Управління рентабельністю підприємства

 

У розглядуваному прикладі рентабельність капіталу за звітний період

 

або

 

 

Взаємозв'язок впливу на рентабельність капіталу (активів) двох чинників — рентабельності реалізації та оборотності капіталу — показано на рис. 1.3.

Рис. 1.3. Двофакторна модель рентабельності активів  
(крива трансформації)

Кожна точка кривої трансформації  показує, яким має бути поєднання  рентабельності продукції і оборотності  капіталу, щоб рентабельність капіталу становила 12% (суцільна лінія). Штрихова лінія відповідає рентабельності активів у розмірі 20%.

Регулювання рентабельності капіталу зводиться  до впливу на рентабельність продукції та оборотність активів. Якщо рентабельність продукції збільшити неможливо, то, збільшуючи оборотність залучених ресурсів, збільшують рентабельність капіталу.

Оборотність капіталу в цілому та його складових (основних та обігових коштів, у тому числі запасів, дебіторської заборгованості, коштів тощо) має виняткове значення для оцінювання фінансового стану підприємства, його ділової активності.

Аналіз  рентабельності власного капіталу.

У практиці фінансового аналізу в розвинених країнах рентабельність власного капіталу вважають найважливішим підсумковим  показником, де фокусуються результати всіх напрямків діяльності підприємства. При цьому розглядаються три- і п'ятифакторні моделі рентабельності.

Трифакторна модель рентабельності власного капіталу.

Ще понад 100 років тому фінансові менеджери  фірми "Дюпон" запропонували рентабельність власного капіталу R_вк визначати як добуток рентабельності реалізації за чистим прибутком , оборотності активів О_A та коефіцієнта фінансової залежності (відношення сукупного капіталу до власного) К_Ф3, тобто

 

 

де Р — чистий прибуток;

V—чиста виручка від реалізації  продукції; 

А — активи;

П — пасиви.

Отже, рентабельність власного капіталу залежить від змін рентабельності продукції (операційна діяльність підприємства), ресурсовід-дачі (інвестиційна діяльність) і співвідношення сукупного та позикового капіталу (фінансова діяльність). Це ілюструє рис. 10.

Можливі варіанти відповідно до показника  прибутку, за яким обчислюється рентабельність власного капіталу: балансовий, чистий, операційний, від реалізації продукції, тощо.

Приклад. Чистий прибуток становить 840 тис. грн., середньорічний розмір власних  коштів — 5240 тис. грн. (р. 380,430 та 630 форми  № 1), чиста виручка від реалізації — 10000 тис. грн., середньорічна валюта балансу — 8365 тис. грн.

Розрахуємо рентабельність власного капіталу за звітний період

 

 

З наведеної трифакторної моделі рентабельності власного капіталу випливає, що на її значення істотно впливає збільшення частки позикових коштів, тобто так званий фінансовий леверидж (важіль), який супроводжується підвищенням ризику втрати підприємством фінансової незалежності.

З огляду на цей ризик фінансовий аналітик визначає і регулює рівень фінансового важеля, з'ясовує, на скільки  відсотків зміниться рентабельність власного капіталу при зміні валового прибутку (ВП) на 1% за умов різних часток позикового капіталу в пасивах підприємства.

Проілюструємо дію фінансового  важеля на прикладі, наведеному на рис. 1.3 та в табл. 1.3.

Аналогічно до дії механічного  важеля, що передбачає внаслідок прикладання невеликих зусиль отримання помітного результату, дія фінансового важеля полягає в тому, що незначні зміни валового прибутку можуть спричинити істотні зміни рентабельності власного капіталу.

 

Рис. 1.3. Фінансовий леверидж (важіль)

 

Таблиця 1.2

Рівень фінансового важеля

Номер рядка	Показник	Частка позикового капіталу ЮК, %
			30			50			80
1	Капітал, тис. грн., разом	8000			8000			8000
2 3	У тому числі: Власний капітал, тис. грн. Позиковий капітал, тис. грн.	5600 2400			4000 4000			1600 6400
4	Прибуток до сплати відсотків і податку, валовий прибуток (варіанти), тис. грн.	1300	1500	2000	1300	1500	2000	1300	1500	2000
5	Відсотки за позики (20 % х р. 3)	480	480	480	800	800	800	1280	1280	1280
6	Прибуток, тис. грн. (р. 4 - р. 5)	820	1020	1520	500	700	1200	20	220	720
7	Податок на прибуток, тис. грн. (30 % х  р. 6)	246	306	456	150	210	360	6	66	216
8	Чистий прибуток, тис. грн. (р. 6 - р. 7)	574	714	1064	350	490	840	14	154	504
9	Рентабельність власного капіталу, % (Р- 8 : р. 2)	0,102	0,127	0,19	0,087	0,122	0,21	0,009	0,096	0,315

 

Рівень фінансового важеля

 

 

 

 

 

Якщо частка позикового капіталу становить 30%, то зміна валового прибутку на 1% спричинює збільшення R_ВК на 1,6%, при П/К = 50% — на 2,62 %, при П/К = 80 % — на 63,14 %. Точка перетину на рис. 1.3 відповідає валовому прибутку 1600 тис. грн., тобто значення показника R_ВК не змінюється при різних значеннях П/К (фінансовий важіль нейтральний). Якщо прибуток менший, підприємству доцільно нарощувати капітал за критерієм R_ВК, використовуючи власні джерела (від'ємний фінансовий важіль), якщо прибуток більший, доцільно залучати позикові кошти (додатний важіль).

Слід зважати також на зворотний  напрямок дії фінансового важеля. При незначному зменшенні валового прибутку рентабельність власного капіталу істотно знизиться на підприємстві з високим фінансовим важелем і несуттєво — з низьким.

 

П'ятифакторна модель рентабельності власного капіталу.

Перелік показників-співмножників, що визначають рентабельність власного капіталу, можна розширити. Йдеться про такі важливі показники фінансового стану підприємства, як ліквідність, оборотність поточних активів, співвідношення термінових зобов'язань і капіталу підприємства.

Розширена формула для визначення впливу чинників на рентабельність власного капіталу має вигляд

 

 

де ПА, ПП — відповідно поточні  активи та пасиви за даними балансу  підприємства.

П'ятифакторна модель включає такі показники: рентабельність реалізації, коефіцієнт фінансової залежності, частка термінових зобов'язань у валюті балансу, коефіцієнт загального покриття (поточної платоспроможності), оборотність поточних активів.

Для розглядуваного наскрізного прикладу рентабельність власного капіталу за звітний період обчислюється як добуток наведених показників:

 

 

де 1975,4170 — середньорічні поточні  пасиви і поточні активи.

Наведену формулу з метою  розширення аналітичних висновків  можна доповнити таким співмножником, як коефіцієнт реінвестування чистого  прибутку К (частка чистого прибутку, що спрямовується на нагромадження; за визначенням — нерозподілений прибуток). У результаті отримаємо коефіцієнт нарощування власного капіталу за рахунок прибутку ΔВК_р , який визначається відношенням реінвестованого прибутку до власного капіталу:

 

 

де Р_r — частка реінвестованого прибутку.

У розглядуваному прикладі R_ВК за розміром власного капіталу на початок звітного періоду

 

 

Коефіцієнт реінвестування чистого  прибутку

 

 

де 600 — реінвестований (нерозподілений) прибуток, тис. грн.

Темп збільшення власного капіталу

 

 

Перевірка за даними балансу: де 5290 – власний капітал на кінець звітного періоду (без урахування його збільшення за рахунок пайових внесків), тис. грн.

Підвищення рентабельності власного капіталу і коефіцієнта реінвестування прибутку за умов збереження пропорцій між фінансовими показниками, визначеними за три- або п'ятифакторною моделлю, детермінує темп збільшення виручки від реалізації продукції:

 

 

У розглядуваному прикладі прогнозний рівень темпу збільшення виручки

 

 

Аналіз рентабельності виробничих фондів

Факторна  модель рентабельності виробничих фондів може бути подана так:

 

 

де  — рентабельність продукції;

 — витрати на 1 грн. продукції за повною собівартістю;

, , - частка відповідно зарплати, вартості матеріалів та амортизації у реалізованій продукції V;

ОВФ, ОбВФ — середня за період вартість виробничих фондів відповідно основних та оборотних;

 — фондомісткість продукції за основними виробничими фондами;

 — коефіцієнт закріплення  обігових коштів.

Кількісну оцінку впливу окремих чинників на рівень рентабельності виробничих фондів визначають методом ланцюгових підстановок або інтегральним методом оцінювання впливу чинників.

Наведемо приклад аналізу впливу чинників на рівень рентабельності виробничих фондів. Вихідні дані та розрахункові показники наведені в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3

Вихідні дані для факторного аналізу рентабельності виробничих фондів

 

Номер рядка	Показник	Період
			звітний	попередній
1	Прибуток від звичайної діяльності, тис. грн.	1200	967
2	Чиста виручка від реалізації продукції, тис. грн.	10000	9167
3	Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	2650	2400*
4	Середньорічна вартість оборотних  виробничих фондів (запасів), тис. грн.	1915	1900*
5	Середньорічна вартість виробничих фондів (р. 3 + р. 4), тис. грн.	4565	4300
6	Коефіцієнт фондомісткості продукції   (р. 3 : р. 2), коп. на 1 грн	26,50	26,18
7	Коефіцієнт закріплення обігових коштів   (р. 4 : р. 2), коп. на 1 грн	19,15	20,73
8	Рентабельність реалізованої продукції   (р. 1 : р. 2), коп. на 1 грн	12,0	10,55
9	Рентабельність виробничих фондів   (р. 1 : р. 5), коп. на 1 грн	26,29	22,49

 

*Умовно береться як середньорічна  вартість.

Рівень рентабельності виробничих фондів за звітний рік становить 26,29 %, а за попередній — 22,49 %, тобто рентабельність збільшилась на 3,8 пункти.

Вплив чинників на зміну рівня рентабельності розраховують методом ланцюгових підстановок.

1. Збільшення частки прибутку  на 1 грн. реалізованої продукції  спричинило підвищення рівня рентабельності на 3,09 пункти (25,58 - 22,49), де 25,58 = 12 : (26,18 + 20,73) • 100 %.

Інакше кажучи, визначаємо, на скільки  пунктів змінився б рівень рентабельності фондів, якби вони використовувались з ефективністю попереднього періоду. Тим самим виокремлюємо вплив прибутку реалізованої продукції.

2. Збільшення фондомісткості, або  зменшення фондовіддачі основ  них виробничих фондів, призвело до зниження рентабельності фондів на 0,17 пункти (25,41 - 25,58), де 25,41 = 12 : (26,5 + 20,73) • 100 %.

У цьому разі виключається вплив  коефіцієнта закріплення обігових коштів, оскільки в розрахунку він  береться на рівні попереднього періоду.

3. Зменшення коефіцієнта закріплення  оборотних виробничих фондів, тобто  прискорення їх оборотності, спричинило  підвищення рентабельності виробничих  фондів на 0,88 пункти (26,29 - 25,41).

Таким чином, рентабельність фондів за наведеними чинниками загалом підвищилася на 3,8 пункти (3,09 - 0,17 + 0,88), що відповідає загальній зміні рентабельності фондів за звітний період порівняно з попереднім.

 

 

Розділ 2. Оцінка факторів, які мають вплив на рентабельність підприємства на прикладі ВАТ "Суха Балка"

2.1. Загальна характеристика ВАТ "Суха Балка"

Відкрите Акціонерне Товариство "Суха Балка" є одним із провідних  підприємств по видобутку залізної руди підземним способом на території  України.

Історія підприємства бере свій початок  з минулого сторіччя, коли в 1885 році англійський підприємець К. Д. Перрі, а в 1896 році торговий дім "Емерік і К" почали розробку родовищ залізних руд відкритим способом на території нині діючого Акціонерного Товариства.

В 1912 році вводиться в експлуатацію перша шахта "Попковська" - одна з найбільших у той час, з виробничою потужністю 10.0 тис. тонн руди на місяць, що стало початком підземної розробки нашого родовища.

Подальший розвиток підприємства був  обумовлений бурхливим розвитком промисловості й збільшенням споживання металу на Україні й у Європі, ростом попиту на залізорудну сировину. Інтенсивному розвитку підприємства сприяло також і зручне географічне розташування родовища, розвинена інфраструктура залізниць для доставки сировини споживачам.

Після реконструкції в 1962 році вступила в лад шахта імені Фрунзе, а в 1980 році нова шахта "Ювілейна" разом із цілим комплексом поверхневих промислових споруд, які в цей час є головними шахтами.