Управління фінансовими показниками діяльності підприємств

ПЛАН

Вступ

Розділ 1. Теоретичні підходи щодо визначення фінансових відносин

1. Теоретичні основи сутності форм і видів фінансів
2. Загальне поняття фінансової діяльності підприємств

Розділ 2. Дослідження специфіки фінансів

      2.1 Дослідження специфіки фінансових  підприємств різноманітних

форм  власності

       2.2. Доходи і затрати фінансового  підприємства

Розділ 3. Визначення пропозицій щодо удосконалення  фінансових суспіль-них відносин

      3.1. Напрями удосконалення управління  фінансовими показниками діяльності  підприємств

Висновки

Список  використаних джерел 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

Актуальність  теми дослідження. Одним з важливих питань, фінансів є вивчення закономірностей  еволюції фінансової системи. Прийнявши конкретне фінансове рішення, бізнесмен утілює його в життя за допомогою фінансової системи. Економічна структура будь-якого суспільства не може функціонувати без нормально організованого потоку коштів між державою і виробничими структурами, державою і населенням, між регіонами й окремими державами. Такі грошові потоки відбивають процеси реального життя суспільства. Вони утворюють судинну систему руху грошових ресурсів з метою підтримки життєдіяльності всіх елементів державних і недержавних структур. У своїй динаміці грошові ресурси утворюють фінансову систему суспільства.

Фінансова система і фінанси використовуються як індикатор національної економіки, зростання добробуту, обмеження негативних моментів в економічному зростанні. Чим розвиненіші ринкові відносини, тим складніші і різноманітніші зв'язки в державі, тим складніша і фінансова система.

Фінансова система виникла з появою держави  і нерозривно пов'язана з її функціонуванням. За допомогою фінансової системи  держава накопичує і використовує засоби для змісту свого апарату, а також направляє їх на виконання  своїх функцій. Фінансова система охоплює грошові відносини між державою і підприємствами, організаціями, державою і населенням, між підприємствами й всередині них.

З іншого боку, фінансова система – це сукупність ринків та інших інститутів, які використовуються для укладання фінансових угод, обміну активами і ризиками. Ця система містить у собі ринки фінансових інструментів, фінансових посередників, фірми, які пропонують фінансові послуги, і органи, що регулюють діяльність усіх цих установ.

У державах з ринковою економікою фінансові системи досягають своєї завершеності, однак у деяких державах можуть істотно відрізнятися. У країнах з перехідною економікою фінансові системи характеризуються тим, що їхні окремі ланки перебувають у стадії формування. Це стосується, в основному, фінансового ринку, державного боргу, страхових і резервних фондів тощо.

Таким чином, фінансова система, що забезпечує фінансування економіки (об'єкт фінансової економіки), – це сукупність установ, інструментів і механізмів, за допомогою  яких саме ні фінансові можливості державного сектору і фінансових установ здатні задовольнити фінансові потреби підприємств і населення. Фінансова система – – це система форм і методів утворення, розподілу і використання фондів коштів держави і підприємств.

Отже, викладене вище зумовлює актуальність дослідження теми курсової роботи.

Об’єктом  дослідження курсової роботи є теоретичні засади фінансів.

Предмет дослідження – фінансові відносини  у суспільстві.

Метою курсової роботи є дослідження фінансових відносин у суспільстві.

Мета  роботи передбачає виконання таких  завдань:

• висвітлити теоретичні засади дослідження фінансових відносин у суспільстві;
• охарактеризувати фінансові відносини у суспільстві.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1.Теоретичні підходи щодо визначення фінансових відносин. 
 
 

1. Теоретичні основи сутності форм і видів фінансів.

 

 Теоретичне  осмислення сутності фінансів є складним та відповідальним творчим процесом, оскільки лише на основі пізнання глибинних  основ явища або процесу можна  виявити чинники, що впливають на нього, дослідити при-чинно-наслідкові зв'язки та використовувати здобуті знання у практичній діяльності.

 Для отримання найбільш повної системи  знань про предмет фінансової науки, що дасть підстави стверджувати про максимально можливе пізнання його сутності, слід використовувати відомі науковому пізнанню підходи та методи.

 Філософський  підхід до пояснення сутності фінансів як суспільного явища озброює  дослідників методологією пізнання. З філософських позицій, категорій, поняття є абстракцією, продуктом розумової діяльності людини, результатом руху думки від конкретного до абстрактного, теоретичним виразом реальних відносин.

 Формулюючи  концептуальні підходи до трактування  фінансів, використаємо такі філософські  категорії як "сутність" і "явище", "зміст" і "форма", прослідкуємо, яким чином вони дають можливість пізнати особливості фінансів, зрозуміти їхнє призначення як об'єктивної економічної категорії та інструменту регулювання соціально-економічного розвитку суспільства.

 За  сутністю фінанси є об'єктивною економічною  категорією. Вони відображають сукупність економічних відносин, пов'язану із розподілом та перерозподілом ВВП, а в окремих випадках й національного багатства країни з метою формування фінансових ресурсів та створення фондів грошових коштів і їхнього використання для забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства.

 Процес  розподілу й перерозподілу ВВП  за допомогою фінансів супроводжується  рухом грошових коштів, що набувають  особливих різноманітних форм у  вигляді доходів, нагромаджень, відрахувань, надходжень, що у сукупності становлять фінансові ресурси суспільства, які є матеріальними носіями фінансових відносин. Використання цих ресурсів здійснюється через фонди грошових коштів, які мають цільове призначення. Аналіз фінансових ресурсів, що використовуються у фондовій формі, як матеріальних носіїв фінансових відносин, дає можливість виокремити фінанси із загальної сукупності економічних категорій і виділити таку специфічну ознаку фінансів — фінансові відносини завжди пов'язані з формуванням фінансових ресурсів, утворенням і використанням грошових фондів цільового призначення.

 Глибоке пізнання сутності фінансів дає можливість сформувати оптимальну теоретичну модель розподілу ВВП, яка б створювала рівні можливості у реальному  задоволенні економічних інтересів усіх учасників розподільного процесу. За допомогою такої теоретичної моделі, законів та інших нормативних актів суспільство може розробляти практичну модель, максимально наближену до теоретичної. Якщо теоретична модель — динамічна, то вона змінюється а урахуванням певного рівня соціально-економічного розвитку суспільства та завдань, які стоять перед ним на перспективу. Порівняння цих двох моделей дає можливість без особливих зусиль виявити "вузькі місця", проблеми та розробляти реальні дієві шляхи їхнього подолання. Отже, розуміння сутності фінансів суб'єктами розподілу є необхідною запорукою вирішення усіх питань фінансової практики.

 Протилежною категорією сутності фінансів є їхнє явище. За явищем фінанси як об'єктивна  економічна категорія за умови прийняття законодавчих та нормативних актів набувають матеріального вираження у русі розподіленої вартості як за допомогою конкретних видів доходів, надходжень, нагромаджень, відрахувань, видатків, витрат тощо, так і за допомогою руху фінансових ресурсів у загальному. Зважаючи на неперервність відтворювальних та розподільних процесів, рух фінансових ресурсів, який називають грошовими потоками, в усіх суб'єктів розподілу теж є неперервним.

 Отже, фінанси як явище відображають грошові  потоки суб'єктів розподільних відносин, які характеризуються обсягами (наповненістю), спрямованістю і часом. У фінансовій теорії та практиці розрізняють вхідні, внутрішні та вихідні потоки. Множинність грошових потоків, розмежованих за часовими інтервалами, різноспрямованих і відмінних за видами грошових фондів (фінансових ресурсів) та обсягами, забезпечує належний рівень соціально-економічного розвитку країни та суб'єктів господарювання, реалізацію визначених Цілей і завдань.

 Важливою  умовою успішного господарювання є  синхронізація грошових потоків — узгодженість у часі вхідних та вихідних грошових потоків, що забезпечує виконання зобов'язань кожного суб'єкта розподільних відносин, необхідну платоспроможність.

 На  мікрорівні відбуваються рух капіталу (фінансового, фізичного та людського), рух ресурсів (фінансових, матеріальних, трудових), здійснюються товарні та грошові потоки. На макрорівні рух фінансових ресурсів та грошові потоки ізольовані від руху матеріальних ресурсів та товарних потоків.

 Між сутністю фінансів та їхнім явищем послідковується тісний взаємозв'язок та суперечності, обумовлені законом єдності і боротьби протилежностей. Основні суперечності полягають у невідповідності якісної характеристики фінансів, визначеної теоретичною моделлю, та практичної реалізації цієї моделі за допомогою грошових потоків.

 Наступними  філософськими категоріями, які  дають можливість сформувати концептуальні  підходи до трактування фінансів, є зміст і форма.

 За  змістом фінанси відображають кінцеву  мету розподільних і перерозподільних процесів — формування і використання фондів грошових коштів. Отже, грошові фонди є матеріальним змістом фінансів. Саме ці фонди є тією специфічною ознакою, яка відрізняє фінанси від усіх інших економічних категорій.

 У фінансовій науці виділяють такі основні  ознаки, характерні для фондів грошових коштів:

 — наявність  грошових фондів у суб'єктів розподільних відносин, які здійснюють свою діяльність в умовах суспільної власності (формування фондів грошових коштів для індивідуального  споживання неможливе);

 — законодавче  та нормативно-правове забезпечення процесів формування і використання грошових фондів;

 — односторонній  рух грошових коштів у процесі  формування і використання грошових фондів (немає еквівалентного обміну);

 — цільовий характер коштів кожного грошового  фонду;

 — динамічність кожного фонду (кошти грошових фондів не нагромаджуються, а використовуються у міру надходження);

 — мобільність (кошти грошових фондів використовуються насамперед на найнеобхідніші потреби);

 — можливість поступової мобілізації та використання одних і тих самих коштів одним грошовим фондом декілька разів, або декількома грошовими фондами у процесі кругообігу цих коштів.

 Фонди грошових коштів поділяються на централізовані і децентралізовані. До централізованих  грошових фондів належать фонди, які  держава створює у централізованому порядку і використовує їхні кошти для виконання своїх функцій (зокрема, державний і місцеві бюджети, пенсійний фонд, державні цільові фонди соціального страхування). Децентралізованими вважаються грошові фонди суб'єктів господарювання усіх форм власності та рівнів підпорядкування (зокрема, фонди в основних засобах, оборотні фонди, фонди обігу, фонди заробітної плати, резервні фонди, інвестиційно-інноваційні фонди, фонди матеріального заохочення, фонди соціально-культурного призначення, доброчинні фонди тощо). В умовах ієрархічної системи управління (державна та комунальна форма власності) та громадських об'єднань суб'єктів господарювання із сукупності децентралізованих грошових фондів виділяють умовно-централізовані, які формують та використовують органи управління вищого рівня або керівництво громадських об'єднань.

 Протилежною категорією змісту є форма фінансів. В економічній науці розрізняють  такі форми фінансів як доходи, надходження, нагромадження, відрахування, видатки, витрати, тобто елементи, які характеризують рух фондів грошових коштів. Ці форми є матеріальним вираженням фінансових відносин.

 Між формою і змістом простежуються  тісний взаємозв'язок та суперечності, визначені особливостями дії  закону єдності і боротьби протилежностей. Одночасно зміст і форма фінансів обумовлені їхніми сутністю та явищем. Діалектичний взаємозв'язок та відмінності між цими категоріями дають можливість глибоко пізнати теоретичні і практичні засади фінансів суспільства, досягнути єдності теорії і практики, забезпечити ефективне використання фінансів у забезпеченні належного рівня соціально-економічного розвитку суспільства та задоволенні економічних інтересів усіх його членів.

 Фінанси виступають основним важелем, за допомогою  якого здійснюються регулятивні азимути економічних факторів. Саме фінанси свідчать про успіхи чи недоліки трансформації економічних процесів. Тому розроблення ефективних методів фінансової політики, їх реалізація на практиці змушують кардинально змінювати сталі погляди на фінанси та визначати їх фундаментальність у контексті стратегічних завдань економічної розбудови держави.