Управління прибутком комерційного банку

Проценти та прирівняні до них комісійні складають основну  частину банківських доходів. Проценти за користування кредитами мають  найбільшу питому вагу у доходах  банку. Після доходів за кредитами  наступними за значенням виступають надходження за інвестиційними цінними  паперами, процентний дохід за міжбанківськими  позиками (без забезпечення та під  забезпечення державних цінних паперів).

Доходи банку:

1. Процентні доходи:

- за коштами, розміщеними в НБУ;

- за коштами, розміщеними в інших банках;

- за кредитами суб'єктам господарської діяльності;

- за кредитами органам загального державного управління;

- за кредитами фізичним особам;

- за цінними паперами;

- за операціями з філіями та іншими установами банку;

- інші процентні доходи.

2. Комісійні доходи:

- за операціями з банками;

- за операціями з клієнтами;

- за операціями з філіями та іншими установами банку.

3. Результат від торгівельних  операцій.

4. Інші банківські операційні  доходи.

- дивідендний дохід;

- за операціями з філіями та іншими установами банку;

- інші банківські операційні доходи.

5. Інші небанківські операційні  доходи:

- за операціями з філіями та іншими установами банку;

- інші небанківські операційні доходи.

6. Зменшення резервів  за заборгованістю.

7. Непередбачені доходи.

Дохід від операцій із цінними  паперами може складатися з дисконту та купона, але до процентного доходу за борговими цінними паперами включаються  тільки проценти, які були нараховані за такими цінними паперами після  їх придбання.

Процентні доходи доцільно класифікувати за такими критеріями:

- строковість;

- резидент/нерезидент;

- фінансовий інструмент (депозити, кредити або цінні папери).

До процентного також  входить дохід за строковими депозитами, що розміщені в інших банках. Значення складових процентного доходу може змінюватися щорічно залежно  від змін процентних ставок і попиту на кредити, але дохід за кредитами  практично завжди залишається важливим для кожного банку. Проценти та прирівняні до них комісії повинні обліковуватися регулярно не рідше одного разу на місяць, як правило, в останній його день, незалежно від періодичності  розрахунків, яка вказана в угоді  з контрагентом.

Комісійні - це доходи за усіма  послугами, наданими контрагентам, окрім  комісійних, що подібні за природою до процентів.

До категорії комісійних належать:

- комісійні за гарантії розміщення позик від імені інших кредиторів та за операціями з цінними паперами;

- комісійні доходи від операцій за розрахунково-касове обслуговування, обслуговування кредитних рахунків, за зберігання цінностей та здійснення операцій із цінними паперами;

- комісійні за проведення операцій з іноземною валютою та за продаж або купівлю монет і коштовних металів для третіх сторін;

- інші комісійні доходи за операціями, що визначаються Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Торгівельні прибутки - це чисті  прибутки від операцій купівлі-продажу  різних фінансових інструментів. До них  належать:

- чисті прибутки від діяльності на валютному ринку і ринку банківських металів;

- чисті прибутки від операцій із цінними паперами на продаж;

- чисті прибутки від торгівлі іншими фінансовими інструментами.

До інших банківських  операційних доходів відносяться  ті, що не включені у перелічені вище групи. До них належать доходи від  цінних паперів із непередбаченим доходом: дивіденди від акцій, що зберігаються як об'єкт торгівлі, та капіталовкладень.

Останнім часом банкіри  поставили мету зробити непроцентні  надходження основним джерелом майбутніх  банківських доходів. Це дасть можливість поліпшити підсумкові характеристики роботи комерційних банків, диверсифікувати  джерела доходів і надійніше  захистити банки від коливання  процентних ставок.

Небанківськими операційними доходами вважаються доходи, які не стосуються основної діяльності банку, але забезпечують її здійснення (доходи від продажу основних засобів - від  орендних операцій), доходи від продажу  окремих небанківських послуг (аудиторські  послуги, програмне забезпечення, консультації не фінансового характеру тощо) та інших операцій.

Непередбаченими вважаються доходи, які за змістом відповідають таким ознакам:

- виникають у разі надзвичайних подій і мають одноразовий характер - прибуток буде визначений тільки за фактом подій;

- не повторюються по суті (наприклад, виникли через зміни у правилах бухгалтерського обліку активів і пасивів).

Непередбачені доходи не можуть бути прийняті до уваги для фінансової оцінки банку.

Витрати банку поділяються  на відносно постійні та змінні.

Відносно постійними витратами  комерційного банку є:

- заробітна плата;

- придбання або виготовлення бланків і канцелярських товарів;

- утримання приміщень, охорони та протипожежної сигналізації;

- амортизаційні відрахування та інші.

Змінними витратами банку  є:

- виплата процентів по вкладах, депозитах і міжбанківському кредиту;

- плата за послуги регіональної розрахункової палати і регіонального розрахунково-касового центру;

- витрати на рекламу;

- витрати на відрядження;

- поштово-телеграфні витрати та інші.

Усі доходи (витрати) банку  поділяються на операційні: банківські та небанківські. До банківських доходів (витрат) належать доходи (витрати), безпосередньо  пов'язані з банківською діяльністю, визначеною Законом України «Про банки і банківську діяльність». В свою чергу, банківські доходи (витрати) поділяються на: процентні, комісійні, торговельні прибутки (збитки) та інші.

До небанківських доходів (витрат) належать доходи і витрати, які не стосуються основної діяльності банку, але забезпечують здійснення банківських операцій (адміністративні  та інші небанківські операційні доходи і витрати). Фінансові результати діяльності комерційного банку відбиваються у звіті про прибутки та збитки. Звіт про прибутки та збитки грунтується на концепції грошових потоків за доходами та витратами, які групуються за їхнім економічним характером. Дохідні статті форми розміщені у її лівій частині, а витратні - у правій. При цьому кожній групі доходів по горизонталі відповідає аналогічна група витрат. Це дає змогу оцінювати собівартість формування різних груп ресурсів і безпосередній чистий прибуток (збиток) від операцій. Доходи і витрати відбиваються в обліку в тому періоді, в якому були зроблені чи здійснені, незалежно від фактичного отримання чи сплати грошових коштів. Якщо очікується, що економічні вигоди будуть виникати протягом кількох звітних періодів і зв’язок з доходом може бути визначений попередньо, витрати відображаються у звіті про прибутки та збитки на основі систематичних процедур часткового розподілу. У таких випадках витрати розглядаються як зношення або амортизація. У загальному вигляді звіт про прибутки та збитки комерційного банку можна подати як відображено у таблиці 1.2.

 

Таблиця 1.2

Структура звіту про прибутки та збитки комерційного банку

Доходи	Витрати
Відсоткові доходи	Відсоткові витрати
Комісійні доходи	Комісійні витрати
Результат від торговельних операцій
Інші банківські операційні доходи	Інші банківські операційні витрати
Інші небанківські операційні доходи	Інші небанківські операційні витрати
Зменшення резервів за заборгованістю	Відрахування в резерви
Непередбачені доходи	Непередбачені витрати
	Прибуток (збиток) до сплати податку
	Податок на прибуток
	Чистий прибуток (збиток)

Різниця між вхідними фінансовими  потоками та вихідними фінансовими  потоками дає прибуток до сплати податку. Від останнього віднімають податок  на прибуток і отримують чистий прибуток банку.

Доходи та витрати обліковуються  наростаючим підсумком з початку  року на рахунках 6 і 7 класу, а прибуток - на рахунках 5 класу. В останній робочий  день року рахунки доходів і витрат закриваються. Залишки за цими рахунками  відносять на рахунок результатів  поточного року і, таким чином, досягається  відображення фінансового результату в балансі банку.

Отже, джерелом прибутку банку є його дохід, який в свою чергу залежить насамперед від обсягу кредитних вкладень та інвестицій банку, розміру відсоткової ставки за наданими кредитами та величини і структури активів банку. Проведення розрахункового аналізу у відповідності до результатів діяльності банку – його доходів та витрат дає змогу визначити прибуток банку.

 

1.3 Показники оцінки прибутку комерційного банку

 

Особливе місце у валовому доході комерційного банку для забезпечення його фінансової стійкості належить прибутку. Оцінка прибутковості провадиться з метою з'ясовування фінансової стійкості банку. Система цієї оцінки грунтується на прийнятої у світовій банківської практиці моделі формування чистого прибутку. Ця модель побудована таким чином, що доходи і витрати групуються на основі якісних критеріїв, що дозволяє дати не тільки кількісну, але і якісну оцінку рівня прибутковості банку.

Одним із шляхів характеристики ефективності роботи комерційного банку  є оцінка рівня його прибутковості.

Аналіз показників прибутковості  охоплює такі етапи:

- розрахунок фактичного  значення прибутковості на основі  даних балансу та інших форм  річної звітності;

- порівняльна оцінка коефіцієнтів  з їх рівнем у попередні  роки;

- визначення основної  тенденції в динаміці коефіцієнтів (зростання або зниження);

- виявлення факторів, які  впливають на зміну цих коефіцієнтів;

- оцінка факторів з  позиції ліквідності балансу  та банківських ризиків;

- розроблення рекомендацій  щодо підвищення прибутковості  банку або забезпечення її  стабільності в майбутньому.

Аналіз прибутковості  банку здійснюється за допомогою  таких показників (Рис. 1.1):

• прибутковість витрат;
• прибутковість активів;
• прибутковість капіталу;
• чиста маржа;
• чистий серед.

 

Рис. 1.1 Показники аналізу прибутковості банку

 

Аналіз цих показників здійснюється у порівнянні з планом і в динаміці. Вплив факторів на зміну показників прибутковості  банку розраховується за допомогою  способу ланцюгових підстановок.

Двома найважливішими показниками  аналізу прибутковості банку  є показники:

- прибутковість активів  (ROA);

- прибутковість капіталу (ROE).

Прибутковість активів розраховується за такою формулою:

 

ROA1 = Чп / Са         (1.1)

 

де, Чп – чистий прибуток;

Са – середні загальні активи.

Цей показник може використовуватися  як коефіцієнт для оцінки діяльності керівництва банку.

Але у зв’язку з тим, що не всі активи дають дохід, деякі  банки в процесі аналізу прибутковості  своєї діяльності деталізують показник процента прибутковості активів  і розраховують процент прибутковості  робочих активів:

 

ROA2 = Чп / Ра         (1.2)

 

де, Ра – робочі активи.

Зіставлення показників ROA1 та ROA2 дає можливість виявити невикористані  резерви підвищення прибутковості  активів за рахунок поліпшення їх структури, ефективнішого використання. Зіставлення цих коефіцієнтів дає  уявлення про можливості зростання  рентабельності завдяки скороченню активів, які не приносять доходу. Передусім це стосується іммобілізованих  власних коштів. Для банків, які  використовують як кредитні ресурси  залучені кошти, абсолютна рівність між цими показниками неможлива. Адже банки повинні створювати обов’язкові  резерви, тобто зберігати частину  залучених коштів у найбільш ліквідній  формі, яка не дає доходу.

На практиці вважається: якщо рівень прибутковості активів  перевищує 1 %, то банк працює рентабельно.

Прибутковість капіталу розраховується за формулою:

 

ROE1 = Чп / С_ерк         (1.3)

 

де, С_ерк – середній капітал.

Оптимальне значення цього  показника не менше 15 %.

Співвідношення прибутку та власного капіталу є показником стабільності. Аналіз цього коефіцієнта  дає змогу прогнозувати, наскільки  стійкий рівень прибутковості банку. Аналізуючи цей коефіцієнт, слід зіставити темпи зростання прибутку та власного капіталу.

На практиці деякі банки (а особливо їх акціонери) цей показник прибутковості деталізують за допомогою  коефіцієнта віддачі статутного капіталу:

 

ROE2 = Чп / Ск         (1.4)