Основні прийоми перекладу та адаптації назв кінофільмів

     Зазначимо, що переклад назви фільму вимагає творчого підходу та проінформованості як з теоретичного боку, так і з практичного. Якщо брати до уваги теоретичне обґрунтування даного питання, то необхідно наголосити на тому, що, на думку багатьох перекладознавців, при перекладі назв фільмів необхідно застосовувати лексико-семантичні та граматичні трансформації.

               Дослідники вважають, що переклад назв фільмів можна порівняти з перекладом афоризмів та прислів’їв, тому що вони мають схожі текстові ознаки і принципово схожий підхід до перекладу. Серед цілого ряду існуючих трансформацій слід використовувати тільки ту, яка необхідна для найбільшого наближення назви-перекладу до оригіналу, стосовно таких критеріїв, як структура, виразність та інформативність. Процес перекладу назви кінофільму необхідно розпочати з аналізу загального сюжету картини та зіставлення його з назвою, визначивши мету її використання. За такої умови можна зрозуміти, за допомогою якої саме трансформації мета використання певної назви фільму буде досягнута. За статистикою, найбільш поширеною трансформацією при перекладі є модифікація, що надає перекладачеві певної свободи та простору для творчого підходу. Назви як творів, так і фільмів майже ніколи не містять слів із однозначною співвіднесеністю, оскільки їх змістовний бік характеризується надзвичайною узагальненістю. Лише назви, що є особистими іменами, топонімами та термінами, передбачають переклад за допомогою однозначного еквіваленту.

             Звернімося до лексико-семантичних трансформацій. Професор В.Н. Коміссаров виділяє такі типи лексико-семантичних трансформацій: 1) конкретизація (коли слова в англійській мові мають більш ширше семантичне значення і не мають конкретного еквіваленту в українській мові); 2) генералізація (коли вужче семантичне значення замінюється більш ширшим); 3) смисловий розвиток (переклад завдяки контекстуальній та логічній зміні предмета, процесу або ознаки); 4) антонімічний переклад (переклад за допомогою слова з протилежним значенням до слова, що вживається в оригіналі); 5) додавання слів під час перекладу задля пояснення; 6) пропуск слів під час перекладу; 7) компенсація (передача змістового значення не тими засобами, що були застосовані в оригіналі).

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ПРИЙОМИ  ПЕРЕКЛАДУ НАЗВ КІНОФІЛЬМІВ З АНГЛІЙСЬКОЇ НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ 

     2.1. Комунікативна компетенція при перекладі 

                Звернення до аналізу перекладів назв кінофільмів викликано існуючою на кіноринку ситуацією, яка пов'язана з якістю перекладів. Вивчення каталогів фільмів, які розсилають безліч компаній та де надаються назви фільмів і їх переклад, приводить до невтішних висновків, тому має бути створений англо – український довідник найбільш розповсюджених заголовків та назв, які надають лінгво – культурну інформацію.

                Слід відмітити, що в сучасних публіцистичних жанрах рецензії та огляду постійно використовується комунікативний хід варіанту назви. Оцінки варіантів назв фільмів становляться частиною рецензій. Тому вже нікого не здивуєш дивними назвами. „Quo vadis” міг би мати дослівний переклад „Куди прямуєш”. Але останній фільм кінокласика Єжи Кавалеровича надійде в український прокат під назвою „Кво вадіс”. „Ідентичність” (Identity), в прокаті „Замкнуте коло”. Крім того переклад назви, яка виконує важливу функцію реклами, може своєрідно реалізовувати функцію експресивності та емоційності. Наприклад, рецензія на фільм „Вас не наздогнати” (Lost and delirious). Спритність майстрів перекладу назв кінофільмів ніколи не перестає дивувати. Лише декілька глядачів звернули б увагу на фільм під назвою „Покинуті та шалені”, що розповідає про проблеми учениць закритого коледжу та ще й без участі відомих голлівудський зірок. Отже, необхідно тільки змінити назву на скандально відому. При масовому надходженні кінопродукції неможливо уникнути розбіжностей, варіантів та інших порушень влучності перекладацької номінації артефакту та її ідентифікації, що може сприяти комунікативній невдачі. Аналіз показує, що у двох або більше варіантах перекладу назв спостерігається цілий ряд розбіжностей. Наприклад, фонетичні розбіжності: Алі Макбіл та Ел Макбіл; Уайнер та Вайнер. Найбільш багаточисельним є тип лексико – синонімічних варіантів, один із яких часто являє собою дослівний переклад. Наприклад, „Usual suspects” – Підозрювані обличчя, Звичайні підозрювані.  „ Pirates of the carribean: The Curse of the Black Pearl” – „ Пірати карибського моря: прокляття чорного оксамиту”, „Карибські пірати”, „Пірати карибів”; „Crazy Bus” – „Скажений автобус”, „Ошаленілий автобус” ; „28 Days Later”  - „28 днів потому”, „Через 28 днів”; „ My Big Fat Greek Wedding” – „ Моє велике грецьке весілля”, „ Товсте весілля в Греції”; „The real McCoy” – „Карл Маккой – це серйозно”, „ Справжній Маккой”. Проблема, яка з'являється при наявності декількох назв одного фільму – це „самостійність”, право на життя кожного з варіантів перекладу, зроблених  однією мовою. Про це дуже виразно пише А.Д. Лішанський: „На переклад не розповсюджуються правила економіки, тому що на нього і не розповсюджуються права власності. Текст не належить нікому, в тому числі і мовній традиції, тому прецендент ще не є правилом, а, отже, належить усім, хто того забажає”. Закони перекладу дозволяють його здійснити декілька раз і в цьому випадку написаний один раз текст може бути перекладений безліччю разів, кожен переклад, що передує, буде значно відрізнятись. Наприклад, „Moonlight mile” – „Миля місячного світла”, „ Not another teen movie” – „ Не дитяче кіно”; „No vacancy” – „Місць нема”. Хоча і сучасні традиції перекладу назв відбуваються випадково і стихійно, тенденція прагматичного перекладу помітно домінує. „Комунікативна можливість людей, які володіють мовою, окрім мовного знання включає в себе інтерпретацію мовного змісту висказування та виключення із нього концептуального ті імпліцитного змісту”. Подібні вміння необхідні перекладачу фільмів, назви яких можуть бути ключовою фразою фільму, метафорою або інтригуючою „оманою”. Тому врахування прагматики першопочаткової назви передбачає використання різних стратегій адаптації, допомагає потенційному глядачу знаходити найбільш адекватний змісту фільму, який є неможливим при дослівному перекладі. Для цього типу перекладу необхідно враховувати так зване соціально – культурне явище. Соціально – культурне явище перекладача нерідко позначається на повноті відображення в перекладі змісту оригінала, змушуючи перекладача скорочувати або повністю опускати все, що в сприймачій культурі  вважається недопустимим за моральними та естетичними міркуваннями. Переклади назв кінофільмів являють собою не тільки великий матеріал для дослідження типів еквівалентності, інтерференції, мовних помилок, але й цікавий матеріал для виявлення й зіставлення тенденцій перекладу з точки зору перекладацьких стратегій адаптації. Стратегія адаптації полягає в послідовному уподобанні один одному мовних комунікативних компетенцій різномовних спеціалістів і перекладачів, що реалізується через супідряднення їхніх комунікативних дійсностей.

             Порівняльний аналіз показує, що при перекладі назв просліджуються адаптації, які нерідко відрізняються в українських перекладах. Наприклад, назва комедії „Shallow Hal” (дослівно Поверхневий Хел) на українську мову перекладена як „Любов зла”, фільм „In the Cut” (дослівно «У розрізі») в українському прокаті відомий як „Темна сторона пристрасті”, фільм „Orange Country” (дослівно Помаранчева країна) – „Країна дурнів”. 

     2.2 Жанрова адаптація при перекладі 

             Серед тактик перекладу все частіше зустрічається жанрова адаптація, при якій у перекладі задіяні мовні одиниці, що відносять назву фільму до певного жанру. Наприклад, „Gun Shy” – „Супершпигун” . Назва французької мелодрами „Petites Coupures” (дослівно. Маленькие скорочення) в українському прокаті звучать більш „мелодраматично” – „Звуки пристрасті”. Мелодрама „Declare Horaire” (дослівно Об'ява розкладу) українському глядачу відома як „Історія кохання”. Назва детективу „City by the Sea” в українському перекладі адаптовано до жанру – „Остання справа Ламарк”, а назва фільму жахів „She Creature” в українському перекладі більш відповідає „жахливому” жанру: „Страхіття з безодні”. Переклад назв може супроводжуватися смисловою адаптацією (розширенням), яка за допомогою заміни або додавання лексичних елементів, ведення ключових слів фільму розширює (компенсує) в назві смислову або жанрову недостатність дослівного перекладу. Крім того, такий переклад вже не дозволяє ідентифікувати фільм, наприклад, детектив або біографічну драму. Переклади назв екранізацій – особливий об'єкт аналізу, оскільки в такому випадку варто прослідкувати адекватність декількох назв ( джерело – оригінальна назва фільму – перекладена назва і трансформації, які виникають в результаті того чи іншого виду перекладу). Повернення до першоджерела має місце тоді, коли назва екранізації не відповідає назві літературного твору, яке стало джерелом сюжету, навіть якщо екранізація далека від твору, що екранізується ( в рецензіях це називається інтерпретацією на вільну тему). Наприклад „Sleepy Hollow” – „Сонна лощина”. Українські субтитри пропонують повернення до найбільш відомого варіанту назви літературного твору М.Ріда „Uncovered” – Фламандська дошка (екранізація роману П.Реверте); „Brem Stocker’s Dracula” – по – українськи в традиційній для екранізації конструкції „Дракула” ( за романом Б.Стокера). Самим важливим у такому виді перекладів є ступінь прецендентності – найбільш відомі, встановлені в фонових знаннях прецендентні імена та вислови зазвичай передаються своєю найбільш звичною „закріпленою” формою. Наприклад: „Girl with a Pearl Earring” – Дівчина з оксамитовою сережкою; „Phantom of Opera” – Привид опери. Назва останньої екранізації роману С.Моема „Театр” в оригіналі „Being Julia”  українською часто перекладається як Театр. Власні імена в своїй семантиці зберігають культурологічно - цінну інформацію, володіють різноманітними емоційними, естетичними та оціночними конотаціями. Онтологічна істотність, як відомо, взагалі виражається в її кумулятивному характері. А ці словесні знаки (власні імена) є носієм глибокої інформації, культурно – історичного, національно – етнічного, географічного змісту. Подібні власні імена з вираженим культурно-історичним, національно-етнічним компонентом можна вважати прецендентними іменами, оскільки вони належать до національного культурного простору, ці преценденті феномени добре відомі усім представникам національно-лінгво-культурного суспільства, актуальні в когнітивному плані, звернення до них постійно відновлюється у мові представників того чи іншого національно-лінгво-культурного суспільства. Назви художніх фільмів нерідко містять саме такі прецендентні імена, і переклади таких назв також засновані на певних стратегіях. Наприклад, номінація із зовнішньою формою “Batman” , котра традиційно перекладається як „Бетмен”, не могла би бути влучною при дослівному перекладі „Людина – летюча миша”, оскільки створила б родову невідповідність, а також викликала б зайві асоціації з Летючою мишею І.Кальмана та однойменною російською екранізацією. Крім того назва-переклад „Бетмен” в одному парадигматичному ряду з номінаціями типу „Супермен”, „Спайдермен”. При цьому персонажі фільму (багаточисленні вороги Бетмена) перекладені з використанням різних прийомів: Жінка-кішка, Людина-пінгвін, Харві-двуликий, Ядовитий плющ, але Джокер та Едвард Нігма – містер Фріз. Розглянемо основні стратегії, які пов'язані з перекладом назв фільмів, що містять власні імена. Одинокі власні імена головного героя художнього фільму частіше за все передаються без змін, наприклад: Oscar – Оскар; Constantine – Костянтин.  Варіанти назви обумовлені фонетико – стилістичними причинами. Наприклад, назва рімейку фільму, створеного за однойменною п'єсою „Alfie” – Альфі, Ельфі – красунчик Алфі. Важкість уособлюють національна специфіка та традиції іменувань, наприклад, переклади українських прізвищ та зменшено – пестливих форм власних імен. Так, при передачі англійського Junior (який став назвою комедії), в якому контамінуються значення власного імені та відповідного апелятиву, в українському перекладі зберігається значення власного імені – Джуніор. Візьмемо, наприклад, назву кінострічки, в основі якої лежить мультиплікаційний фільм, дуже відомий американському глядачеві – „ The Grinch”. В українському фонді фонових знань такий персонаж відсутній, тому в українському перекладі така прогалина заповнюється контекстуальним розширенням: „Грінч – викрадач Різдва”. Порівняйте переклад відомого анімаційного фільму Shrek – Шрек, при якому не виникла необхідність підтримки контекстом, оскільки ім'я-назва означає новий персонаж і для перекладацької і для вихідної масової культури. Назва „Finding Neverland”, яка містить найменування фантастичної країни,  українською переведено як „Магічна країна”, існує і менш влучний, майже дослівний переклад: „У пошуках Нетландії”. Приклад іншого типу – „Boogeyman”, українською перекладено, як „Бугімен”. Так само як і в інших видах перекладу, у перекладеній українській назві фільму з власним ім'ям простежуються різні тенденції. Найбільш характерним є переклад назви фільму, який став прецендентним далеко за межами англомовного світу. Найбільш неперекладний тип номінацій, назв, які містять гру слів, коли втрати при перекладі майже незапобіжні. Наприклад, ” Avenging Angelo” – „Помста ангела”. Індивідуально вирішується і проблема з внутрішньою формою. Саме в перекладах такого типу назв присутня найбільша кількість розбіжностей. Назва фільму „Jonny English” передана по-різному: за допомогою транскрипції, транслітерації і додавання семантизуючого елементу – „Джоні Інгліш”, „Агент Джоні Інгліш”. Назва комедії „Mrs. Doubtfire” (doubt – «сумнів», fire – «вогонь») – Місіс Даутфайєр. Назва чорної комедії „The Royal Tenenbaum” містить контамінацію Royal - ім'я головного героя та значення „королівський, прекрасний”; переклади назв цього фільму розрізняються в залежності від обраного акценту – „Сімейка Таненбаум”, „Могуча сімейка Таненбаум”.  
 

2.3 Заміна та додавання лексичних елементів під час перекладу 

            Можна також помітити, що багато назв фільмів перекладаються розширенням когнітивної інформації за допомогою заміни або додавання лексичних елементів, введення ключових слів фільму компенсує в назві смислову або жанрову недостатність дослівного перекладу. І.Мелевич подає наступні приклади. Назва комедії про молодшого сина диявола „Liitle Nicky” переведено з додаванням лексичного елементу -  „Нікі – диявол молодший”. Комедія з назвою, в якій відображено лише прізвище головного героя, - „Bowfinger”  українською мовою передана як „Шалений Боуфінгер”.

             Очевидним є і бажання зробити  назву фільму більш цікавою,  у так званій рекламній функції.  Окремі фрази додаються до  оригінальної назви, щоб фільми  користувалися більшим успіхом у прокаті. Класичний приклад цього: „Hitch” та його україномовний варіант – „Метод Хітча. Правила зйому”. Хоча в дійсності це історія про людину, яка повчала чоловіків правилам поводження з жінками. І насправді українська назва звучить більш інтригуючо для потенційного глядача, ніж просто „Хітч” 

2.4 Переклад назв кінофільмів засобом опущення слів при перекладі 

                Поряд із додаванням перекладачі практикують прийом опущення слів. Наприклад, „Three Burials of Melquiades Estrada” в українському прокаті отримав назву „Три могили”. І це є виправданим, тому що через ім'я Мельхіадес (до того ж з прізвищем естрада), назва була б доволі важкою, не подібно читаючою. Якщо для англійського глядача це найбільш вдала назва, то для українського – це ні про що не говоряче іноземне ім'я, котре лише робить важким сприйняття назви. Цей приклад має відношення до прагматичної адаптації, одному з основних моментів стратегії трансформаційного перекладу. Слід відмітити, що перекладацькі труднощі викликаються окремими пластами лексики, до яких відносяться реалії, фразеологізми, словотворчість автора і багато інших факторів.

                 Обережно слід підходити і  до заміни назв фільмів. Незважаючи на основні вимоги, які стоять перед перекладачем, збереження семантико – структурної рівності та рівності комунікативно – функціональних властивостей – випадків зміни назв фільмів при перекладі існує доволі багато.  Наприклад, на одному з форумів наводиться наступний варіант - кінозаголовок „The Cinderella Man” (2005) перекладений як „Нокдаун”. Жанр цього фільму – драма, екшн. Це історія людини, яка за часів великої депресії починає займатися боксом, щоб заробити гроші на харчування собі і  своїй сім'ї. З'ясовується, що у Бреддока – справжній спортивний талант, котрий підіймає його на вершину слави. А минуле жебрака стало приводом до прізвиська – Попелюшка. Хоча українські перекладачі не змогли перетворити слово Попелюшка в жіночий рід (Попелюшкомен), тому їм довелося відмовитися від перекладу взагалі та знайти контекстуальну заміну – Нокдаун. Тут причиною заміни можна вважати, як неможливість передачі внутрішньої форми англомовної назви, так і жанрову адаптацію.

             Однією з важливих причин змін назв фільмів, які обумовлені лінгвоетнічним бар'єром є необхідність прагматичної адаптації культур – реалій, фразеологізмів та інших. При цьому використовуються такі прийоми, як гіпо-гіперонімічний переклад, уподобання, описовий переклад, додавання, опущення, контекстуальні заміни, калькування і т.д. Прикладом звуження значення (що базується на метонімії) може слугувати переклад назви фільму „Dead Man On Campus” – „Мертвець в коледжі” (1998). Насправді сampus – це комплекс будівель та споруд, в які входять учбові корпуси, лабораторії, бібліотека, спортзал, адміністративні приміщення, студентський клуб, поліклініка, гуртожиток. Але на Україні таких кампусів просто не існує, усі заклади знаходяться в різних місцях, тому в даному випадку переважніше використати для українського глядача поняття коледж, який у свою чергу є частиною кампуса.

              Застосування деяких видів перекладу, а саме перекладу через описання та додавання, має обмежений характер у зв'язку з маркувальною функцією назв фільмів, тобто з умовою, що кінозаголовки мають бути короткими.

               Відомо, що багато творів художньої  літератури по-різному перекладються  різними мовами. Тому при перекладі назв фільмів трапляються випадки, коли фільми-екранізації при перекладі мають назву із вже зафіксованими назвами художніх творів.

                До українського прокату надходять  фільми з різних країн, деякі  з них більш популярні, інші  – ні. І саме цей факт є  однією з причин змін назв  кінотворів при перекладі. Наприклад, американський фільм „Таxi”, який було знято у 2004 році, при перекладі був перейменований в „Нью-йоркське таксі”, тому що в Україні з 1997 року достатньо відомий однойменний французький фільм. Такий переклад можна вважати оптимальним, тому що не виникає плутанини в назвах фільмів. Зручне читання назв кінофільмів також можна віднести до лінгвоетнічних факторів, які мають вплив на зміну кінозаголовків при перекладі. Існує версія, що фільм „300” назвали в українському прокаті „300 спартанців”, щоб не виникала омана зору при читанні, наче „зоо” (зоопарк або зоомагазин).

                   Таким чином, вибір стратегії  при перекладі назв кінофільмів  залежить від певного ряду  причин, які обумовлені специфікою  вихідного тексту (висока домінантна  щільність назв фільмів, зв'язок  кіно заголовку зі змістом  фільму) так і лінгвоетнічним бар'єром, для подолання якого необхідна прагматична та жанрова адаптація.