Аналіз основної заробітної плати

         Додаткова заробітна плата – являє собою винагороду за працю понад встановлених норм, за трудові успіхи і винахідливість та особливі умови праці. Вона складається з доплат, надбавок, гарантійних та компенсаційних виплат, передбачених законодавством, премій, пов’язаних з виконанням виробничих завдань і функцій.

       Інші  заохочувальні і компенсаційні  виплати – це виплати, у формі  винагороди за підсумками роботи за рік; премії за спеціальними системами і  положеннями; компенсаційні виплати  та інші грошові і матеріальні  виплати, які не передбачені актами діючого законодавства або  які проводяться понад встановлені, зазначеними актами норми [4]. 

       До  фонду основної заробітної плати відносяться: 

       заробітна плата, нарахована за виконану роботу відповідно до встановлених  норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові  обов`язки)  за відпускними  розцінками, тарифними  ставками  (окладами)  робітників   і посадовими окладами, незалежно від форм і систем оплати праці, прийнятих на підприємстві;

         суми процентних чи компенсаційних  нарахувань  в  залежності  від  об`єму доходів (прибутків), одержаних від реалізації продукції (робіт, послуг) у випадках, коли вони є основною заробітною платою;

       суми  авторського  гонорару  робітникам  мистецтва,  редакцій  газет   і журналів, телеграфного агентства, видавництва, радіо, телебачення і  інших підприємств та оплата  їх  праці,  яка  відбувається  за  ставками (розцінками) авторської винагороди, нарахованої на даному підприємстві.

       До  фонду додаткової заробітної плати  належать:

       надбавки  і доплати до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством України: кваліфікованим робітникам, що зайняті на особливо відповідальних роботах, за високу кваліфікаційну майстерність;

         за професійність водіям автомобілів,  працівникам локомотивних бригад, трактористам – машиністам, робітникам провідних професій та іншим категоріям робітників тих галузей народного господарства, в яких запроваджено такі надбавки і доплати за звання майстра і клас кваліфікації;

       персональні надбавки керівникам, спеціалістам, службовцям, за високі успіхи у праці й виконання особливо важливих завдань, за встановлений строк їх виконання. 

       До  інших заохочувальних та компенсаційних виплат відносяться: винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми [4].

       Потрібно  зазначити, що на базовому підприємстві фонд оплати праці складається лише з основної та додаткової заробітної плати, а інші заохочувальні та компенсаційні виплати відсутні.

       Держава здійснює регулювання оплати праці  шляхом встановлення мінімальної заробітної плати.

       Мінімальна  заробітна плата - це законодавчо  встановлений розмір заробітної плати за звичайну, некваліфіковану працю, нижче якого не може відбуватися оплата за виконану робітником місячну, годинну норму (об'єм) праці.

       В мінімальну заробітну плату не включаються  доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Вона регулюється в залежності від рівня економічного розвитку, продуктивності праці, середньої заробітної плати та вартості величини мінімального життєвого бюджету [5, с.10–15]. 

       Джерелом  оплати праці на підприємстві є витрати, які включаються до собівартості продукції. До складу витрат по оплаті праці включаються виплати з заробітної плати, нараховані виходячи з відрядних розцінок, тарифних ставок та посадових окладів, що встановлюють залежно від результатів праці, кількості та якості, стимулюючих та компенсуючих виплат, систем преміювання робітників, керівників, спеціалістів, службовців за виробничі результати, інших умов відповідно до застосовуваних на підприємствах форм та систем оплати праці; виплати за підсумки роботи за рік, які визначають у встановленому порядку.

       Отже, економічна суть заробітної плати полягає в тому, що заробітна плата є винагородою за виконану роботу, надані послуги, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику. Вона, як правило, обчислюється у грошовому вимірі. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, господарської діяльності підприємства.

       Під фондом оплати праці розуміють суми всіх витрат підприємства на оплату праці робітників.

       До  засобів, які направляються на споживання, відносять виплати в грошовій та натуральній формах: виплати на оплату праці всіх робітників підприємства; грошові виплати та заохочення (витрати підприємств на виплату матеріальної допомоги, трудових та соціальних пільг робітникам); прибутки (дивіденди, відсотки) по акціям та вкладам в майно підприємства робітникам, які є членами акціонерного товариства та знаходяться в їх списковому складі [6, с.110–111]. 

            2.Методичні аспекти організації економічного аналізу основної заробітної плати  
 

       В економічному аналізі використовується велика кількість методологій. Використання методу аналізу господарської діяльності виявляється через ряд прийомів аналітичного дослідження [7, с.14–15]. 

       Метод аналізу господарської діяльності – це системне, комплексне вивчення різних сторін діяльності підприємств на основі показників плану, обліку, звітності та інших джерел інформації з метою підвищення ефективності виробництва. Метод аналізу господарської діяльності базується на діалектичному матеріалі (явища вивчаються не відокремлено, а у взаємозалежності, безперервному розвитку).

       Метод аналізу господарської діяльності має власні характерні особливості:

       Перша з них – діалектичний підхід до вивчення процесів і явищ.

       Друга особливість полягає у використанні системи показників при вивченні господарських явищ і процесів. Ці показники формуються, як правило, при плануванні, розробці систем і підсистем економічної інформації, але під час аналізу можуть використовуватись нові показники, які необхідні для аналізу.

       Наступною особливістю є вивчення причин, які обумовили зміни тих чи інших господарських показників. Причин дуже багато, і вивчити абсолютно всі причини дуже важко, крім того це не завжди необхідно. Завдання полягає в тому, щоб встановити фактори, які найбільше впливають на той чи інший показник.

         Найважливішим елементом методики економічного аналізу є технічні прийоми та способи аналізу, які можна назвати інструментарієм аналізу (табл.2.1).

       Таблиця 2.1

       Основні методичні прийоми аналізу господарської  діяльності

 

Продовження таблиці 2.1

       Вони  використовуються на різних етапах дослідження  для:

первинної обробки зібраної інформації;

вивчення  стану та закономірностей розвитку об’єктів, що досліджуються;

визначення  впливу факторів на результати діяльності підприємства;

комплексної оцінки та узагальнення результатів  діяльності;

обґрунтування планів економічного розвитку [8, с.4–5].

              Одним з головних прийомів аналізу основної заробітної плати є порівняння. Порівняння як спосіб дослідженняp здійснюється через зіставлення одного показника (невідомого) з іншими (відомими) з метою визначення спільних рис або розбіжностей між ними.  Нормативні показники, дані попередніх періодів, середні галузеві показники, планові показники, показники передових підприємств – це є основними базами порівняння.

         З метою отримання обґрунтованих висновків під час порівняння  необхідно враховувати умови порівнянності показників, оскільки порівнювати можна тільки якісно однорідні величини [9, с.30].

         Оплату праці аналізують за двома напрямами:

       аналіз  фонду оплати праці як елемента витрат на виробництво на підставі спеціальної  статистичної форми (1-ПВ);

       аналіз  оплати праці за окремими статтями калькуляції, насамперед за статтею  «зарплата виробничих робітників».

         Перший напрям має явні переваги, оскільки ґрунтується на всебічній інформації звітності за трудовими показниками. Аналіз виконання фонду оплати праці розпочинають з визначення абсолютного відхилення від планового фонду або фактичного відхилення за базовий період. Після цього досліджують причини такого відхилення, виявляючи вплив двох факторів: зміни середньооблікової чисельності (кількісний фактор) і зміни середньої заробітної плати (якісний фактор).

          Аналіз виконання фонду заробітної плати  розпочинають з визначення абсолютного відхилення від планового фонду або фактичного відхилення за базовий період. При аналізі визначають абсолютне та відносне відхилення по фонду зарплати.

           Абсолютне відхилення - це різниця між фактично виплаченим фондом зарплати і плановим.

             Фактичний фонд  > планового - перевитрати.