Управління фінансами

    Через ці та інші причини відбулося зниження ролі фінансів. Перебудова управління економікою вимагала розробки та здійснення нової фінансової політики, переходу на нові методи управління фінансами. Вони повинні забезпечити посилення  регулюючого впливу фінансів на економіку, сприяти росту ефективності загального виробництва, розвитку соціальної сфери.

    Узагальнюючи  вищевикладені підходи до обґрунтування  стратегії управління фінансами  в сучасних умовах, можна зробити  висновок про необхідність практичної реалізації даних заходів. Процес реструктуризації бюджетної сфери на державному рівні повинен бути зафіксований у комплексному програмному документі – концепції реструктуризації місцевих фінансів, розрахованому на середньострокову перспективу (3-5 років). Розділи даної концепції повинні включати:

    1. Загальну частину щодо всіх  галузей і сфер діяльності.

    2. Пакет оновленої нормативно-законодавчої  бази.

    3. Напрями реформування бюджетного  процесу в межах бюджетування, орієнтованого на результат.

    4. Заходи і механізми переходу до нових форм фінансового забезпечення (державне соціальне замовлення).

    5. Систему оцінок якості управління  місцевими фінансами, якість управління  бюджетними послугами, а також  систему бюджетного стимулювання.

      Отже, дослідження проблем формування дієвих механізмів якості управління місцевими фінансами дозволило визначити нові шляхи управління, обґрунтувати стратегію і тактику управління фінансами місцевого самоврядування. Їхня реалізація можлива за умов виконання таких заходів:

    - підвищення якості управління бюджетними витратами, спрямованого не ефективність і результативність бюджетних витрат, для чого необхідне впровадження моніторингу результативності і бюджетних витрат;

    - запровадження укрупненої структури  витрат, сформованих за функціональною ознакою, які відображають специфіку окремих територій;

    - підвищення якості управління  муніципальною власністю за рахунок  розробки і реалізації середньострокової  стратегії управління нею і,  як наслідок, збільшення надходжень  податкових і неподаткових доходів до бюджету; розробка і застосування критеріїв оцінки ефективності управління муніципальною власністю.

       Робота  контролюючих органів в Україні  зосереджується на посиленні контролю за цільовим і ефективним використанням  бюджетних коштів та їх збереженням, максимальним відшкодуванням збитків винними посадовими особами, мобілізацією до бюджету платежів та інших надходжень, що були приховані в обліку та звітності.

      З метою вдосконалення інформаційних, організаційних та інших передумов для належної реалізації покладених на органи ДКРС завдань необхідно забезпечити:

     - створення і впровадження єдиної  автоматизованої інформаційно –  аналітичної системи органів  ДКРС, яка б забезпечила ефективне  використання всіх інформаційних  ресурсів служби та інтеграцію з інформаційними ресурсами інших органів державної влади.

     - подальшу активізацію роботи  з вивчення та впровадження  у практику позитивного зарубіжного  досвіду з питань державного  фінансового контролю.

     - вичерпність і якісність бази  внутрішніх методологічних документів з питань діяльності ДКРС за всіма її напрямами та постійний моніторинг ефективності їх впровадження у практику.

     - оптимізувати структуру і чисельність  ДКРС та вдосконалення системи  кадрового забезпечення діяльності  служби.

     - існують також проблеми по розташуванню обласних, районних і міських підрозділів служби, оскільки власними приміщеннями ДКРС забезпечено всього на 10 відсотків, а решта приміщень орендується, що не сприяє раціональному використанню позабюджетних коштів.

     Ефективне здійснення функцій ДКРС вимагає її належного кадрового забезпечення. Важливість цієї проблеми підсилюється об’єктивними причинами, які слід врахувати при підготовці спеціалістів служби. Поряд із навчанням працівників ДКРС методиці проведення ревізій та перевірок, потрібно здійснити ряд заходів з питань соціально – психологічних аспектів контрольно – ревізійної роботи та попередження порушень з ознаками корупційних діянь.

     Оскільки  від професіоналізму працівників  ДКРС залежить об’єктивність прийнятих  рішень, то до Закону України “Про державну контрольно – ревізійну службу в Україні” необхідно внести нову статтю “Посадові особи органів державної контрольно – ревізійної служби”, яку викласти у такій редакції “Посадовою особою органу державної контрольно – ревізійної служби може бути особа, яка має освіту за фахом, необхідні ділові та моральні якості”.

      За  умов ринкової економіки виникає  об'єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового  стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення цих питань і спрямована розробка фінансової стратегії – галузі фінансового планування. Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію.

      Теорія  фінансової стратегії, досліджуючи  об’єктивні економічні закономірності ринкових відносин, розробляє форми  та способи виживання й розвитку за нових умов. Фінансова стратегія  включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості за ринкових умов господарювання.

      Фінансова стратегія згідно зі стратегічною метою  забезпечує:

      – формування та ефективне використання фінансових ресурсів;

      – виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;

      – відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям;

      – визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямків  фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами. 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури:

1. Бандурка О.М.,Коробов.,Орлов П.І.Фінансова діяльність підприємства.:                          Підручник для студентів.ВЗО.фін.спец. – К: Либідь,1998. – с. 250 – 257;
2. Біла О.Г. Фінансове планування і фінансова стабільність підприємст№4/2007р.с . 112-118
3. Боголів Т.М. Управління фінансами вищих навчальних закладів // Фінанси України. – 2003. – с. 26-32
4. Бондарчук Т.Г. обґрунтування стратегії управління фінансами місцевого самоврядування // актуальні проблеми економіки. – 2006. -№ 11.– с.63-72
5. Бородін Е.И., Поликова Ю.С. Финансы предприятий: Учеб.пособ. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ,1995;
6. Ефимова О.В. Финансовый анализ. – М.: Бухгалтерський учт, 1998
7. Кірейцев Г.Г.Фінанси підприємств. – К.ЦУЛ,2002г. – с 206 – 230;
8. Коваленко Л.О. Бюджетний менеджмент в системі управління державними фінансами // Економіка та держава. – 2006. -№6 с. 31-33
9. Марцин В.С.Планування як основна складова процесу фінансової діяльності.- Фінанси України №4/2008р., с.23-31
10. Пастухов В.В. Аналіз системи стратегічного управління //Фінанси України 10/2006р, с.25-32;
11. Поддерьогін А.М.Фінанси підприємств. – К.: КНЕУ,1999. – с. 288 – 302.
12. Поддерьогін А.М.Фінанси підприємств:Підручник. – К.:КНЕУ.2000;
13. Полотенко Д. Управління державними фінансами країни в умовах економічного зростання // Вісник Національного банку України. – 2007. -№7. – с. 23-25
14. Романенко О.Р..-Фінанси:Підручник. – К.:Центр навчальної літератури, 2004.312 С, 44-50с.
15. Сазанець І.Л. Управління місцевими фінансами: Навч. посібник. К.: Центр навчальної літератури. – 261 с.
16. Слав`юк Р.А.Фінанси підприємств.:Навчальний посібник. – К. ЦУЛ,2002 –с. 322 – 336 ;
17. Таратян М.О., А.Ю. Перепетько, О.Г. Збицька. Проблеми фінансового планування в країнах з ринковою економікою.- Економіка, фінанси , право №12/2006р.с.30-33
18. Теличко Р.К.Фінансове планування на малих та середніх підприємствах. Економіка, фінанси, право №8/2007р., с14-16.
19. Шеремет А.Д. Финансы предприятий. – М.: ИНФРА, 1998г. – с.166 – 169;