Освіта в німеччині

  Наразі в Україні представлені понад 1000 німецьких фірм. Їхні інтереси, окрім Посольства, представляє також : Бюро Делегата німецької економіки.

  Німеччина надала підтримку процесу реформ в економіці України в рамках своєї програми «Трансформ» (1993-2004рр,: 115млн. євро). У березні 2008р. відбулося підписання Угоди про фінансове співробітництво на основі асигнувань 2006р. (обсяги фінансування : 185,5 млн. євро).

  ФРН офіційно представлена в Україні вже понад 20 років, коли  у 1989 році  було відкрито перше Генеральне консульство. У січні 1992р., невдовзі після здобуття незалежності України, послідувало відкриття Посольства. Нині у німецькому представництві в Києві пацюють пліч-о-пліч приблизно 60 німців і 120 українців. Ще одним проявом інтенсивних відносин є почесний консул у Львові, з вересня 2003р. почесний консул у Донецьку, а з липня 2008р. – в Одесі.[13]

  Невдовзі після підписання німецько-української угоди про культурний обмін (1993р.) у Києві було відкрито Гете-Інститут, який став центром сприянню німецької мови та культури в Україні. Зацікавлені особи можуть підвищити рівень своєї освіченості в 11 інших центрах вивчення мови та у 4 читальних залах Гете-Інституту в Україні.[12]

  У 1998р. в Києві було відкрито офіс Німецької служби академічних обмінів (DAAD) угоду про співробітництво між вищими навчальними закладами. Нині в німецьких університетах навчаються приблизно 4000 українців, а в українських університетах працюють 13 викладачів з Німеччини.[10]

  Для сприяння вивченню німецької мови існують ще й такі проекти : після підписання угоди про відрядження викладачів (1997р.)з Німеччини було відряджено багато вчителів-мовників для викладання німецької мови в українських школах. За період з 1997р. понад 1000 учнів отримали За період з 1997р. понад 1000 учнів отримали Німецький мовний диплом. З 1 вересня 2008р. в Києві існує З 1 вересня 2008р. в Києві існує Німецька школа (DSK).[11]

  Посольство Німеччини в Києві спільно з Гете-Інститутом провели у вересні - жовтні 2008р. по всій Україні Тижні німецької культури, які покликані були посилити жваву зацікавленість до Німеччини, її мови, культури та економіки й продемонструвати інтерес Німеччини до України та її прагнення до живого і партнерського культурного обміну з Україною (Дод.№9).[12]

  И) Інтернаціональні навчальні курси.

  Понад 150 000 іноземців навчаються на даний час у німецьких вузах, їх кількість зростає. Дипломи, що визнаються у світі, а також навчальні курси іноземними мовами підвищують привабливість Німеччини для студентів з-за кордону. Програми обміну викладачами дають можливість працювати тут зарубіжним лекторам. Німецька академічна служба обміну (ДААД), до якої входять 230 вузів та 129 студентських об'єднань, надає стипендії іноземним і німецьким студентам, виступає посередником для німецьких викладачів, що працюють за кордоном, та інформує про можливості навчання за кордоном. У Німеччині є велика кількість закладів для освіти дорослих,- серед них — понад 1000 народних університетів. Підприємства відіграють для підвищення професійної кваліфікації важливу роль.

  Церкви, наукові товариства, об'єднання, профспілки, федеральний центр та земельні центри політичної освіти, центри культури, музеї та громадсько-правові радіостанції пропонують свої навчальні програми. У 177 приватних заочних інститутах 1280 заочних навчальних курсів використовували 130 000 слухачів. Витрати на підвищення кваліфікації становлять, за оцінками, близько 70 мільярдів марок на рік. Половину з цього сплачують підприємства. Громадські видатки на наукові дослідження становили 1997 року майже 83 мільярди марок. Вони провадяться в Німеччині у трьох секторах: у вузах, в громадських і приватних дослідницьких закладах та на підприємствах. Фундаментальні дослідження ведуть в основному вузи, які готують наукову зміну. Майже 460 000 осіб працюють в галузі наукових досліджень: на це відраховується 2,27% валового національного продукту. Тут Німеччина займає четверте місце після Японії (2,98%), США (2,52%) та Франції (2,31%).

  З науковими дослідженнями у вищих навчальних закладах тісно пов'язані академії наук у Дюссельдорфі, Гьоттінбені, Гайдельберзі, Лейпцизі, Майнці та Мюнхені, а також заснована 1992 року Берлінсько-Бранденбурзька академія. 16 великих науково-дослідних закладів, які на 90 відсотків фінансуються із бюджету федерації, займаються найменшими елементами матерії, повітряним і космічним транспортом, боротьбою із онкологічними захворюваннями, дослідженням клімату та багатьма іншими проблемами. Німецьке дослідницьке товариство (ДФҐ) сприяє дослідницькій діяльності вузів; 1997 року було опрацьовано 14000 заяв тільки на загальне фінансування досліджень. Товариство Макса Планка, найбільша дослідницька організація поза межами університетів, має близько 80 дослідницьких закладів найвищого рівня. Спілка німецьких дослідницьких центрів ім. Германна фон Гельмгольтца, Товариство на підтримку прикладних досліджень ім. Фрауенгофера, Фундація Олександра фон Гумбольта, Фрітца Тюссена та «Фольксвагена» вносять великий вклад у різноманітний дослідницький ландшафт. Укладено угоди про науково-технічну співпрацю з більш, ніж 30 державами. Спільно із партнерами по ЄС Німеччина використовує обладнання, будівництво і експлуатація якого перевищує фінансові-можливості однієї країни, наприклад, прискорювач високої енергії Європейської організації атомних досліджень, що знаходиться в Женеві. До основних напрямків дослідницької політики належать ключові технології інформаційної техніки, біотехнологія, а також медицина та екологія.[3.c.35] 

  4.Наукові організації Німеччини, відкриття та інновації, зроблені німцями.

  А) Загальний огляд.

  Німеччина – провідна країна в галузях багатьох технологій майбутнього.

  Такі  імена, як Гумбольдт, Ейнштейн, Рентген  і Планк, є підтвердженням слави  Німеччини як країни інженерів та винахідників.

  На  початку ХХ століття майже третина  всіх Нобелівських премій була присуджена німецьким науковцям (Дод.№10). Їхні інновації змінили світ : теорія відносності і поділ ядра, відкриття  бацили туберкульозу і рентгенівське випромінювання.

  Тому, що США стали нині найважливішою  науковою країною, вони завдячують і  німецьким вченим. Сотні науковців, багато з них євреїв, як Альберт  Ейнштейн, тікаючи від гітлерівського режиму, знайшли собі нову вітчизну в одному з американських університетів чи дослідних інститутів. Для німецької дослідницької галузі їхня еміграція була тяжкою втратою, яка відчувається ще й донині.[7.c.118-119]

  Німецькі  університети, базуючись на принципі «єдності наукових досліджень і викладання», є не лише навчальними закладами для студентів, але й осередками науково-дослідної роботи найвищого рівня. Передумовою для цього є інтенсивна співпраця вчених і науково-дослідних закладів всередині країни і за кордоном. Університети одержують кошти з державного бюджету, від фондів, або внаслідок замовлення від третіх осіб на дослідження («наукові дослідження за кошти замовника»).

  Основну відповідальність за організацію фінансування досліджень несе Німецьке дослідне товариство (НДТ). Це центральна організація в  галузі науки, яка діє за принципом самоуправління. Вона підтримує науково-дослідні проекти, направляючи кошти переважно вищим школам. Крім того, товариство сприяє співпраці між дослідниками і  консультує парламенти та органи влади.

  Крім  того, дослідницька робота здійснюється в Німеччині поза університетами. Дослідницька активність німецької економіки висока : своїми 24 000 заяв, поданими до Європейського патентного відомства (Дод.№11), Німеччина значно випереджає інші європейські країни. Три німецькі концерни – «Сіменс», «Бош» і «БАСФ» - завдяки  своїм міжнародним патентним заявкам належать до семи найкращих підприємств у світі. Найбільша кількість заявлених патентів з таких прикладних технологій, як автомобільна, машинобудівна, екологічна, хімічна, енергетична і будівельна, вивели Німеччину на перше місце в світі. А з приводу природоохоронних патентів вона випереджає США та Японію.[7.c121-122,131]

  Німеччина – країна ідей : від велосипеда і  до програвача МП3-формату – німецькі дослідники та дослідження визначають весь світ (Дод.№12)

  Б) Позауніверситетські  дослідження.

  Дослідження найвищого ґатунку здійснюється в сотнях наукових інститутів, об’єднаних у таких організаціях, як Співтовариство ім. Гельцгольца, Товариство ім. Фрауенгофера, або Співтовариство ім. Лейбніца. Саме в поза університетських дослідних інститутах визначні науковці мають такі оптимальні умови для праці, які можуть запропонувати лише небагато установ у всьому світі. Тут працюють найпродуктивніші німецькі дослідники, зявляються найоригінальніші публікації. Особливо це стосується 78 Інститутів ім. Макса Планка (ІМП). Чи це стосується пошуку води на Марсі, чи здійснюється дослідження людського геному або поведінки людини – повсюди де розроблюється наукова цілина, задіяні Інститути ім.. Макса Планка.

  17 Нобелівських премій і багато інших міжнародних нагород завоювали науковці ІМП після заснування товариства у 1948 р. 2007р. Нобелівську премію присуджено з хімії директору ІМП Гергарду Ертлю. Привабливість Товариства ім. Макса Планка полягає в його розумінні дослідництва : інститути, що входять до його складу, самостійно визначають всю тематику, одержують найкращі умови для праці та вільні у виборі своїх співробітників. Стати директором Інституту ім.. Макса Планка – вершина кар’єри для багатьох учених.

  Товариство ім. Макса Планка (ТМП) було засноване 26 лютого 1948р. як спадкоємець створеного ще в 1911р. «Товариства ім.. Кайзера Вільгельма для підтримки науки». Інститути ім. Макса Планка здійснюють фундаментальні дослідження в галузі природничих, біологічних, гуманітарних і суспільних наук. ТМП разом  з університетами-партнерами заснувало Досліднецькі школи ім. Макса Планка, розраховані на участь зарубіжних дослідників. Половина докторантів,прийнятих до 49 закладів післядипломної освіти,- іноземці.

  Що  рідко буває у Товаристві ім..Макса Планка, життєво необхідне для інститутів Товариства ім. Фраунгофера : тісна співпраця з промисловістю. Майже 56 науково-дослідних закладів проводять прикладні дослідження передусім в галузі інженерних наук. Експерти Товариства ім. Фраунгофера однією ногою стоять у лабораторії, а іншою – у фабричному цеху, бо замовлення їм надходять, як правило від підприємств, власниками яких є переважно середній клас.

  Товариство  ім. Фраунгофера здійснює прикладні  дослідження. Замовники – промислові підприємства та підприємства сфери послуг, а також державні установи. У майже 56 інститутах, розташованих у понад 40 містах Німеччини, працюють 12 500 співробітників. Щорічний обсяг дослідницьких робіт становить 1,2 млрд. євро. Дане товариство має свої філії у Європі, США, Азії і Близькому Сході.

  83 інститути Співтовариства ім. Лейбніца ведуть перед не лише у природничих науках, але й роблять важливий наголос на гуманітарних, соціальних та економічних науках. Інститут дослідження економіки «ifo», який регулярно оприлюднює індекс підприємницького клімату, належить до цього обєднання так само, як Німецький музей у Мюнхені, Інститут тропічної медицини ім. Бернгарда Нохта в Гамбургу або Інститут німецької мови в Маннгаймі, який веде наукове спостереження за розвитком німецької мови. У центрі уваги – орієнтовані на прикладне застосування фундаментальні дослідження. В інститутах працюють понад 13 000 співробітників, а їхній загальний бюджет становить близько 1,1 млрд. євро.

  Під дахом Співтовариства ім. Гельмгольца, об’єднані 15 німецьких науково-дослідних закладів, високих технологій – великі, часто екстримально дорогі установи, відомі в усьому світі, як наприклад, Товариство досліджень важких іонів (ТДВІ), Німецький центр ракових досліджень (НЦРД), Німецький електронний синхротрон у Гамбургу (НЕС), чи Інститут полярних і морських досліджень імені Альфреда Вегенера. Крім того воно проводить дослідження в галузях енергетики, Землі, довкілля,ключових технологій, структури матерії,транспорту і космосу. Річний бюджет близько 2,3 млрд. євро та 26 500 сівробітників роблють це Співтовариство найбільшою науковою організацією Німеччини. Щороку інститути імені Гельмгольца приваблюють тисячі зарубіжних, які інколи користуються навіть єдиним у світі унікальним обладнанням для фізичних чи медичних експериментів.

  Федеральний уряд, надаючи цільове сприяння, прагне просунути Німеччину вперед. До 2010р.в дослідження та розвиток науки інвестували 3% від ВВП (у 2005р. – 2,51%). З цією метою до 2010 року кошти, що спрямовувалися щорічно до наукових закладів, зростали на 3 %, і в нано-, біо- та інформаційну технологію надійшли 6 млрд. євро.[7.c.131-133]