Управління рентабельністю підприємства

Управління рентабельністю підприємства

 

Зміст

 

Вступ

Метою дослідження цієї курсової роботи є управління рентабельністю підприємств.

Рентабельність – це відносний показник прибутку, який відображає відношення отриманого ефекту (доходу, прибутку) з наявними або використаними ресурсами.

В наш час ця тема є дуже актуальною, тому що з кожним роком в нашій країні з'являється все більше малих і великих підприємств. І саме рентабельність є показником який характеризує здатність понесених витрат окупитися, що є основою подальшої діяльності підприємства, бо рентабельним є такий стан діяльності підприємства, коли протягом певного періоду грошові надходження компенсують понесені витрати, створюється і накопичується прибуток. Показники рентабельності більш повно, ніж прибуток, відображають результати діяльності підприємства, вони використовуються як інструменти інвестиційної, цінової політики тощо. Якщо правильно розглядати і вивчати вплив різних факторів на зміну рентабельності, то це дає можливість планувати оптимальне виробництво різної продукції, його витратний механізм, пов’язуючи це з прибутком, кон'юнктурою ринку.

У своїй курсовій роботі я вирушила розглянути управління рентабельністю на прикладі відкритого акціонерного товариства, а саме ВАТ "Суха Балка".

ВАТ "Суха Балка" є одним з  ведучих підприємств по добичі залізної руди підземним способом на території  України. Це підприємство першим з горно  рудних підприємств України стало Відкритим Акціонерним Товариством. Уставний фонд підприємства розподілений серед акціонерів, якими є: Фонд Держмайна України – 25,1%; юридичні і фізичні особи – 74,9%.

Цьому підприємству, як і усім іншим  підприємствам, дуже важливе правильне  управлення рентабельністю його капіталу.

 

Розділ 1. Аналіз рентабельності. Рентабельність підприємницької діяльності та її планування.

1.1. Сутність та методи обчислення рентабельності.

Слово рентабельність походить з німецької "rentabel" (дохідний, прибутковий) і означає показник економічної ефективності виробництва на підприємствах у різних галузях і народному господарстві в цілому.

Рентабельність – це якісний  вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або міру використання наявних ресурсів у процесі виробництва і реалізації товарів, робіт і послуг.

Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий  прибуток необхідно порівняти з  понесеними витратами. Таке порівняння, тобто співвідношення прибутку з понесеними витратами характеризує рентабельність (Р).

 

   (1.1)

 

Рентабельність означає прибутковість  або дохідність виробництва і  реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих її видів; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки.

Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів  і ефективності діяльності підприємства. Вони вимірюють прибутковість підприємства з різних позицій і групуються відповідно до інтересів учасників економічного процесу, ринкового обміну.

Показники рентабельності є важливими  характеристиками факторного середовища формування прибутку (доходу) підприємства.

З цієї причини вони є важливими  обов'язковими елементами порівняльного аналізу й оцінки фінансового стану підприємства. При аналізі виробництва показники рентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики і ціноутворення.

Різні варіанти рішень, що приймаються  для визначення прибутку, поточних витрат, авансової вартості, для розрахунку рентабельності, зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності.

До показників рентабельності продукції  відносять:

1. Рентабельність окремих виробів — розраховується як відношення прибутку від виробу до собівартості самого виробу.
2. Рентабельність реалізованої продукції — розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції (або чистого прибутку) до виручки від реалізації продукції.
3. Рентабельність виробництва — розраховується як відношення прибутку від реалізації до вартості основних фондів і матеріальних оборотних коштів.

Показники рентабельності визначаються в коефіцієнтах або у відсотках  і показують частку прибутку в  кожній грошовій одиниці витрат, або  частку товарної продукції в її собівартості.

Показники рентабельності можна розраховувати  і за окремими структурними підрозділами, і за видами діяльності.

Показники рентабельності використовують для оцінки результатів діяльності підприємства, його структурних підрозділів, у ціноутворенні, інвестиційній політиці, для порівняльного аналізу споріднених підприємств, що виробляють таку саму продукцію, для вибору варіантів формування асортименту і структури продукції, аналізу раціональності виробництва продукції.

Зміна рентабельності окремих видів продукції відбувається під впливом різних факторів, деякі з них показано на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Структурна схема рентабельності одиниці виробу

 

Важливе значення для підприємства має вивчення рентабельності реалізованої продукції через відношення валового прибутку до виручки від реалізації.

Рентабельність реалізованої продукції  доцільно аналізувати, ураховуючи вплив таких факторів:

• зміна структури та асортименту продукції;
• зміна собівартості продукції;
• зміна відпускних цін на продукцію.

Кожному підприємству необхідна інформація про рентабельність його діяльності. Основним показником рентабельності підприємства є рентабельність виробництва, що розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції до всього авансованого капіталу (суми всіх активів).

В економічному аналізі, бізнес-плануванні, аудиті найчастіше використовують показники рентабельності, що визначають прибутковість підприємств у співвідношенні до вкладених фінансових ресурсів (ресурсні показники рентабельності) або до поточних витрат на виробництво продукції (витратні показники рентабельності).

Основним показником рентабельності діяльності підприємства (рентабельності капіталу) є відношення одержаного прибутку як фінансового результату діяльності (до оподаткування) до всього вкладеного капіталу:

 

       (1.2)

 

де R_л — рентабельність діяльності підприємства;

П — прибуток без вирахування  податку на прибуток;

К — середній за аналізований період залишок власного й позикового капіталу підприємства (або суми всіх активів).

У знаменнику цієї формули, залежно  від цілей обчислення рентабельності, можуть фігурувати або лише власні фінансові ресурси, що вкладені в основні, оборотні засоби, засоби обігу, або всі фінансові ресурси підприємства — власні та позикові. Цей показник характеризує прибутковість підприємства стосовно наявних фінансових ресурсів, які є в його розпорядженні, тобто такий показник є ресурсним. Рентабельність використання фінансових ресурсів може бути підвищена, якщо підприємство досягає того самого обсягу прибутку, але зменшує при цьому суму коштів, вкладених в основні, оборотні засоби, засоби обігу (наприклад реалізує частину машин, устаткування, якщо вони використовуються не досить ефективно, знижує залишки виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, товарів, вивільнює гроші, іммобілізовані в дебіторську заборгованість).

На практиці часто застосовується показник "чистої" рентабельності використання фінансових ресурсів. Він обчислюється за аналогією з показником загальної рентабельності (див. формулу 1.2), лише в чисельнику береться прибуток, зменшений на внесені за його рахунок податки до державного бюджету. Він характеризує розрахункову рентабельність, тобто прибутковість, яка враховує прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства.

Інший економічний смисл має  показник "рентабельність операційних  витрат", який визначається так:

 

      (1.3)

 

де R_о.в — рентабельність операційних витрат підприємства;

П_о.д. — прибуток від операційної діяльності;

C — операційні витрати (поточні  витрати на виробництво продукції  та на інші види операційної  діяльності).

На відміну від ресурсних  показників, рентабельність операційних  витрат характеризує прибутковість поточних витрат, вигідність для підприємства виробництва певних видів продукції, виконання певних робіт, надання платних послуг і витрат на інші види операційної діяльності (тому він являє собою витратний показник рентабельності). Ресурси, якими володіє підприємство, впливають на рівень цього показника незначною мірою — лише у тій частині собівартості, яка дорівнює амортизації основних засобів і зносу нематеріальних активів, а також витратам на поточний, середній і капітальний ремонти основних засобів. Основними факторами зростання рентабельності операційної діяльності є зниження витрат на виробництво товарів, робіт і послуг, а також підвищення їх продажних цін.

Для економічного аналізу діяльності підприємств використовуються показники  рентабельності основної товарної продукції  та окремих видів товарів, робіт і послуг. З огляду на порядок обліку витрат на виробництво продукції (мається на увазі невключення до собівартості окремих видів продукції таких операційних витрат, як адміністративні витрати, витрати на збут, нерозподілені постійні загальновиробничі витрати) рекомендується визначати такі показники рентабельності основної товарної продукції:

     (1.4)

 

де R_п — рентабельність продукції підприємства;

Р — виручка від реалізації товарів, робіт, послуг в оптових цінах (без ПДВ);

С_р.п. — операційні витрати на випуск реалізованої продукції.

 

     (1.5)

 

де R_вал — рентабельність продукції за валовим прибутком;

П_вал — валовий прибуток;

С_в — виробнича собівартість продукції.

Різниця між величинами С і С_п у цих формулах визначається особливостями формування виробничої собівартості продукції та операційних витрат згідно з П(С)БО З і П(С)БО16 національних стандартів бухгалтерського обліку. За логікою формули (6.5) можна розраховувати також і рентабельність окремих видів продукції (робіт, послуг):

 

     (1.6)

 

де r_в — рентабельність виробу (виду робіт, послуг);

Ц_в — відпускна ціна одиниці продукції (виробу, виду робіт, послуг) без ПДВ;

С_в — виробнича собівартість одиниці продукції.

Національними стандартами бухгалтерського обліку введено поняття "витрати діяльності підприємства". Вони вбирають у себе (згідно з П(С)БО16):

• операційні витрати;
• фінансові витрати;
• втрати від участі в капіталі;
• інші витрати;
• надзвичайні витрати.

Загальний фінансовий результат діяльності підприємства (прибуток), віднесений до суми витрат діяльності, показує загальну витратну рентабельність, тобто дає відповідь на запитання, скільки прибутку приносить кожна гривня всіх витрат, зроблених підприємством за звітний період. Цей показник обчислюється за формулою:

 

      (1.7)

де R_в.д. – рентабельність витрат діяльності;

С_л – витрати діяльності (без урахування податку на прибуток).

1.2. Планування прибутку та рентабельності

Важливе значення для забезпечення умов невпинного зростання прибутку і рентабельності має якість їх планування. Це складний і багатогранний процес, який включає в себе глибокий економічний аналіз виробничих і фінансових показників за період, що передував плановому періоду, досягнення максимальної узгодженості з кількісними і якісними показниками плану випуску продукції (виконання робіт, послуг), її реалізації, собівартості, врахування наявних резервів збільшення випуску продукції, зниження витрат на виробництво, особливо непродуктивних і позареалізаційних витрат і збитків.

Якщо план із прибутку складено на належному рівні, професійно грамотно, підприємство має змогу правильно визначити обсяг платежів у державний бюджет і суму прибутку, що залишається в його розпорядженні з метою створення фінансової бази для розвитку виробництва, необхідних витрат на розвиток соціальної сфери, матеріальне заохочення праці.

У плануванні прибутку беруть участь (за умови організаційної відповідальності за цю справу фінансової служби) всі виробничі і функціональні підрозділи підприємства. Тільки в такому разі план може правильно віддзеркалювати внутрішньогосподарські резерви виробництва на базі більш раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Прибуток підприємства як фінансовий результат від його звичайної діяльності планується на рік, квартал, місяць за елементами, які його формують за чинними стандартами бухгалтерського обліку та звітності.

Спочатку обчислюється плановий обсяг  валового прибутку (П_вал.), який, згідно з П(С)БО3, визначається за формулою:

 

     (1.8)

 

де Р — виручка від реалізації товарів, робіт, послуг в оптових  цінах без ПДВ та акцизного  збору;

С_к — виробнича собівартість реалізованої продукції.

Є кілька методів планування валового прибутку від реалізації продукції.

На невеликих і середніх підприємствах  найпоширенішим є метод прямого поасортиментного розрахунку за вищенаведеною формулою. В такому разі для розрахунку валового прибутку за кожною асортиментною позицією застосовуються планові калькуляції собівартості виробів, а також обсяги реалізації, визначені при плануванні виручки від реалізації (з урахуванням динаміки перехідних залишків реалізованої, але не оплаченої покупцями продукції або без такого врахування, й тоді розрахована планова величина валового прибутку від реалізації продукції буде відповідати прийнятій методиці обліку обсягу реалізації та прибутку, але не враховуватиме перехідні залишки прибутку, які можуть міститися у вартості реалізованої, але не оплаченої покупцями готової продукції).