Управління фінансовими показниками діяльності підприємств

     Для поєднання двох груп фінансових показників – ефективності (розрахованих на основі прибутку – форма №2) та фінансової стійкості, платоспроможності, інвестиційної  привабливості (розрахованих на основі балансових даних)  пропонується згрупувати ці показники у матрицю фінансових показників першого класу (для яких існує певне нормативне значення) та другого класу (норматив не встановлюється) і поєднати їх у загальній матриці фінансових показників для комплексної оцінки фінансово-економічного стану підприємств.

     Таким чином, пропонується істотно нова схема  аналізу управління фінансовими  показниками діяльності підприємств, яка:

1.Враховує  недоліки традиційної методики  – розрізненість видів та напрямів  діяльності.

2.Враховує  недоліки інформаційної бази для аналізу – статичний і динамічний.

3.Дозволяє  змінити підхід до аналізу  результативних показників –  коректно пов'язати статичні та  динамічні показники.

4.Створює  можливість оцінити вплив не  лише внутрішніх, але й зовнішніх  факторів, що визначають фінансово-економічну діяльність підприємства ( через використання схеми SWOT – аналізу).

     В цілому, використання запропонованого  підходу дозволить отримати більш  повну і коректну інформацію про  результати діяльності підприємства за всіма видами та напрямами діяльності і реально оцінити його комплексний фінансово-економічний стан як в поточному періоді, так і дозволить прогнозувати його на майбутнє. В подальшому, дані підходи ляжуть в основу розробки як аналітичних, так і прогнозних моделей управління фінансовими показниками діяльності підприємств.

Висновки

     Характеристика  фінансових відносин пов'язана з  виділенням їх об'єктів і суб'єктів. Об'єктами відносин є національне  багатство і вироблений валовий  внутрішній продукт. Саме розподіл ВВП  є необхідною передумовою забезпечення безперервності виробництва. А розподіл національного багатства, як об'єкту фінансових відносин, свідчить про те, що для формування доходів використовується все, що створене попередніми поколіннями або надано природою. Суб'єктами фінансових відносин виступають держава (за правом керуючої структури суспільства), підприємці, робітники й службовці (за правом виробників ВВП.

Розподіл  і перерозподіл ВВП може відбуватися  за різними схемами, у відповідності  до яких виділяються моделі (види) фінансових відносин у суспільстві.

     Держава отримує свої доходи на основі перерозподілу  національного доходу. Пропорції  цього перерозподілу регулюються  тільки законодавчими актами. Модель є відкритою. Адміністративна модель фінансових відносин характеризується тим, що основна частина національного доходу відразу централізувалась у бюджеті й виключалась з розподільчих відносин. Спочатку, в процесі первинного розподілу держава отримує переважну частину національного доходу. Пропорції первинного розподілу регулюються державою за допомогою адміністративних методів. Модель є закритою. 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аникин А.В. Юность науки: жизнь и идеи мыслителей экономистов до Маркса. – М.: Политиздат, 1985;
2. Бабич А. М., Павлова Л. Н. Финансы: Учебник. – М.: ИД ФБК-ПРЕСС, 2000;
3. Бартенев С.А. Экономические теории и школы. История и современность. – М.: БЕК, 1996;
4. Базилевич В. Д., Баластрик Л.О. Государственные финансы. – К.: Аттика, 2002;
5. Бедь В.В., Когут  Ю.М. Финансы: Учеб.-метод. пособ. для самостоятельного изучения дисциплины. – К.: МАУП, 2004;
6. Брагинский С.В., Певзнер Я.А. Политическая экономия: дискуссионные проблемы, пути обновления. – М.: Мысль, 1991;
7. Василик О.Д. Теория финансов: Учеб. – К.: НИОС, 2000;
8. Всемирная история экономической мысли: В 6 т. – М.: Мысль, 1987;
9. Гикиш Л.В. Финансы: Учеб пособие. – К.: МАУП, 2000;
10. Государственные финансы/Под ред. В.М. Федосова, С.Я. Огородника, Н.В. Суторминой. – К., 1991;
11. Дробозина Л.А. Общая теория финансов. – М.: ЮНИТИ, 1995;
12. Жид Ш., Рист Ш. История экономических учений: Пер. с англ. – М.: Экономика, 1995;
13. Зайдель Х., Теммен Р. Основы учения об экономике: Пер. с нем. – Дело ЛТД, 1994;
14. Карлин М.И. Финансы зарубежных стран: Учеб. пособ. – К.: Кондор, 2004;
15. Клишова Е.В. Становление современной экономической теории: Учебное пособие. – Донецк: УкрНТЭК, 2001;
16. Костюк В.Н. История экономических учений. – М.: Центр, 1997;
17. Кудряшов В.П. Финансы. – Херсон: Олди-плюс, 2002;
18. Курс экономической теории: Учеб. Пособие/Науч. Ред.                       А.В. Сидорович. – М.: Изд-во МГУ, 1997;
19. Макконнелл К. Брю С. Экономикс: принципы, проблема и политика: Пер. с англ. – К.: Хагар-Демос, 1993;
20. Микроэкономика и макроэкономика: Учеб./Под ред. С. Будаговской. К.: Основы, 1998;
21. Нестеренко О.П. История экономических учений: Курс лекций. 3-е изд., стереотип. – К.: МАУП, 2002;
22. Некоторые аспекты развития финансовой науки на Западе: Сб. науч. тр. – М.: Изд-во ИМЭМО,1990;
23. Опарин В.М. Финансы (общая теория). – К.: КНЭУ, 2002;
24. Петровская И.А., Клиновый Д.В. Финансы. – К.: ЦУЛ, 2002;
25. Поляк Г.Б. Финансы, денежное обращение и кредит, - М.: Финансы, 2008;
26. Пушкарева В.М. История финансовой мысли и политика налогов: Учеб. пособие. – М.: ИНФРА-М, 1996;
27. Самуэльсон П., Нордхауз Б. Экономика. – К.: Основы, 1992;
28. Финансы (теоретические основы)/Под ред. М.В. Гридчиной,              В.Б. Захожая. – К.: МАУП, 2002;
29. Финансы: Учебник/Под ред. В.М. Радионовой. – М.: Финансы и статистика, 1995;
30. Ядгаров Я.С. История экономических учений. – М.: Экономика, 1996.