Зміст

      Вступ

      І. Прагматичний аспект перекладу

            1. Три підходи  до прагматичного аспекту перекладу

            2. Прагматика мови  як перекладознавча проблема

            3. Прагматичний аспект  перекладу поезії В.Маяковського  на англ. мову

      ІІ. Культура мови перекладу

1. Проблеми адекватності перекладу
2. Художній переклад і культура мови
3. Варіативність перекладацької інтерпретації стійких словосполучень трагедії В.Шекспіра "Гамлет".

      Бібіліографія 

      Вступ

      Переклад  з однієї мови на іншу – ремесло, яке існувало з незапам’ятних  часів. 50-100 тисяч років назад племена, які говорили на різних мовах, спілкувалися одне з одним, і вже тоді виникла проблема в перекладачах. Спочатку були перекладачі-аматори, потім з’явилися професіонали. З розквітом художньої літератури про переклад почали говорити як про мистецтво.

      Переклад, як спеціальна дисципліна, яку викладають у вищих учбових закладах, а  також як вид практичної діяльності, спирається на лінгвістичну основу. Це означає, що і перекладач-теоретик повинен  усвідомлювати особливості різних мов у порівняльному плані. Лінгвістичний аналіз перекладу дає багатий матеріал для рішення кардинальних проблем, які виникають у зв’язку з прагматикою мови і мовлення. В лінгвістичній літературі прагматичний аспект розглядається з різних точок зору. Згідно одного з них виникає вимога прагматичної адаптації перекладу з метою забезпечення рівності комунікативного ефекту в  оригіналі та перекладі. Тому при перекладі художнього (тексту) твору його текст передається іноземному читачеві з урахуванням прагматичних відносин; при цьому відбувається прагматична адаптація даного тексту – внесення певних поправок на соціально-культурні, лексикологічні та інші відмінності між отримувачами оригінального та перекладного тексту. Прагматичні поправки здатні набувати різних форм, найчастіше виявляються у перекладі реалій, авторських оказіоналізмів та фразеологічних одиниць.

      При прагматичній адаптації перекладу  виникає чимало проблем. В цьому  випадку висувається концепція, згідно з якою під прагматикою  тексту мають на увазі комунікативний ефект – вплив тексту і реакція на текст таким чином, щоб текст мав на Рецептора такий же вплив як і оригінал. У перекладознавчій літературі вплив цього фактора розглядається з необхідністю врахування розбіжностей (відмінностей) культури різних мовців. Під терміном "культура" розуміють широке колоетнографічного, історичного та географічного характеру. Вплив цього фактору часто вважається головним у перекладацькій  практиці: "In effect one doesn't translate Languages one translates Cultures"[11,C,112]. Як доказ, приводять головно фактори семантичної невідповідності однакових висловлювань для представників різних культур і цивілізацій.

      Сукупність  етнолінгвістичних та соціолінгвістичних фактів грає важливу роль при перекладі: розбіжності в цій царині роблять  нееквівалентними одиниці оригінального та перекладного текстів, інші компоненти яких досить близькі. Під еквівалентністю розуміють ступінь відповідності оригінального та перекладного текстів, які в ідеалі мають бути тотожними, але на практиці еквівалентність ніколи не буває повною.

      Слід  пам’ятати, що свою специфіку має  також культура мови художнього перекладу. Тут мається на увазі потреба  виходити із специфіки самого явища  художнього перекладу як відображення іншого художнього твору – оригіналу. Тому культура мови перекладу – "... це відповідність його мовних засобів змісту і стилю відтворюваного оригіналу" [10,C.92].

      Тому  метою моєї курсової роботи є дослідження  прагматичного аспекту перекладу, вивчаючи різні підходи до прагматики перекладу; визначити проблематику прагматичного аспекту як перекладознавчої проблеми у першому розділі. Те, як втілюють цей аспект на практиці, я проаналізую на прикладі перекладів віршів В.Маяковського на англійську мову, зроблених Доріаном Роттенбергом.

      Другий  розділ присвячений вивченню культури мови перекладу, як необхідної умови точного і правильного (адекватного) перекладу художнього перекладу. Дотримання норм культури перекладу дозволяє уникнути неточностей і невідповідностей при перекладі тексту на носія мови. перекладачі можуть досягти цього, навіть якщо робитимуть це по-різному, іншими словами і в різних стилях. Як приклад подаються різноманітні інтерпретації трагедії "Гамлет" В.Шекспіра з англійської на російську мови.

      І Розділ

      Прагматичний  аспект перекладу

1. Три підходи до прагматичного аспекту перекладу

      Лінгвістичний аналіз перекладу дає багатий  матеріал для рішення цілого ряду кардинальних проблем, які виникають  в зв’язку з прагматикою мови і мовлення. В цьому розділі  я зупинюся на деяких питаннях пов’язаних з прагматичним аспектом перекладу.

      В лінгвістичній літературі прагматичний аспект розглядається з трьох  різних точок зору. По-перше, з’являється  питання про передачу прагматичних значень слів оригіналу. По-друге,  прагматика перекладу трактується  як прагматичне завдання конкретного акту перекладу. По-третє, висувається вимога прагматичної адаптації перекладу з метою забезпечити рівність комунікативного ефекту в оригіналі та перекладі.

1. Термін "прагматичне значення" використовується в сучасному мовознавстві цілком неоднозначно. Як зазначає Комісаров В.Н., "... з філософських концепцій сучасної семіотики мовознавство запозичило предусім ідею про три типи відносин, які властиві будь-якому знаку, в тому числі і знакам природніх мов: семантичних, які відображають зв’язок знаку з предметом, який він позначає, синтаксичних, які пов’язують даний знак з іншими знаками цієї ж системи, та прагматичних, які визначають зв’язок між знаком та особами, "які використовують їх в процесі мовлення"[11,C.101]. Слід зазначити, що спочатку ці відносини розглядалися як різні плани або аспекти мови. Пізніше їх стали розглядати як види значень знаку, приписуючи їм онтологічний характер. Таким чином можна зробити висновок, що мовного знаку визначаються семантичні (їх так само називають денотативні або референційні), синтаксичні (або внутрішньолінгвістичні), а також прагматичні значення. При цьому найбільшчасто під мовним знаком розуміють слово, хоча, як зазначає Комісаров В.Н., "... деякі автори говорять про ті ж значення у значенні висловлення чи мовного вираження"[11,C.102].

      Але залишається не зовсім зрозумілим, як ця класифікація співіснує з іншими типами значення, які виділяють в  слові, насамперед з поняттями граматичного та лексичного значень слова, а також  з поняттям конотативного та денотативного  значень. Наприклад Бархударов Л.С. до числа прагматичних значень відносить стилістичну характеристику слова, його регістр (експресивну характеристику) та емоційний колорит слова, тобто ті компоненти сематнтики слова, які зазвичай відносить до його конотації. Далі Бархударов Л.С. вказує, що "... до прагматичного значення слова належить те, що прийнято вважати його конотацією, маючи на увазі додаткові асоціації, які слово викликає у носіїв даної мови. Конотація також має емоційно-образний характер, але вона не є частиною значення слова" [1,C.119].

      А Д.Швейцер в плані змісту "мовних висловлювань" розрізняє, денотативне, сигніфікативне, синтаксичне, конотативне  та прагматичне значення. При цьому, хоча мова йде про зміст висловлювання, різниця між різними типами значень виявляється у співставленні різних типів слів. Так, конотативне значення ілюструється протиставленням висловлювань

      She looks beautiful

      She looks gorgerous

      She looks like million dollars

      Тут конотативне значення виявляється  в прагматичних значеннях, в якості яких приводяться особливості сприйняття назв, добре відомих лише в даному мовному середовищі (Newsweek – журнал). В ряді праць прагматичний аспект знаків отримує ще ширше тлумачення. Так, А.Нойберт вважає, що "... прагматика включає в себе всю стилістику, бо вона розглядає всі проблеми пов’язані  з вибором формативів мовця..., а також прагматика оригіналу базується на його граматиці та семантиці, а, з другого боку, вона може бути притаманна всьому мовленню вцілому, навіть незалежно від його змісту, тому що прагматичну мету може мати не зміст, а сам факт мовлення" [11,C.103].

      Все набагато складніше з прагматичним аспектом зв’язного тексту, тобто  відношенням між мовленням та учасниками комунікації. Ці відношення визначаються не лише прагматичним значенням знаків, які входять у висловлювання, а також фактичною стороною інформації, соціальним статусом і психологічними особливостями комунікантів. При цьому виникає питання, які аспекти прагматики мають відтворюватись при перекладі. Г.Єгер виділяє чотири прагматичних аспекти тексту, пов’язаних з вибором мовних засобів в процесі комунікації, визначаючи їх таким чином: "Перший аспект полягає в самому рішенні створити текст у вигляді судження, питання, спонукання чи побажання... Другий аспект визначається вибором змісту тексту з урахуванням середовища та характеру комунікантів... Третій прагматичний аспект пов’язаний з способом мовного відтворення, тобто вибором мови, на якій будується текст... Четвертий тип визначається відбором конкретних мовних засобів, які володіють власними внутрішньолінгвістичними значеннями, які входять в план їх змісту" [11,C.105].

2. Часто в зв’язку із здійсненням міжмовної комунікації виникають прагматичні проблеми іншого типу, які мають вже екстралінгвістичний характер, бо мова йде про прагматику саме акту перекладу. І тому в даному випадку термін  "прагматика" отримує значення "практична мета" або "практичне завдання" якоїсь діяльності.

      Передумовою розгляду перекладу в такому плані  є своєрідний подвійний характер перекладу як виду мовної діяльності, коли переклад виявляє подвійну  прагматичну зорієнтованість: "... з одного боку переклад здійснюється в межах міжмовної комунікації, а тому орієнтується на оригінал... і його прагматичне завдання полягає у забезпеченні максимальної близькості між оригіналом та перекладом, з другого боку переклад це акт мови, прагматично зорієтований на конкретну особу та на середовище". [11,C.107]. Саме тому перекладач може переслідувати мету, яка буває незалежною від прагматичного завдання перекладу, що може не впливати на процес на результати перекладу.

      Щодо  мети перекладу, то Г.Георгі вказує на різні методи класифікації мети перекладу, серед яких: 1) знак – ті, що застосовують знак; 2) по змісту: політична, соціальна, етична, моральна, естетична, економічна; 3) по джерелу: індивідуальна, групова, класова, національна; 4) по часу: близька, віддалена; 5) по якості та кількості: своєчасна, суспільно-необхідна"[11,C.109]. Хоча тут можна не погодитися з необхідністю такої детальної класифікації мети перекладу, бо мета перекладу існує поза межами лінгвістики, а підвиди можна визначати до безмежності. Але наявність такої категорії є безсумнівною, так само як її вплив на процес перекладу і на результат. В ряді випадків мета перекладу виступає в ролі "прагматичного надзавдання", що визначає і оцінку результатів процесу перекладу. Дуже часто ці результати оцінюються не тільки згідно відповідності оригіналу, скільки по тому, чи текст відповідає тим завданням, для рішення яких здійснювався переклад. Для визначення ступеня цієї відповідності Комісаров В.Н. запропонував термін "прагматична цінність" тексту перекладу, наполягаючи на тому, що "... на основі прагматичної цінності перекладу в деяких випадках можливо визнати адекватними той переклад, який не відповідає оригіналу [11,C.111]."

      Таким чином, реальна прагматика перекладу  включає в себе і проблему відношення перекладача до своєї діяльності, його наміри, які він здійснює в  процесі перекладу. При цьому  виявляється подвійність акту перекладу, внаслідок чого, разом із орієнтацією на оригінал, перекладач може ставити перед собою мету, яка не має нічого спільного з  тими завданнями, які ставилися в процесі створення оригіналу.

      Перекладач  може ставити мету пропагандистського, просвітницького і т.п. характеру, він може застосовувати свій  переклад до особливих умов сприйняття чи до особливої групи, а також може намагатися пов’язати своє відношення до автора чи до змісту оригіналу. Щоб досягти поставленої мети, перекладач може спростити, скоротити чи змінити дану інформацію, свідомо відмовляючись від максимальної еквівалентності.

      Використання  міжмовної комунікації в таких  цілях лежить поза межами  проблеми лінгвістики перекладу. Однак, хоча такі факти мають позалінгвістичний  характер, їх слід враховувати при  лінгвістичному аналізі перекладу, щоб обмежити їх вплив на еквівалентність перекладу прагматичних оцінок спільних для всіх мовців, які мають певне мовне вираження. 

3. У зв’язку  з цим підходом  виникає найбільша  кількість проблем. В цьому випадку  висувається концепція, згідно з  якою під прагматикою тексту слід розуміти його комунікативний ефект, тобто вплив тексту на Рецептора, або реакція на зміст тексту. При цьому виникає необхідність прагматичної адаптації перекладу, щоб він мав такий же вплив на Рецептора, як і оригінал.

      У перекладацькій літературі вплив даного фактору розглядається з урахуванням різниці "культури" при перекладі. При цьому термін "культура" розглядається в широкому значенні явищ етнографічного, історичного, географічного значень. Деякі автори додають до цього терміну своєрідність кратин світу, інші наголошують на існуванні "локальної культури" для розуміння значень нових знаків.

      Вплив цього фактора часто вважається визначальним для перекладацької діяльності: "In effect, one doesn't translate Languages, one translates Cultures"[11,C.112]. Для доведення правильності цього твердження приводяться головним чином факти семантичної нерівноцінності однакових висловлювань для представників різних культур та цивілізацій. Наприклад фраза Perkins made a fifteen – yard end run описує ситуацію, яка буде незрозумілою читачу, який не цікавиться американським футболом.