Система індикаторів попередження кризи: Міжнародний досвід та проблеми вибору для України

     Застосування непараметричних методів, і зокрема сигнальних оцінок, має ряд переваг порівняно з якісними методами аналізу. Головна — це можливість отримання кількісних оцінок, тобто визначення "порогових" значень індикатора, перетин яких свідчить про високу ймовірність фінансової кризи. Щодо кількості показників, які аналізуються в даному випадку, то їх, як правило, набагато менше, однак вони, зазвичай, відбираються в результаті попередньо проведеного якісного аналізу.

     Вибір індикаторів, які сигналізують про ймовірність кризи або нестабільності. Одним із підходів до вирішення даного питання або, принаймні, початковою точкою в процесі побудови національної системи індикаторів є використання результатів відбору показників іншими країнами, де діють системи попередження кризи.

  Ефективність сигнальних індикаторів упродовж світової фінансово кризи 2008— 2009 років. Можливість протестувати "працездатність" індикаторів на проміжку 2007—2009 років дає аналіз результатів моніторингу, який проводить вже Інститут економіки перехідного періоду. Російські вчені до системи індикаторів включили 21 показник, з допомогою яких тестується ймовірність фінансової нестабільності у 23 країнах різних регіонів світу, об'єднаних у три групи:

• республіки колишнього СРСР (СНД-8) — РФ, Україна, Вірменія, Білорусь, Казахстан, Латвія, Литва, Естонія;
• країни з перехідною економікою Центральної та Східної Європи (Європа -7) - Албанія, Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Словаччина, Чехія);
• країни Азії, Африки та Латинської Америки, що розвиваються (ААА-8) — Аргентина, Бразилія, Індонезія, Південна Корея, Малайзія, Мексика, Таїланд, ПАР.

     Проведений аналіз дає зведену картину розгортання фінансової кризи через динаміку сигналів 18 економічних показників, а три індикатори — зовнішній борг, умови торгівлі та чистий відплив капіталу — не спрацювали як попереджувальні (жодного сигналу за весь період дослідження). Найімовірнішою причиною цього можна було б назвати відсутність інформації по країнах. Однак у такому випадку були б сигнали хоча б по одному кварталу для Російської Федерації. Прикладом такого варіанта розвитку подій слугують сім сигналів показника "втеча капіталу", їх подали індикатори тільки по Росії (у всіх інших країнах "втеча капіталу" не дала жодного сигналу). Отже, можна сказати, шо для 22 країн різних регіонів світу чотири показники не спрацювали на попередження кризи.

     Індикатори, що спрацювали в кожному кварталі, показують розгортання кризи в часі, пік якої припав на IV квартал 2008 року — найбільша кількість сигналів (108), затишшя перед кризою — II квартал 2008 року (34). Зрозуміло, що в кожній країні час настання кризи індивідуальний, однак II квартал — це період найкращих показників, тобто передкризовий максимум (за даними МВФ, Світового Банку, це квітень 2008 року).

     Найкраще, з точки зору чутливості до кризи, виявили себе такі показники: спред між внутрішньою та зовнішньою (LIBOR) ставками відсотку — 68 сигналів за період; сальдо поточного рахунку платіжного балансу — 67 сигналів; темп зростання ВВП — 63 сигнали; "надлишкова" пропозиція грошей у реальному вираженні — 55 сигналів; індекс споживчих цін — 48 сигналів; внутрішній кредит — 45 сигналів.

     З позиції активності індикаторів у регіональному розрізі (табл. 3) лідерати по групі країн СНД та Балтії є сольдо поточного рахунку (27) і темп зростання ВВП(26); по групі країн з перехідною економікою Центральної та Східної Європи — сальдо поточного рахунку (22), темп зростання ВВП (18), спред між

внутрішнюю ставкою процента і ставкою (18); по групі країн Азії, Африки та Латинської Америки, що розвиваються, — спред між внутріїлньою ставкою процента і ставкою (30), "надлишкова" пропозиція грошей у реальному вираженні (20). Саме ці показники подавали сигнали у середньому тричі за весь період.

     Аналіз моніторингу 23-х країн свідчить про наявність при розгортанні кризи спільного для них усіх, а саме — ефекту зараження. Експерти виділяють різні фактори, що роблять країну вразливою в разі розгортання світових фінансових негараздів. Зокрема, ефект зараження виявляється, коли країна має системні макроеко-номічні зв'язки з економікою, що переживає труднощі, схожі економічні та інституційні характеристики. Наявність ефекту зараження під час кризи 2008— 2009 рокш виявилась у моніторингу трьох виділених груп (СНД-8; Європа-7; ААА-8) через "активність" індикаторів, що характеризують різні канали поширення ефекту передачі кризи, а саме у коливаннях процентних ставок, світового сукупного попиту, цін (зростанні інфляції), у динаміці обмінних курсів валют, торговельних потоках (дані платіжного балансу).

      На основі аналізу можна виділити і декілька особливостей застосування індикаторів у різних країнах. Так, показник темпу зростання ВВП виявився 

Таблиця 5.1

Кількість сигналів, поданих індикаторами по групах країн світу в період 2007-2008 років та у двох кварталах 2009 року 

більш дієвим для СНД-8 (26 сигналів), тоді як для Європи-7 ефективною є динаміка промислового виробництва (12 сигналів, удвох інших групах — 3 і 5). Реальний ефективний курс краще спрацював у країнах Європи (Польща, Словаччина, Чехія) і не дав жодного сигналу по групі ААА-8. Динаміка депозитів засвідчила проблеми в країнах колишнього СРСР (Україні, Казахстані, Латвії, Литві, Естонії), а в Європі, країнах Азії та Африки (крім ПАР) виявилася мало чутливою. Реальна процентна ставка на міжбанківському ринку не подала жодного сигналу в країнах Європи, однак вщреагувала на нестабільність у Бразилії, ПАР, Малайзії, Таїланді, Південній Кореї та Литві, Латвії, Естонії, Україні.

     Індикатори, що свідчили про фінансову нестабільність в Україні в період 2007— 2009 років. Аналіз ситуації в Україні з точки зору тестування індикаторів, що сигналізують про можливість розгортання кризи, зроблено на основі результатів, отриманих російськими вченими в рамках проекту "Моніторинг фінансової стабільності в РФ, країнах з перехідною економікою та країнах, що розвиваються". За результатами цих досліджень отримано кількість сигналів по кожному з індикаторів у період 2007—2008 років та двох кварталів 2009 року. Сумарна кількість "працездатних" індикаторів у кожному кварталі свідчить, що пік кризи в Україні був у IV кварталі 2008 року — сигнал подали сім показників.

     В Україні за весь період дослідження (2007—2009 роки) серед 21 показника на фінансову нестабільність відреагували тільки 11 (52,4 %), з них найактивнішими були такі: спред між внутрішньою та зовнішньою ставками процента — 5 сигналів з 10 можливих, внутрішній кредит — 4, сальдо поточного рахунку платіжного балансу — 4, інфляція (ІСЦ) — 3, золотовалютні резерви — 3. Упродовж десяти кварталів розглянутого періоду не подали жодного сигналу: динаміка промислового виробництва, зовнішній борг, умови торгівлі, імпорт, реальний ефективний курс гривні, чистий відплив капіталу, втеча капіталу, відношення ставки за кредитами до ставки за депозитами, грошовий мультиплікатор, відношення грошової маси до валютних резервів.

     Проблема повноти інформації, яка ідентифікує кризові явища. Наявність великої кількість факторів, які характеризують причини і джерела кризових явищ, ускладнює проблему ідентифікації загроз майбутньої кризи, а отже, є стримуючим чинником формування переліку показників системи раннього попередження. Особливі труднощі викликає включення детермінант, які характеризують уразливість економіки, оскільки їх не завжди можна виміряти кількісно. Це й інституційні фактори, й політична ситуація, й показники світового (глобального) розвитку (природні катаклізми, конфлікти, війни) тощо. Серед таких детермінант також і характеристики, що описують поведінку як суб'єктів ринку — виробників, споживачів, так і його регуляторів.

     У міжнародній практиці для оцінки такого суб'єктивного фактора використовуються різноманітні індекси очікувань (наприклад, індикатор чутливості споживачів чи показник рівня ділової активності в країні), що базуються на результатах соціологічних опитувань. Прикладом з досвіду інших країн може бути індекс промислового оптимізму, шо розраховується в Росії Інститутом економіки перехідного періоду. Динаміка індексу, отриманого за результатами опитування різного рівня менеджерів промислових підприємств, показала реакцію на кризу у вересні 2008 року (зокрема, заступники директорів відмітили зниження показника до -5 пунктів після +7 ще у серпні). Найбільший песимізм був зареєстрований у грудні 2008 року; у 2009-му динаміка індексу промислового оптимізму характеризувалася висхідною тенденцією. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки  і пропозиції

     Міжнародні фінанси — це економічна сукупність часу і невизначеності щодо рішень, які стосуються декількох різних країн з урахуванням того, що кожна суверенна держава має власну валюту, свої закони бізнесу і політичні системи.

     Основним  джерелом інвестиційного фінансування виступає Світовий банк, який надає Україні системні позики та інвестиційні кредити.

     За  рахунок інвестиційних кредитів, що надаються Україні, реалізуються 16 проектів на загальну суму близько 2,9 млрд дол. США та 15 млн німецьких марок. Крім того, у проектному портфелі СБ перебуває 18 інвестиційних і по два гарантійних та грантових проекти, сума позик за якими становить 1065,8 млн дол.

     Щодо  інвестиційної програми, то вона здійснювалася більш стримано внаслідок не лише неефективного використання можливостей співпраці українською стороною, а й змін у політиці підтримки Світовим банком енергетики, комунального господарства, транспорту. У зв'язку з тим, що ці галузі цікавлять СБ лише у контексті боротьби з бідністю та охорони навколишнього середовища, саме в цей період з інвестиційного портфеля було вилучено ряд проектів, що стосувалися високих технологій продовження фінансових послуг, модернізації систем водо- і теплопостачання в окремих регіонах.

     Серед регіонів України досить активно співпрацює зі світовим банком столиця нашої держави — місто Київ. Так, на сьогодні у місті реалізуються два проекти СБ. Зокрема, 200 млн дол. США банк виділив під гарантії міста на реконструкцію "Київ-енерго" та 18,2 млн дол. безпосередньо Київській міськдержадміністрації на реалізацію проекту з теплоенергозбереження в адміністративних будівлях. Крім того, на розгляді у Світовому банку перебувають пропозиції Києва щодо реалізації ще двох проектів. У першому з них ідеться про створення ефективної системи утилізації твердих побутових відходів у столиці, його загальна вартість оцінюється в суму близько 300 млн дол. США. Другий проект стосується будівництва Подільського мостопереходу, його вартість близько 250 млн дол., з яких 30 % має профінансувати українська сторона.