Управління рентабельністю підприємства

Починаючи з 2000 р. після введення національних стандартів процес розрахунку чистого  прибутку (збитку) за звітний період можна поділити на такі кроки:

1) визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, послуг); 

2) розрахунок валового прибутку (збитку);

3) визначення фінансового результату від операційної діяльності (прибутку або збитку);

4) розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування;

5) визначення прибутку (збитку) від звичайної діяльності після оподаткування;

6) визначення надзвичайного прибутку (збитку);

7) визначення  чистого  прибутку (збитку) звітного  періоду.

Чистий дохід (виручка) від реалізації товарів (робіт, послуг) підприємства визначається вирахуванням з доходу (виручки) від реалізації товарів (робіт, послуг) підприємства податків, зборів, знижок тощо:

 

Ч_д._р = В_р — П_З,

 

де Ч_{д р} — чистий дохід (виручка) від реалізації товарів (робіт, послуг);

В_р — дохід (виручка) від реалізації товарів (робіт, послуг);

П_З — податки, збори, знижки.

Валовий прибуток (збиток) підприємства розраховують як різницю між чистим доходом (виручкою) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг):

 

ВП = Ч_др –С_рп,

де С_РП — собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) —- це виробнича собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) або собівартість реалізованих товарів.

Виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з:

• прямих матеріальних витрат;
• прямих витрат на оплату праці;
• інших прямих витрат;
• виробничих накладних витрат.

Витрати обертання — це собівартість реалізованих товарів підприємства торгівлі, яка складається з ціни придбання, ввізного мита, інших податків, витрат на транспортування, навантаження та розвантаження, інших витрат, безпосередньо пов'язаних із придбанням товарів та послуг.

Розрахунок собівартості готової продукції, виробленої за звітний період, здійснюється за формулами:

 

С_г.п = НВ_з.п.п + В_в- НВ_з.к.п,    (3.1)

 

де C_г.п — собівартість готової продукції;

НВ_з.п.п — залишок незавершеного виробництва на початок звітного періоду;

В_в — витрати на виробництво звітного періоду;

НВ_з.к.п — залишок незавершеного виробництва на кінець звітного періоду.

 

С_г.п = ГП_з.п.п+С_п.в–ГП_з.к.п,

 

де ГП_з._п.п — залишок готової продукції на початок звітного періоду;

С_п.в — собівартість продукції, виробленої за звітний період;

ГП_з.к.п — залишок готової продукції на кінець звітного періоду.

Аналіз собівартості реалізованої продукції та товарів здійснюють за наведеною формою.

Фінансовий результат — прибуток (збиток) (Ф_р.о) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат:

 

Ф_р.о = ВП + І_о.д – А_в – В_з-І_о.в,

 

де ВП — валовий прибуток;

І_о.д — інші операційні доходи;

А_в — адміністративні витрати;

В_з — витрати на збут;

І_о.в — інші операційні витрати.

Інші операційні доходи підприємства складаються з доходів від  операційної оренди активів, операційних курсових різниць, відшкодування раніше списаних активів та від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій) тощо.

До адміністративних витрат підприємства відносять витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, експлуатацію основних засобів адміністративного призначення, на гонорари за професійні послуги, витрати на дослідження і розробки; витрати на зв'язок; амортизація нематеріальних активів; витрати на створення резерву сумнівних боргів; організаційні витрати; витрати на реєстрацію акцій; витрати на проведення річних зборів; винагорода директорам; представницькі витрати; непродуктивні витрати; інші адміністративні витрати.

Витрати на збут складаються із витрат на пакувальні матеріали, ремонт тари, на рекламу, дослідження ринку; на оплату праці і комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту та складів, водіям; на оплату послуг збутових та посередницьких організацій, надання знижок (дисконту) покупцям; витрат на відрядження, на орендну плату, податки, страхування; витрат на ремонт та експлуатацію основних засобів відділу збуту, складів, транспортних засобів; на фрахт; гарантійне обслуговування покупців тощо.

До інших операційних витрат відносять собівартість реалізованих виробничих запасів; сумнівні (безнадійні) борги; втрати від знецінення запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані екологічні санкції; відрахування для забезпечення наступних операційних витрат, а також усі інші витрати, що виникають у процесі операційної діяльності підприємства (крім витрат, що входять до собівартості продукції, товарів, робіт, послуг).

Фінансовий результат — прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування розраховується як алгебраїчна сума прибутку від операційної діяльності (Ф_р.о), фінансових та інших доходів за мінусом фінансових та інших витрат (збитків):

 

П_р.д.о = Ф_р.о + Д_к + І_ф.д + І_д - Ф_в - В_к - І_в,

 

де П_р.д.о — фінансовий результат (прибуток чи збиток) від звичайної діяльності до оподаткування;

Д_к — дохід від участі в капіталі, тобто дохід, отриманий від інвестицій в асоційовані дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі;

І_ф.д — інші фінансові доходи, тобто доходи за депозитними сертифікатами, дивіденди одержані, відсотки одержані, інші доходи, отримані від фінансових операцій;

І_д — інші доходи, тобто доходи від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів, неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності;

Ф_в — фінансові витрати, тобто витрати на відсотки та інші витрати підприємства, пов'язані з залученням позикового капіталу;

В_к — втрати від участі в капіталі, тобто збиток, спричинений інвестиціями в асоційовані, дочірні або спільні підприємства;

І_в — інші витрати, куди відносять втрати від неопераційних курсових різниць та від уцінки необоротних активів, собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; інші витрати, які виникають у процесі звичайної діяльності.

Прибуток від звичайної діяльності визначають як різницю між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку з прибутку.

Чистий прибуток або збиток розраховують як алгебраїчну суму прибутку від звичайної діяльності та надзвичайного доходу, надзвичайних витрат і податків з надзвичайного прибутку.

Узагальнені дані аналізу чистого  прибутку підприємства наводять у таблиці. З її допомогою здійснюють горизонтальний аналіз наведених фінансових показників підприємства у звітному періоді, а також вертикальний аналіз структури прибутку.

Оцінка загальної величини валового прибутку як основного джерела формування чистого прибутку та всіх структурних складових цього прибутку має велике значення для аналізу структури прибутку.

На формування прибутку підприємства впливають різноманітні фактори. В узагальненому вигляді ці фактори можна поділити на зовнішні та внутрішні.

Із великої кількості факторів, які впливають на чистий прибуток підприємства, доцільно досліджувати такі:

• зміни обсягу (товарообороту) реалізації товарів (робіт, послуг);
• зміни обсягів усіх видів прибутків, які формують чистий прибуток;
• зміни собівартості реалізованої продукції (витрат обертання).

Для визначення впливу перелічених  факторів на чистий прибуток підприємства використовують методичну форму.

Далі розраховують частки та суми впливу кожного з перелічених  показників на загальне зниження чистого прибутку.

Вплив собівартості реалізованої продукції (витрат обертання) на прибуток від операційної діяльності визначають за формулою:

 

ΔПр₁ = С_р.п.п (В_о.п) – С_р.п.ф (В_о.ф),

 

де С_р.п.п (В_о.п) та С_р.п.ф (В_о.ф) — собівартість реалізації продукції (витрати обертання) за планом у перерахунку на фактичний обсяг та фактично.

Вплив оптових цін на зміну прибутку підприємства від операційної діяльності визначають за формулою:

 

ΔПp₂ = В_р.ф – В_р.п,

 

де В_р.ф та В_р.п — виручка від реалізації фактична та за планом у перерахунку на фактичний обсяг реалізації.

Вплив зміни обсягу реалізації товарів  на прибуток визначають за формулами:

 

ΔП_рз =

або

ЛП = ∙100,

 

де Пр_о.д.п — плановий прибуток від операційної діяльності підприємства;

ЛП — відсоток виконання плану  реалізації продукції, %;

Р_ф та Р_п — реалізація (товарооборот) відповідно фактична та планова.

Вплив на прибуток від операційної  діяльності підприємства фактора асортиментних  та структурних змін у реалізації товарів розраховують за формулою:

ΔПр₄ = Пр_о.д.п1 - (Пр_о.д.п ∙ ЛП : 100),

 

де Пр_о.д.п1 — прибуток від операційної діяльності підприємства за планом, перерахованим на фактичну реалізацію товарів;

Пр_о.д.п — прибуток від операційної діяльності за планом.

Узагальнені дані аналізу впливу факторів на розмір прибутку підприємства від операційної діяльності наводять у таблиці (9.6).

Аналіз порогу прибутку як мінімального рівня діяльності широко використовується в країнах з регульованою ринковою економікою для оцінки вигідності виробництва. Він базується на взаємозв'язку між обсягом виробництва (продажу), собівартістю та прибутком. В її основу покладена класифікація витрат стосовно обсягу виробництва на змінні та постійні.

Собівартість продукції планується тільки в частині змінних виробничих витрат. Постійні витрати при цьому повністю списуються за рахунок доходів звітного періоду — маржинального доходу, тобто відносяться на зменшення маржі. Маржинальний дохід, чи маржа, являє собою різницю між виручкою від реалізації і змінною собівартістю та призначений для відшкодування постійних витрат та отримання прибутку. Іншими словами, прибуток у сумі з постійними витратами — це маржинальний дохід підприємства. Цей метод називається директ-кост. Використання його в управлінні дає змогу прийняти найефективніше рішення на основі аналізу взаємозв'язку між собівартістю, обсягом виробництва та прибутком.

Наявність такої залежності використовується аналітиком для аналізу порогу прибутку, чи критичної (мертвої) точки обсягу виробництва. Цей аналіз дає змогу виявити ту кількість продукції, котру необхідно виробити та реалізувати, щоб відшкодувати змінні й постійні витрати за аналізований період. Точка критичного обсягу виробництва показує, що загальна сума маржі зі змінної собівартості відшкодовує загальну суму постійних витрат за певний період.

Визначення порогу прибутку здійснюється одним чи кількома способами.

Перший спосіб — це побудова графіка  критичного обсягу виробництва та знаходження  точки беззбитковості.

Графік дає змогу визначити  точку, в якій перетинаються витрати та виручка і в якій витрати на виробництво та збут продукції дорівнюють виручці від продажу. Ця точка називається точкою критичного обсягу виробництва, чи беззбитковості, у котрій підприємство покриває усі свої витрати чи отримує заданий мінімальний прибуток (поріг прибутку).

При другому розв'язанні проблеми використовується модель формування фінансового результату за методом "Витрати—обсяг—прибуток". Він розраховується рівнянням:

Результат (Р) — обсяг продажу (О  ∙ Ц) - сума змінних витрат (ПВ_і ∙ О) - сума постійних витрат (ПЗ) = прибуток.

Обсяг продажу і сума змінних  витрат визначається як добуток фізичного обсягу продажу (О) відповідно на ціну одного виробу (Ц) та питомі змінні витрати (ПВ):

 

Р = Ц ∙ О - ПВ_і ∙ О – ПВ_і або Р = (Ц – ПВ_і) ∙ О - ПВ.

 

Зважаючи на те, що у точці критичного обсягу реалізації прибуток дорівнює нулю, одержимо рівняння:

 

(Ц – ПВ_і) ∙ О - ПВ = О; (Ц – ПВ_і) ∙ О = ПВ.

 

Оскільки значення (Ц – ПВ_і) — це маржинальний дохід на один виріб, то формула набуває такого вигляду:

 

МД_і ∙ О = ПЗ.

 

Отже, точка беззбитковості дорівнює діленню постійних витрат на маржинальний дохід на один виріб:

 

О =

 

На підставі цього рівняння аналітиком може бути визначений комплекс управлінських  рішень.

Таким чином, поріг прибутку чи поріг рентабельності — це така виручка від реалізації, за якої підприємство вже не має збитків, але ще і не має прибутків. Валової маржі вистачає на покриття постійних витрат, і прибуток дорівнює нулю.

Різнобічна виробнича, збутова, постачальна та фінансова діяльність підприємства одержує закінчену грошову оцінку в системі показників — фінансових результатів. В узагальненому вигляді найбільш важливими фінансовими результатами діяльності підприємства є показники, наведені у формі № 2 річної та квартальної бухгалтерської звітності.

Обов'язковими елементами дослідження  фінансових результатів діяльності підприємства є: