технологій в навчальному закладі є вже не наявність певної кількості комп’ютерів, а створення єдиного інформаційного освітнього простору. Ця необхідність виникла перед сучасною школою за таких умов як:

- велике зростання  інформаційних потоків;

- неможливість  прийняття оптимальних управлінських рішень в сучасній ситуації під час стандартизації електронної обробки даних;

- робота школи  на сучасному етапі вимагає  оперативного аналізу ситуації  для своєчасного коригування  ситуації;

- вимоги вищестоящих  організацій до подання нормативних документів, у тому числі й в електронному вигляді.

Створення інформаційного простору загальноосвітнього навчального  закладу відповідає за успіх впровадження інформаційних технологій в освіту на всіх її рівнях та дозволяє на рівні  школи перевести управлінську, фінансову, навчально-виховну діяльність школи на комп’ютерні програми для стандартизації всієї інформації. Інформаційне середовище школи має такі складові: фізична, психологічна та інтелектуальна. Базою фізичної складової інформаційного середовища є кабінет інформатики, а також робочі місця адміністраторів, учителів. До інформаційного середовища відносяться також шкільний Інтернет, локальна мережа та технічні засоби   (телевізори, проектори, відео-, програвачі, фотоапарати тощо), програмне забезпечення навчально-виховного процесу.

До психологічної  та інтелектуальної складової інформаційного середовища відноситься «людський  фактор». Це воля та бажання самих  учасників освітнього процесу до використання інформаційних та комунікаційних технологій в освітньому процесі.

Організація роботи з формування інформаційного простору розв’язує такі завдання: опис структури  інформаційного простору, усіх його рівнів, ступенів, форм взаємодії внутрішніх та зовнішніх взаємодій інформаційного середовища навчального закладу. Учасниками даного процесу мають виступати адміністрація, учителі, учні, батьки. Інформаційними потоками є структура навчального закладу, навчальний план, штатний розклад, тарифікація тощо.

Кількість шкіл, які мають сучасне технічне обладнання, збільшується з кожним роком, але, на жаль, інформатизація навчання та управління навчальним закладом не відповідають сучасному рівню.

Є декілька причин виникнення даної ситуації, про що йдеться далі.

По-перше, –  це невідповідність підходів до вивчення інформатики у школі, коли метою навчання є відпрацювання навичок користування комп’ютером. Це призводить до того, що учень не використовує комп’ютер для навчання в позаурочний час.

По-друге, вчителі-предметники  ще не готові до використання нових  технологій, не мають мотивації до їх освоєння.

По-третє, –  це відсутність можливості переходу до використання інформаційних технологій в управлінні навчальним закладом, а також вищестоящими органами управління.

Розв’язання даних  проблем можливе лише через створення єдиного інформаційного середовища. Єдине інформаційне середовище навчального закладу – це система, у якій на інформаційному рівні задіяні та пов’язані між собою всі учасники освітнього процесу: адміністрація закладу – вчителі – учні – батьки. Можна виділити такі загальні положення формування єдиного інформаційного середовища:

- під час  формування інформаційного освітнього  середовища необхідно розв’язати  проблему змісту освіти на  сучасному етапі, співвідношення  традиційних складових навчального  процесу та нових інформаційно-комунікаційних технологій, нових взаємовідношень учня, учителя та освітнього середовища;

- інформаційне  освітнє середовище включає технологічні (апаратні та програмні), інформаційні  та організаційні ресурси;

- під час  створення інформаційного освітнього середовища навчального закладу зростає значимість ІКТ – компетентності педагогів, які працюють в умовах широкого застосування засобів інформаційних і комунікаційних технологій в освітньому просторі школи.

Важлива складова ефективного функціонування інформаційного середовища ЗНЗ – це вчитель-предметник. Необхідно зацікавити та навчити вчителів-предметників використовувати інформаційні технології для навчання, оскільки використання того ж комп’ютера на уроці потребує іншої схеми побудови уроку та застосування інших методичних прийомів. Оснащення класів сучасною технікою дозволить забезпечити доступність до ресурсів усього інформаційного середовища школи.

Доступ усіх учасників управління навчальним закладом до інформаційного середовища закладу в будь-який час зі свого робочого місця можливий за умов наявності комп’ютера в кожному кабінеті. У цьому випадку накопичена інформація стає актуальною, спрощується її аналіз, у зв’язку зі своєчасним внесенням інформації до банку даних про освітній заклад полегшується ведення статистики, процедур атестації, контролю контингенту, створюється єдиний банк кадрів та освітніх програм тощо.

У школах накопичується  багато різноманітної інформації на паперових носіях (класні журнали, навчально-методичні  матеріали, накази тощо). Пошук необхідної інформації значно полегшується зі створенням єдиного інформаційного простору школи.

Для розв’язання  завдань створення інформаційного освітнього простору багато навчальних закладів купують різні програмні  продукти, які інтегрують в собі функції інформаційних систем, що дозволяє розв’язати коло проблем, наприклад:

- зберігання  особистих справ учнів та працівників  закладу в електронному виді (бази  даних);

- забезпечення  комунікації всіх учасників освітнього  процесу (у тому числі через сайт школи);

- наявність  великого обсягу цифрових освітніх  ресурсів;

- доступність  та відкритість результатів навчального  процесу для всіх учасників  (розклад уроків, списки учнів,  учителів, предметів, дані про  успішність та відвідування уроків);

- моніторинг  якості освіти (аналіз та формування  звітності за результатами навчання);

- автоматизація  процесів управління навчально-виховним  процесом (формування розкладу, розподіл  навантаження та формування навчальних  планів);

- наявність  та підтримка електронного документообігу;

- доступність  всіх нормативних документів;

- використання  програмного середовища, яке формує  шкільний інформаційний простір;

- наявність  відібраної, безпечної та якісної  інформації (захист учнів від  доступу до неякісної інформації).

Розглянемо  інформаційні ресурси навчального  закладу, які умовно можна розподілити  на 5 блоків: навчально-виховна діяльність, інформаційно-методична діяльність, науково-практична діяльність, адміністративно-господарча діяльність, культурно-просвітницька діяльність.

Перший блок «Навчально-виховна діяльність», у  якому знаходиться інформація стосовно електронних навчальних матеріалів за програмами початкового, основного  та середнього рівнів неперервної середньої  освіти.

Наступний блок «Культурно-просвітницька діяльність», який відповідає за формування культури школяра та включає віртуальні музеї, історичні пам’ятники, картинні галереї, музичні твори тощо. Даний напрям відповідає за формування в учнів інформаційної, екологічної та екранної культури, творчої активності, високої моралі та толерантності.

«Інформаційно-методична  діяльність» включає програмно-методичний комплекс різних форм навчання (проектних, індивідуальних, дистанційних тощо), а  саме створення електронних підручників, комп’ютерних програм, проведення телеконференцій та консультацій.

«Науково-практична  діяльність» – це робота шкільних наукових гуртків, яка відповідає за формування в учнів професійних  навичок, необхідних для життя та роботи в інформаційному суспільстві. До цієї роботи має входити забезпечення електронної бібліотеки, формування медіатеки, видавнича діяльність, робота в Інтернеті.

«Адміністративно-господарча діяльність» забезпечує формування та тиражування різноманітної документації: директивні документи, планування навчального процесу, класні журнали, дані про медичний стан учнів та працівників, психолого-педагогічну діагностику учнів.

Формуючи структуру  єдиного інформаційного простору навчального  закладу та базу даних, необхідно  виходити з того, що реальна робота з їх використання залежить від матеріально-технічної бази та можливостей самого навчального закладу. Модель інформаційного простору може складатися з декількох рівнів.