Управління фінансовими показниками діяльності підприємств

     Виконання фінансових зобов'язань. Фінансові зобов’язання — це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок подій, що сталися, і погашення якої, ймовірно, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що визначаються як економічні вигоди.

     Своєчасне виконання зобов’язань перед  ланками фінансово-кредитної системи, зокрема:

- перед бюджетом — зі сплати  встановлених податків і платежів;

- перед централізованими позабюджетними фондами — зі сплати встановлених платежів;

- перед банками — з повернення  кредитів і сплати відсотків  за ними;

- своєчасне виконання зобов’язань  перед постачальниками з оплати  товарно-матеріальних цінностей,  перед працівниками — з оплати  праці;

     Мобілізація фінансових ресурсів. Организація господарчої діяльності потребує відповідного фінансового забезпечення виявлення та мобілізацію резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів.

     Контроль  за збереженням та використанням  оборотних активів. Оборотні активи є однією із складових, що становлять матеріальну основу процесу виробництва. Від ступеня їх використання залежать кінцеві результати виробництва, фінансовий стан усіх підприємств. Покращення використання оборотних активів сприяє підвищенню рентабельності підприємств і, навпаки, погіршення використання таких активів і відволікання на позапланові цілі (капітальні вкладення, капітальний ремонт й інші витрати, що покриваються за рахунок спеціальних джерел), знижує їх ефективність, створює тяжкий фінансовий стан. Тому на підприємствах необхідно організовувати систематичний контроль за використанням наявних оборотних активів. Цей контроль має включати перевірку:

- зберігання наявних у підприємства власних оборотних активів;

- правильності витрачання власних  та позикових коштів, виявлення  та ліквідацію надлишкових та  непотрібних підприємству активів; 

- ефективності здійснюваних на  підприємстві заходів з економного  витрачання на виробництво матеріальних цінностей та коштів.

     Важливим  етапом у контролі за використанням  власних оборотних активів є  систематичне порівняння фактичної  їх наявності зі встановленою потребою (нормативом), оскільки як їх надлишок, так і нестача негативно позначаються на діяльності підприємства.

     Надлишок  власних оборотних активів —  це різниця між фактичною їх наявністю  та встановленим нормативом. Якщо ж  норматив перевищує фактичну наявність  оборотних активів, то у підприємства виникає їх нестача, яка є наслідком  невиконання плану прибутку, використання оборотних активів не за призначенням.

     Нестача власних оборотних активів на підприємствах покривається за рахунок  прибутку, коштів резервного фонду.

     При контролі за станом оборотних активів  слід визначати наповненість нормативу (потребу) як за їх окремими елементами та групами, так і по підприємству загалом, виявляти причини відхилень.

     Ефективність  використання оборотних активів, врешті-решт, можна встановити, аналізуючи їх оборотність. Порівняння оборотності оборотних активів за поточний звітний період з оборотністю базисного періоду дає змогу встановити уповільнення або прискорення оборотності активів, визначити, як це вплинуло на їх вивільнення або заморожування, знайти причини уповільнення їх оборотності та намітити шляхи її прискорення. Ефективність використання оборотних активів підвищується при скороченні часу перебування їх у виробничих запасах, тривалості виробничого процесу, прискоренні реалізації продукції та оборотів коштів у розрахунках, збільшенні обсягів виробництва продукції та прибутку (чистого доходу) у розрахунку на кожну гривню оборотних активів.

     Контроль  за використанням фінансових ресурсів. Контроль за господарсько-фінансовою діяльністю підприємств здійснюють органи управління і відомства всіх рівнів за різними напрямками:

- державні структури — щодо  отримання прибутку, правильності  вирахування і своєчасності сплати  податків та платежів у бюджет  і централізовані позабюджетні  фонди; 

- установи банків — щодо порядку  кредитування і здійснення розрахунків підприємств.

     При цьому контроль за діяльністю підприємств  пов’язаний із застосуванням різних санкцій і стимулів, які сприяють поліпшенню і підвищенню ефективності роботи підприємств.

     Фінансовий  контроль за господарською діяльністю підприємств і господарських організацій зумовлюється необхідністю співвіднесення витрат з результатами виробництва за допомогою грошей, вартісного (фінансового) обліку.

Розділ  2. ДОСЛІДЖЕННЯ СПЕЦИФІКИ ФІНАНСІВ. 
 
 

 2.1. Дослідження специфіки  фінансових підприємств  різноманітних форм  власності. 

 Специфіка фінансів проявляється в тому, що вони завжди виступають у грошовій формі, носять розподільчий характер і відображають формування і використання різних видів доходів і нагромаджень суб'єктів господарської діяльності: сфери матеріального виробництва; держави; учасників з невиробничої сфери. Необхідними умовами ефективного функціонування фінансів є: багатоманітність форм власності; наявність ринків товарів, праці, капіталу; самофінансування підприємницьких структур; свобода підприємництва і самостійність у прийнятті рішень; ринкове ціноутворення і конкуренція; регламентація державного втручання в діяльність підприємств; 
наявність нормативно-правового забезпечення правил економічної поведінки суб'єктів господарювання. Фінанси підприємств, будучи частиною загальної системи фінансів, відображають процес утворення, розподілу і використання доходів на підприємствах різних галузей народного господарства і тісно пов'язані з підприємництвом, тому що підприємство є формою підприємницької діяльності. З іншої точки зору, фінанси підприємств - це відносини розподілу, безпосередньо пов'язані з формуванням і використанням грошових доходів і фондів. Фінанси є кровоносною системою підприємницької діяльності. Рух грошей, його швидкість і масштаби визначають працездатність фінансової системи. З руху грошей починається і ним завершується кругообіг коштів підприємства, оборот всього капіталу. 
Якщо б підприємницька діяльність складалася лише з операцій з готівковими коштами, то рух капіталу легко виявлявся. Проте готівкові кошти і це лише одна з форм капіталу. Іншими формами капіталу є товарна і виробнича. Операції з ними в кінцевому результаті зведуться до грошового обміну, але в кожний даний момент це не є очевидним. Тому процес руху капіталу затушовується, аналіз і оцінка фінансів підприємства ускладнюються. В умовах ринку питання стану фінансів підприємств цікавить мільйони українських громадян акціонерів, а також інших безпосередніх і опосередкованих учасників економічного процесу. Це питання найбільш важливе для працівників самого підприємства і його адміністрації, тому що механізм ринку може призвести і до банкрутства.

   Загалом фінанси підприємств (установ, організацій) — це сукупність економічних відносин з приводу руху грошових потоків у процесі формування, розподілу і використання грошових фондів підприємств, що забезпечують відтворення виробничо-господарської діяльності, взаємодію з іншими суб'єктами господарювання, а також з іншими сферами фінансової системи — державними фінансами, фінансами домогосподарств і страхування.

   Фінанси підприємств (установ, організацій) є складовою фінансової системи країни. Разом з тим це самостійна специфічна сфера фінансових відносин.

   Самостійність розглядуваної сфери фінансових відносин ґрунтується на положеннях Господарського кодексу України, законів  України "Про власність", "Про  підприємництво", "Про підприємства в Україні", "Про господарські товариства", де закріплено права юридичних осіб щодо володіння майном, залучення і використання матеріально-технічних, трудових, природних, фінансових та інших видів ресурсів, вільного використання прибутку, що залишається після сплати податків і обов'язкових платежів, а також відповідальність за своїми зобов'язаннями перед партнерами, органами державного управління і контролю, кредитно-банківськими установами, працівниками.

   Фінанси підприємств (установ, організацій) складаються  з фінансів підприємств різних форм власності, які мають різноманітні організаційно-правові форми.

   Специфіка функціонування фінансів підприємств (установ, організацій) залежить від  мети створення юридичної особи, форми власності, до якої вона належить і яку мають її засновники, організаційно-правової форми. Вирішальне значення для побудови фінансових відносин юридичної особи з іншими підприємствами, з бюджетною системою і позабюджетними фондами, із засновниками, з найманими працівниками, з кредитно-банківськими установами і страховими організаціями має мета створення підприємства — здійснення підприємництва чи некомерційна господарська діяльність і відповідно комерційний або некомерційний характер діяльності. Саме залежно від мети створення підприємства (установи, організації) поділяють на комерційні (прибуткові) та некомерційні (неприбуткові).

   Залежно від форм власності виокремлюють такі основні види підприємств: приватні, колективні, комунальні, державні, змішані.

   Комерційними  є підприємства, створені з метою  виробництва будь-якої не забороненої  законодавством країни продукції (або виконання робіт чи надання послуг) та отримання доходів від своєї діяльності, за рахунок яких покриваються всі витрати, створюється прибуток і забезпечується самофінансування підприємства.

   Комерційними  можуть бути підприємства будь-якої форми власності та організаційно-правової форми, у тому числі державні.

   Хоча  державні підприємства створюються  державою і їх статутні фонди формуються за рахунок державних коштів, проте  діяльність цих підприємств регулюється  так само, як і інших комерційних підприємств, створених недержавними власниками. Державні підприємства створюють грошові фонди, що розподіляються з урахуванням таких самих законодавчих норм, зокрема з оподаткування прибутку. Грошові фонди і грошові потоки державних підприємств так само відокремлені від фінансів держави, як і приватних, і взаємодія з державними фінансами здійснюється тими самими каналами — через сплату податків, обов'язкові платежі, придбання державних цінних паперів, отримання за ними доходів, отримання державних дотацій тощо. Навіть фінанси казенних підприємств (особливого виду державного підприємства) певною мірою відокремлені від державних, хоча й існують обмеження щодо їх самостійності. Зокрема, майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління, тому це підприємство може розпоряджатись основними фондами лише з дозволу органу, до сфери управління якого входить казенне підприємство. Цей орган затверджує фінансовий план і план розвитку казенного підприємства, визначає порядок використання чистого прибутку, встановлюючи обов'язкові нормативи його розподілу, має право вилучити майно, яке не використовується або використовується не за призначенням.

   Крім  того, казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями коштами та іншим майном, що є в його розпорядженні, крім основних фондів, а в разі браку коштів і майна відповідальність за його зобов'язаннями несе власник (тобто держава). Проте держава не несе відповідальності за зобов'язаннями інших державних підприємств, а останні не несуть відповідальності за зобов'язаннями держави.

   Фінанси комерційних підприємств є центральною ланкою фінансової системи, оскільки безпосередньо забезпечують процес створення і первинного розподілу ВВП. Усі інші ланки фінансової системи беруть участь у подальшому розподілі та перерозподілі ВВП. Фінанси комерційних підприємств забезпечують неперервність процесу розширеного відтворення через розподіл грошових доходів підприємства на фонди відшкодування, споживання та нагромадження і використання коштів фонду нагромадження на продовження процесу виробництва продукції (робіт, послуг) і збільшення ВВП. Завдяки подальшому розподілу вартості, створеної комерційними підприємствами, формуються грошові фонди бюджетної системи, доходи домогосподарств та страхові фонди. Таким чином, стан фінансів комерційних підприємств визначає стан фінансової системи країни загалом.

   Статутна  діяльність неприбуткових установ  і організацій є неко-мерційною, тобто не має на меті одержання  прибутку для розподілу між засновниками і самофінансування установи, хоча при цьому не виключається можливість отримання доходів з метою поповнення фінансових ресурсів. Особливості організації фінансів залежать від мети створення неприбуткових установ (організацій), організаційно-правових форм, складу засновників, фінансового механізму залучення коштів для статутної діяльності.

   До  неприбуткових установ і організацій  належать:

   • бюджетні установи і організації, тобто  такі, що утримуються за рахунок  коштів відповідних бюджетів;

   • громадські об'єднання (профспілки, політичні  партії, кредитні спілки, релігійні організації), пенсійні фонди, спілки підприємців, асоціації, творчі спілки, інші об'єднання;

   • благодійні організації, культурні  та інші цільові громадські фонди. Відповідно до Закону України "Про оподаткування  прибутку

   підприємств" доходи зазначених установ і організацій, що не пов'язані зі здійсненням ними підприємницької діяльності, звільняються від оподаткування.