Позичковий капітал

2. ПОЛІТИКА  УПРАВЛІННЯ ПОЗИЧКОВИМ КАПІТАЛОМ. 

2.1. Політика залучення позикових коштів. 

       Основу  будь-якого бізнесу складає власний  капітал. На підприємствах ряду галузей  економіки обсяг позикових засобів, що використовуються, значно перевершує обсяг власного капіталу. У зв’язку  з цим управління залученням і  ефективним використанням позикових  засобів є однією з важливих функцій, яка спрямована на забезпечення досягнення високих кінцевих результатів господарської  діяльності підприємства [11].

       Позичковий  капітал, що використовується підприємством, характеризує в сукупності обсяг  його фінансових зобов’язань. Дані фінансові  зобов’язання в сучасній господарській  практиці диференціюються певним чином:

1. Довгострокові фінансові зобов’язання:

• Довгострокові кредити банків, термін повернення яких не наступив;

• Довгострокові позикові кошти, термін повернення яких не настав;
• Довгострокові кредити та позики, які не погашені своєчасно.

2. Короткострокові фінансові зобов’язання:

• короткострокові кредити банків, термін повернення яких не наступив;
• короткострокові позикові кошти, термін повернення яких не настав;
• короткострокові кредити та позики, які не погашені своєчасно.
• кредиторська заборгованість;
• інші короткострокові фінансові зобов’язання.

       У процесі розвитку підприємства в  міру погашення його фінансових зобов’язань  виникає потреба в притягненні  нових позикових засобів. Джерела  і форми залучення позикових  засобів підприємством дуже різноманітні. Класифікація позикових засобів, що залучаються підприємством, приведена в таблиці 2.1 [12].

       З урахуванням викладеної класифікації зорганізується управління залученням позикових засобів. У процесі  цього управління розв’язується  багато завдань, що визначає необхідність розробки спеціальної фінансової політики на підприємствах, які використовують значний обсяг позичкового капіталу.

       Політика  залучення позикових засобів  є частиною загальної фінансової стратегії, що полягає в забезпеченні найбільш ефективних форм і умов залучення  позичкового капіталу з різних джерел відповідно до потреб розвитку підприємства.

       Процес  формування політики залучення підприємством  позикових засобів включає такі основні етапи:

       1. Аналіз залучення використання  позикових засобів у попередньому  періоді.

       2. Визначення цілей залучення позикових  засобів у майбутньому періоді.

       3. Визначення граничного обсягу  залучення позикових засобів.

       4. Оцінка вартості залучення позичкового  капіталу з різних джерел.

       5. Визначення співвідношення обсягу  позикових засобів, що залучаються  на коротко- і довгостроковій  основі.

       6. Визначення форм залучення позикових  засобів.

       7. Визначення складу основних кредиторів.

       8. Формування ефективних умов залучення  кредитів.

       9. Забезпечення ефективного використання  залучених кредитів.

       10. Забезпечення своєчасних розрахунків  за отримані кредити. 
 

Таблиця 2.1 Класифікація позикових засобів, що залучаються підприємством за основними ознаками 

      

       Головною  перевагою позичкового капіталу є його більш низька вартість. Вартість позичкового капіталу є порівняно  низькою з вартістю акціонерного капіталу за рядом причин, а саме:

1. Витрати по технічному забезпеченню та ті що пов’язані із залученням для позичкового капіталу нижчі ніж для акціонерного (не потрібна функція регістратора, послуги андеррайтера – фахівця по розміщенню).
2. Податкова ставка відсотків за позичковим капіталом нижча ніж доходність по акціонерному капіталу. Це пов’язапозичковомуно з більш низьким ризиком, так як у випадку фінансових невдач або банкрутства вимоги кредиторів будуть задоволені в першу чергу. Крім того позичковий капітал часто надається під гарантію або забезпечення реальними активами, які гарантують повернення коштів.
3. Плата за позичковий капітал зменшує оподатковувану базу. Використовуючи позичковий капітал компанія економить на податкових платежах. Величина цієї економії називається податковим щитом.
4. Позичковий капітал не дає право його власникам на управління. І не загрожує керівництву втратою робочих місць. Додаткова емісія акцій несе потенційну загрозу скупки акцій сторонніми інвесторами та зміни політики фірми, тобто зміни керівництва.

       Переваги  позичкового фінансування:

• Зростання доходності власного капіталу (якщо доходність активів перевищує плату за позичковий капітал);
• Можливість диверсифікації власного капіталу;
• Податковий щит;
• Можливість збереження контролю.

       Недоліки  позичкового фінансування:

1. Наявність ризику у власника капіталу підприємства, який пов’язаний з тим, що крім комерційного ризику у акціонерів виникає зверх фінансовий ризик. Результатом цього є вимога додаткової компенсації за підвищений ризик. Таким чином, позичковий капітал є привабливим своєю відносною дешевизною, але його залучення обмежено зростанням ризику власників капіталу підприємства.
2. Необхідність концентрації грошових коштів до моменту погашення позики. Так як термін повернення позичкового капіталу є чітко визначеним кредитною угодую, то керівництво корпорації повинно розробляти схеми погашення (утворення накопичувального фонду або залучення нової позики). Найчастіше підприємства додержуються стратегії підтримки певної структури капіталу та погашення однієї позики здійснюється за рахунок іншої.
3. Суттєва частка позичкового капіталу дає можливість кредиторам контролювати певні рішення компанії, що приймаються.  Існують випадки коли у договорі банківської позики присутні вимоги обов’язкової частки рефінансування чистого прибутку або утворення фонду погашення, що може не відповідати інтересам менеджерів компанії. Досить часто надання позики здійснюється на умові застави або гарантій. Якщо об’єктом застави виступають акції, то у випадку фінансової кризи на підприємстві контроль над компанією може перейти до кредиторів.

 

2.2. Оцінка вартості окремих елементів позичкового капіталу. 

       Оцінка  вартості позичкового капіталу має  ряд особливостей, основними з  яких є:

       а) відносна простота формування базового показника оцінки вартості;

       б) урахування в процесі оцінки вартості позикових засобів податкового  коректора;

       в) вартість залучення позичкового  капіталу має високий ступінь  зв’язку з рівнем кредитоспроможності  підприємства, що оцінюється кредитором;

       г) залучення позичкового капіталу завжди пов’язано з поворотним грошовим потоком не тільки щодо обслуговування боргу, але і щодо погашення зобов’язання за основною сумою цього боргу.

       Особливості оцінки й управління вартістю позичкового  капіталу в розрізі базових його елементів:

       1.    Вартість фінансового кредиту:

• банківського кредиту;
• фінансового лізингу.

       2. Вартість позичкового капіталу, що залучається за рахунок емісії облігацій.

       3.    Вартість товарного (комерційного) кредиту:

• у формі короткострокової відстрочки платежу;
• у формі довгострокової відстрочки платежу, оформленої векселем.

       4.    Вартість внутрішньої кредиторської  заборгованості.

       З урахуванням оцінки вартості окремих  складових елементів позичкового  капіталу і питомої ваги кожного  з цих елементів у загальній  його сумі може бути визначена середньозважена  вартість позичкового капіталу підприємства. 

2.3. Управління залученням банківського кредиту. 

       При розширенні господарської діяльності підприємства пріоритетна роль належить банківському кредиту. Даний кредит має широку цільову спрямованість  і залучається в найрізноманітніших видах. В останні роки в кредитуванні підприємств беруть участь не тільки вітчизняні, але й закордонні банки, особливо в кредитуванні спільних підприємств.

       Під банківським кредитом розуміються  кошти, надані банком у борг клієнту  для цільового використання на встановлений термін під визначений відсоток. Основні види кредиту представлені на рис.2.1.

       Політика  залучення банківського кредиту  є частиною загальної політики залучення  позикових засобів, що конкретизує  умови залучення, використання й  обслуговування банківського кредиту.

       Розробка  політики залучення банківського кредиту  здійснюється за такими основними етапами:

       1. Визначення цілей використання  банківського кредиту.

       2. Оцінка власної кредитоспроможності.

       3. Вибір необхідних видів банківського  кредиту, що залучається.

       4. Вивчення й оцінка умов здійснення  банківського кредитування в  розрізі видів кредиту.

       5. «Вирівнювання» кредитних умов  у процесі укладання кредитного  договору.

       6. Забезпечення умов ефективного  використання банківського кредиту.

       7. Організація контролю за поточним  обслуговуванням банківського кредиту.

       8. Забезпечення своєчасної і повної  амортизації суми основного боргу  за банківськими кредитами.

 

    

      
 

 

2.4 Управління  фінансовим лізингом 

       Фінансовий  лізинг характеризується складною системою економічних відношень – орендних, торгових, кредитних тощо. Особливості  фінансового лізингу є однією з форм фінансового кредиту. Ці кредитні аспекти фінансового лізингу  полягають у наступному:

       1. Фінансовий лізинг задовольняє  потреби в найбільш дефіцитному  виді позичкового капіталу –  довгостроковому кредиті.

       2. Фінансовий лізинг забезпечує  повний обсяг задоволення конкретної  цільової потреби підприємства  у позикових засобах.

       3. Фінансовий лізинг автоматично  формує повне забезпечення кредиту,  що знижує вартість його залучення.

       4. Фінансовий лізинг забезпечує  покриття «податковим щитом»  усього обсягу кредиту, що залучається.

       5. Фінансовий лізинг забезпечує  більш широкий діапазон форм  платежів, пов’язаних з обслуговуванням  боргу.