Управління прибутком комерційного банку

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Вищий державний навчальний заклад

Криворізький національний університет

Кафедра економічного аналізу  і фінансів

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни „Фінансовий  менеджмент”

на тему: «Управління прибутком комерційного банку»

 

 

 

 

Виконав студент

економічного факультету

групи ФКс-08-1

Гришко А. В.

Науковий керівник:

Корнух О.В.

 

 

 

Кривий Ріг

2013

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ ПРИБУТКУ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

1.1 Сутність, види та значення прибутку комерційного банку

1.2 Джерела формування прибутку комерційного банку

1.3 Показники оцінки прибутку комерційного банку

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ПРИБУТКУ «УКРСОЦБАНКУ» ТА ЧИННИКІВ ЙОГО ФОРМУВАННЯ У 2008 – 2010 РОКАХ

2.1 Фінансово-економічна характеристика діяльності КБ

2.2 Чинники формування прибутку КБ

2.3 Оцінка показників ефективності та прибутковості КБ

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМУВАННЯ ПРИБУТКУ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

3.1 Шляхи підвищення прибутковості банку

3.2 Вплив НБУ на прибутковість комерційного банку

3.3 Можливості використання зарубіжного досвіду у формуванні прибутку банку

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

 

ВСТУП

 

Комерційні банки як економічно незалежні і юридично самостійні організації в умовах ділової  конкуренції ведуть боротьбу за залучення  клієнтів, кредитних ресурсів та їх вигідне розміщення. Комерційний  статус дає банку значну самостійність  у визначенні напрямів, умов і термінів залучення та розміщення кредитних  ресурсів, розвитку різноманітних форм банківської діяльності, у використанні прибутку та вирішенні інших питань. Це сприяє розширенню банківських послуг та поліпшення їх якості.

Головним орієнтиром діяльності банку  є отримання прибутку, як необхідної умови його функціонування та подальшого розвитку. Прибуток повинен бути достатній  для збільшення в заданих розмірах власного капіталу, технічного оснащення, формування резервів банку. В цих умовах прибуток є однією із стратегічних цілей його формування та найважливішим об’єктом обліку, аналізу і прогнозування діяльності банку. Але динаміка доходів, витрат і прибутку вітчизняних комерційних банків протягом останніх років характеризується стійкою тенденцією випереджаючого зростання витрат порівняно з доходами, що призвело до зменшення витратовіддачі і обумовило зниження рентабельності банківської діяльності. Загальним погіршенням ситуації банки завдячують не тільки негативному впливу зовнішніх загальноекономічних та правових чинників, але, значною мірою, і вадам управління фінансовими результатами окремих банків.

Даній проблемі приділяли  постійну увагу вітчизняні та іноземні фахівці такі, як Білуха М.Т., Бутинець Ф.Ф., Горєлкін В.Г., Завгородній В.П., Кужельний М.В., Осадчий Ю.І., Сопко В.В., Асхауер Г., Долан Е. Дж., Кемпбелл К.Д., що визначали напрями дослідження в аспектах методології і змісту формування прибутку відповідно до вимог ринкової економіки.

Саме тому, актуальність обраної теми обумовлено необхідністю вирішення питань формування прибутку в системі управління фінансовими результатами діяльності комерційних банків України та недостатнім рівнем теоретичної розробки даної проблеми.

Мета дослідження полягає  у визначенні напрямів вдосконалення  формування прибутку комерційного банку  на основі вивчення теоретичних та оцінки практичних аспектів обраної  проблематики.

Для дослідження поставленої  мети слід вирішити ряд завдань:

• розкрити сутність та значення прибутку комерційного банку;
• охарактеризувати джерела формування та показників ефективності прибутку комерційного банку;
• проаналізувати діяльність ПАТ «Укрсоцбанк» в аспекті формування його прибутку за 2008-2010 рр.;
• визначити чинники формування прибутку комерційного банку;
• дати оцінку показників ефективності та прибутковості комерційного банку;
• обгрунтувати напрями вдосконалення формування прибутку комерційного банку;
• визначити шляхи підвищення прибутковості банку.

Об’єктом дослідження є прибуток ПАТ «Укрсоцбанк», а предметом дослідження є фінансові аспекти його формування.

Виконання роботи ґрунтується  на застосуванні загальнонаукових і  спеціальних методів дослідження. Особливе місце у вирішенні поставлених  питань належить таким загальнонауковим методам, як аналіз, синтез, аналогія, моделювання. Спеціальні методи (порівняння, розрахунок середніх та відносних величин, деталізація, методи детермінованого і стохастичного  факторного аналізу) застосовувались  переважно в аналізі та обґрунтуванні  величин доходу, витрат і прибутку банку, а також у дослідженні стану обліку та аналізу фінансових результатів діяльності.

 

 

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ ПРИБУТКУ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

 

1.1 Сутність, види та значення прибутку комерційного банку

 

Основна ціль діяльності комерційного банку – отримання максимального  прибутку для забезпечення стійкості  довготривалого функціонування і міцності позиції на ринку. Але, питання сутності категорії прибуток та його економічного значення носить багатогранний характер в аспекті визначення науковцями відповідних галузей науки.

На перший погляд сутність категорії прибутку зрозуміла кожному  - розмір прибутку залежить головним чином від об’єму отриманих доходів і суми проведених витрат. Розмір отриманого банком прибутку або збитку концентровано відображає в собі результати всіх його активних і пасивних операцій. Тому вивчення прибутку, його складових і факторів, що впливають на його динаміку займає одне із центральних місць в аналізі діяльності комерційного банку.

Головним чином сутність прибутку комерційного банку означає  різницю між його валовими доходами та валовими витратами.

Дослідження сутності поняття  «прибуток», його еволюції почали проводитись  досить давно. Цій проблемі багато уваги  приділяли класики економічної  науки А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс, Е. Хендріксен, М. Ван Бред та ін.

А. Сміт і Д. Рікардо виокремили поняття прибутку в особливу економічну категорію, яку досліджували у тісному  зв'язку із процесом накопичення капіталу, із факторами зростання суспільного  багатства.

У різні часи А.Сміт трактував  прибуток як:

1) закономірний результат продуктивності капіталу;

2) винагороду капіталістові за його діяльність і ризик;

Прибуток за К. Марксом - це перетворена форма додаткової вартості, результат відношення між необхідним і додатковим робочим часом.

Е.С. Хендріксен та М.В. Ван  Бред вказують на те, що прибуток - це надлишок після підтримки матеріального  добробуту комерційної установи на досягнутому рівні, визначеному на початок і кінець звітного періоду, до його використання чи розподілу.

Досліджуючи сутність поняття  «прибуток банку», яке досить часто  використовується в економічній  літературі для відображення якості банківської діяльності, можна зробити  висновок про те, що більшість вітчизняних  науковців трактують його саме з  точки зору бухгалтерського підходу. Це значно спрощує розуміння даної  категорії.

Так, банківська енциклопедія за редакцією професора А.М. Мороза дає таке визначення банківського прибутку: прибуток банків – це перевищення їх доходів над витратами.

В енциклопедії банківської  справи України за редакцією В.С. Стельмаха наводиться таке визначення: прибуток банку – перевищення  доходів банку над витратами (різниця  між ними) до сплати податку на прибуток.

У підручниках з банківської  справи наводяться такі визначення банківського прибутку. Прибуток банку – це кінцевий фінансовий результат його діяльності, перевищення доходів над витратами. Прибуток – це те, без чого банк не може існувати, без чого втрачається  зміст його економічного обслуговування.

О.А. Криклій розглядає  прибуток як ту частину виручки, що залишається після відшкодування  усіх витрат на комерційну діяльність. Але таке розуміння прибутку обмежується  тільки кількісним визначенням категорії  і не розкриває його економічної  природи.

Потрібно зазначити, що передусім  прибуток - це частина грошових накопичень, що створюється банком. Тому М.Я. Коробов  вважає, що прибуток банку - це взагалі єдина форма його грошових накопичень.

A.M. Поддєрьогін визначає  прибуток як «частину заново створеної вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу».

Таким чином, наголошується  на важливості процесу реалізації послуг за кошти. У публікаціях останніх років І.А. Бланк одним із перших в Україні використовує поняття співвідношення ризику і доходу у своєму визначенні прибутку. На думку вченого, прибуток - це втілений у грошовій формі чистий дохід банку на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення комерційної діяльності та є різницею між сукупним доходом і сукупними витратами у процесі здійснення цієї діяльності.

Як бачимо, одні економісти віддають безумовний пріоритет прибутку як цілі функціонування, підкреслюючи, що він є «найвищою ціллю комерційної діяльності», інші вважають, що таким пріоритетом є забезпечення зростання добробуту банку і прибуток є лише важливою умовою розв'язання цього завдання. Деякі навіть стверджують, що основна мета діяльності - зробити максимальний внесок, на який воно здатне, в благоустрій суспільства. На думку Білик М. Д., між наведеними твердженнями немає суттєвих суперечностей, вони розглядають категорію прибутку як головну мету діяльності, лише з різним ступенем узагальнення.

Так, забезпечення зростання  добробуту банку може бути реалізоване лише шляхом отримання прибутку від комерційної діяльності. Між цими двома поняттями є прямий зв'язок — чим вища сума отримуваного прибутку, тим вищими (за інших рівних умов) будуть темпи зростання добробуту банку. За більш високого ступеня узагальнення - чим вищий прибуток банку, тим більшим може бути його внесок у розв'язання соціальних та інших суспільних потреб.

Сутність прибутку як об’єкта  обліку визначається у відповідних  нормативних актах. Так, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського  обліку 3 «Звіт про фінансові результати»  прибуток – сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати. Аналогічно прибуток трактується і в Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України.

Отже, водночас прибуток як економічна категорія відображає кінцеву  грошову оцінку фінансової діяльності і є найважливішим показником фінансових результатів комерційних структур, їх фінансового стану.

У результаті опрацювання  теоретичного матеріалу щодо визначення сутності прибутку як економічної категорії, так і з позиції банківської  діяльності, сформулювати визначення прибутку можна так: прибуток – це виражений у грошовій формі дохід  власника на вкладений капітал, плата  за працю, за ризик ведення комерційної  діяльності, який є різницею між  сукупним доходом і сукупними  витратами в процесі здійснення цієї діяльності.

Прибуток розглядається  в таких аспектах:

1) прибуток являє собою  форму доходу;

2) прибуток є формою  доходу банку, що вкладає свій  капітал з метою досягнення  певного комерційного успіху. Категорія  прибутку нерозривно пов'язана  з категорією капіталу - особливим  чинником виробництва; 

3) прибуток не є гарантованим  доходом банку, що вкладає свій  капітал у той чи інший вид  бізнесу; 

4) прибуток характеризує  не весь дохід отриманий в  процесі діяльності, а тільки  ту частину доходу, яка "очищена"  від понесених витрат на здійснення  цієї діяльності;

5) прибуток є вартісним  показником, вираженим у грошовій  формі. Така форма оцінки прибутку  пов'язана з практикою узагальненого  вартісного обліку всіх пов'язаних  з нею основних показників - вкладеного  капіталу, отриманого доходу, понесених  витрат тощо.

Таким чином, з урахуванням  вище викладених характеристик можна  зробити висновок про те, що прибуток визначає фінансову стійкість і  служить джерелом зростання власного капіталу банку. Суспільне значення банківського прибутку дуже велика, значно ширше, ніж прибутку інших учасників процесу відтворення, оскільки в ній зацікавлені великі групи населення, підприємства і держава. Так, наприклад, зацікавленість у зростанні прибутку проявляють:

- акціонери банку, так як це пов'язано з доходом на інвестований ними капітал;

- клієнти, які розмістили свої грошові кошти в комерційних банках. Зростання прибутку сприяє підвищенню надійності та стійкості банку, і тим самим підвищується гарантія збереження клієнтських коштів;

- групи населення, підприємства та організації, джерелом доходів і змісту яких є виплати з бюджету, так само зацікавлені у збільшенні прибутку банків, так як її значна частина надходить в доход бюджету.