Сучасні тенденції соціально – економічного розвитку Ірану

     На  півдні та заході – складчасті системи Загроса і Сенендедж-Сирджанська. Перша являє собою міогеосинклінальний прогин венду-палеогену, де в пізній крейді та міоцені розвинулась складчастість і орогенез. Друга – геосинклінальний прогин, виконаний карбонатно-теригенними і вулканогенними серіями юри-крейди.

     іран  економіка енергетичний

      Табл. 1.

     Надра Ірану багаті на нафту, природний газ, вугілля, відомі також родовища руд заліза, хрому, міді, свинцю, цинку, золота, марганцю, сірки, гіпсу, камяної солі, бариту, целестину, флюориту, бірюзи, нерудних будівельних матеріалів (таблиця - основних корисних копалини Ірану станом на 1998-1999 років).

     Запаси  поверхневих і підземних вод  Ірану залежать від кількості  атмосферних опадів і тому зосереджені перш за все у північній частині Загроса, в горах Ельбурса і Іранського Азербайджану. Для внутрішніх плоскогір'їв, південної частини Загроса, Макрана і Східно-Іранських гір типові нечисленні тимчасові водотоки. У напрямку до півдня країни підземні води стають солонуватими і непридатними для використання.

     В Ірані не має багато великих річок, здебільшого це малі річки і струмки, частина яких пересихає в літню пору року, або доволі сильно міліє. Єдина велика ріка - Карун, довжиною 830 км, яка є судноплавною (на ділянці в 180 кілометрів ), правда, лише для малотонажних-мілких човнів, якими можна доправитися з Хорремшехра в Ахваз. Інші дві великі річки; Хакех (Kharkeh), довжиною в 700 кілометрів, яка впадає в ріку Тигр, та річка Заяндег (Zayandeh), яка має довжину 300 км. Кілька інших постійних річок і потоків також впадають в Перську затоку, не менша кількість малих річок стікають з північно-західного Загросу та гір Ельбурса і впадають в Каспійське море. На Центральному плато, не так багато річок та струмків, більшість з яких в сухі місяці міліють, хоча протягом більшої частини року вони живляться від осінньо-зимових опадів та танення снігу в горах весною і деякі з них мають постійний водотік через поєднання з каналами від більш повноводніших річок, але в кінцевому підсумку, зливаються й попадають в соляні озера, які також, як вміст розсолу занадто високий для підтримки життєвих функцій організмів та риб. Також є кілька характерних солоних озер вздовж ірано-афганського кордону у провінції Систан і Белуджистан.

     Водні ресурси. Запаси поверхневих і підземних вод залежать від кількості атмосферних опадів і тому зосереджені насамперед у північній частині Загроса, у горах Ельбурса й Іранського Азербайджану. Для внутрішніх плоскогір'їв, південної частини Загроса, Макрана і Східно-Іранських гір типові нечисленні тимчасові водотоки. У напрямку на південь підземні води стають солонуватими і непридатними для використання.

     Клімат. Кліматично Іран можна розділити на три частини: тропічне спекотне узбережжя Перської затоки й Оманського моря, більш посушливий субтропічний клімат центральних областей і холодний клімат гірських районів. Клімат більшої частини Ірану субтропічний, континентальний, характеризується різкими коливаннями температур. На узбережжі Перської затоки й Оманського моря клімат тропічний. Для всієї країни, за винятком каспійського узбережжя і прибережної низовини на півдні, типові суворі зими. Достатню кількість вологи у результаті опадів одержують тільки високогірні райони Загроса й узбережжя Каспійського моря.

       Температури. Літо на усій частині Ірану спекотне із середніми місячними температурами від 27 до 32 град. С. Денні температури нерідко сягають 32-38 град. С, уночі вони знижуються до 16-21 град. С. На висоті понад 1500 м над рівнем моря, повітря прогрівається слабше. Найбільш виражені розходження в термічному режимі між північною і південною частинами країни узимку. На півночі, за винятком прикаспійської смуги, зими холодні і сніжні, на півдні вони м'які і теплі. Середні січневі температури складають у Тегерані 2 град. С?, Тебрізі 8 град. С, Ахвазі 12 град. С, Ширазі 9 град. С, Джаску 19 град. С, Бехарі 19 град. ?С. Нічні заморозки характерні на всій території Ірану на північ від 27 град. пн.ш. Абсолютний мінімум температури зафіксований у Тебрізі (-28 град. С). На півдні денні температури узимку змінюються від помірних до теплих, а вночі знижуються на 11-14 град. С.

       Середня температура січня в  Тегерані (центр країни) від -3 до +7 град.С, липнева - від +22 до +37 град. С. В Абадані (на узбережжі  Перської затоки) - від +7 до +17 град. С в січні і від +28 до +44 град. С в липні. Середньорічна норма  опадів у Тегерані складає близько 250 мм на рік, на північних схилах Ельбурса і на Південно-Каспійській низовині до 2000 мм на рік.

       Опади. Велика частина території Ірану має недостатнє зволоження. Як правило, улітку дощі не випадають протягом 2-3 місяців, а в окремі роки - і протягом 7 місяців поспіль. Виключення складають високогірні райони Північного Загросу, підвітряні схили Ельбурса, гір Іранського Азербайджану й узбережжя Каспійського моря, що одержують 650-1650 мм опадів на рік, причому їхня сумарна кількість різко скорочується на підвітряних схилах і в південно-східному напрямі. Річна норма опадів у Тегерані складає 250 мм, Мешхеді 280 мм, Ісфахані 130 мм, Джаску 130 мм, Захедані 100 мм на рік. Вони випадають переважно на холодний сезон - з листопада по березень. Узимку на півночі Ірану й у високогір'ях на півдні опади випадають переважно у вигляді снігу. У Ельбурсі й Загросі вище 1200 м над рівнем моря сніг лежить протягом 4-5 місяців, а в найбільш захищених місцях зберігається до червня. У Тегерані потужність сніжного покриву, що тримається протягом 2-3 тижнів, складає близько 0,5 м. Сніг відіграє важливу роль в економічному житті країни. Його повільне танення дозволяє поповнювати запаси води, необхідні для зрошення. У південній частині Ірану випадають головним чином рідкі опади, як правило у вигляді сильних злив, протягом 6-30 днів узимку.

     Флора та фауна. В умовах Ірану розподіл рослинного покриву залежить від ступеню зволоження території і господарської діяльності людини, особливо землеробства і випасу худоби. Північні найбільш зволожені схили Ельбурса до висоти 2500 м вкриті густими широколистяними лісами з перевагою дуба, граба, клена, буку, залізного дерева, в'яза, платана, ясена, волоського горіха. На узбережжі Каспійського моря місцями зустрічаються перевиті ліанами непрохідні субтропічні ліси.

       Північні і центральні райони  Загросу, у недалекому минулому  були зайняті дубовими лісами, нині у значній мірі знищені  в ході інтенсивних безладних  вирубань і через непомірний  випас овець і кіз. Їх змінили  рідкостійні чагарники зі значною частиною дуба, роль якого поступово скорочується мірою просування на південь, де випадає менше опадів, ксерофільні рідколісся з фісташок, аличі, мигдалю, а також степова і напівпустельна рослинність. В інших гірських районах деревна рослинність зустрічається локально в найбільш зволожених місцях уздовж рік і в міжгірських долинах.

     По  долинах рік на південному заході країни поширена тугайна і болотна  рослинність. На узбережжі Перської затоки місцями зустрічаються мангрові зарості. Степова і пустельна рослинність характерна для багатьох невисоких гір. У степах переважають багаторічні й однолітні злаки, полини, астрагали. Нерідко степи перемежовуються з ділянками чагарникових заростей. У пустелях домінують саксаул, верблюжа колючка, гребінчик, солянки, аристида.

       Великі райони внутрішніх плоскогір'їв  Ірану внаслідок браку вологи  і ґрунтового засолення практично  позбавлені рослинного покриву.  Марні також ділянки хитких  пісків.

       Тваринний світ Ірану різноманітний  і багатий. З метою збереження його видової розмаїтості створені близько 30 заказників. Поширені копитні. Серед них особливо виділяються джейран, козеріг, іранська лань, гірський баран уріал, бородатий козел, муфлон, кулан, звичайна газель, кабан. У горах зустрічаються бурий і білогрудий ведмеді.

       Характерні такі хижаки, як леопард,  очеретяна кішка, манул, шакал,  вовк, смугаста гієна, каракал,  зустрічаються гепард, звичайний  мангуст. Численні гризуни і  птахи (рябчики, куріпки, дрохва-красуня,  каспійський улар, тупач, сірий  франколин, кеклик, канюк-курганник, білий лелека, сірий журавель, стрепет тощо). Багато птахів гніздяться і зимують в Ірані. Особливо багата орнітофауна узбереж Каспійського моря і Перської затоки (фламінго, пелікани, кулики, гусаки, качки, мармуровий чирок й ін.). Багата фауна плазунів. У заплаві рік Сербаз у Белуджистані водиться болотний крокодил. У прибережних водах Перської затоки водяться зелені морські черепахи. Води Каспійського моря і Перської затоки буяють цінними видами промислових риб. 

3. Населення Ірану

     Станом на 2010 р. на території Ірану мешкало 73,650 млн. осіб. За прогнозами, до 2050 року населення країни може досягнути 90 млн.

     Іран  — багатонаціональна держава. Перси  складають більшість населення  країни. Понад 70 % населення відносяться  до іранських народів — представників іранської групи індоєвропейської сім'ї мов, що походять від арійських племен, які мігрували в Іран з Центральної Азії. Перси та іранські народи складають 61 % населення, азербайджанці — 24 %, курди — 7 %, араби — 3 %, белуджі і туркмени — по 2 %. Крім того, присутні національні меншини (1%) вірмен, черкесів, ассірійців і грузин. В Ірані мешкає понад 200 тисяч вірменів. Найбільше їх зосереджено у Тегерані, Ісфагані і Азербайджані.

     Близько 16,8 відсотків населення говорить мовою азарі, що належить до тюркської мовної групи. Азарі (іранські турки) формують одну з найбільших меншин країни. Кашкаїци мешкають у Ширазі, в області на схід від Перської затоки. Туркмени займають велику територію Мазандаранської і Хорасанської провінцій на північному сході, лури і бахтіари мешкають на заході, а белуджі у південно-східній частині країни.

     Інші  етнічні групи, такі як семіти, які  включають євреїв, ассірійців і арабів, складають лише невеликий відсоток населення. Євреї, так само, як і вірмени, зберегли свою етнічну, мовну і релігійну ідентичність і живуть общинами у великих містах. Ассірійці зосереджені у північно-західній частині країни, а араби споконвіку мешкають на островах Перської затоки і в Хузестані.

     В Ірані мешкає близько мільйона кочівників, які розсіяні на великій території від кордонів Туркестану до теплих вод Перської затоки. Більшість з цих племен - курди, лури, бахтіари, гілаки (на Каспійському узбережжі), белуджі, осіли в різних частинах Іранського нагір'я. Більшість племен центрального Ірану мають арійське походження. Інші племена, такі як араби Хузестану і Хорасану, турецькі племена Кучан, кашкайські племена, шахсевенські і афшарські племена Азербайджану а також туркмени є залишками народів, які проходили через Іран у різні періоди історії.

     На  доповнення до етнічного різноманіття в Ірані існують різні релігії. Більшість іранців — мусульмани. Мандрівник може бути здивований рівнем терпимості до іновірців у цій  ісламській країні, де понад 89 % населення  — шиїти (державна релігія). Разом  з Іраком і Бахрейном Іран є однією з держав, де шиїти складають більше половини населення. Одне те, що будь-який немусульманин може подорожувати країною, свідчить про терпимість поглядів: церкви і храми, що належать до різних світових цивілізацій, вільно функціонують. Мечеті доступні кожному, за виключенням п'ятниці, і, звичайно, годин, присвячених щоденним молитвам. Лише незначна кількість святилищ у містах Кум, Мешхед і Рей не дотримуються цих обмежень для відвідувачів-немусульман.