Управління рентабельністю підприємства

Автор: Пользователь скрыл имя, 24 Ноября 2012 в 14:16, курсовая работа

Описание работы

Рентабельність – це відносний показник прибутку, який відображає відношення отриманого ефекту (доходу, прибутку) з наявними або використаними ресурсами.
В наш час ця тема є дуже актуальною, тому що з кожним роком в нашій країні з'являється все більше малих і великих підприємств. І саме рентабельність є показником який характеризує здатність понесених витрат окупитися, що є основою подальшої діяльності підприємства, бо рентабельним є такий стан діяльності підприємства, коли протягом певного періоду грошові надходження компенсують понесені витрати, створюється і накопичується прибуток. Показники рентабельності більш повно, ніж прибуток, відображають результати діяльності підприємства, вони використовуються як інструменти інвестиційної, цінової політики тощо. Якщо правильно розглядати і вивчати вплив різних факторів на зміну рентабельності, то це дає можливість планувати оптимальне виробництво різної продукції, його витратний механізм, пов’язуючи це з прибутком, кон'юнктурою ринку.

Содержание

Вступ 3
Розділ 1. Аналіз рентабельності. Рентабельність підприємницької діяльності та її планування. 4
1.1. Сутність та методи обчислення рентабельності. 4
1.2. Планування прибутку та рентабельності 10
1.3. Аналіз рентабельності 17
Розділ 2. Оцінка факторів, які мають вплив на рентабельність підприємства на прикладі ВАТ "Суха Балка" 31
2.1. Загальна характеристика ВАТ "Суха Балка" 31
2.2. Вплив структури активів і пасивів на рентабельність підприємства 34
Розділ 3. Удосконалення фінансової діяльності підприємства 49
Висновки 69
Перелік використаних джерел. 71

Работа содержит 1 файл

К_Управління рентабельністю підприємства Суха Балка.doc

— 730.00 Кб (Скачать)

1.1,1 х 0,27 х 6,8=2,0 (різниця за  рахунок округлень).

2. В II варіанті капітал знижений  на 10% у порівнянні з I; в III варіанті  вихідна сума становить 10% оборотних  активів термінових позикових  коштів, а також позаоборотних і оборотних активів.

Варіант I відображає фактичні результати діяльності підприємства. Довгострокова заборгованість, як і на більшості підприємств, практично близька до нуля. Коефіцієнт поточної ліквідності перебуває майже на мінімально необхідному для визнання підприємства платоспроможним рівні, а коефіцієнт забезпеченості власними коштами більш ніж в 5 разів перевищує мінімально необхідний. Рентабельність капіталу дуже низка. Вона є величиною, що залежить від трьох факторів: відносини активів до капіталу, оборотності активів і рентабельності продажів. На даних варіанту I:

 

1,96 = 1,1 х 0,27 x 6,8.

 

Збільшення кожного з названих факторів привело б до росту рентабельності капіталу. Але тільки перший з них зв'язаний зі структурою балансу, тому зараз ми торкнемося тільки його. Якби при незмінній вартості активів капітал був менший за рахунок заміщення певної його частини позиковими джерелами, це привело б до підвищення рентабельності капіталу. Тому в II і III варіантах зроблена спроба змінити структуру пасивів у порівнянні з фактичною. Теоретично найкращим напрямком зміни структури було б істотне зниження суми капіталу й резервів для скільки-небудь помітного росту рентабельності капіталу. Однак ряд обмежників не дозволяє цього зробити.

По-перше, короткострокову заборгованість майже не можна збільшувати при даній сумі оборотних активів, тому що інакше коефіцієнт поточної ліквідності виявиться нижче 2, і підприємство може бути визнано неплатоспроможним. Тому й в II, і в III варіантах короткострокова заборгованість трохи нижче фактичної, щоб коефіцієнт був 2. Зменшення капіталу й резервів здійснюється в розрахункових варіантах в основному за рахунок росту довгострокової заборгованості. Тому розрахункові варіанти носять скоріше теоретичний характер (про це говорилося вище).

По-друге, навіть теоретичному збільшенню довгострокової заборгованості перешкоджає мінімально необхідний рівень коефіцієнта забезпеченості власними коштами: ріст довгострокової заборгованості за рахунок зниження капіталу й резервів при незмінній вартості позаоборотних активів приводить до зниження власних оборотних коштів. В II варіанті в результаті такого заміщення джерел коефіцієнт забезпеченості власними коштами виявився нижче мінімально необхідного. III варіант розрахований для виходу на мінімально необхідний рівень цього коефіцієнта.

Таким чином, реальна можливість маневрувати  структурою пасивів з метою підвищення рентабельності капіталу виявилася  дуже обмеженою: величину капіталу й резервів удалося знизити лише на .

Тією самою мірою підвищився й рівень рентабельності - на 0,17 пункту, або на 8,7%. Практично можна вважати, що росту рентабельності капіталу взагалі не відбулося.

Отже, обмежники у формі мінімально необхідних рівнів коефіцієнтів поточної ліквідності й забезпеченості власними коштами при даній структурі пасивів не дозволили підвищити рентабельність капіталу за рахунок збільшення позикових коштів у складі пасивів.

Подивимося тепер, чи не можна домогтися  більше істотних результатів, змінюючи (розрахунково) структуру активів.

Якщо збільшити при тій же загальній сумі активів оборотні активи за рахунок зменшення позаоборотних, це дає результати, наведені в наступній таблиці.

У варіанті I удвічі в порівнянні з  фактичним розміром збільшена сума оборотних активів; відповідно позаоборотні активи зменшені на 4939320 тис. грн. Далі розрахунок ведеться виходячи з мінімально необхідних рівнів коефіцієнтів поточної ліквідності й забезпеченості власними коштами: відповідно короткострокова заборгованість прийняті в розмірі половини оборотних активів, а власні оборотні кошти - 10% від оборотних активів. Капітал і резерви розраховані додаванням власних оборотних коштів і позаоборотних активів.

 

 

Таблиця 2.5

Рентабельність капіталу в умовах дотримання граничних значень  
критеріїв платоспроможності — розрахунок II

Показники

Одиниця виміру

Варіанти

 

 

I

II

III

1

2

3

4

5

1. Загальна сума активів

тис.грн.

26972994

26972994

26972994

2. Позаоборотні активи

тис.грн.

17960482

24520904

134864497

3. Оборотні активи

тыс.грн.

9012512

2452090

13486497

4. Короткострокова заборгованість

тис.грн.

4506256

1226045

6743248

5. Довгострокова заборгованість

тис.грн.

3605005

980836

5394599

6. Капітал і резерви (стор. 1-стор. 4-стор.5)

тис.грн.

18861734

24766113

14835147

7. Власні оборотні кошти (стор. 6 - стор. 2)

тис.грн.

901252

245209

1348650

8. Коефіцієнт поточної ліквідності (стор.3:стор. 4)

б/р

2,0

2,0

2,0

9. Коефіцієнт забезпеченості власними коштами (стор. 7:стор. 3)

б/р

0,1

0,1

0,1

10. Відношення активів до капіталу (стор.1:стор. 6)

б/р

1,43

1,1

1,82

11. Відвернені кошти (чистий прибуток)

тис.грн.

480675

480675

480675

12. Оборотність активів

число  
оборотів

0,27

0,27

0,27

13. Рентабельність капіталу (стор. 11:стор.6) х 100

%

2,55

1,94

3,24

14. Рентабельність продажу

%

6,8

6,8

6,8


 

Довгострокова заборгованість визначена як різниця між загальною величиною активів (пасивів) і іншими джерелами коштів (короткостроковою заборгованістю й капіталом і резервами). Такою ж була схема розрахунків і в попередній таблиці; такою ж вона є і в інших двох варіантах даної таблиці. Варіанти, як було відзначено, розрізняються тільки співвідношенням позаоборотних і оборотних активів; всі інші показники похідні від них.

В II варіанті структура активів  розрахована для умови, що відношення оборотних активів до позаоборотних дорівнює 0,1. В III варіанті величина оборотних активів дорівнює величині позаоборотних.

Результати розрахунку показують, що структура активів значно серйозніше впливає на рентабельність капіталу, чим структура пасивів.

І це зрозуміло, тому що необхідний розмір капіталу й резервів визначається величиною позаоборотних активів (поряд із уже неодноразово названим мінімальним рівнем коефіцієнта забезпеченості власними коштами. Порівняння варіанта III з попередніми варіантами свідчить про те, що істотне збільшення питомої ваги оборотних активів у майні підприємства дозволяє зменшити власний капітал, збільшити позикові кошти й при цьому зберегти на мінімально необхідному рівні обидва коефіцієнти платоспроможності. Зменшення власного капіталу приводить при тім же прибутку до росту рентабельності капіталу.

Однак така структура активів, як у  варіанті III, у діючих умовах можлива лише в деяких сферах діяльності, зокрема, у посередницьких організаціях, постачальницько-збутових і т.д. У промисловості, будівництві, сільському господарстві й інших галузях, що займаються безпосередньо виробництвом продукції й робіт, структура активів характеризується істотним (у кілька разів) перевищенням частки позаоборотних активів у порівнянні із часткою оборотних активів. Таке положення складається під впливом різних факторів: постійні переоцінки основних коштів, збільшення нематеріальних активів і довгострокових фінансових вкладень і т.д. Протидіючими факторами є: ріст запасів сировини й матеріалів, часто важко реалізовуваних або взагалі неліквідних, ріст залишків готової продукції й дебіторської заборгованості.

По підприємству, фактичними даними якого ми користуємося (промислове підприємство), частка позаоборотних активів у загальній вартості активів становила:

на 1.01.95 - 75,1%;

на 1.01.96 - 89,8%;

на 1.04.96 - 85,0%;

на 1.07.96 - 84,0%;

на 1.10.96 - 81,7%.

Таким чином, протягом 1996 року намітилася слабка тенденція до зниження цієї частки, хоча вона продовжує залишатися дуже високою й не дозволяє, як ми бачили в попередніх розрахунках, скільки-небудь значно знизити власний капітал і збільшити позикові кошти, щоб при цьому не потрапити в розряд неплатоспроможних.

Оцінюючи структуру активів  і пасивів підприємства з погляду  його платоспроможності, можна визначити  ще ряд залежностей між окремими їхніми елементами. Залежності є похідними від граничних значень коефіцієнтів поточної ліквідності й забезпеченості власними коштами.

Користуючись попередніми формулами  й прийнятими в них позначеннями, запишемо:

Ктл=   Ко=         (2.2)

Припустимо тепер, що три підприємства мають різну структуру активів:

підприємство № 1: Ао = 0,1Ав;

підприємство № 2: Ао = 0,5Ав;

підприємство № 3: Ао = Ав.

Тоді для підприємства № 1:

 

Ко=  

 

для підприємства №2

для підприємства № 3 = 1,1.

 

Дк = 0,5Ао; тоді для підприємства № 1

для підприємства №2

для підприємства №3

Всі розраховані співвідношення є  мінімально необхідними для забезпечення платоспроможності підприємства.

Якщо мінімальні рівні коефіцієнтів платоспроможності розглядати як якісь  нормативні показники, то для їхнього  досягнення потрібні інші нормативні співвідношення.

Тому розраховані для підприємств  співвідношення власного капіталу й  оборотних активів, власного капіталу й короткострокової заборгованості можна розглядати як мінімально необхідні для забезпечення платоспроможності при даній структурі активів. У розрахунку наведені три різні структури активів. При будь-якій іншій структурі, що не збігається з наведеними, може бути зроблений точно такий же розрахунок необхідних співвідношень.

Крім того, для будь-якого підприємства, незалежно від структури активів і пасивів, при встановленому рівні коефіцієнтів платоспроможності максимальне відношення короткострокової заборгованості до власних оборотних коштів не повинне перевищувати 5. Це випливає з того, що короткострокова заборгованість повинна становити не більше 50% оборотних активів (коефіцієнт поточної ліквідності), а власні оборотні кошти - не менш 10% оборотних активів (коефіцієнт забезпеченості власними коштами).

На підставі наведених розрахунків  і висновків можна скласти  таблицю, користуючись якою працівники підприємства в межах наявних можливостей змінювали б окремі елементи активів і пасивів з метою досягнення необхідного рівня коефіцієнтів платоспроможності. Іншими словами, підприємству в конкретних умовах треба вирішувати, що для нього реальніше: збільшити вартість капіталу, збільшити вартість оборотних активів, скоротити короткострокову заборгованість або змінити структуру активів.

Таблиця 2.6

Необхідні співвідношення елементів  активу й пасиву балансу  
при різній структурі активів

Структура активів

Ао=0,1Ав

10,1

20,2

5

Ао=0,2Ав

5,1

10,2

5

Ао=0,Зав

3,4

6,8

5

Ао=0,4Ав

2,6

5,2

5

Ао=0,5Ав

2,1

4,2

5

Ао=0,6Ав

1,8

3,6

5

Ао=0,7Ав

1,5

3,0

5

Ао=0,8Ав

1,3

2,6

5

Ао=0,9Ав

1,2

2,4

5

Ао=Ав

1,1

2,2

5

Ао=1,1Ав

1,0

2,0

5

Ао=1,5Ав

0,8

1,6

5

Ао=2Ав

0,5

1,0

5


 

На закінчення цього розділу  необхідно відзначити одну важливу обставину. Розрахунки показують, що як би не впливало на рентабельність капіталу заміщення частини його позиковими коштами, при низькій рентабельності реалізації й низької оборотності капіталу високої рентабельності останнього домогтися неможливо. Дійсно, ми бачили, що зміна структури активів може привести до підвищення рентабельності капіталу майже в 1,7 рази. Але при цьому стартова рентабельність дорівнює 1,96%, а отримана при зміні структури активів, - 3,25%. Розгляд такої рентабельності із точки зору акціонерів означає, що й у тому, і в іншому випадках рентабельність близька до нуля.

Тільки збільшення обсягів продажу і прибутку в сполученні з удосконалюванням структури балансу може дати практично значимі результати.

 

Розділ 3. Удосконалення  фінансової діяльності підприємства

Економічна доцільність функціонування будь-якого підприємства, результативність його фінансової діяльності багато в чому визначається станом формування та використання прибутку. Тому прибуток підприємства повинен бути постійно об'єктом ретельного фінансового аналізу.

Методологічною основою такого аналізу має бути на підприємствах  будь-якої форми власності діюча модель формування та використання прибутку.

Під формуванням прибутку розуміють  його створення в процесі господарсько-фінансової діяльності. Управляти формуванням прибутку — означає управляти обсягами реалізації продукції, тобто кількістю та ціною продукції, здійснювати господарську діяльність з найменшими втратами у вигляді штрафів та інших санкцій.

В аналізі формування та використання прибутку підприємства слід розрізняти валовий прибуток (збиток) звітного періоду, фінансові результати, прибуток (збиток) від операційної діяльності, фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування, фінансові результати від звичайної діяльності, надзвичайний прибуток (збиток) та чистий прибуток (збиток) підприємства.

Прибуток (збитки) звітного періоду являє собою алгебраїчну суму одержаних результатів від операційної діяльності, від звичайної діяльності та надзвичайних операцій.

Удосконалення фінансової діяльності підприємства, підвищення його прибутковості  потребують систематичної оцінки формування та використання чистого прибутку підприємства, аналізу основних факторів, які впливають на формування чистого прибутку, оцінку їх динаміки.

Дані такого аналізу повинні  слугувати для пошуку резервів зростання  прибутку, урахування цих резервів у плануванні та прогнозуванні прибутку підприємства, використання чистого прибутку на накопичення та споживання.

Информация о работе Управління рентабельністю підприємства