Сучасні тенденції соціально – економічного розвитку Ірану

     Незважаючи  на важливість для Ірану в нинішній зовнішньополітичній ситуації якомога  активніше розвивати зовнішньоекономічні зв'язки, деякі представники іранського істеблішменту намагаються пов'язати цей процес з політико-ідеологічними чинниками. Так, колишній міністр торгівлі Ірану Мохаммед Шаріатмадарі висловив жаль з приводу того, що економічні відносини країни не в достатній мірі координуються із зовнішньою політикою. Він стверджує, що в багатьох випадках можна спостерігати, як ці відносини згортаються або розширюються всупереч політичній волі. У зв'язку з цим слід проаналізувати, наскільки економічна діяльність відповідає зовнішньополітичним цілям. Як приклад пан Шаріатмадарі навів ситуацію, коли Америка зневажає національні інтереси Ірану, але при цьому імпорт різної продукції з цієї країни продовжує рости.

     Колишній  міністр обурювався: в умовах, коли американці не шкодують сил у своїй антиіранської діяльності, згідно з опублікованими в США статистичними даними іранський імпорт американської продукції зріс з 39,9 млн дол в 2007 р. до 65 млн дол у першій половині 2008 р. На думку пана Шаріатмадарі, така ситуація не відповідає жодній логіці. При цьому іранський експорт в США скоротився з 105 млн до 59800000 дол.

     Мохаммед  Шаріатмадарі підкреслив: «Обсяг товарообороту  між Іраном і США сам по собі не має значення. Важливо те, що економічні відносини будуються всупереч політичній волі ».

       Таким чином, вересень ще раз  продемонстрував, що головне у  зовнішньоекономічних зв'язках Ірану  - це експорт нафти і газу. Ненафтовий  експорт по більшості позицій  в номенклатурному списку товарів  неконкурентоспроможний.

      3.4. Інвестиції. Заступник міністра промисловості та рудників з питань економіки та зовнішніх зв'язків Алі Асгар Рамзі заявив, що обсяг іноземних інвестицій до Ірану за останні три роки зріс у дев'ять разів. З 1384 р. (20.03.05-20.03.06) за 1386 (20.03.07-20.03.08) обсяг іноземних інвестицій в країну склав 19 млрд дол, а з 1381 р. (20.03.02-20.03.03 ) по 1383 (20.03.04-20.03.05) він дорівнював всього 2 млрд дол.

     За  словами заступника міністра, однією з причин успішної політики Ірану  в галузі залучення зарубіжних капіталовкладень є зміни у законі про підтримку інвестицій.

     Для збільшення припливу капіталу в Іран іранське керівництво робить кроки  по залученню коштів іранської діаспори за кордоном до інвестування економічних  проектів в Ірані. Передбачається створити сприятливі умови для прискорення потоку доларів в ІРІ від зарубіжних іранців. За оцінкою Організації Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО), в даний час стан іранської діаспори становить 800 млрд дол США.

       Віце-президент Національної нафтової компанії Ірану Ходжатолла Ганіміфард заявив, що нафтовий сектор Ірану є об'єктом інвестиційних бажань 15 європейських і азіатських країн, які прагнуть вкласти свої кошти в нафтовий сектор Ірану. Г-н Ганіміфард підкреслив, що Іран пропонує надзвичайно вигідні умови для іноземних інвесторів, які не обмежені будь-якими законами. Він заявив, що Іран вибере для співпраці ті країни, які володіють найбільшим технічним потенціалом і досвідом в області видобутку нафти і газу.

     У список партнерів ІРІ потрапляє російська компанія «Газпромнафта», яка розглядає можливість розробки родовища Північний Азадеган і видобутку нафти ще на трьох майданчиках - Шурум, Кух-Е-Ріг і Дудра. Для цього Газпромнафти належить вкласти сотні мільйонів доларів, так як вона бере на себе покриття всіх витрат. Ліцензія на родовище залишається за Іраном, а 100% інвестицій - за компанією. «В обмін» вона отримає 60% видобутої на родовищі нафти.

     Іранський газ також привертає увагу  потенційних інвесторів. У вересні  з'явилися повідомлення про те, що Оман висловив готовність інвестувати кошти в розробку газового родовища в районі іранського острова Кіш. Оман повністю бере на себе витрати в розмірі 12 млрд дол з фінансування цього газового проекту. Передбачається, що до кінця 2008 р. буде підписаний відповідний контракт з тим, щоб з 2012 р. розпочато видобуток газу на цьому родовищі. У проекті передбачається прокладка 200-кілометрового трубопроводу, основна частина якого проходитиме по морському дну. На першому етапі передбачається поставляти в Оман до 1 млрд куб. футів газу на добу. На наступних етапах обсяги поставок будуть збільшені до 3 млрд куб. футів.

     Але не тільки вуглеводневу сировину цікавить партнерів Ірану. У вересні Ірано-китайська  торгова палата розглядає сім  конкретних інвестиційних проектів з виробництва паперової маси, комп'ютерних корпусів, мінеральної води, листового алюмінію, з будівництва електростанцій і виробництва автомобільних запчастин.

     Однак при всій інвестиційної привабливості  нафти, вереснева тенденція до зниження цін на неї може негативно позначитися на майбутніх інвестиціях в Іран.

     Директор  з міжнародних зв'язків Іранської  нафтової корпорації Алі Ашгар Арші заявив: «Коли ціни на сиру нафту  йдуть вниз, це означає, що збільшення інвестицій стає менш привабливим, ніж  коли вона коштує 100 доларів за барель і вище». Більш того, в даний час, за словами Арші, вартість інженерних робіт, особливо в нафтогазовій сфері, зросла втричі, і це безпосередньо торкнеться інвестиції.

     В цілому можна констатувати, що майбутнє інвестицій в Іран (насамперед у нафтогазову і нафтохімічну галузі) буде залежати як від політичної обстановки в Ірані і навколо нього, так і від ситуації на світовому ринку вуглеводнів, але в першу чергу, звичайно, від стану світової фінансової системи після кризи.

     Таким чином, у вересні економічна ситуація в Ірані не покращилася. Більш того, судячи за деякими показниками, можна констатувати стагнацію або навіть криза. Це, безумовно, результат не однієї причини, а їх сукупності. Як відзначають іранські економісти, головні з них - популістська політика уряду Ахмадінежада і певною мірою - вплив навіть обмежених і м'яких санкцій з боку ООН, Європейського союзу і США.

     У портфелях уряду і великих  компаній ІРІ багато масштабних і  важливих для країни проектів.

     Більш того, не секрет, що іранська економіка, незважаючи на зусилля уряду Махмуда Ахмадінежада за її диверсифікації, як і раніше цілком і повністю залежить від кон'юнктури на світовому нафтовому ринку. До 80% валютних надходжень і до 50% бюджетних коштів країні забезпечує експорт нафти.

     У вересні продовжилося падіння світових цін на нафту. За підрахунками фахівців, якщо ціна на нафту буде нижче 75 дол  за барель, іранська економіка (при  посиленні фінансово-економічних  санкцій) може піддатися нищівному  удару. У такому разі Іран очікують серйозні труднощі не тільки в економічній сфері, але і, що найбільш небезпечно для режиму, - у соціальній. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ 

     На  основі здійсненого аналізу особливостей розвитку двосторонніх та багатосторонніх  відносин провідних центрів сили з Іраном можна зробити наступні висновки і рекомендації стосовно належного  забезпечення стратегічних інтересів України в регіоні.

     Розвиток  належної співпраці з Іраном в  енергетичній сфері, попри об’єктивну зацікавленість обох країн, сьогодні стримується  режимом міжнародних санкцій  на основі рішень Ради Безпеки ООН  в наслідок наявної в Ірані  ядерної програми. Обрання нового президента США, який намагається розробити нові концептуальні підходи до іранської проблеми, може створити більш сприятливі умови для розвитку енергетичного співробітництва з Іраном як ЄС так і України.

     Постачання  природного газу трубопровідним шляхом з Ірану ускладнене низкою політичних, економічних і технічних факторів, а тому видається неможливим у найближчій і середньостроковій перспективі. Тому найвірогідніший шлях постачання іранських енергоносіїв – це приєднання Ірану до газопроводу „Набукко”. Можливість танкерних поставок скрапленого природного газу з Близького та Середнього Сходу нівелюється проблемою екології чорноморських проток.

     За  останні кілька десятиліть економіка  Ірану завдяки плануванню та контролю держави розвивається стрімкими  темпами. Іран стоїть на другому місці по об’єму виробництва нафти серед країн ОПЕК. Придержуючись квот для цих країн, Іран на даний час добуває 3,6 млн барелів нафти у день (1 барель = 159 літрів). Також країна входить до п’ятірки найбільших постачальників газу. Найбільш розвинутими галузями промисловості є: нафтохімічна, машинобудівна, автомобілебудівна, легка, відмінно розвинутий аграрний сектор. Стабільність економіки Ірану дозволяє йому вчасно розраховуватися зі своїми зовнішніми кредиторами. Одній тільки Німеччині Іран виплачує за рік 600 млн. доларів. Іран витратив на сплату боргу у 1996 році 5,6 млд. доларів, у 1997 році - 3,4 млд. доларів. Країни Європи належать до числа найбільших експортерів ІРІ. Очолює цей список Німеччина, чий двосторонній товарообіг склав 2,1 млд. доларів у 1997 році. Франція стала другим за величиною постачальником для Ірану. Італія відкрила Ірану новий експортний кредит. Зріс експорт Великобританії. Об’єм торгівлі між Японією та Іраном перевищив 3,8 млд. доларів (1998 р.), при чому на Японію припадає 35% експортованої Іраном нафти. Іран став членом Соціально-економічної ради ООН, найважливішого органу ООН після Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки. Він складається з 54 членів і кожен рік поновлюється на одну третю. Іран був обраний до його складу у числі 18 нових країн. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури: 

     1.  Бритіш Петролеум „Статистичний  огляд світової енергетики”, Червень 2008.

     2.  Гірничий енциклопедичний словник,  т. 3. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004.

     3.  Економічна і соціальна географія  світу: Навч. Посібник/ за ред.. Кузика  С.П. – Світ, 2003

     4.  Козицький A.M. Новітні історія  Азії та Африки. Посібник для  студентів істор. і гуманіт.  факульт. універс. Львів: «Афіша», 2003.

     5.  Країни світу: Енциклопедичний довідник/ Уклад. Чума слова. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2008

     6. Країни Рад і народи. Науч.-попул. геогр.-этногр. вид. У 20-ти т. Зарубіжна Азія. Загальний огляд. Південно-Західна Азия/Редкол.: Н.І. Прошин (отв.ред.), И.А.Дементьев та інших. – М.: Думка, 1979.

     7. Масляк П.О., Олійник Я.Б., Степаненко А.В., Шищенка П.Г. Географія. – До.: Знання, - 1998.

     8.  Юрківський В.М. Регіональна економічна і соціальна географія/ Зарубіжні країни. Київ «Либідь» 2000

     9.  http://www.iimes.ru

     10.  http://geosite.com.ua/index/0-181

     11.  http://zakon.rada.gov.ua

     12.  http://uk.wikipedia.org