Позичковий капітал

       6. Фінансовий лізинг забезпечує  велику гнучкість у термінах  платежів, що пов’язані з обслуговуванням  боргу.

       7. Фінансовий лізинг характеризується  більш спрощеною процедурою оформлення  кредиту порівняно з банківською.

       8. Фінансовий лізинг забезпечує  зниження вартості кредиту за  рахунок ліквідної вартості лізингового  активу.

       9. Фінансовий лізинг не потребує  формування на підприємстві фонду  погашення основного боргу у  зв’язку з поступовою його  амортизацією.

       1. Фінансовий лізинг задовольняє  потреби в найбільш дефіцитному  виді позичкового капіталу –  довгостроковому кредиті.

       На  сучасному етапі довгострокове  банківське кредитування підприємств  зведено до мінімуму. Це є серйозним  гальмом у здійсненні підприємствами інвестиційної діяльності, пов’язаної з відновленням і розширенням  складу їх позаоборотних активів. Використання в цих цілях фінансового лізингу  дозволяє значною мірою задовольнити потреби підприємства в залученні  довгострокового кредиту.

       2. Фінансовий лізинг забезпечує  повний обсяг задоволення конкретної  цільової потреби підприємства  у позикових засобах. Використання  фінансового лізингу в конкретних  цілях відновлення і розширення  складу активної частини операційних  позаоборотних активів дозволяє  підприємству цілком виключити  інші форми фінансування цього  процесу за рахунок як власного, так і позичкового капіталу, знижує  залежність підприємства від  банківського кредитування.

       3. Фінансовий лізинг автоматично  формує повне забезпечення кредиту,  що знижує вартість його залучення.  Формою такого забезпечення кредиту  є самий лізингуємий актив,  що у випадку фінансової неспроможності (банкрутства) підприємства може  бути реалізований кредитором  із метою відшкодування невиплаченої  частини лізингових платежів  і суми неустойки за угодою. Додатковою формою такого забезпечення  кредиту є обов’язкове страхування  лізингуємого активу лізингоотримувачем (рейтером) на користь лізингодавця (ліссора).

       4. Фінансовий лізинг забезпечує  покриття «податковим щитом»  усього обсягу кредиту, що залучається.

       Лізингові платежі, що забезпечують амортизацію  всієї суми основного боргу за кредитом, що залучається, входять до складу витрат підприємства і зменшують  відповідним чином суму його оподаткованого прибутку. За банківським кредитом аналогічний «податковий щит» поширюється  лише на платежі щодо обслуговування кредиту, а не на суму основного боргу  за ним. Крім того, визначена система  податкових пільг поширюється і  на лізингодавця.

       5. Фінансовий лізинг забезпечує  більш широкий діапазон форм  платежів, пов’язаних з обслуговуванням  боргу.

       На  відміну від банківського кредиту, де обслуговування боргу і повернення основної його суми здійснюється у  формі грошових платежів, фінансовий лізинг передбачає можливість здійснення таких платежів в інших формах, наприклад, у формі постачань  продукції, зробленої за участю лізингуємих  активів.

       6. Фінансовий лізинг забезпечує  велику гнучкість в термінах  платежів, пов’язаних з обслуговуванням  боргу.

       На  відміну від традиційної практики обслуговування і погашення банківського кредиту фінансовий лізинг надає  підприємству можливість здійснення лізингових платежів за більш широким діапазоном схем з урахуванням характеру  використання лізингуємого активу, терміну  його використання тощо. У цьому  відношенні фінансовий лізинг є для  підприємства більш кращим кредитним  інструментом.

       7. Фінансовий лізинг характеризується  більш спрощеною процедурою оформлення  кредиту порівняно з банківською. 

       Як  свідчить сучасний вітчизняний і  закордонний досвід, при лізинговій угоді обсяг витрат часу і перелік  необхідної фінансової документації суттєво  нижче, ніж при оформленні договору з банком про надання довгострокового  фінансового кредиту. 

       8. Фінансовий лізинг забезпечує  зниження вартості кредиту за  рахунок ліквідаційної вартості  лізингуємого активу.

       При фінансовому лізингу після завершення лізингового періоду відповідний  актив передається у власність  лізингоотримувача, і після повної його амортизації він має можливість реалізувати його за ліквідною вартістю. 

       9. Фінансовий лізинг не потребує  формування на підприємстві фонду  погашення основного боргу в  зв’язку з поступовістю його  амортизації. 

       При фінансовому лізингу обслуговування основного боргу і його амортизації  здійснюється одночасно (тобто включені до складу лізингових платежів у комплексі), із закінченням лізингового періоду  вартість основного боргу за лізингуємим  активом зводиться до нуля. Це рятує  підприємство від необхідності відволікання власних фінансових ресурсів на формування фонду погашення.

       Перераховані  кредитні аспекти фінансового лізингу  визначають його як достатньо привабливий  кредитний інструмент у процесі  залучення підприємством позичкового  капіталу для забезпечення свого  економічного розвитку.

       Управління  фінансовим лізингом на підприємстві пов’язано з використанням різних його видів. Класифікація видів фінансового  лізингу за основними класифікаційними ознаками приведена в таблиці 2.2. 

Таблиця 2.2 Класифікація видів фінансового  лізингу за основними ознаками 

      

       З урахуванням викладених основних видів  фінансового лізингу організовується  процес управління їм на підприємстві. Основною метою управління фінансовим лізингом із позицій залучення підприємством  позичкового капіталу є мінімізація  потоку платежів щодо обслуговування кожної лізингової операції.

       Процес  управління фінансовим лізингом на підприємстві здійснюється за такими основними етапами:

       1. Вибір об’єкта фінансового лізингу.

       2. Вибір виду фінансового лізингу.

       3. Узгодження з лізингодавцем умов  здійснення лізингової операції.

       4. Оцінка ефективності лізингової  операції.

       5. Організація контролю за своєчасним  здійсненням лізингових платежів. 

2.5 Управління облігаційною позикою 

       Одним із джерел залучення позикових засобів  є емісія підприємством власних  облігацій. До цього джерела формування позичкового капіталу, відповідно до нашого законодавства, можуть вдаватися  підприємства, створені у формі акціонерних  і інших видів господарських  товариств. Акціонерні товариства можуть випускати облігації тільки після  того, як цілком оплачені випущені акції.

       Рішення про випуск облігацій підприємство приймає самостійно. Засоби від розміщення облігацій направляються підприємством, як правило, на цілі фінансування свого  стратегічного розвитку.

       Як  кредитний інструмент, облігації  мають переваги і недоліки.

       Залучення позикових фінансових ресурсів шляхом випуску облігацій має такі основні  переваги:

       а) емісія облігацій не веде до втрати контролю над управлінням підприємством, як у випадку випуску акцій;

       б) облігації можуть бути випущені при  відносно невисоких фінансових зобов’язаннях  за відсотками, тому що вони забезпечуються майном підприємства і мають пріоритет  в задоволенні претензій за ними у випадку банкрутства підприємства;

       в) облігації мають більшу можливість поширення, ніж акції підприємства, у силу меншого рівня їх ризику для інвесторів.

       Водночас  дане джерело залучення фінансових засобів має і ряд недоліків:

       а) облігації не можуть бути випущені для формування статутного фонду  і покриття збитків; 

       б) емісія облігацій пов’язана із суттєвими  витратами фінансових засобів і  потребує тривалого часу. У зв’язку  з високим рівнем витрат з випуску  і розміщення облігацій, їх емісія виправдана лише на велику суму, що можуть собі дозволити  тільки великі підприємства;

       в) рівень фінансової відповідальності підприємства за своєчасну виплату відсотків  і суми основного боргу дуже високий, тому що стягнення цих сум при  суттєвому простроченні платежів реалізується через механізм банкрутства;

       г) після випуску облігацій під  час зміни кон’юнктури фінансового  ринку середня ставка судного  відсотка може стати значно нижче, ніж  установлений відсоток виплат за облігацією. У даному випадку додатковий прибуток одержить не підприємство, а інвестори. 

       Емітуємі  підприємством облігації можуть мати різноманітні види. Класифікація облігацій підприємства за основними  ознаками приведена в таблиці 2.3. 

Таблиця 2.3 Види облігацій підприємства за основними  ознаками 

      

       З урахуванням потреб підприємства в  позичковому капіталі і розглянутій  класифікації облігацій формується процес управління облігаційною

позикою.

       Основною  метою управління емісією облігацій  підприємства є забезпечення залучення  необхідного обсягу позикових засобів  шляхом випуску і розміщення на первинному фондовому ринку цінних паперів  даного виду.

       Управління  облігаційною позикою створюється  на підприємстві за такими основними  етапами: