Антонімія в англійській та українській мовах

      За  висновками Л. Новикова, протилежність  понять, контраст асоціацій, що відображають істотну відмінність усередині  однієї екстралінгвістичної сутності, реалізується в мові як знаки з полярними значеннями ( антонімічні слова). Словам – антонімам притаманні парадигматичні ( фронтальна протилежність і відмінність за однією диференційною ознакою) і синтагматичні (здатність протиставлятися в тотожних опозиціях ) властивості. Отже, сутність антонімів зумовлюється їхніми функцій ними ознаками, а саме: ² це пари (групи) слів, що найкраще пристосовані виражати функцію протилежності… у значенні яких відображається їхня взаємна протилежність один одному² [23, ст. 80].

      Л. Полюга антонімічними вважає лексеми з протиставними співвідносними значеннями, що перебувають у взаємній залежності й характеризують явище одного плану Він наголошує на тому, що, крім лексичних антонімів, у мові є антонімія словотворча ( спирається на антонімічність морфем ) і граматична (ґрунтується на семантичній протилежності висловів, антонімічності різних граматичних категорій) [24, ст. 5].

      Визначення  антонімів, відповідне сучасним методам  аналізу семантики й відношень  у лексичній системі, дає О. Тараненко. Дослідник називає антонімами не тільки слова ( переважно однієї частини мови) з протилежними значеннями, а й їхні окремі значення, стійкі словосполучення, афікси, граматичні форми, зокрема синтаксичні конструкції, ²що, тісно поєднуючись певною семантичною спільністю, розрізняються на цій же основі максимально протилежними значеннями² [30, ст. 27]. 
 
 

Види  антонімів в українській  мові

      За  різновидами протилежності антоніми поділяють на кілька основних класів. Дж. Лайонз розрізняє три типи протилежностей за значеннями: додатковість (компліментарність), антонімію і конверсію [18, ст. 487]. Характерна ознака відношень додатковості полягає в тому, що заперечення одного з членів протиставлення імплікує ствердження другого, і, навпаки, заперечення першого. Як антонімію вчений кваліфікує тільки протиставні відношення, основу яких становлять градуальні значення (наприклад великий – малий).

Конверсію репрезентують протилежно спрямовані дії або відношення в межах  однієї спільної ситуації ( наприклад  купувати – продавати).

      М. Нікітін слова з протилежними значеннями характеризує як опозитиви, розмежовуючи при цьому два їхні види: антоніми і конверсиви. Втім таке позначення не загальновизнане, здебільшого всі лексичні протиставлення вважають антонімами. Дослідник кваліфікує антоніми як ²будь-які  семантичні контрастні пари слів однієї частини мови² [22, ст. 456].

      З урахуванням характеру комплементарної  і контрарної протилежностей Л. Новиков  вирізняє три класи антонімів ( градуальні, комплементарні й векторні) [23, ст. 195]. О. Тараненко – чотири (градуальні, комплементарні, векторні й координатні) [30, ст. 27]. Градуальні (або контрарні) – антоніми позначають два діаметрально протилежні ( за мірою або ступенем вияву) видові поняття певного родового поняття, якому властива можливість ступеневого зростання або спаду, наприклад:

      Холодний  – прохолодний  – теплий – гарячий;

      Гігантський – величезний –  дебелий – великий  – маленький –  дрібний – мініатюрний.

      Відповідні  протиставні лексеми позначають максимально протилежні поняття, ²значеннєвий ² простір між яким може бути заповнений проміжними ланкам, а заперечення одного з антонімів не є ствердженням другого. Клас комплементарних антонімів охоплює пари слів на позначення двох взаємодоповнювальних видових понять, що разом становлять певне родове поняття без проміжних ланок, наприклад:

      Живий – мертвий

      Зрячий  – сліпий

      Присутній – відсутній

      Зовні – всередині

      До  цього класу належать протиставлення за класом: чоловік – жінка, хлопець –дівчина. Для антонімів цього виду заперечення одного з антонімів є одночасно й ствердженням другого. До векторних антонімів належать слова, що позначають протилежно спрямовані або взаємнозворотні дії, явища, ознаки, напрями, відношення, тощо:

      Підніматися – опускатися

      Арештувати  – звільняти

      Одружуватися  – розлучатися

      Туди  – звідти.

      До  цього класу прилягають антоніми із загальним значенням  ²дія або стан – їх припинення² (рухатися – спинятися, шлюб – розлучення) і антоніми–конверсиви, що позначають протилежно спрямовані ²зустрічні²  дії або відношення в межах однієї спільної ситуації. Так, ситуацію ²купівля² характеризує єдність дій продавати – купувати. Координатні антоніми позначають дві протилежні точки певного просторового або часового відрізка, наприклад: верх – низ, північ – південь, колись – тепер, попередній – наступний, а також суміжні з цими полюсами поняття, наприклад: старт – фініш, предок – нащадок, недолетіти – перелетіти.

      Наведенні кваліфікації антонімів кваліфікують основні класи протиставних слів, але поза типологією перебувають  слова вітатися – прощатися, добрий день! – до побачення!, вздовж – упоперек, фас – профіль, на щастя – на жаль, безсумнівно - можливо (ці останні – у функції вставних слів).

      З виділених дослідниками лінгвістичних  критеріїв кваліфікації антонімічних слів як найпоказовіші заслуговують на увагу передусім такі:

     1) лексико-семантичні. Антонімам властива семантична спільність, яка виявляється в тому, що вони виражаються те саме родове поняття. Так, антоніми  великий  - малий, високий – низький, довгий – короткий характеризують явища одного плану, тобто мають ²загальну сему²:

      Великі й малі міста створюються найперше для торгівлі, та згодом виявляється, що це ласий шматок для грабувань ( П. Загребельний).

      То  не дощ бубонить і не гухають сови, то під скорбне мовчання ялин розмовляють безсоння з безсонням, велике безсоння – з малим ( І. Жиленко).

      Слово моє коротке, бо перехід був довгий, а попереду – ще довший (П.Загребельний).

      Антоніми  функціонують на засадах наявності  протилежної семантики, реалізованої в парадигматичній взаємодії ²несумісних контрарних сем². Наявність цих сем забезпечує діаметральну опозицію між антонімічними лексемами.

      2) Граматичні. Антонімами притаманний повний або частковий збіг валентності протиставних сем, тобто здатність уживатися в тотожному , аналогічному контекстуальному оточенні, що впливає з критерію семантичної – характеристики явища одного плану.

      3) Функційні. Антонімам властиве регулярне протиставлення в мові й мовленні [12, ст. 29-31]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок

     У ході роботи ми дійшли таких висновків, що велика кількість мовознавці  зробили неабиякий внесок у дослідження такої проблеми як антонімія. Деякі з них висуває свої визначення антонімів і ми не можемо сказати, що чиясь думка вірна або не вірна. Дослідник називає антонімами не тільки слова ( переважно однієї частини мови) з протилежними значеннями, а їхні окремі значення, стійкі словосполучення, афікси, граматичні форми, зокрема синтаксичні конструкції, що, тісно поєднуючись певною семантичною спільністю, розрізняються на цій же основі максимально протилежними значеннями.

      Виходячи  з аналізу мовознавчих праць  з англійської та української  мов, можна узагальнити критерії, за якими виокремлюють слова-антоніми:

1. протилежність значень;
2. належність до однієї частини мови;
3. співвідносність позначуваних понять;
4. тотожність лексичної сполучуваності;
5. однакова емоційно – стильова забарвленість.

     Аналізуючи  види антонімів в українській  та англійській мовах, я можу сказати, що види антонімів співпадають.

     Ми  ставили за мету систематизацію, вивчення та відпрацювання накопиченого матеріалу стосовно антонімів як засобів вираження антонімії в сучасній англійській та українській мові. Можна сказати, що ми досягли поставленої мети, адже ми виконали такі завдання:

• дослідили та дали визначення поняття антонімії.
• визначили значимість антонімів у сучасному мовознавстві.
• проілюстрували антоніми на шпальтах англомовних та україномовних видань.

     Антонімія – це багатоаспектне мовне явище. Явище антонімії часто використовується у стилістичному прийомі антитези, тобто протиставленні, і перекладачеві завжди слід уважно підходити до вибору відповідника, оскільки антитеза може базуватися на протиставленні сем, які є у багатозначних словах однієї мови і відсутності у другій.

     Проблема  антонімії залишається актуальною і на сьогоднішній день, адже це багатоаспектне мовне явище, яке потребує додаткових досліджень. Не тільки сучасні, а й майбутні мовознавці будуть досліджувати це явище і я впевнена, що нас очікує ще багато цікавих теорій з цього питання. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Література

1. Арнольд И. В. Лексикология современного английского языка. М., 1986. с. 209.

2.Беляевская Е. Г. Семантика слова: Учеб. Пособие для ин-тов и фак. иностр. Яз. – М.: Высш. шк.,  1987.

3. Будагов Р. А. Очерки по языкознанию. М., 1953.

4. Будз О. М. Критерії визначення антонімів. – В кн..: Іноземна філологія. Вип. 50. Респ. міжвідомчий наук. збірник, Львів, 1978. 

5. Будз О. М. До проблеми антонімії в сучасній англійській мові. Іноземна філологія. Респ. міжвідомчий збірник, вип. 39, 1975.

6. Василик С. В. Закономірності утворення протилежних смислів фраз з in та out – В кн..: Іноземна філологія, 1980, № 59.

7. Вестник Московского университета, научный журнал, серия 19, 1/ 2005.

8. Гурський С. О. Два типи протиставлень у семасіології. – У зб.: Іноземна філологія. Вип.. 18. Львів, 1969.

9. Гурський С. О. Значення слова і термін. – У зб.: Іноземна філологія. Вип. 26. Львів, 1971.

10.Гурський С. О. Значення і смисл слова. – У зб.: Іноземна філологія. Вип.. 34. Львів, 1974.

11.Gousky S. E. The Idiomatic Heart of the English Language. Lvov. 1975.