Голодомор в Украине

 

Найбільшими були втрати населення в 1932-1933 рр. Вони включають  не тільки безпосередню загибель від  голоду, але також збільшення смертності від хвороб внаслідок різкого  погіршення харчування і внаслідок  підсилення репресій. Так, за 5 місяців 1932 р. за законом від 7 серпня в Україні було репресовано 55 тисяч чоловік, в тому числі розстріляно 2,1 тисячі45.

 

У різний час  на Заході публікувались повідомлення про те, що в приватних бесідах  радянські державні діячі називали цифри втрат під час колективізації та голоду. Зокрема, М.Скрипнику приписувалося твердження про 8 млн. померлих селян в Україні і Північному Кавказі, а Г.Петровському – 5 млн. тільки в Україні. Найбільш відомою стала цифра, яку наводить У.Черчиль в своїх мемуарах зі слів Сталіна: під час колективізації в СРСР загинули 10 млн селян46.

 

Тобто в СРСР були приховані від широкого загалу справжні відомості про втрати. Сучасні  дослідники цього питання користуються архівними фондами Центрального управління народногосподарського об УРСР, де збереглися демографічні звіти, в тому числу відомості про смертність населення за кожний місяць і рік по кожному району.

 

В архівних фондах зберігається експертна оцінка втрат  населення СРСР за 1930-1934 рр, яка по УРСР наводить, число померлих в 1933 р в 2,9 млн. чол них померли природною смертю 500 тис. чол. Тобто кількість жертв в Україні в 1933 р. становила 2,4 млн. чол.47.

Але ця цифра  не викликає довіри, бо вона лише є експертною оцінкою і не ґрунтується на суцільному обліку, тобто перепису. Такий перепис було проведено 6 січня 1937 р. Але його результати не були оприлюднені, а керівники ЦСУ, які проводили перепис, були репресовані в березні 1937 р. за “найгрубіші порушення основ статистичної науки”, які призвели до “недообліку населення”. Слідом було заарештовано сотні рядових спеціалістів. Було ліквідовано Демографічний інститут АН УРСР. Демографічна наука перестала існувати. Як це пояснити?

 

На ХVІІ з’їзді ВКП(б) в січні 1934 р. Сталін заявив, що населення СРСР наприкінці 1933 р. досягло 168 млн. чол. Ця цифра була результатом  простого сумування офіційно опублікованої  кількості населення СРСР на початку 1933 р., тобто до голоду (167,5 млн. чол.), і щорічного приросту населення (2,5 – 2,8 млн. чол.). Називаючи цю цифру, Сталін давав зрозуміти, що не було ні голоду, на втрат від нього. Отже, за такою логікою, на початок 1937 р. кількість населення мала скласти 177 млн. чол.

 

14 березня 1937 р. І.А.Краваль, головам ЦСУ СРСР, надіслав Сталіну доповідь про підсумки перепису. Вперше ця доповідь була оприлюднена тільки в 1989 році. Виявилось, що, за даними перепису 1937 р., в СРСР мешкало лише 162 млн. чол.. Невідповідність між очікуваними 177 млн. і фактичними 162 млн. показує демографічні наслідки колективізації і голоду.

 

Щодо України, то, за даними перепису 1926 р. , її населення  складало 28926 тис. чол., а, за даними перепису 1937 р., - 28388 тис. чол. Тобто за 10 років  воно скоротилося на 538 тис. чол. Статистика народжуваності і смертності, зареєстрована відділами ЗАГС за 1927-1936 рр, дає природний приріст у 4043 тис. чол.. З урахуванням наведених вище 538 тис. чол., на які скоротилось населення за 1926-1937 рр., демографічний дефіцит складає 4581 тис. чол.. Віднімаючи від цієї цифри негативне для України сальдо міграційного балансу (1343 тис. чол.), отримаємо прямі втрати від голоду 1933 р. – 3238 тис. чол.

 

Втрати населення  України від голоду 1932 р., який став наслідком зимових хлібозаготівель 1931 р, становить 144 тис. чол.

 

Повні демографічні втрати, включаючи ненароджених, для 1932 р. визначаються в 443 тис. чол., а для 1933 р. з демографічною луною в  формі зниження народжуваності в 1934 р. – в 4207 тис. чол. Загалом за 1932-1933 рр. – 4649 тис. чол48.

 

Американський дослідник С.Максудов не вважає дані про міграційний баланс достовірними, і, за його даними, кількість осіб, які  виїхали за межі України, приблизно  дорівнює кількості прибулих сюди в  період між переписами 1926 і 1937 рр. Тому повні втрати України в 1932-1933 рр., на його думку, становлять як мінімум 5,5 млн., а максимум – трохи більше 6 млн. чол.49

 

9 грудня 1948 р.  Генеральна Асамблея ООН прийняла  резолюцію “Про запобігання злочину  геноциду та покарання за нього”, яку СРСР ратифікував в 1954 р. Вона визначає, що “геноцид – це будь-який з нижчеподаних актів, учинених з наміром знищити повністю або частково національну, етнічну, расову чи релігійну групу, а саме: вбивство членів групи; заподіяння серйозного фізичного чи психічного пошкодження членам групи; зумисне створення для членів групи умов життя, розрахованих на проведення її фізичного знищення повністю або частково; застосування заходів з наміром перешкодити народженню дітей серед членів групи”50. Крім того, резолюція визначає геноцид як злочин за міжнародним правом.

 

Тому Голодомор  в Україні 1932-1933 рр. – це “цілеспрямований, ретельно спланований геноцид проти  українського нарду”51. Це найбільш страхітливий злочин сталінщини.

 

Чому саме Україна  стала жертвою Сталіна? Тому, що саме Україна з її численним, волелюбним, маючим досвід національно-визвольної боротьби народом, розвиненою державною організацією заважала встановленню необмеженої влади Сталіна.

 

Бібліографія

 

1.С.В.Кульчицький.  Між двома війнами(1921-1941 рр.). – УІЖ,1991,№9,с.4;

2.О.Субтельний. Україна. Історія. – УІЖ,1991,№11,с.122;

3.Ф.Г.Турченко. Новейшая  история Украины. Часть 1. 1917-1945 гг. –К.,1995,с.221;

4.Р.Конквест. Жнива  скорботи. – К.,1993,с.100;

5.Лекции по  истории КПСС. Выпуск второй. –  М.,1976, с.339;

6.Цит. за: Р.Конквест. Назв. праця, с.104;

7.Документи і  матеріали. Розкуркулення в УСРР. Док.№8. – УІЖ,1992,№4, с.77-78;

8.Р.Конквест. Назв. праця, с.116;

9.КПСС в резолюциях  и решениях съездов, конференций  и пленумов ЦК. Том 5. – М.,1984, с.72-74;

10.Там же, с.75;

11.Цит за: Р.Конквест. Назв.праця, с.129;

12.Лекции по  истории КПСС, с.376-377;

13.В.Ф.Верстюк,  О.В.Гарань та ін. Історія України.  – К.,1997,с.284;

14.С.В.Кульчицький.  Назв. праця, с.132;

15.Р.Конквест. Назв.праця,с.132;

16.Там же;

17.В.Ф.Верстюк та ін. Назв.праця,с.284;

18.Р.Конквест. Назв. праця,с.195;

19.Звернення  Президента України до українського  народу у зв’язку з Днем  пам’яті жертв Голодомору та  політичних репресій. – Урядовий  кур’єр.-2002, 26 листопада;

20.Д.Мейс. Політичні  причини голодомору в Україні. – УІЖ, 1995,№1, с.34;

21.Цит за: Д.Мейс. Назв праця, с.38;

22.Там же;

23.Р.Конквест.Назв. праця,с.249;

24.Там же;

25.В.Ф.Верстюк  та ін. Назв.праця,с.285;

26.КПСС в резолюциях…Т.5, с 406;

27.Д.Мейс. Назв.праця,с.39;

28.Цит. за: Р.Конквест. Назв.праця,с.250;

29.Там же,с251;

30.В.Ф.Верстюк  та ін. Назв. праця, с.286;

31.Д.Мейс. Назв  праця, с40;

32.Див.:Р. Конквест. Назв.праця,с.252-258;

33.Цит за: Д.Мейс. Назв праця,с.43;

34.С.В.Кульчицький.  Назв.праця,с.6;

35.Цит. за:Д.Мейс. Назв.праця,с.42;

36.Цит.за: В.Ф.Верстюк  та ін. Назв.праця, там же;

37.Цит. за:Д.Мейс. Назв. праця, там же;

38.Р.Конквест. Назв. праця,с.259;

39,Там же,с.260;

40.Урядовий кур’єр.-2002,26 листопада;

41.Див.: Р.Конквест. Назв.праця,с262-288;

42.С.В.Кульчицький.  Назв.праця,с.7;

43.Р.Конквест. Назв.праця,с.281;

44.С.Максудов  Демографічні втрати населення  України в 1930-1938 рр. – УІЖ,1991,№1,с.122;

45.В.В.Світлична.  Історія України. – Київ,Львів,-2003,с.177;

46.С.В.Кульчицький,  С.Максудов. Втрати населення України  від голоду 1933 р. – УІЖ, 1991, №2,с.4

47.Там же,с.5;

48.Там же,с.8-9;

49.Там же,с.9;

50. Цит. За: Р.Конквест. Назв. праця,с.304-305;

51.Урядовий кур’єр. – 2002, 26 листопада.

Список літератури

1.В.Ф.Верстюк,  О.В.Гарань та ін. Історія України.  – К.,1997;

2.Документи і матеріали. Розкуркулення в УСРР. Документ №8.- Український історичний журнал. – 1992. - №4;

3.Звернення Президента  України до українського народу  у зв’язку з Днем пам’яті  жертв Голодомору та політичних  репресій. – Урядовий кур’єр. –  2002. – 26 листопада;

4.Р.Конквест. Жнива  Скорботи. –К. – 1993;

5.С.В.Кульчицький.  Між двома війнами(1921-1941 рр.). –  Український історичний журнал. – 1991. - №9;

7.КПСС в резолюциях  и решениях съездов, конференций  и пленумов ЦК. Том 5. – М.  – 1984;

8.Лекции по  истории КПСС. Выпуск второй. – М. – 1976;

9.С. Максудов. Демографічні втрати населення  України від голдоду 1933 р. –  Український історичний журнал. – 1991. - №1;

10. Політичні  причини голодомору в Україні.  – Український історичний журнал. – 1995. - №1;

11.В.В.Світлична. Історія України. – Київ, Львів. – 2003;

12.О.Субтельний. Україна. Історія. – Український  історичний журнал. – 1991. - №11;

13.Ф.Г.Турченко. Новейшая история Украины. Часть  1. 1917-1945 годы. – К. – 1995.