Прагматичний аспект перекладу

      Популяризація цих перекладів через словник  сприяла б авторитету української  школи художнього перекладу, розширенню виражальних можливостей української літературної мови.

 

3. Варіативність перекладацької інтерпретації стійких словосполучень трагедії В.Шекспіра "Гамлет"

 

      Стійкі  словосполучення і фразеологізми  відіграють велику роль у художньому контексті. Вони характерним елементом стилю автора і мають значне комунікативне навантаження. Як зазначає Зорівчак Р.П., "... властиві фразеологізмові кілька семантичних жанрів, включно з його образним насиченням, постійно взаємодіють, створюючи своєрідну конденсацію різнопланового змісту" [7,C.50]. Саме така гра смислових елементів, яка в мові видатних майстрів використовується із значною ефективністю, створює чималі труднощі при перекладі на іншу мову. Дуже часто відтворення того чи іншого фразеологізму при перекладі стає полем творчого змагання кількох митців перекладу. І здебільшого всі версії перекладу, запропоновані різними перекладачами, мають право на існування як різні варіанти поетичного цілого.

      Твори В.Шекспіра є одними з найскладніших  для перекладу не стільки формою, скільки глибиною та різноманітністю змісту. Його трагедію "Гамлет" перекладали М.Лозинський, Б.Пастернак, А.Соколовський, М.Полєвой, А.Радлова, А.Кропенберг, М.Загуляєв. Кожен з цих перекладачів зробив внесок у справу освоєння багатої художньої та естетичної скарбниці геніального англійського драматурга.

      Це  досить наочно можна показати на прикладі різноманітних пошуків еквівалента, які ми бачимо у перекладі стійких  словосполучень та фразеологізмів. "Зіставний  аналіз перекладів одного і того ж твору, - зазначає Я.Рецкер, - може дати найцінніший матеріал для всебічного освітлення теорії і практики перекладу" [14,C.42].

      Навіть  у таких випадках, коли той чи інший вислів драматурга передається  текстом, на перший погляд, дуже близьким до оригіналу, у різних перекладачів є різні цікаві варіанти перекладу.

      Наприклад, слова Гамлета: To be or not to be – that's the question [20,III,1,56] майже всі перекладачі відтворили "Быть или не быть – вот в чем вопрос", і саме так вислів поширився, ставши "крилатим". А в перекладі А.Соколовського є інша версія – "Жить или не жить – вот в чем вопрос" [2,C.65]. Тут "жити", "існувати" належить до смислової структури "to be", і все ж цей вислів надто звужує зміст поставленої делеми, обмежує все рамками фізичного життя, в той час як Гамлетом це питання поставлено загальніше, ширше – як питання буття взагалі.

      Ці  розходження можуть набрати значно ширшого обсягу. Наприклад, фраза  з монологу Гамлета: "Frailty, the name is woman" [20,I,2,176] викликала чимало трактувань. Слово "frailty" означає слабкість, крихкість, моральну нестійкість, а в англійській мові це слово не має будь-яких нейоративних коннотацій. Тим часом М.Полєвой перекладає: "О, женщины, ничтожество вам имя..." [2,C.65], і саме так ця фраза увійшла в скарбницю російської мови як шекспіризм. Б.Пастернак переклав "frailty" як "вєроломство"[16,C.24], А.Кропеберг – "ничтожность"[2,C.65], А.Соколовський – "суетность", М.Лозинський – "бренность" [17,C.154], перевівши таким чином вислів у зовсім іншу площину – скороминучості, непостійності життя.

      Фраза Гамлета A wratched state [20,III,3,67] набула поширення в перекладі М.Лозинсткого "О, жалкий жребий!"[17,C.277], де слово "жребий" жалюгідну долю, яка випала комусь. Переклад А.Радлової "О, положенье жалкое!"[2,C.146], ближчий до оригіналу, але він тільки дає оцінку цьому станові, а не передає того, яка доля випала Гамлетові. Ще менше передають ці відтінки переклади Б.Пастернака – "мученье"[16,C.112], А.Соколовського – "ужасно, о ужасно"[17,C.85]. М.Полєвой просто опускає в перекладі це місце.

      Шекспірівські прислів’я передаються особливо різноманітно, оскільки тут треба  відтворити риму і ритм, передати характер афористичності. Наприклад, шекспірівське

      ...best safety lies in fear

      Youth to itself rebels, though none else near [20,1,3,43] 

      М.Лозинський перекладає так:

      ... робость – лучший друг

      Враг  есть и там, где никого вокруг [17,C.159] 

      Б.Пастернак:

      Пока  наш нрав неискушен и юн,

      Застенчивость – наш лучший опекун [16,C.32] 

      Хоч вірш звучить правильно і природньо, переклад відділяється від оригіналу: fear – "страх", а не "застенчивость" (соромливість). Ближчий до змісту оригіналу переклад А.Соколовського: 

      Страх – лучшая охрана. Юность часто

      Сама  себе бывает злым врагом,

      Хотя  б врагов и не было кругом" [2,C.66] 

      Хоча  переклад розтягнутий – півтора шекспірівські рядки передаються трьома; двічі повторено "врагом", "врагов".

      А.Радлова  економніше трактує це місце: 

      Так будьте осторожны – страх спасает;

      Опасна  юность даже без невзгод [2,C.66], 

      але її перекладу бракує чіткості та ясності.

      Серед російських прислів’їв досить поширені римовані, тому перекладачі вводять  риму там, де її немає у автора: 

      all that lives must die

      Passing through nature to eternity [20,1,2,73-74]. 

      М.Лозинський:

      Все лучше умереть

      И сквозь природу в вечность перейдет [17,C.147]. 

      Цей варіант можна вважати близьким і влучним, якщо не рахувати, що "all that lives" – це не "жившее", а "живущее", саме тому форма минулого часу "жившее" (життя припинилося) недоречне з формою майбутнього часу "умрет". 

      Цю  неточність уникає Б.Пастернак:

      Что живо, то умрет

      И вслед за жизнью в вечность отойдет [16,C.21] 

      Але Б.Пастернак припускається неточності – у Шекспіра говориться, що після  смерті все те, що живе, перейде через  природу у вічність, перекладач вводить  новий момент – у вічність відійде життя, а з ним те, що жило. 

      А.Соколовський передає це місце без рими, зате стисло:

      Что живо – то умрет. Все переменит 

      На  вечность жизнь [2,III,2,329] 

      повністю  прислів’я має вигляд "While the grass gross, the horse starves" – "Доки трава виросте, кінь з голоду здохне". Російський еквівалент цього прислів’я – "Пока солнце взойдет, роса очи выест". У перекладі М.Лозинського обрано дослівний варіант: "Да, сударь мой, но пока трава растет" – пословица слегка заплесневелая"[17,C.222]. Б.Пастернак справедливо вважає, що оскільки російському читачеві це прислів’я невідоме, то наводити тільки його початок неможливо, і він пішов на розширення тексту: "Да, сер, но "покамест травка подрастет, лошадка с голоду умрет" – старовата пословица"[16,C.108].

      Славнозвісне  шекспірівське The time is out of joint [20,1,5,188] у різних перекладачів передано різними засобами, і не завжди те, що найточніше, є кращою версією. Для порівняння – А.Радлова: "Век вывихнут!"[2,C.62], М.Лозинський: "Век разшатался!"[17,C.172], Б.Пастернак: "Погублен век!" [16,C.49]; крилатим висловом шекспіризмом, став переклад А.Кронеберга: "Распалась связь времен!" [2,C.67].

      Порівнюючи  переклади шекспірівського "Гамлета", можна виявити ще чимало прикладів  різного відтворення того самого тексту. На думку М.О.Бархатова, "ця поетична дискусія митців перекладу повчальна і може послужити доброю школою для молодих фахівців перекладу... коли вони зважуються на таку складну і почесну справу, як переклад творів літературного генія..."[2,C.67].

 

       Висновок 

      Існують тисячі висловлювань про те, як слід перекладати, і, скоріше всього найпростіше  і наймудріше про це сказав Белінський, який не був перекладачем, але радив  перекладати на російську мову так, "як би написав по-російськи сам  автор, якби він був росіянином"[6,C.8].

      Колись  переклад вважали заняттям, яке вимагає  чималих зусиль, але незначним. А  філософ Монтеск’є взагалі відмовився вважати переклад творчою роботою. Тепер зусилля перекладачів отримали визнання, а переклад надзвичайно  вдосконалився як мистецтво. Вже немає такої сфери, де б не були потрібні послуги перекладачів. Кожний рік перекладаються сотні тисяч художніх творів, але це мізерна частина того, що перекладається взагалі, - тисячі статей, патентів, інструкцій. Перекладачі допомагають спілкуванню вчених, політиків, митців. Саме так переклад опинився в центрі суспільних проблем, життя вимагає тісного спілкування з іншими народами, знищуючи давні стереотипи і упередження.

      При перекладі художнього твору текст  передається читачеві з урахуванням прагматичного аспекту. У лінгвістичній літературі прагматичний аспект розглядається з різних точок зору – 1) передача прагматичних значень слів оригіналу; 2) прагматика як завдання конкретного акту перекладу; 3) прагматична адаптація для забезпечення однакового комунікативного ефекту у перекладі та оригіналі.

      Прагматична адаптація означає внесення певних поправок на соціально-культурні та психологічні відмінності між тими, хто сприймає оригінал та переклад.

      Відомо  також, що прагматична функція не має засобів своєї реалізації в мові, а здійснюється в комунікативно-мовній діяльності, у тексті. В системі засобів масової комунікації друковане чи усне слово розраховане на дієвість різного роду. Все це входить у поняття тексту, тому перекладач повинен перекладати текст, а не редукувати його. Тому лінгвістичні основи перекладу слід розширити до розуміння реальних умов існування мови, які існують у вигляді системи його вживання.

      Прагматично адекватний переклад семантично точно  передає зміст оригіналу і  враховує його прагматичні компоненти. Таким є переклад віршів В.Маяковського на англійську мову, здійснений Д.Роттенбергом. Його переклад семантично точний, а тому адекватний; прагматична адаптація майже не помітна. Реалії незнайомі англійському читачеві, перекладач заміняє аналогами з англійського життя, що є цілком виправданим. Д.Роттенберг намагається зберегти реалії, супроводжуючи їх поясненнями; іноді при необхідності вноситься довідкова прагматична інформація, яка пояснює суть того чи іншого явища. Тому можна зробити висновок, що Д.Роттенберг відчуває нюанси російської розмовної мови і віртуозно володіє технікою адаптації  при її перенесенні засобами англійської мови.

      Крім  прагматичного аспекту, важливе  значення має поняття адекватності та еквівалентності перекладу, які на практиці ніколи не бувають повними, оскільки переклад має багатосторонній характер, розрізняють формальну та динамічну еквівалентність перекладу. При цьому формальна еквівалентність – це точна передача форм та змісту тексту, його структури і складових елементів. У випадку динамічної еквівалентності перекладач намагається створити між перекладним текстом і його читачем – носієм мови, дотримуючись природності засобів вираження, щоб читач не виходив за межі власного культурного контексту.

      Щоб досягти цього слід дотримуватися культури мови художнього перекладу, коли в тексті дотримані норми літературної мови. При цьому слід виходити із специфіки самого явища художнього перекладу як відображення іншого художнього твору – оригіналу. Зрозуміло, що мовні засоби черпаються із скарбниці української літературної мови.

      При перекладі велику роль відігріє вміння перекладача передати стійкі словосполучення  чи фразеологізми, які мають значне комунікативне навантаження, а тому викликають значні труднощі при перекладі. Кожен перекладач відтворює їх по-своєму, але здебільшого всі версії перекладу мають право на існування як варіанти поетичного цілого. Прикладом цього є різні переклади стійких словосполучень та фразеологізмів у трагедії "Гамлет" В.Шекспіра, твори якого завжди викликали труднощі у перекладачів, а тому були полем для творчого змагання багатьох митців перекладу.

      Підсумовуючи  все сказане, можна зробити висновок, що переклад – мистецтво, яке вимагає  знань не лише іноземної мови, але  й культури, історії, психології іншого народу. Перекладач повинен відчувати нюанси іноземної мови, досконало володіючи власною мовою, бо мовні засоби перекладу знаходяться саме у мові перекладу. Саме тому за культуру мови слід боротися, показуючи приклади майстерного володіння художнім словом, яке несе в собі глибокий зміст. Серед найвизначніших майстрів перекладу М.О.Лукаш, М.Т.Рильський, ЄА.Дроб’язко, Д.Х.Паламарчук, М.Т.Бажан та інші.